<<< назад | зміст | вперед >>>

Розвиток туристичного бізнесу регіону

РОЗДІЛ VII. ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ

§7.1. Регіональна та туристична європейська політика

Від початку свого створення Європейське співтовариство усвідомлювало глибоку нерівномірність розвитку його членів. Вже в преамбулі Узгодження про Європейське Економічне Співтовариство, прийнятого в 1997р., висловлювалось прагнення до "зменшення відсталості слабких регіонів". Окрім цього, у статті 2 йшлося про завдання "підтримки гармонічного розвитку економічного життя". Але ці високі декларації протягом досить тривалого часу не мали практичної реалізації. Зокрема, була відсутня правова основа регіональної політики й домінувала непорушна віра в "невидиму руку ринку", яка автоматично усуне існуючі диспаритети (Klein Chz., Krueger L., 1998).

Але регіональні диспропорції, які поглиблювались із плином часу, стали безпосередньою причиною створення в 1967 р. Генеральної дирекції регіональної політики (DGXVI). Двома роками пізніше була прийнята програма дій із розвитку регіональної політики, в рамках якої до сьогодні продовжують удосконалюватись її юридичні та фінансові інструменти.

Найбільш важливими фінансовими інструментами, які дозволяють вирівнювати регіональні диспаритети, можна вважати чотири структурні фонди:

EFRE - Європейський фонд регіонального розвитку (ЄФРР), заснований за рішенням Ради Міністрів ЄЕС від 18 березня 1975 р. (ст. 235);
ESF - Європейський соціальний фонд (ЄСФ) (ст. 123);
EAGFL-A - Європейський фонд організації і гарантії сільського господарства (ЄФОСГ) (ст. 39);
FIAF - Фонд (фінансовий інструмент) сприяння риболовству (ФСР) (ст.130).

Діяльність цих основних фондів підтримується з 1993 р. Фондом об'єднаності, а також коштами Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) й іншими фінансовими інструментами. Сформульовані в 1993 р. цілі й завдання, що базуються на вказаному фінансовому інструментарії, наведені в табл. 7.1.

Таблиця 7.1

Номер мети	Опис мети	Інструмент	Отримувач
1.	Розвиток регіонів, що відстають	EFRE, ESF, EAGFL-A	Іспанія, Італія
2.	Реструктуризація старих промислових регіонів	EFRE, ESF	Великобританія, Франція
3.	Боротьба з безробіттям	ESF	-
4.	Допомога працівникам при реструктуризації промисловості	ESF	-
5.	Розвиток сільськогосподарських територій:	EAGFL-A	Франція, Німеччина
	а) шляхом адаптації аграрної структури;	EIAF, EFRE, ESF	-
	б) за рахунок полегшення розвитку нових структур	EAGFL-A	Франція, Німеччина
6.	Розвиток знелюднених регіонів	EFRE, ESF, EAGFL-A	Фінляндія, Швеція

Туристична політика Європейського Співтовариства розуміється не як локальне вузькогалузеве завдання, а як множина завдань комплексного характеру, що випливають із різних аспектів Європейської політики, таких як політика відносно малих і середніх підприємств, екологічна політика, регіональна політика тощо. Подібний підхід відображається на взаємодії Генерельної Дирекції XXIII (DG XXIII), в компетенції якої знаходиться економіка туризму, з іншими генеральними дирекціями, зокрема з:

- DGІ із закордонних справ;
- DG III з внутрішнього ринку і промислової політики;
- DG IV з питань конкуренції;
- DG V з питань зайнятості, соціальних проблем і освіти;
- DG VII з питань транспорту;
- DG XI з питань навколишнього середовища, захисту споживачів і ядерної безпеки;
- DG XII з питань науки, досліджень і розвитку;
- DG XVI з питань регіональної політики;
- DG XXI з питань митного союзу і непрямого оподаткування;
- DG XXII з питань координації структурної політики.

Як приклад взаємодії генеральних дирекцій можна навести програму EUROPARTENARIAT, ініційовану DG XVI з питань регіональної політики і DG XXIII для активізації співробітництва середніх і малих підприємств у відсталих регіонах. Підприємства цих регіонів отримали можливість встановлювати контакти з іншими підприємствами країн ЄС, Центральної і Східної Європи. Крім цього, укладені договори й угоди між цими дирекціями відносно структурних фондів для регіонів із домінуючою туристичною функцією.

Вирішальним кроком у визнанні туризму як важливого напрямку політики Співтовариства стала декларація його Ради "Про туристичну політику Співробітництва" від 10.04.1984. Розвиток європейської туристичної політики подано в табл. 7.2.

Мета європейської регіональної політики, яка полягає у створенні по всій території Союзу рівних умов життя і праці, тісно переплітається з підтримкою туристичної індустрії і туристичних регіонів.

Таблиця 7.2

Дата	Юридичні, організаційні та фінансові інструменти
0.04.1984	Декларація Ради "Про туристичну політику Співтовариства".
17.02.1986	Конференція Міністрів культури, присвячена перетворенню прикордонних місцевостей в зони культурного туризму.
22.12.1986	Засідання Ради для визначення оптимального розміру і розподілу вільного часу.
22.01.1988	Декларація Європарламенту з питань полегшення, підтримки і фінансування туризму; проект оголошення 1990 р. "Європейським роком туризму".
з 06.05.1988 по 03.09.1988	Неформальні засідання Ради, під час яких уточнено значення туризму для формування Спільного ринку.
22.12.1988	Рішення Ради про програму дій в рамках Європейського року туризму
13.06.1990	Директива 90/314/EWG про туристичні поїздки.
1990-1993	Програма досліджень і навчання в галузі туризму.
17.12.1990	Рішення Ради про дворічну програму формування єдиної статистики туризму
24.04.1991	Проект Комісії з плану дій з підтримки туризму
11.07.1991	Декларація Європарламенту про єдину туристичну політику
з 13.07.1992 по 14.02.1994	Рішення Ради про план дій Співтовариства в галузі туризму; Директива 92/421/EWG туризм в 2000 р. Декларація Європарламенту "На шляху до 2000 року".
06.04.1994	Звіт Комісії Раді, Парламенту і Комітету з економічних і соціальних питань "Про діяльність співтовариства з підтримки туризму".
16.10.1994	Директива 94/47/EWG "Про захист покупців"
04.04.1995	Зелена книга Комісії "Роль Союзу в розвитку туризму".
05.02.1996	Звіт Комісії Раді, Парламенту і Комітету з економічних і соціальних питань, а також комітету з розвитку регіонів "Про заходи Співтовариства в галузі туризму".
30.04.1996	Проект  рішення  Ради.  Перша  багаторічна  програма підтримки Європейського туризму PHILOXENIA (1997-2000 pp.).
4-5.11.1997	Конференція "Зайнятість і туризм" в Люксембурзі.
26.11.1997	Відхилення Радою з туризму Європейського Співтовариства першої версії програми PHILOXENIA.
20-22.05.1998	Конференція "Малі і середні підприємства в туризмі" в Уельсі.

Для підтримки туристичної індустрії можуть застосовуватися такі фінансові інструменти регіональної політики, як дотації із європейських фондів і позики Європейського інвестиційного банку. Цілі цієї підтримки сформульовані так:

- підвищення туристичної привабливості регіону;
- зростання професіоналізму зайнятих у туризмі; підтримка кооперації в туризмі;
- розробка і впровадження стратегії розвитку з особливим врахуванням "ендогенних потенціалів".

Найбільш важливим фінансовим джерелом підтримки вважаються структурні фонди. Кошти з них можуть надаватися на такі цілі:

1. Підтримка регіонів, що відстають у розвитку (з показником ВВП, нижчим ніж 75% від середнього по Співтовариству).
2. Підтримка регіонів із застарілою структурою промисловості.
3. Боротьба з довготривалим безробіттям.
4. Полегшення залучення молоді до оплачуваної трудової діяльності.
5. Адаптація аграрної структури.
6. Розвиток сільських регіонів.

Завдяки EFRE досягаються цілі, які стосуються структурно слабких регіонів (ціль 1) і сільських регіонів (ціль 6).

Частина фінансування туризму в межах EFRE складає 86% загальної допомоги цього структурного фонду туристичним територіям. Кошти EFRE виділяються, зокрема, на фінансування будівництва і реконструкції об'єктів туристичної інфраструктури, а також на освоєння ендогенних потенціалів регіонів, в тому числі у формі природних і культурних туристичних цінностей. У 1989-1993 pp. виділено 326,5 млн. ЕКЮ на заходи з просторового планування, прикордонного співробітництва й урбанізації. Головна мета, яка передбачалась на 1994-1999 pp., полягала в підтримці досліджень, проектів і загальних заходів, безпосередньо пов'язаних з туризмом.

Туризм також використовує дотації ESF. Дедалі зростаючі запити туристів збільшують потреби у висококваліфікованому персоналі.

Фінансові кошти ESF на навчання і підвищення кваліфікації цього персоналу використовуються в туризмі згідно з ціллю 3 (боротьба з довготривалим безробіттям) і ціллю 4 (полегшення залучення молоді до оплачуваної трудової діяльності). Туризм у сільських місцевостях також може розвиватися за рахунок залучення коштів цього фонду відповідно до цілі 6 (розвиток сільських регіонів).

Фінансовий внесок ESF оцінюється в 5% загальної допомоги структурних фондів, яка спрямовується на потреби туристів.

Більшість сільськогосподарських регіонів вважаються структурно слабкими. ЄС допомагає зайнятим у сільському господарстві в пошуку додаткових робочих місць і додаткових джерел доходів. Одним із перспективних напрямків є туризм. Він також розглядається як фактор суспільно-економічної активізації сільських регіонів із заселеністю, яка зменшується. З цих причин на розвиток туризму виділяються кошти EAGFL. Найбільша частина цього фонду направляється гірським регіонам. Окрім цього, за рахунок цих коштів також успішно реалізується програма, яка називається "Інтегрована програма по Середземному морю", в рамках якої допомогою в будівництві і реконструкції туристичної інфраструктури скористалися туристичні регіони Південної Італії, Південної Франції і Греції. EAGFL надає значну допомогу підприємствам, які займаються агротуризмом. Із коштів EAGFL фінансуються створення територій різного рангу, які охороняються, а також їхнє оснащення відповідною захисною інфраструктурою. Частина EAGFL у загальній допомозі, яка надається туризму структурними фондами, складає приблизно 9%. Кошти цього фонду слугують реалізації цілі 1 (підтримка регіонів, що відстають у розвитку) і цілі 6 (розвиток сільських регіонів).

Європейський інвестиційний банк (ЕІВ) був створений для підтримки кредитами і позичками інвестиційних намірів структурно слабких регіонів. Допомогу цього банку, яка спрямовується в туристичні регіони, використовують передусім малі та середні готелі. Із коштів ЕІВ також фінансується туристична інфраструктура для інвестиційних проектів зі створення кемпінгів або лижних підйомників. Допомога банку зумовила ріст туристичної привабливості всієї мережі історичних міст Європи. Значні фінансові кошти ЕІВ були вкладені в будівництво парку Євро-Діснейленд під Парижем.

Розвитку туризму опосередковано сприяли такі заходи ЕІВ, як фінансування будівництва ярмаркових, виставкових і конгрес-центрів, реставрації історичних міських будівель, будівництво транспортної інфраструктури (автостради, аеропорти тощо). Проекти, що фінансуються ЕІВ, направлені на підвищення якості води, зменшення відходів, захист узбережжя і лісових масивів, без сумнівів, підвищили туристичну привабливість відповідних регіонів.

Окрім перерахованих постійних фінансових інструментів регіональної політики, що використовуються для прискорення розвитку туризму й туристичних регіонів, важливу роль відіграють ініціативи ЄС, реалізація яких планується в конкретні періоди. Ці ініціативи називаються програмами дій. До інструментів цієї групи належать:

ENVIREG - програма, яка реалізується з метою поліпшення стану навколишнього середовища (перш за все в туристичних регіонах), більша частина коштів якої виділена на захист середземноморського узбережжя. INTERREG - програма, яка реалізується на першій фазі підтримки прикордонних регіонів, особливо у сфері агротуризму, охорони навколишнього середовища і створення природних парків, які простягаються по обидва боки державного кордону; на другій фазі ця програма охоплює не лише прикордонні, а й інші регіони, відповідаючи цілі 1 (підтримка регіонів, що відстають у розвитку).

RESIDER - програма підтримки старих промислових регіонів, в яких домінують гірничодобувні та металургійні підприємства. На другій фазі (1994-1999 pp.) передбачалася реалізація завдань реструктуризації економіки таких регіонів, що відповідають цілям 1,2 і 6, на гірничодобувних і металургійних підприємствах яких ліквідовано щонайменше 1000 робочих місць.

RENEVAL - аналогічна програма, яка стосується судно-будівельної промисловості.

Ці програми підтримують розвиток сектора послуг, в тому числі малих і середніх туристичних підприємств, проекти розвитку конгресного і бізнес-туризму, проекти реставрації й туристичної переорієнтації історичних промислових споруд, історичних жилих комплексів (старих робочих районів) тощо.

LEARDER - програма підтримки прогресивних локальних ініціатив як суспільного, так і приватного характеру. На першій фазі реалізації цієї програми 40% її коштів були спрямовані безпосередньо на розвиток туризму. Зокрема, фінансувались такі заходи, як просування туризму, дослідження туристичного ринку, пропозиція туристичних продуктів у сфері так званої короткострокової відпустки і відпочинку в уікенд. На другій фазі (1995-1999 pp.) передбачалася реалізація заходів, що відповідають цілям 1 і 6.

RECHAR - програма реструктуризації 28 вугледобувних районів у 6 країнах-членах Співтовариства. Туризм як сектор послуг, був повністю задіяний у змінах економічної структури, особливо такі його форми, як конгресний і бізнес-туризм, знайомство з пам'ятками історичних промислових об'єктів.

TELEMATIK - програма підтримки розвитку засобів телекомунікації і новітніх інформаційних технологій, які мають велике значення для туристичних місцевостей. RECITE - програма підтримки контактів між органами самоуправління міст і регіонів, в тому числі у сфері туризму.

KONVER - програма підтримки регіонів, в яких базувалися військові частини. Ця програма спрямована на ліквідацію негативних наслідків їх життєдіяльності та на активізацію соціально-економічного життя цих регіонів.

RESCA - програма підтримки регіонів традиційного риболовства, що відповідають цілям 1,2 і 6. Вона передбачає реконструкцію старих рибних портів, модернізацію і розвиток їх інфраструктури, що позитивно впливає на збільшення кількості туристів і на розміщення туристичних інвестицій.

Для підтримки регіонального розвитку використовуються й інші інструменти. Одним із найважливіших нефінансових інструментів вважається лобіювання конкретних регіонів. Лобіювання набуло організованого характеру на Європейському конгресі місцевих і регіональних організацій, який відбувся в 1994 р. Для виконання лобістських функцій, відповідно до ст. 198 а-с Маастрихтського договору (Нідерланди), створено спеціальний Соціально-економічний комітет. На жаль, компетенція цього органу недостатня, а його діяльність має виключно консультативний характер. Окрім того, дуже помітні розбіжності інтересів і відсутність взаєморозуміння між членами Комітету, які представляють різні країни.

Щоб підкреслити економічне і соціальне значення туризму для Європейського Союзу, 1990 р. був оголошений Європейським роком туризму. У межах проведення цього Року було реалізовано 269 проектів на загальну суму 3,6 млн. ЕКЮ. Європейський рік туризму став точкою відліку для багатьох заходів із розвитку як цього сектора в цілому, так і окремих регіонів, пов'язаних із туризмом.

Відповідно до пропозиції Європейської комісії й позиції Соціально-економічного комітету, Рада Європи затвердила в 1992 р. рішення про прийняття програми дій у сфері туризму. Цією програмою було передбачено виділення 18 млн. ЕКЮ на трирічну реалізацію туристичних інвестицій. Для фінансування відбиралися туристичні інвестиційні проекти, які відповідали таким критеріям:

- субсидування;
- економічна, соціальна й екологічна ефективність;
- підтримка малих і середніх підприємств;
- підвищення якості туристичних пропозицій;
- поліпшення умов конкуренції в межах ЄС і поза ним;
- захист природного ландшафту і культурної спадщини, а також інтересів місцевого населення;
- поліпшення інформування і посилення захисту туристів;
- співробітництво національних туристичних організацій з регіональними органами й органами місцевого самоврядування для підтримки розвитку регіону.

Діяльність, започаткована в 1993-1996 pp., була продовжена в рамках програми PHYLOXENIA (Гостинність), реалізація першої версії якої планувалась на 1997-2000 pp. Назва програми вибрана у зв'язку з європейським роком боротьби з расизмом і ворожістю до іноземців (1997 р.). За задумом авторів проекту, туризм зобов'язаний зробити вагомий внесок щодо взаємопорозуміння між народами. Перспективною метою цієї стратегічної програми проголошена не проста активність, а нова орієнтація на якість європейського туристичного продукту. Зусилля спрямовані на конкурентоспроможність туристичних регіонів об'єднаної Європи відносно неєвропейських цілей подорожування. Підготовку другої версії цієї програми проводили шість спеціальних робочих груп:

1) з питань зайнятості (результати роботи представлені в 1997 р. на конференції в Люксембурзі);
2) з питань політики відносно малих і середніх туристичних підприємств (результати роботи розглянуті в 1998 р. на конференції в Уельсі);
3) з питань євро. Група, яка складалася з представників туристичного бізнесу, банкірів, емітентів цінних паперів і експертів від країн-учасниць, проводила роботу з введення євро в туристичний сектор. Результати її роботи були представлені в листопаді 1998 p.;
4) з питань інформаційних технологій;
5) з питань статистики та накопичених даних;
6) з питань регіональної політики і вирівнювання диспропорцій.

У другій версії, крім проблематики якості й конкурентоспроможності, повинна бути відображена і проблематика стійкого розвитку туристичних регіонів, відсутність якої стала причиною відхилення Європейським парламентом першої версії.

<<< назад | зміст | вперед >>>