<<< назад | зміст | вперед >>>

Розвиток туристичного бізнесу регіону

РОЗДІЛ IV. ФОРМУВАННЯ ТУРИСТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

§4.1. Організаційні засади розвитку інфраструктури туристичного комплексу Буковини

Останнім часом багатьма вченими відзначається невпинно зростаюча роль у сучасному світі рекреаційно-споживчої та дозвіллєво-культурної діяльності людей, найбільш привабливим різновидом якої є туризм. Зважаючи на це, навіть у тих країнах, де він ще не посів домінуючого місця в структурі дозвілля - а це стосується і сьогоденної України, - туризм привертає до себе увагу як ланка економічної діяльності, здатна забезпечити значний і суттєвий господарський чи фінансовий ефект. Саме з цієї причини досить актуальне в науковому плані дослідження інфраструктури туризму, його соціальних чинників із метою з'ясування шляхів та способів подальшого розвитку й удосконалення індустрії туризму та її соціокультурного змісту.

Кардинальні зміни в тенденціях розвитку сучасного туризму як соціально-економічного та культурно-комунікативного інституту об'єктивно потребують застосування адекватних практичних дій із боку суб'єктів туристської діяльності всіх рівнів. Подальший розвиток інфраструктури туризму має стати ефективним засобом удосконалення цієї сфери, необхідною передумовою для поступового інтегрування у світове господарство.

Не викликає сумніву, що основними ознаками туризму як суспільного інституту є, по-перше, подорожування як засіб пізнання, розваги та рекреації і, по-друге, функціональна гостинність, що покликана раціонально й оперативно забезпечувати привабливість, комфортність та змістовність такого подорожування. Водночас туризм, як спосіб рекреації та розвитку особистості, органічно поєднує в собі задоволення її економічних, соціальних (комунікативних), пізнавальних, естетичних, вітальних (біологічних) потреб. Таким чином, беручи до уваги зазначені положення, а також представлені в науковій літературі підходи до визначення поняття "інфраструктура", під інфраструктурою туризму будемо розуміти стійку сукупність матеріально-речових елементів, які створюють загальні умови для раціонального відпочинку туристів. Розвинута інфраструктура туризму повинна мати у складі перш за все комфортабельні готелі та інші бази розміщення, сучасні транспортні засоби для перевезення туристів, розвинуту мережу підприємств харчування, сучасно обладнані вокзали та аеропорти, конференц- та концертні зали тощо⁶.

Інфраструктуру туристичної галузі представляють комунікації, транспортні послуги, інженерні споруди, дороги, суміжні індустрії туризму підприємства, які забезпечують нормальний доступ туристів до туристичних ресурсів, їх належне використання в цілях туризму, а також життєдіяльність підприємств індустрії туризму. Таким чином, поняття інфраструктури туризму охоплює різноманітні складові - спеціалізовані туристичні підприємства, організації та установи. Проте туристичну індустрію також формують підприємства зв'язку й торгівлі, дорожні та комунальні служби, прикордонні і митні переходи тощо⁷.

Зауважимо, що наявності інфраструктури, призначеної тільки для туризму, недостатньо, її необхідно розглядати в широкому значенні, основні елементи якої повинні виконувати не тільки виключно рекреаційну функцію, а й служити провідним фактором піднесення всього соціально-економічного життя регіону. Отже, можна виділити два основні типи інфраструктури - загальну й туристичну.

Загальна інфраструктура охоплює всі елементи, які існують незалежно від туристичного руху: засоби зв'язку, комунікації підприємств торгівлі й культури, комунальне господарство. У багатьох випадках загальна інфраструктура служить цілям задоволення потреб туристів. Але при цьому необхідний додатковий розвиток інфраструктури в туристичних цілях. У цілому туристичний попит забезпечується на основі використання двох видів ресурсів - природних і створених людиною.

Послуги інфраструктури відіграють роль сполучної ланки, яка пов'язує різні сектори туристичної галузі, включаючи і кінцевого споживача, і початково визначені процесом становлення індустріального, і згодом - постіндустріального суспільства, адже таке суспільство не може обходитись без них. Інфраструктуру індустрії туризму не слід, однак, розглядати як окрему сферу економіки, як таку, що не має нічого спільного з іншими видами бізнесу. Не зважаючи на те, що вона за деякими ознаками відрізняється від інших сфер бізнесу, не можна прийняти цю обставину як зручну причину для її відділення від управлінської практики і процедур, застосовуваних у інших сферах економіки⁸.

Буковина є однією з найперспективніших територій держави щодо розвитку туризму, привабливість якої зумовлюється поєднанням географічного положення і цікавих природних умов із надзвичайно багатим історико-культурним потенціалом. Проте необхідно зазначити, що туристична сфера регіону не відповідає сучасним вимогам та його унікальному потенціалу ні кількісно, ні якісно. Як вказано в Концепції соціально-економічного розвитку Чернівецької області на період до 2011 року, одним зі стратегічних напрямків розвитку регіону є рекреаційно-туристичнє господарство⁹. На наш погляд, найважливішим напрямком розвитку туризму в Чернівецькій області є державна підтримка формування інфраструктури туристського комплексу, розвиток якої має величезне значення для задоволення туристичних потреб. Розглянемо детально стан різних груп об'єктів туристичної інфраструктури Буковини.

Інфраструктура туризму Чернівецької області характеризується наявністю 15 санаторно-курортних та оздоровчих закладів різної відомчої підпорядкованості та форм власності, в тому числі: санаторії та пансіонати з лікуванням - 6, санаторії-профілакторії -5, бази та інші заклади відпочинку - 4. Протягом 2003-2004 pp. (з 1 жовтня 2003 р. по 30 вересня 2004 р.) у санаторіях, закладах відпочинку і базах Чернівецької області лікувалось і відпочивало 5546 громадян, з яких 4334 осіб користувались тривалим лікуванням і відпочинком, 1212 осіб - одно- і дводенним відпочинком ¹⁰.

Одним із найважливіших компонентів туристичної інфраструктури є готельне господарство. Майже всі об'єкти туристичної інфраструктури області будувались за проектами, що сьогодні не відповідають міжнародним стандартам. Мережа їх активно формувалась у період масового туризму, з інтенсивною експлуатацією та несвоєчасним капітальним і поточним ремонтом, що призвело до значного зносу цих будівель та оснащення. У Чернівцях налічується 7 діючих готелів із загальною кількістю 1214 місць, що становить 46,7% загальної їх кількості по області. Всього у Чернівецькій області у 2004 р. нараховувалося 15 підприємств готельного сервісу, в тому числі 14 готелів та одне підприємство для короткотермінового проживання¹¹. При цьому за останні роки відбулися суттєві зміни у формі власності готелів (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Структура готелів та інших місць для короткотермінового проживання по Чернівецькій області за формами власності, %

Останніми роками кількість готелів та інших місць для короткотермінового проживання в регіоні неухильно зменшується: / 2001 р. - 19, у 2002 р. - 18, у 2003 p.- 17, у 2004 р. - 15 закладів; відповідно, їх місткість - з 1800 місць у 2001 р. до 1457 - у 2004 р.12. подібна тенденція характерна і для Чернівців - при зміні кількості - готелів протягом 2001-2004 pp. на 1 одиницю, їх місткість зменшилася з 1477 у 2001 р. до 1214 місць у 2004 р. Загальний потенціал цих об'єктів налічував 825 номерів житловою площею 2,2 тис. кв.м, з яких 55,9% - двомісні, 24% - одномісні, 5,8% - тримісні і з більшою кількістю місць, 14,3% - номери люкс і напівлюкс. Загальна одноразова місткість готелів у 2004 р. становила 1,5 тис. місць, середня місткість одного готелю складала І5 номерів або 97 місць і у порівнянні з 2003 р. зменшилась на !,8% та 4,1% відповідно¹².

Зазначені зміни не дозволяють об'єктивно використовувати коефіцієнт місткості, який у 2002 р. становив 0,21, у 2003 р. - 0,22, у 2004 р. -0,21. У 2004 р. було обслужено 46,1 тис. осіб, що на 10,7 тис, або 18,8%, менше, ніж у 2003 р. Це свідчить про відставання даного показника від загальноукраїнського: в середньому по Україні коефіцієнт використання місткості становить - 0,30 при 3738,6 тис. осіб, зокрема, у Львівській області - 0,21 (206,2 тис. осіб), Івано-Франківській-0,18 (65,8 тис. осіб), Закарпатській - 0,23 (87,1 тис. осіб).

Більшість готелів в області не відповідає нормам розташування туристів, причому як іноземних, так і вітчизняних. Суттєвою проблемою туристичної інфраструктури регіону є рівень готельного сервісу і, відповідно, якість обслуговування. Негативною ознакою готельного сервісу в Чернівецькій області є обмежений перелік додаткових супутніх послуг (рис. 4.2).

Рис.4.2. Оснащеність підприємств готельного господарства структурними підрозділами сфери сервісу, до кількості підприємств готельного господарства

Із загальної їх кількості лише сім (46,6%) мали у своєму складі об'єкти інфраструктури, з них: 4 мали автостоянки, 3 - ресторани, 9 -кафе та бари, 3 - сауни, 3 - пральні, 3 - заклади торгівлі, 5 - інші об'єкти сфери сервісу. Майже всі об'єкти інфраструктури - 76,4% -розташовані при готелях м. Чернівці, 16,7% - при готелі ТОВ "Родничок" Новоселицького району та 6,9% - при готелі "Любодар" Кіцманського району. Решта готелів, розташованих поза межами обласного центру, не мають у своєму складі жодного з цих об'єктів, що у свою чергу набагато зменшує попит споживачів на їх послуги.

Більшість готелів Чернівецької області не мають необхідного рівня комфортності, про що свідчить розподіл готелів за категоріями. Так, згідно зі статистичними даними, в області функціонує: один чотиризірковий та один тризірковий готель, два двозіркові, шість однозіркових та п'ять взагалі не сертифікованих. Щоправда, при значно нижчому рівні сервісу ціни у готелях у нас досить високі. На цей вид послуг упродовж кількох років спостерігається постійне підвищення цін: у 2001 р. - у 1,4 разу, у 2002 р. - на 10,5%, у 2003 р. - на 14,9%. У 2004 р. різке зростання цін на готельні послуги призупинилося і становило 1,1 %, але рівень їх був досить високим. Наприклад, вартість номера категорії "люкс" у готелі "Буковина" - 78 доларів США, у готелях США - у середньому 78-90 доларів США, "Шератон" (Австрія) - 140 дол. США, "Маріот-Мюнхен" (Німеччина) - близько 170 доларів США¹³. Якщо до цього додати значну різницю в асортименті готельних послуг, то стає зрозумілою вся глибина проблем, які потребують розв'язання в цій сфері.

Проведений аналіз сучасного стану готельного господарства Буковини дозволив встановити, що сьогодні за своїми економічними, соціальними та культурними показниками ця складова інфраструктури туризму спрямована не на власний розвиток, а лише на функціонування. Тобто більшість готельних підприємств регіону зосереджує свою діяльність на отриманні будь-яких прибутків та простому відтворенні наявного фінансово-економічного стану (на самовиживанні) і менш за все - на підвищенні свого якісного рівня, на поліпшенні якості послуг. Безумовно, подальший розвиток готельного господарства залежатиме від багатьох чинників: росту доходів, а отже, і туристської активності населення, коливання цін на послуги, темпів економічних реформ, насичення товарного ринку, зростання культури обслуговування. Одним із визначальних чинників такого зростання має стати подальша диференціація та спеціалізація пропозицій готельних послуг, що відповідають загальносвітовій тенденції індивідуалізації відпочинку та розваг.

У Чернівецькій області в 2004 р. функціонувало 86 підприємств сфери туризму, що менше від кількості підприємств, що здійснювали свою діяльність у 2003 p., на 8 одиниць.

Туристичними підприємствами та приватними підприємцями, що працюють у сфері туризму, в 2004 році надано послуг на суму 8756,4 тис. грн., що на 347,8 тис. грн. більше, ніж у 2003 році. Частка туристичних послуг в обласному валовому продукті складає близько 1%. При цьому дуже мала частка підприємств активно займається прийомом та обслуговуванням туристів у Чернівцях, більшість із них обслуговують комерційний туризм, тобто організовують короткотривалі тури за кордон із комерційними цілями. Останнім часом конкуренцію професійним туристичним фірмам складають різноманітні організації та приватні особи, зокрема аматори сільського зеленого туризму, який набув найбільшого розповсюдження в Путильському, Вижницькому та Кіцманському районах. Зазвичай там можна за символічну плату провести відпустку, причому господарі пропонують своїм гостям не тільки затишні кімнати, але й забезпечують харчуванням із екологічно чистих продуктів. Враховуючи низьку платоспроможність більшості населення, ці організації пропонують альтернативний вид відпочинку всім тим, кому не по кишені пансіонати та санаторії.

Разом із тим, аналіз діяльності туристичних підприємств свідчить про те, що станом на 01.01.2005 р. високим залишається відсоток туристичних фірм, які, отримавши ліцензію на право займатися туристичною діяльністю, у 2004 році практично не працювали, а отже, не сплачували податки і на сьогодні знаходяться в депресивному стані. Таких підприємств у області налічувалося 34%. Незадовільними є фінансові результати ще 20% підприємств, діяльність яких була збитковою.

Однією з основних складових частин функціонування туристичної сфери є транспортна інфраструктура. Зазначимо, що транспорт - одна з найважливіших інфраструктурних сфер матеріального виробництва, яка забезпечує виробничі та невиробничі потреби всіх галузей економіки й населення у вантажних та пасажирських перевезеннях. У сучасних умовах не лише істотно зросла роль транспорту, але й більш вагомо проявилось його значення як важливої ланки інфраструктури. Функціонування цієї сфери комунікацій становить визначальний фактор розвитку й економіки, і суспільства регіону в цілому.

У Чернівецькій області транспортна інфраструктура представлена автомобільним, залізничним та авіаційним транспортом, основними підприємствами якого є ВАТ "Компанія Чернівціоблавтотранс", Автопідприємство ВАТ "Денисівка", Вокзал станції Чернівці, Залізнична станція "Чернівці-Центральна", ВАТ "Авіакомпанія "Буковина", Чернівецький структурний підрозділ "Украерорух", Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт "Чернівці". Питома забезпеченість шляхами автомобільного сполучення на одиницю площі регіону у порівнянні з іншими областями України вища: на 1 тис. км² припадає 353 км автомобільних доріг із твердим покриттям (по Україні - 272,7 км). Щільність залізничних колій регіону складає 51 км шляхів на 1 тис. км² території, по Україні - 37. Варто зазначити, що при досить щільній мережі автошляхів та залізничних колій області, їх питома вага в Україні незначна та не перевищує за різними показниками 2%.

Пасажирські перевезення в області забезпечують автомобільний, авіаційний, залізничний та міський електричний транспорт (рис. 4.3). Всіма видами пасажирського транспорту загального користування за 2004 р. надано послуг 94,8 млн. осіб. Загальний обсяг перевезених пасажирів у порівнянні з 2003 р. збільшився на 15,2%, але залишився меншим від рівня 2000 та 2001 pp. на 3,1% та 14,1% відповідно. Обсяг пасажирської роботи у 2004 р. зріс на 11,9% і становив 885,4 млн. пас. км¹⁴.

Рис. 4.3. Розподіл обсягів перевезення пасажирів Чернівецької області за видами транспорту

Водночас, для транспортної інфраструктури також характерні певні проблеми, зокрема рівень сервісу та якість обслуговування. Обслуговування туристів у Чернівецькому аеропорту, на залізничному та автовокзалі потребує докорінного поліпшення у зв'язку з відсутністю написів іноземними мовами, візків для перевезення багажу, зручних під'їздів для туристичних автобусів на посадку та висадку туристів, відсутністю оголошення іноземними мовами, незадовільним загальним санітарним станом.

Взаємодія транспортної та туристичної галузей допоможе кожній з них у короткі терміни вирішити більшість питань, пов'язаних із розбудовою туристичної інфраструктури за напрямками національної мережі транспортних коридорів із залученням вітчизняних та іноземних інвестицій.

Поряд з іншими ланками інфраструктури на розвиток туристичної індустрії суттєво впливає ресторанне господарство. На думку більшості дослідників, функції ресторанного господарства є вторинними, залежними від розвитку та розміщення продуктивних сил регіону. Однак в умовах рекреації спостерігається і вплив сфери громадського харчування на розміщення туристів і відпочиваючих, що відіграє значну роль у розвитку рекреацій.

У 2003 р. у Чернівецькій області нараховувалося 101 підприємство ресторанного господарства. Із них - 12 ресторанів, 59 кафе, 27 барів, 3 їдальні. Але сьогодні в організації торгового обслуговування і громадського харчування ще мало враховується специфіка обслуговування туристів і відпочиваючих, відсутні українські національні ресторани з відповідним інтер'єром, стравами та музичними програмами. Не повною мірою використовується специфіка магазинів. Відсутність систематизації товарів у торгових підприємствах різних систем і необхідної інформації дезорієнтують покупця, збільшують затрати часу на пошук необхідного. Для того, щоб чітко уявити всі функції ресторанного господарства в умовах розвитку сфери туризму, треба розглядати цю галузь як складну динамічну систему. її розвиток у просторі і часі визначають особливості розвитку туризму в цілому. Для розробки конкретних рекомендацій із розвитку ресторанного господарства необхідна оцінка рівня розвитку його в конкретних природно-рекреаційних умовах кожного туристичного центру і вузла¹⁵.

Суттєве значення для розвитку туризму має й побутове обслуговування. Благоустрій побуту населення і рекреантів, зокрема туристів, дозволяє вирішити таке важливе соціально-економічне завдання, як збільшення вільного часу з метою відпочинку та гармонійного розвитку людини. З точки зору задоволення потреб споживачів обсяг реалізованих у 2004 р. послуг у ринкових цінах становив 440,5 млн.грн. проти 409,3 млн. грн. у 2003 p., з яких 60,6% склали обсяги реалізації послуг для населення і 39,4% - для підприємств, організацій та установ. Найбільшим попитом серед населення користувалися послуги зв'язку (39,2% від загального обсягу доходу) та транспорту (28,5%). Певного поширення набули послуги у сфері відпочинку та розваг, культури та спорту (9,2%) і послуги туристичних агентств та бюро подорожей (3,3%). У середньому за 2004 рік одним жителем області було спожито послуг на 292 грн., що на 13,2% більше, ніж у попередньому році¹⁶.

У туристичній інфраструктурі регіону значне місце належить пам'яткам історії, культури та архітектури. Більшість із них знаходиться в місті Чернівці. Серед найбільш значущих за красою та архітектурним вирішенням:

- дерев'яний храм Святого Миколая, побудований у 1607 p., є найдавнішою спорудою на території міста;
- вірмено-католицька церква, збудована у 1875 p., нині -органний зал Чернівецької обласної філармонії;
- колишня резиденція митрополитів Буковини і Далмації, що зводилася у 1864-1882 pp. Зараз тут знаходиться головний корпус Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича, відкритий 4 жовтня 1875 р. Це один із найвідоміших ВНЗ країни, в бібліотеках якого є чимало давніх книг та унікальних видань XV - XVII ст.;
- драматичний театр імені Ольги Кобилянської - один із найгарніших будинків міста у стилі чистого бароко, пам'ятник архітектури XIX ст. Його споруджено в 1905 р. за проектом видатних австрійських зодчих Ф. Фельнера і Г. Гельмера, авторів знаменитих Одеського та Віденського театрів опери й балету;
- ратуша, будівництво якої велося у 1843-1847 pp. Споруда вирішена в традиційному для міських ратуш поєднанні двох об'ємів - самої споруди та високої стрункої вежі.

У місті функціонує один із перших музеїв на Україні - краєзнавчий, заснований ще у 1863 р. Нікого не залишає байдужим Музей народної архітектури та побуту. До цього своєрідного музею з різних районів області перевезені житлові, господарські, виробничі та громадські будівлі, найхарактерніші зразки предметів побуту селян Північної Буковини другої половини XVII-XX століть.

Проте, незважаючи на значний історико-культурний потенціал регіону, треба визнати низький рівень його використання в туристичних цілях, що зумовлюється кількома причинами:

1. Багато історико-культурних пам'яток перебувають у занедбаному стані, вимагають реконструкції та відновлення, відповідного режиму збереження та охорони.
2. Через важку економічну ситуацію в державі бюджетні асигнування на культуру дуже обмежені. Воднораз, діюче законодавство не стимулює меценатство і благодійництво в цій галузі.
3. Більшість визначних історико-культурних пам'яток не занесені в туристичні маршрути, а тому опинилися поза межами активного туристичного процесу.
4. Вітчизняний туристичний бізнес, з відомих причин, не має достатнього досвіду у сфері туристичного використання пам'яток історії та культури, відсутня належна реклама і пропаганда¹⁷.

Подібний стан справ характерний і для інших об'єктів інфраструктури туризму - музеїв, клубів, театрів, які вже морально та фізично застаріли.

Таким чином, проведений аналіз свідчить про те, що, попри значний туристично-рекреаційний потенціал Буковини, туристична інфраструктура регіону функціонує неефективно. Основною проблемою її подальшого розвитку залишається не стільки нарощування потужностей, скільки підвищення якості обслуговування та розширення асортименту туристичних послуг. Унікальність туристичних ресурсів регіону не може компенсувати низький рівень сервісу, комфорту, а також недостатній розвиток індустрії розваг. Шлях один - швидка реконструкція й модернізація старих і будівництво нових сучасних турбаз, кемпінгів та готелів. При будівництві варто надавати перевагу невеликим туроб'єктам (на 40-50 місць), які краще відповідають вимогам клієнтів та економічно рентабельні.

На нашу думку, основним напрямком розвитку інфраструктури туризму Чернівецької області повинен бути поступовий розвиток на основі регенерації історичної забудови, інфраструктури обслуговування, розрахованої як на туристів, так і на постійне населення регіону Розвиток туристичної інфраструктури має "працювати" на головну ідею збереження історичного середовища регіону, його своєрідності, реновації, історичної забудови. Серед організаційних засад розвитку інфраструктури туризму на Буковині варто зазначити:

- координацію розвитку туристичної інфраструктури з іншими галузями регіонального господарства: модернізація автошляхів, розвиток громадського транспорту, розширення паркової зони, створення музеїв, культурно-видовищних закладів і центрів дозвілля;
- формування мережі радіальних туристичних маршрутів з Чернівців до інших районів і міст, що становлять інтерес для вітчизняних та іноземних туристів;
- розвиток транспортних послуг у туризмі. Придбання автотранспортних засобів (автобусів, мікроавтобусів, легкових автомобілів) для обслуговування туристів;
- розвиток індустрії дозвілля та розваг, мережі культурно-видовищних закладів, що обслуговують туристів.

Дослідженням виявлено основні чинники стримування розвитку інфраструктури туризму, що пов'язані, перш за все, з низькою якістю та вузьким асортиментом готельних послуг. Проте варто вказати ще й на недосконале податкове законодавство і відсутність ефективної реклами туристсько-рекреаційних можливостей Буковини. Нагальним питанням є необхідність залучення іноземних інвесторів, для чого уряд повинен запропонувати систему державних гарантій та пільг, які б стали важливою умовою розміщення капіталу в індустрію туризму. Цією системою, наприклад, могло б бути передбачено звільнення від податків коштів, які інвестуються в будівництво або реконструкцію туристських об'єктів, відміну податків на прибуток протягом певного періоду з початку експлуатації (наприклад, перших п'яти років), а також зниження ставки регулярного податку на 50% протягом трьох років. При існуючій системі державних і місцевих податків не тільки розвивати, але й утримувати матеріальну базу проблематично. Одним із найважливіших напрямів державної політики в туристичній галузі є підвищення ефективності інформаційно-комунікаційної інфраструктури, створення позитивного образу України як туристичної держави та активізація просування національного туристичного продукту як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку туристичних послуг завдяки організаційній і фінансовій підтримці підприємств та організацій туристичної галузі з боку центральних і місцевих органів виконавчої влади.

Отже, розвиток інфраструктури туризму регіону є непростою справою. Досвід показує, що чим вищий рівень розвитку регіону, чим вища великомасштабність і різноманітність інших напрямків його економіки, тим більша ймовірність того, що розвиток туристичної інфраструктури матиме позитивний характер. От чому можна зробити висновок про те, що не туризм сприяє розвитку регіону, а сам розвиток сприяє розширенню інфраструктури туризму.

⁶ Інфраструктура забезпечення конкурентної економіки регіонів (методологія і механізми) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Ред. кол.: науковий редактор д.е.н., проф. П. Ю. Бєлєнький. - Львів, 2002. - С.200
⁷ Бутирська І.В. Основні напрямки розвитку інфраструктури туристського комплексу // Муніципальне управління: досвід, проблеми та перспективи: Матеріали Другої міжвузівської науково-практичної конференції студентів та молодих науковців. - Чернівці, 12-13 листопада 2004 р. - Чернівці: Рута, 2004. - С18-22.
⁸ Менеджмент туристичної індустрії: Навчальний посібник Школа І.М. та ін. / За ред. І.М. Школи. - Чернівці: ЧТЕІ КНТЕУ, 2003. -С.166.
⁹Концепція соціально-економічного розвитку Чернівецької області на період до 2011 року / P.P. Білик, М.І. Гайнічеру, В.К. Євдокименко, В.Ф. Кифяк, М.І. Маниліч, Р.С. Осадчук, В.П. Руденко, Л.В. Шинкарук. - Чернівці: Прут, 2004. - С.50-52.
¹⁰ Статистичний бюлетень: Діяльність санаторно-курортних і оздоровчих закладів та туризм. - Чернівці: Головне управління статистики у Чернівецькій області, 2005. - 17.08.05. -№06-02-97. -С.2.
¹¹ Статистичний бюлетень: Готельне господарство Буковини / Під загальним керівництвом В. Самойлової. - Чернівці: Головне управління статистики у Чернівецькій області, 2005. - 26.05.05. -№06-1/102. -С.6.
¹² Там само. - С.8.
¹³ Інфраструктура забезпечення конкурентної економіки регіонів (методологія і механізми) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Ред. кол.: науковий редактор д.е.н., проф. П.Ю. Бєлєнький. - Львів, 2002. - С.204.
¹⁴ Статистичний щорічник Чернівецької області за 2004 рік. - Чернівці: Головне управління статистики у Чернівецькій області, 2005. - С181.
¹⁵ Інфраструктура забезпечення конкурентної економіки регіонів (методологія і механізми) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Ред. кол.: науковий редактор П.Ю. Беленький. - Львів, 2002.-С.207.
¹⁶ Статистичний щорічник Чернівецької області за 2004 рік. - Чернівці: Держкомстат, Чернівецьке обласне управління статистики, 2005. -С.230-234.
¹⁷ Інфраструктурне забезпечення конкурентної економіки регіонів (методологія і механізми) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Ред. кол.: науковий редактор П.Ю. Бєлєнький. - Львів, 2002. - С.209.

<<< назад | зміст | вперед >>>