Для розуміння особливостей протікання туристичних процесів у планетарному
масштабі та потреб статистичного аналізу світ розділений на великі частини -
туристичні регіони світу - зі спільними рисами природного, культурного,
історичного, політичного характеру і подібними тенденціями розвитку, насамперед,
міжнародного туризму.
Згідно підходів, запропонованих Світовою Туристичною Організацією, традиційно
виділяють п'ять туристичних регіонів, у межах яких виокремлено окремі субрегіони
(райони): Американський, у складі Північної, Центральної, Південної Америки та
Карибського басейну, Європейський (Південна, Західна, Північна та Центральна і
Східна Європа), Африканський (Північна, Західна, Центральна, Східна та Південна
Африка), Азійсько-Тихоокеанський, у складі Північно-Східної, Південної,
Південно-Східної Азії та Океанії, куди також належать Австралія та Нова Зеландія.
Окремим регіоном світового туризму є Близькосхідний, до якого належать країни
арабського світу, компактно розташовані у Північній Африці та на Близькому Сході
(див. додаток В).
Слід мати на увазі, що згідно даного регіонального поділу до складу
Південноєвропейського субрегіону включені Туреччина, Кіпр та Ізраїль, до
Північної Європи - Велика Британія та Ірландія, а до Центральної і Східної
Європи також належать Росія, Казахстан, республіки Закавказзя і Середньої Азії.
Європейський регіон є безперечним світовим лідером за обсягами акумуляції
туристичних потоків. У його межах здійснюється майже 55 % світових туристичних
поїздок. У 2008 р. 6 із 10 найбільш відвідуваних туристами країн світу,
знаходилися у межах Європейського туристичного регіону. Серед них на 7-ій
позиції розташовувалася Україна, яка за кількістю туристичних прибуттів
пропустила перед себе визнаних світових туристичних грандів: Францію, США,
Іспанію, Китай, Італію та Велику Британію.
На другій і третій позиції з помітним відставанням від Європи йдуть
Азійсько-Тихоокеанський та Американський туристичні регіони, на які,
відповідно, припадає майже 20 і 16 % від загальної кількості міжнародних
туристичних прибуттів. У межах Африканського та Близькосхідного туристичних
регіонах разом акумулюється 10 % від усього обсягу міжнародних туристичних
прибуттів.
Європейський туристичний простір виходить далеко за географічні межі Європи (див.
додаток В). Власне "європейськими" є Північно- і Західноєвропейський туристичні
райони. До складу Південної Європи включені Ізраїль, Кіпр і Туреччина, а до
району "Центральна і Східна Європа" додані Росія, країни Середньої Азії
(Киргизстан, Узбекистан, Таджикистан, Туркменістан), Закавказзя (Грузія,
Вірменія, Азербайджан) і Казахстан. Такий підхід до районування туристичного
простору є дискусійним і вимагає змін та уточнень, але він запропонований
Світовою Туристичною Організацією і є основою для статистичної звітності й
аналітичних досліджень у планетарному і регіональному масштабах. Він пояснюється
як геополітичними й історико-культурними традиціями, так і тісними туристичними
зв'язками між окремими країнами і районами. Тому дана регіоналізація - робочий
інструмент для вирішення певних питань практичного характеру.
У межах Європейського туристичного регіону провідну роль за рівнем розвитку
міжнародного туризму відіграють Південна та Західна Європа. Позитивну динаміку
зростання кількості міжнародних прибуттів демонструють країни Центральної і
Східної Європи, що пояснюється ліквідацією "залізної завіси" між Заходом і
Східною Європою та СРСР після розпаду останнього і демократизацією суспільного
життя. Як наслідок - світ, завдяки туризму, "відкриває" для себе колишні
тоталітарні держави.
Незмінно потужним, на рівні 450-500 млн візитерів щороку, лишається обсяг
туристичного потоку до країн Європейського туристичного регіону. Такий стан
речей обумовлений впливом кількох груп чинників.
По-перше, потужний і багатоманітний туристичний природний і культурно-історичний
потенціал: тисячі кілометрів морських пляжів, освоєні гірські системи,
мозаїчність і різноманітність ландшафтів, рясна річкова й озерна мережа, багаті
бальнеологічні ресурси, багатство різноманітних історичних, архітектурних і
археологічних пам'яток, значна кількість культурних, сакральних і техногенних
атракцій (мегаліти, монастирі, церкви, музеї, тематичні парки, аквапарки,
розважальні заклади тощо), численні події, які використовуються у туристичній
індустрії і формують значні туристичні потоки.
По-друге, сприятливі соціально-економічні та суспільно-географічні чинники:
високий рівень економічного розвитку біль-шості країн регіону, якісна
транспортна і соціальна інфраструктура, тісне сусідство держав, давні та багаті
культурні традиції, у тому числі напрацьована культура відпочинку і подорожі,
релігійна й етнічна толерантність, притаманна населенню більшості країн Європи,
відносно низький рівень злочинності і висока безпека життя, якісні трудові
ресурси, традиційно високий рівень розвитку туристичної індустрії та якості
обслуговування.
По-третє, сприятливий політичний клімат: давні демократичні традиції
суспільно-політичних устроїв, стабільність політичної ситуації в більшості
європейських країн, функціонування Європейського Союзу, формування єдиної
єврозони і спрощення процедур в'їзду - виїзду туристів, що дозволяє
безперешкодно відвідувати ряд країн.
Перспективи розвитку туризму у Європейському регіоні пов'язані із ширшим
залученням ресурсів східноєвропейських, особливо пострадянських країн, їх
інтеграцією до єдиного туристичного середовища і створенням сучасної
туристичної інфраструктури.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.