РОЗДІЛ І. ТУРИСТИЧНА ІНДУСТРІЯ ЯК ГАЛУЗЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
§1.5. Новітні тенденції змін на туристичному ринку
Серед новітніх тенденцій змін на туристичному ринку
необхідно виділити збільшення ступеня його інтернаціоналізації й концентрації
капіталу, а також підвищення рівня технологічних і продуктових інновацій. Однією
із найбільш важливих особливостей сучасної економіки є процес
інтернаціоналізації або глобалізації. Цей процес особливо помітний у
туристичному секторі. Він проявляється в експансії підприємства за кордони
держави, в якій воно було зареєстровано на момент початку своєї діяльності. В
спеціальній літературі можна зустріти опис двох діаметрально протилежних, але не
виключаючих взаємних тенденцій розвитку: глобалізації і регіоналізації.
Глобалізація інтерпретується в різних джерелах достатньо подібно - як процес
прогресуючої залежності кожного господарюючого суб'єкта від міжнародного
оточення і від світової кон'юнктури. Явище регіоналізації базується на так
званій тріаді, тобто на трьох домінуючих у світі ринках - американському,
японському і європейському. Це явище розуміється як просторова концентрація
локалізації прямих інвестицій. При цьому регіоном найбільшої просторової
концентрації господарської діяльності, і в першу чергу прямих інвестицій, в
90-ті роки XX ст. стала Європа. Виділяються три найважливіші організаційні форми
включення підприємства у процес інтернаціоналізації:
Кожна з цих форм наявна і в процесі інтернаціоналізації туристичної діяльності.
Але найбільше значення в цій сфері мають прямі інвестиції.
Одним із чинників просторової концентрації туристичної діяльності в Європі стало
створення на території Європейського співробітництва (ЄС) єдиного туристичного
ринку. Однак експансія наднаціональних1 підприємств у туристичному секторі
виходить за межі єдиного ринку. Найбільш перспективними для фірм цього сектора
стали молоді ринки країн Центральної і Східної Європи.
Національні підприємства, як правило, мають низку груп або мереж фірм. В обох
випадках йдеться про заміну єдиного центру управління значною кількістю центрів
прийняття рішень, кожен з яких має свою сферу компетенції й відповідальності.
Такі
розподілені центри пов'язані один з одним використанням методів, які
допускаються або законами про об'єднання (в разі створення звичайних чи
фінансових груп), або контрактним правом.
Феномену інтернаціоналізації господарської діяльності сприяє процес концентрації
капіталу в небачених раніше масштабах. Підприємства, які беруть участь у цьому
процесі та ініціюють зміни, використовують стратегії зовнішнього розвитку, тобто
розвиваються шляхом поглинання партнерів або створення з ними спільних
підприємств. При дотриманні стратегії зовнішнього розвитку туристичні фірми
об'єднуються з іншими господарюючими суб'єктами або їх поглинають.
Спосіб об'єднання господарюючих суб'єктів, при якому кожний із них втрачає
організаційну самостійність, а натомість виникає новий суб'єкт, називається
злиттям. На практиці злиття може набувати різних форм:
- об'єднання підприємств однакового масштабу; - поглинання, якщо туристичне підприємство має більш сильні позиції, ніж його
партнери і конкуренти; - включення частини активів суб'єкта, який підлягає ліквідації, в статутний
капітал туристичного підприємства при умові, що воно поступиться активами,
залишеними іншим підприємствам.
Купівля туристичним підприємством інших господарюючих суб'єктів або отримання в
них права вирішального голосу в результаті викупу більш ніж половини акцій або
інших часток називається придбанням або аквізицією. В результаті придбані
суб'єкти перестають існувати як самостійні юридичні особи, а туристичне
підприємство-покупець продовжує функціонувати.
У туризмі, як і в інших секторах економіки, спостерігається стійка тенденція до
створення концернів, картелів, угод і союзів туристичних підприємств. У
туристичні концерни з одним керівництвом об'єднуються численні туристичні
підприємства, які зберігають організаційно-правову самостійність. Як правило,
керуючий орган концерну має форму холдингу - товариства з відповідною часткою
участі. Ці структури виникають у результаті згоди партнерів по концерну, які для
досягнення загальної мети - спільного управління концерном - вносять свої
капітали і створюють організаційно і юридично самостійний орган керівництва.
На практиці переважну більшість складають концерни, в яких туристичні
підприємства, що належать до різних сфер діяльності, об'єднуються з
підприємствами, зв'язаними з обслуговуванням туристів. Учасники холдингу
виробляють різні продукти й оперують на різних ринках, але їхні профілі завжди є
ланками одного ланцюга, який веде до клієнта. Завдяки цьому концерн володіє
можливістю надавати комплекс послуг - готельних, транспортних, банківських,
страхових та інших - часто об'єднаних в один пакет. Таким чином, спостерігається
тенденція розширення концернів за рахунок підприємств, які не належать до
туристичного сектора економіки, але здійснюють діяльність, пов'язану з туризмом
у технічному або комерційному плані. Прикладом такої тенденції можуть слугувати
фінансові інститути - банки, ощадні каси, інвестиційні фонди, кредитні спілки,
страхові компанії тощо.
Значно рідше функції органу управління концерном виконує представницька
структура, створена на контрактній основі, без вкладення капіталів і створення
товариства.
Туристичне підприємство може спрямувати свою стратегію на формування картельних
структур. Картельними називають угоди підприємств, які обмежують конкуренцію. У
відповідності з антимонопольним законодавством, такі угоди, в принципі,
вважаються незаконними. До домовленостей, що передбачають як багатолітню
кооперацію підприємств, так і їх злиття або створення господарських союзів
(міжгалузевих з участю туризму, внутрішньогалузевих і т.д.), ставляться дуже
жорсткі вимоги для того, щоб вони могли бути визнані законними. Такий порядок
передбачає забезпечення ринкової свободи кожного партнера. Для укладання угоди
необхідне обґрунтоване звернення в державний антимонопольний комітет. Угода
набуває чинності через відповідний проміжок часу, якщо державний орган не буде
заперечувати проти її укладання. Рішення і рекомендації антимонопольного
управління повідомляються структурі, яка здійснює державний нагляд за
туристичною діяльністю, яка за результатами перевірки формує офіційне
роз'яснення про можливі порушення антимонопольного законодавства. Правові основи
заборони монополістичної практики містяться в ст. 85 Припису № 86 Європейського
Економічного Співробітництва (Fontaine P., 1998). Європейські принципи регулюють
передусім умови можливості укладання картельних угод, встановлюють еталони
договорів і забезпечують зіставність вимог. Але ці приписи не ведуть до
стандартизації продуктів і вважаються обов'язковими для країн-учасниць.
Угоди типу "пул"2 означають об'єднання туристичних підприємств різних галузей із
громадськими партнерами, наприклад з органами місцевого або господарського
самоуправління, в організацію, яка має публічний характер. Учасники подібної
угоди на одних і тих самих умовах зобов'язані зробити свої вклади в організацію
заходів - предметів цієї угоди - з тим, щоб мати чітко визначену частку для
покриття витрат або отримання прибутку. Домовленості між партнерами за угодою
типу "пул" укладаються при організації особливо дорогих, а через це важких для
індивідуального здійснення заходів, а також акцій із сфери лобіювання, успіх
яких залежить від солідарності туристичного бізнес-товариства. Підприємства
укладають між собою договір про розподіл витрат на їх проведення та про
колективну відповідальність за результати.
Як наприклад можна навести такі заходи, охоплені угодами схожого типу:
- проведення довгострокових і витратних наукових досліджень технологій або
ринків;
- створення капіталомістких компонентів інфраструктури туризму, що вимагають
значних інвестицій;
- впровадження новітніх і дорогих інформаційних технологій;
- використання супутніх технологій; - лобіювання необхідних правових рішень;
- дорогі рекламні кампанії і компанії з просуванню, організації і проведення
закордонних ярмарків, навчання за кордоном тощо;
- страхування туристичних регіонів або великих туристичних чи спортивних заходів
від ризику військових руйнувань.
Залежно від типу договорів, що укладаються, угоди типу "пул" поділяються на дві
групи:
1. Партнери домовляються про дольову участь у витратах на захід, який
здійснюється. 2. Один із партнерів спочатку бере на себе всі витрати на здійснення заходу, а
потім ці витрати компенсуються іншими учасниками угоди за заздалегідь погодженою
схемою.
Управління проектом або доручається одному з учасників угоди, або з цією метою
створюється спеціальний орган, діяльність якого фінансується всіма учасниками.
Технологічну і продуктову інноваційну привабливість туристичного сектора можна
проілюструвати на прикладі продукту, який складається для організації проведення
конгресів, навчальних курсів, ярмарків, великомасштабних зустрічей діячів
бізнесу, культури, науки і політики, які забезпечуються повним спектром послуг і
супутніх заходів (розваги, екскурсії, посередництво у встановленні контактів
тощо). Господарська діяльність, спрямована на виробництво такого продукту,
називається конгресним туризмом або бізнес-туризмом. Вид такого бізнесу хоч і
новий, але стрімко розвивається і починає домінувати на світовому туристичному
ринку внаслідок дуже високої рентабельності. Цей бізнес приносить величезні
прибутки, але він передбачає значні інвестиції і формування комплексної
територіальної техніко-економічної інфраструктури. Наприклад, вважається, що
найбільші у світі інвестиції в будівництво (1,6 млрд. дол. США) вкладені в
штаб-квартиру центра конгресів у Токіо "Tokyo International Forum". Уведений в
експлуатацію в 1997 p., цей центр здатний прийняти протягом доби 28000 гостей,
надаючи в їх розпорядження театри, магазини, художні галереї, 14 ресторанів,
офіси, головний конференц-зал на 5000 місць і 38 залів загальною площею 5000 м2.
Як бачимо, витрати настільки значні, що вимагають спільного фінансування
декількома суб'єктами, а також участі в процесі підготовки заходів органів
місцевої, а іноді й державної влади.
1 Розповсюджена думка, що наднаціональне підприємство - це такий суб'єкт, який з
урахуванням накопиченого й підконтрольного майна веде безперервну господарську
діяльність як мінімум у двох країнах, а закордонна діяльність контролюється й
підпорядковується глобальній стратегії підприємства (у випадку мережної
взаємодії). 2 від англ. pool - загальна каса, загальний фонд.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.