<<< назад | зміст | вперед >>>

Одрехівський М.В. Валеологічні інноваційні центри: економічні проблеми створення і функціонування

Розділ 1. Методологічні основи формування національної мережі валеологічних інноваційних центрів

1.1. Інноваційні принципи підвищення ефективності витрат на охоронно-оздоровчі заходи

Спад життєвого рівня, залишковий принцип фінансування системи охорони здоров'я (наприклад, частка ВНП, що виділялась на потреби охорони здоров'я в 1992 р. становила лише 3,7%, в 1993 - 5%, тобто менше від мінімального рівня (6%), рекомендованого ВООЗ [54]), економічна неефективність існуючої системи фінансування охоронно-оздоровчих заходів, орієнтованих переважно на лікувальну компоненту, ефективність якої становить тільки 8% [1], суттєво позначились на погіршенні здоров'я населення України. Фактичним проявом цього є те, що з року в рік зростає смертність та падає народжуваність в Україні (наприклад, за 1993 р. смертність становила 14,2 промілле, а народжуваність - 10,7 промілле, тобто смертність перевищувала народжуваність на 3,5 промілле [58], а з 1991 р. до 1996 р. ця різниця вже становить 1,2 млн осіб). Динаміка смертності та народжуваності за 1990-1993 pp. подана на рисунку 1.1.

Аналізуючи смертність населення України за останні роки, варто зазначити, що суттєвою є різниця смертності залежно від статі для осіб працездатного віку (рис. 1.2) [58]. Тому успішне перетворення всіх ланок народногосподарського комплексу України вимагає якісно нових підходів до розв'язання проблем охорони здоров'я, створення гнучкої й ефективної системи управління охоронно-оздоровчими заходами, інтенсивного розвитку мережі оздоровчих центрів з метою підвищення ефективності витрат на охорону здоров'я. Тобто, виходячи з ринкових умов господарювання та основних засад синергетичної науки, ці центри повинні стати високоорганізованими системами, здатними ефективно розвиватись і повною мірою враховувати сукупність загальнонаціональних, галузевих та регіональних інтересів у поліпшенні здоров'я людини.

Але збільшення ефективності таких центрів вимагає розробки нових методологічних, організаційно-методичних та інформаційних основ управління ними, на це націлюють і проблему децентралізації систем управління об'єктами народного господарства, зумовлену стратегією подальшого розвитку економіки України. До основних методологічних аспектів, спрямованих на розв'язання проблем підвищення ефективності витрат на оздоровчі заходи і зменшення втрат від лікувальної компоненти охоронно-оздоровчого процесу, можна віднести:

- зменшення захворюваності населення шляхом впровадження нововведень у всі сфери охоронно-оздоровчої діяльності, зокрема в профілактику та діагностику здоров'я різних класифікаційних груп населення, вибору оптимальних методик оздоровлення, збільшення інвестицій в індустрію оздоровлення здорових і практично здорових людей, проведення екологічних досліджень та заходів з охорони навколишнього природного середовища, організації ефективної системи підготовки та перепідготовки медичних кадрів;
- підвищення економічної ефективності оздоровчих установ на основі роздержавлення і приватизації санаторно-курортних та інших оздоровчих закладів, комерціалізації інноваційної, оздоровчої та сервісної діяльності, використання недержавних джерел фінансування оздоровчих заходів і закладів;
- науково-економічну оптимізацію й інтелектуалізацію технологій оздоровлення, технологій керування станами екосистем, навчання, сервісу та виробництва;
- організацію оптимальної синергетичної системи управління оздоровчими центрами з метою збільшення їх адаптаційних можливостей.

Все це дає змогу дійти до висновку, що основою перетворень у всіх сферах оздоровчої діяльності повинні стати інноваційні процеси та технологічні зміни. Тому ми пропонуємо основні, концептуальні підходи до формування на принципово нових організаційних засадах Національної мережі оздоровчих центрів через трансформацію інснуючих санаторно-курортних установ і створення нових. Це вимагає відпрацювання охоронно-оздоровчої політики в народному господарстві на макро-, мезо- та мікрорівнях, розробки механізмів її впровадження з урахуванням особливостей і закономірностей сучасного етапу розвитку економічної та медичної наук, системи охорони здоров'я. Для цього необхідно об'єктивно оцінити сучасний рівень розвитку санаторно-курортних закладів і вибрати оптимальний шлях їх реорганізації, забезпечивши їм інтенсивний розвиток.

Економічна реформа, яка проводиться в Україні, вимагає ефективнішого використання природно-ресурсного, науково-технологічного та виробничого потенціалу регіонів, що вимагає зосередження охоронно-оздоровчої діяльності саме в регіонах. Останнє може бути зумовлене ще й тим, що регіони України відрізняються соціально-економічними і природно-ресурсними можливостями, екологічною ситуацією, рівнями народжуваності та смертності населення. Тому концепція регіоналізації оздоровчої політики повинна виходити саме із соціально-економічних, природно-ресурсних, екологічних, кліматичних і культурних можливостей регіонів. При цьому основною ланкою охоронно-оздоровчої політики повинно стати удосконалення організації мережі санаторно-курортних закладів, які б забезпечували ефективніше та раціональніше використання рекреаційних і лікувальних природних ресурсів. Йдеться про створення істинно профілактичної та відновлювальної форми охорони здоров'я, об'єкт якої - практично здорова людина, а головна мета - не допустити можливих захворювань природними, немедикаментозними профілактичними і відновлювальними заходами, які б мали комплекси бальнеологічного, соціального, гігієнічного та фізіотерапевтичного характеру.

Оскільки основою здоров'я людини можна вважати оптимальну організацію взаємодії в системі "людина-середовище", чого неможливо досягнути в межах всієї країни, то виникає необхідність у створенні спеціальних центрів у окремих регіонах України. Такі центри пропонується називати валеологічними інноваційними центрами (ВІЦ) та класифікувати їх на рекропарки, рекрополіси, курортополіси та рекреаційні зони [48]. Назва валеологічні інноваційні центри походить від валеології - науки про здоров'я [5,6]. Основу їх організаційної структури управління становить "інноваційний" тип структур, орієнтований на нововведення [64;69;92]. Тому головним видом ефективної діяльності цих центрів повинна стати постійна розробка, реалізація і впровадження сучасних наукоємних технологій рекреації, лікування та реабілітації на основі виключно природних профілактичних і відновлювальних засобів. ВІЦ повинні ефективно

функціонувати в ринкових умовах господарювання, бути здатними покривати витрати на розвиток лікувальної компоненти охоронно-оздоровчих заходів, зумовленої проблемами стаціонарної, медикаментозної форм лікування мешканців регіону і пацієнтів центру згідно з його клінічними профілями і належною науково-методичною та лікувальною базою, необхідною інфраструктурою.

Рекропарки - це ВІЦ, розташовані на території міст і районів України як окремі господарські комплекси. Вони організовані на основі природно-ресурсних, екологічних, соціально-економічних та історико-культурних умов регіону і займаються охоронно-оздоровчою діяльністю, виходячи з розробки, реалізації й впровадження в охоронно-оздоровчий процес наукомістких технологій профілактичної та відновлювальної терапії.

Рекрополіси - ВІЦ, аналогічні рекропаркам, тільки територіально можуть становити окремі міста чи селища і займатися рекреацією населення країни і зарубіжжя, тобто, можуть входити як у загальнодержавну мережу ВІЦ, так і в міжнародні. Такого зразка охоронно-оздоровчі центри в карпатському регіоні, наприклад, можуть бути організовані в таких містах і селищах, як Сколе, Славсько, Яремча, Косів тощо.

Курортополіси - ВІЦ, аналогічні рекрополісам. Вони займатимуться, окрім рекреаційної, ще й постклінічною реабілітаційною діяльністю. Ними можуть стати в Карпатському регіоні, такі міста-курорти, як Трускавець, Моршин, Східниця та ін.

Рекреаційні зони - це сукупність рекропарків, рекрополісів і курортополісів певного регіону, об'єднаних територіально та на економічній основі, аналогічно, наприклад, холдинг-компаніям. В Україні виділяють чотири рекреаційні зони [77]: Карпатську, Поліську, Північно-причорноморську та Кримську. Це дає змогу сформувати загальноукраїнську мережу ВІЦ, яка б входила в міжнародні аналогічні мережі і за відповідністю її охоронно-оздоровчої діяльності прийнятим стандартам могли б здійснювати контроль, надавати відповідні консультації та методичні вказівки державним органам охорони здоров'я.

Економічною основою ВІЦ можуть бути різні форми власності, а окремі курортополіси та рекрополіси - становити вільні економічні зони, наприклад, міста-курорти Трускавець, Моршин та ін. Рівень розвитку ВІЦ, їх організаційної структури визначається всією сукупністю ресурсів, спрямованих на розв'язання проблем оздоровлення, виконання необхідних науково-технологічних досліджень, створення сучасної бази оздоровлення, підготовку ВІЦ до нововведень та підвищення кваліфікації працівників. Тобто, на розвиток ВІЦ необхідно дивитись з кадрового, технологічного, матеріально-технічного, фінансового, інформаційного та організаційного погляду, як на розвиток інноваційних середовищ [21;22].

ВІЦ повинні сприяти прискореному впровадженню результатів наукових досліджень, комерціалізації наукових ідей і нових оздоровчих технологій і, таким чином, підвищенню ефективності витрат на індустрію оздоровлення. Отже, мета створення ВІЦ - швидка розробка, поширення та використання на комерційній основі досягнень науки і технологій, які б у свою чергу сприяли оздоровленню екологічної ситуації в регіонах, розвитку інфраструктури, створенню нових робочих місць. ВІЦ - це стратегія здорового способу життя, регіонального розвитку індустрії оздоровлення, розвитку економіки регіонів і держави загалом. ВІЦ повинні впливати на розвиток економіки країни, з одного боку, шляхом підвищення кількості та якості здоров'я населення, а з іншого - за рахунок підвищення ефективності витрат на оздоровлення через впровадження ефективніших оздоровчих технологій, їх оптимізацію та інтелектуалізацію. Тому однією з основних ланок оздоровчої політики стає організаційне удосконалення в рекреаційних регіонах мережі наукових установ і вузів, які б забезпечували комплексне освоєння лікувальних природних ресурсів на основі технологічних інновацій, проведення підготовки і перепідготовки кадрів. Важливим для ефективного розвитку ВІЦ є також їхня матеріально-технічна оснащеність та інформаційне обслуговування, хоча головною умовою функціонування ВІЦ вважають організацію управління.

Тут варто зазначити, що економічна основа ВІЦ визначається їхніми ресурсними можливостями, безпосередньо впливаючими на отримання нових наукових результатів і нових технологій, реалізацію оздоровчих процедур та організацію належного сервісу, підготовку і перепідготовку кадрів, курортного виробництва. Тому поняття ВІЦ розглядають, з одного боку, як сукупність ресурсів і технологій, а з іншого - як здатність до розробки, впровадження та передачі нових наукових і технологічних досягнень. Організаційно-економічний зміст ВІЦ полягає в його ресурсних та організаційних можливостях, спрямованих на забезпечення населення ефективними оздоровчими послугами. Рівень розвитку ВІЦ, його організаційна структура визначаються всією сукупністю ресурсів і технологій, за допомогою яких будуть розв'язані проблеми оптимізації оздоровлення.

Організація ВІЦ повинна забезпечувати оптимальну взаємоуз-годженість дій всіх ланок процесів інноваційної та технологічної діяльності з метою підготовки їх до ефективного використання нововведень шляхом якісної зміни технологій. Тому актуальною тут стає розробка методів та алгоритмів оцінки і прогнозування ефективності технологій, вибору оптимальних корегуючих впливів. Оцінка та вибір оптимальних варіантів формування ВІЦ вимагає комплексного аналізу всієї сукупності чинників і умов їх розвитку, врахування тенденцій зміни місця і ролі рекреаційних регіонів на загальнодержавному та міжнародному рівнях. Необхідно розробити підходи до якісного і кількісного визначення функціональної структури мережі ВІЦ, її формування на всіх рівнях організації. Головною умовою ефективного розвитку ВІЦ є забезпечення всіх умов для прискорення тих інноваційних процесів, які максимальною мірою дають змогу досягти стратегічних цілей.

Беручи до уваги необхідність належної матеріально-організаційної основи створення ВІЦ, процес їх формування може здійснюватися успішно тільки за відповідних умов у рекреаційних регіонах. Головна з них - зростання потреб у науково-технологічних дослідженнях процесів оздоровлення, виконання яких за межами ВІЦ практично неможливе у зв'язку зі специфічністю природних лікувальних чинників, наявністю належної інфраструктури.

Отже, найважливішим завданням для успішного розв'язання проблем розвитку ВІЦ у перспективі є створення стійкого саморозвиваючого організаційно-економічного та оздоровчого механізму, інтегрованого в ринкову економіку і здатного створювати інтелектуальну продукцію, надавати ефективні оздоровчі та сервісні послуги, виготовляти товари курортного попиту. У зв'язку з цим до основних закономірностей еволюції ВІЦ у перспективі можна віднести:

- інтелектуалізацію наукових і технологічних досліджень, оздоровчої, навчальної, сервісної та виробничої діяльності;
- інтеграцію ВІЦ у ринкову економіку (реорганізація на синергетичній основі існуючої системи управління санаторно-курортними закладами, їх муніципалізація, роздержавлення, приватизація);
- організацію механізму створення інтелектуальної продукції та її втілення у діяльність ВІЦ;
- оптимізацію процесів використання природних оздоровчих засобів;
- створення умов для залучення іноземних інвестицій;
- входження ВІЦ у міжнародні рекреаційні та інформаційні мережі;
- належну організацію підготовки і перепідготовки кадрів.

Тобто, ВІЦ - комплекс економічно й юридично самостійних рекреаційних, лікувальних і реабілітаційних закладів, підприємств та організацій, установ науки й освіти, фінансових і торгових закладів (або їх підрозділів), сконцентрованих на окремій території з розвинутою інфраструктурою, об'єднаних єдиним організаційно-інноваційним процесом - становлять своєрідний полігон для створення, широкого використання та поширення нових методів і принципів організації науково-технологічної, оздоровчої, інформаційно-управлінської й економічної діяльності. Ефективність функціонування таких соціально-економічних систем залежить переважно від організації управлінської діяльності. Тому велику увагу варто зосередити на формуванні відповідних органів і організаційних структур управління, засобів комунікації та інформаційної бази [73;74].

Як органи управління ВІЦ можуть бути: орган господарського управління - базова організація ВІЦ із своєю штаб-квартирою, а також місцеві органи влади в межах своїх повноважень. Базовою організацією може стати акціонерне інноваційне товариство, що матиме декілька засновників (у тому числі науково-дослідні інститути, санаторії та пансіонати, органи комунальної власності, підприємства, зовнішньоторгові фірми). До структури ВІЦ повинна входити також науково-технологічна рада, створена при базовій організації. Контроль за дотриманням умов функціонування ВІЦ здійснюватимуть місцеві органи влади. В організації системи управління ВІЦ можуть поєднуватись дивізіонально-інноваційний і матричний типи структур. Щодо міністерств і відомств України, а також органів територіального управління, такі оздоровчі заклади та підприємства, які входитимуть у ВІЦ, делегуватимуть свої повноваження базовій організації. Місцеві Ради народних депутатів і органи управління державною власністю мають право передавати в користування базової організації ВІЦ на договірних засадах земельні ділянки, об'єкти інфраструктури тощо. Учасники ВІЦ повинні бути чітко визначені, з врахуванням їх спеціалізації, науково-технологічного рівня, місця розташування і т.д.

Особливу увагу варто зосередити на формуванні фінансової, торгової, транспортної й інформаційної інфраструктури. Йдеться про створення фондової та товарної бірж, банків, їх відділень, страхових компаній, закладів сервісу, лізингових фірм, маркетингових і рекламних організацій, закладів патентного й юридичного захисту інтелектуальної власності, науково-технічної експертизи, видавничих організацій, закладів підготовки і перепідготовки кадрів, інформаційно-аналітичних центрів, різноманітних комунікаційних мереж і особливо електронної пошти.

Формування ВІЦ вигідніше ще й тому, що основними джерелами фінансування будуть не державні органи, а внески безпосередніх учасників ВІЦ, у тому числі фізичних осіб, покупців акцій. Важливими джерелами фінансування можуть стати також кредити вітчизняних і зарубіжних банків, внески іноземних інвесторів.

Для відпрацювання методів і принципів організаційного управління валеологічними інноваційними центрами, оптимальних шляхів досягнення охоронно-оздоровчої та економічної ефективності ми обрали створення курортополісу в м.Трускавець, оскільки тут є відповідна науково-методична та лікувальна база, необхідна інфраструктура, і Трускавець відповідає вимогам з погляду архітектури, курортобудування та екології. Останнє можна підтвердити, наприклад, найнижчим у Трускавці рівнем смертності серед міст і районів Львівської області (наприклад, 6,8 промілле у Трускавці проти 11,4 промілле у Львівській області за 1993 р.) та одним з найнижчих в Україні (6,8 промілле проти 14,2 промілле в Україні за 1993 р. [58]).

Але для подальшого розвитку Трускавця, як і інших санаторно-курортних закладів не екстенсивним (через нарощування ліжко-місць), а інтенсивним шляхом, доцільно використовувати сучасні наукомісткі технології рекреації, лікування та реабілітації, сервіс. Бажано, щоб Трускавець став відкритим для інвестицій і впровадження сучасних технологій, входив до світової мережі курортних охоронно-оздоровчих закладів і відповідав статусу оздоровниць міжнародного рівня. Це зумовлює зміну існуючої форми господарювання на гнучкішу та здатну до адаптації при будь-яких змінах у зовнішньому середовищі. Саме такій формі повинна відповідати структура системи управління курор-тополісом. Курортополіс повинен бути єдиним організмом, здатним ефективно і надійно функціонувати, забезпечуючи постійний розвиток і витримуючи конкуренцію серед аналогічних закладів країни та зарубіжжя. Саме таку модель курортополісу ми пропонуємо, виходячи з існуючих у Трускавці можливостей. Загальна структура курортополісу показана на рис. 1.3.

Тобто, курортополіс - це місто-курорт, єдиний господарський комплекс, що займатиметься розробкою, реалізацією та впровадженням в охоронно-оздоровчий процес нових технологій рекреації, лікування і реабілітації, екологічних досліджень, сервісу, необхідного виробництва, розвитку й управління. Створення курортополісу Трускавець з правами спеціальної (вільної) економічної зони здійснюється відповідно до закону України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", розпорядження Президента України від 23 січня 1996 р. N 17/96-оп про "Питання створення технопарків та інноваційних структур інших типів" і на основі рішення сесії Трускавецьиої міської Ради народних депутатів.

Для реалізації цієї ідеї вже розроблено комплексну програму створення курортополісу з умовою залучення інтелектуального потенціалу Національної АН України і зарубіжжя до розробки та впровадження сучасних технологій рекреації, лікування і реабілітації, до диспаргування, консервації та розливу мінеральних вод, виготовлення солі "Барбара" і медичного озокериту, виробництва лікувальних засобів, консервного, кулінарного та кондитерського виробництва, виробництва і збереження екологічно чистої сільскогоподарської продукції, ведення парникового й підсобного господарства, будівництва та архітектури.

Важливим аспектом створення курортополісу є впровадження і висококваліфіковане обслуговування сучасного медичного обладнання, розробка та експлуатація нових інформаційних технологій.

На основі вивчення досвіду організації аналогічних центрів у зарубіжжі, та інших інноваційних структур технопарків і технополісів можна дійти висновку, що організація курортополісу в м.Трускавець створить сприятливі перспективи [78]:

Для України це:

- зразок моделі розвитку рекрополісів, курортополісів і рекреаційних зон, можливість відпрацювання нових методів та принципів організаційного управління санаторно-курортними закладами України в ринкових умовах господарювання;
- можливість відпрацювання нової форми оздоровлення населення України й організації фінансування системи охорони здоров'я;
- відпрацювання та поширення в Україні нових технологій: діагностики і прогнозування, рекреації та лікування, сервісу, навчання, екологічних досліджень, озеленення і курортної архітектури, біотехнологій профілактичної та відновлювальної фітотерапії, утилізації відходів;
- розробка і реалізація в Україні та зарубіжжі профілактичних і відновлювальних засобів;
- відпрацювання методів формування ринку санаторно-курортних послуг, організації ефективного і систематизованішого оздоровлення населення України.

Для Трускавця та регіону це:

- простота організаційного управління, гнучкість та адаптивність систем управління курортом до змін у зовнішньому середовищі;
- збільшення надходжень у бюджет міста і додаткові робочі місця;
- належний рівень природоохоронних заходів та раціонального використання природних ресурсів;
- відповідний рівень екологічного моніторингу і можливості корекції екологічних станів Трускавця;
- інтенсивний розвиток медичної та екологічної науки в регіоні;
- високий рівень медичного, культурного і побутового обслуговування;
- сучасні комп'ютерні технології навчання та цільову підготовку й перепідготовку кадрів у престижних навчальних закладах України і зарубіжжя;
- збереження та відтворення природної флори та лікувальних рослин на основі досягнень медичної ботаніки;
- інтенсивний розвиток ландшафтного озеленення, будівництва й архітектури;
- розвиток процесів утилізації відходів;
- розвиток індустрії очищення стоків каналізаційних мереж;
- сучасна організація торгової мережі та сервісу; розвиток індустрії зв'язку і транспорту;
- сприятливі умови для вивчення іноземних мов та інформаційного обслуговування населення шляхом введення Трускавця до міжнародних інформаційних мереж;
- розвиток місцевого радіо і телебачення;
- підтримка нерухомості в належному стані;
- організація реклами та стимулювання збуту оздоровчих послуг і товарів регіону тощо.

Після розробки і реалізації програми створення курортополісу Трускавець можна буде приступати до розробки програми, спрямованої на створення мережі ВІЦ в Україні на регіональній основі. Курортополіс Трускавець міг би відігравати роль базової організації в Карпатській рекреаційній зоні. Аналогічні організації бажано створювати і в інших рекреаційних зонах. Ними можуть бути існуючі у цих зонах міста-курорти, звичайно, після їх реорганізації, адекватної курортополісу. В регіонах України, що не входять до названих рекреаційних зон, бажано створювати рекропарки і рекрополіси, профільність яких може визначатися природно-ресурсними можливостями та ймовірністю захворювань того чи іншого регіону.

Отже, створені рекропарки, рекрополіси, курортополіси, рекреаційні зони та взаємозв'язки між ними становитимуть у перспективі Національну мережу валеологічних інноваційних центрів як нову форму охорони здоров'я населення України.

<<< назад | зміст | вперед >>>