Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Отчеты ВТО Диссертации Законы
Теория туризма
Философия туризма
Рекреация и курортология
Виды туризма
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспорт в туризме
Право и формальности в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
Информационные технологии в туризме
Агро- и экотуризм
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Крым, Черное и Азовское море
Туризм в России
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, страноведение и география туризма
Музееведение
Замки и крепости
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Экскурсионное дело
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

<<< назад | зміст | вперед >>>

Федорченко В.К., Фоменко Н.А., Скрипник М.І., Цехмістрова Г.С.

Педагогіка туризму

Розділ 2. Теоретико-методологічні основи туристського виховання

2.1. Мета і завдання туристського виховання (Фоменко Н. А.)

Для визначення мети і завдань туристського виховання необхідно проаналізувати ключове поняття "мета виховання", виховні системи.

Провідною антиномією, з якою історія і практика виховання стикається постійно, є оптимальне співвідношення реальності з тим станом, до якого необхідно прагнути. Педагогіка може цьому допомогти, уточнюючи співвідношення понять реального та ідеального. Остання категорія досить часто обговорюється в педагогічній науці та практиці, вона змістовно та етимологічно пов'язана з поняттями "педагогічна ідея", "педагогічний ідеал", "іделогема", "ейдос"(від гр. - вигляд, образ). Зміст ідеальних уявлень розкривається в чотирьохмірній системі координат в єдності основних смислових вимірів: онтологічного, гносеологічного, аксіологічного, праксеологічного.

Виховання завжди виходить із реальності, рівня навченості та вихованості, умов, в яких живе суспільство і конкретна людина. Але, за суттю, виховання працює на майбутнє, спрямоване в завтрашній день.

Ідеал (від гр. ідеал, первообраз) - це образ бажаного (суспільством, вихователем, вихованцем, якщо він став вже суб'єктом процесу) майбутнього як такого, що немає недоліків, тобто досконале.

Даному поняттю близьке поняття "ідеал" - уявлення про ідеальне - досконале, бажане, гармонійне. Система ідей, що дозволяють жити, функціонувати і розвиватися людині та соціальним системам, - це ідеологія.

Всі визначені категорії складають основу будь-якої виховної (педагогічної) системи. Ці категорії відстежуються у туристичному вихованні, бо проглядаються в устремлінні до ідеалу, а саме сходження від реальності до ідеалу співвідносяться з гуманістичними системами виховання.

Мета виховання - це наперед визначені результати у формуванні, розвитку і постійному самовдосконаленні особистості, яких намагаються досягти в процесі виховання. К.Д.Ушинський у праці "Людина як предмет виховання" наголошує на важливості визначення мети і завдань виховання. Зокрема зазначає: "Що сказали б ви про архітектора, який, закладаючи нову будівлю, не зумів би відповісти на ваше запитання про те, що він буде будувати, - храм, що присвячений богу істини, любові й правди, чи просто дім..., готель..., кухню..., кузню..., музей... чи нарешті, хлів для складання туди різного, нікому не потрібного мотлоху? Те саме ви повинні сказати про вихователя, який не зможе чітко визначити мету своєї виховної діяльності. Ось чому, ввіряючи вихованню чисті й вразливі душі дітей, ввіряючи для того, щоб вони провели в них перші, а тому й найглибші риси, ми маємо цілковите право спитати вихователя, якої мети він добиватиметься в своїй діяльності, і вимагати на це запитання якісної та категоричної відповіді" [22,С196].

Основною ознакою мети виховання є її об'єктивність, вона визначає спосіб і характер діяльності вихователя і вихованця. Мета виховання і засоби її досягнення відрізняють одну виховну систему від іншої. Тому у вихованні й розрізняють:

  • авторитарну парну виховну систему, що панувала у радянські часи і подекуди панує у сучасній виховній системі;
  • системи, які спрямовані на задоволення потреб дитини (Вальдорфська система, система М. Монтессорі);
  • гуманістична система К. Роджерса, спрямована на самоактуалізацію та самореалізацію вихованця;
  • педагогічна система В. О. Сухомлинського.

    Мета виховання - це формування гармонійно розвиненої та суспільно активної особистості з науковим світоглядом, високим духовним потенціалом, що бажає і вміє працювати на благо себе та суспільства. Основні цілі туристського виховання визначені у міжнародно-правових актах з регулювання туристичної діяльності, зокрема: Кодексом туриста, Хартією туризму, Глобальним етичним кодексом туризму.

    Туристське виховання є складовою виховання та вирішує проблему активізації діяльності громадян щодо взаєморозуміння та поваги між народами і суспільствами. Туристське виховання виконує подвійне завдання: всебічно розвиває туриста та формує колективістське мислення громадян.

    Мету розуміють як образ певного передбачуваного результату, що досягається за певний час. Атрибутом мети є певне спонукання, вольове ставлення суб'єкта до очікуваного результату, його бажання, устремління реалізувати мету. Мета завжди звернена у майбутнє. Кінцева мета - це самоціль усієї діяльності. Кінцева мета не є кінцевою у буквальному розумінні слова. їх реалізація, досягнення ведуть до постановки нових цілей. Таким чином, мета й ідеал виховання знаходяться у діалектичному зв'язку, взаємообумовлені.

    Щодо туризму, то його кінцевою метою є:
  • збагачення особистості моральними, етичними цінностями;
  • поповнення та закріплення знань з культурології;
  • оздоровлення, розвиток адаптивних можливостей організму. В ідеалі відображаються потреби. Усвідомлення потреби веде до виникнення бажання, прагнення діяти з метою її задоволення. Саме вона виступає висхідним моментом активності туриста. Хоча без потреб формування ідеалів неможливе, самі вони безпосередньо не формують ідеали. Потреби лише зумовлюють виникнення ідеалів через інтерес. Дуже важливо, щоб турист адекватно, правильно усвідомлював свої інтереси. Інакше туристська діяльність може бути спрямована у напряму, протилежному власним потребам і інтересам. Крім інтересів, в ідеалі відображається також навко-лишнє соціальне середовище, в якому живе особистість. Насправді ідеали детерміновані умовами людського буття.

    Ідеал у туризмі - один із центральних, принципово важливих компонентів світогляду туриста. В ідеалі світогляд концентрується, постає стрижнем, навколо якого об'єднуються в єдине ціле всі інші компоненти самосвідомості туриста. Ідеали визначають спрямованість духовної орієнтації особистості, формують пріоритети туристської діяльності.

    За своїм значенням для суспільного розвитку ідеали можуть бути:
  • негативними (індивідуалізм, егоїзм, холодний розрахунок, прагнення досягти власних корисливих цілей будь-якими засобами);
  • позитивними (колективізм, взаємодопомога, людяність, толерантність).

    У Кодексі туриста, Хартії туризму, Глобальному етичному кодексі туризму визначаються позитивні ідеали туриста. Особливо підкреслюється, що турист має здійснювати свою діяльність у гармонії із специфічними особливостями та традиціями регіонів і країн, які він відвідує, дотримуючись при цьому законів, звичаїв та традицій цих країн.
     

    <<< назад | зміст | вперед >>>




  • Все о туризме - Туристическая библиотека
    На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
    Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.