<<< назад | зміст | вперед >>>

Соболєва Е.А., Соболєв І.І. Фінансово-економічний аналіз діяльності турфірми

Розділ 1. Роль і місце фінансово-економічного аналізу у системі управління діяльністю туристського підприємства

1.2. Фінансова звітність - інформаційна база аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства

Як вже зазначалося, аналіз фінансово-господарського стану підприємств, виявлення закономірностей і тенденцій у розвитку базуються на дослідженні показників їх фінансової звітності. В даній роботі не ставиться мета детально дослідити систему бухгалтерського обліку і механізм формування тих або інших показників фінансової звітності. Однак, беручи до уваги визначальну роль вихідної бази розрахунків при проведенні фінансового аналізу та інтерпретації отриманих результатів, представляється доцільним розглянути ряд принципових питань. Фінансовий аналітик, особливо в умовах Росії, що характеризуються незавершеністю переходу до ринкових умов господарювання, повинен безперервно стежити за зміною методології формування показників бухгалтерської звітності.

Процеси прийняття рішень, що мають фінансово-економічний характер, базуються насамперед на роботі з конкретною фактичною інформацією, що представляє собою вимірні показники фінансового стану, що розраховуються на основі даних бухгалтерської звітності. Ці дані є, як правило, вимірними вартісними показниками, що відображають мали місце події фінансово-господарської діяльності. Загальна сумірність показників бухгалтерської звітності, обумовлена єдиним вартісним характером, Забезпечує їх зіставність.

Стан бухгалтерського обліку великою мірою визначає і якість аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства. При цьому слід виділити два аспекти даної проблеми.

По-перше, стан методологічної бази бухгалтерського обліку. В цьому плані російська фінансова звітність все більш і більш наближається до світових стандартів. Складність процесу переходу до міжнародних стандартів обліку обумовлюється головним чином тим, що це необхідно здійснити в умовах реальної економічної діяльності (взаємних розрахунків між підприємствами, визначенні їх фактичних фінансових результатів, розрахунку податкових відрахувань тощо). Досвід показує, що при таких умовах більш доречним є поетапне еволюційне вдосконалення системи фінансової звітності, що дозволяє уникнути помилок або знизити шкоду від них.

По-друге, стан обліку на конкретному підприємстві. Тут, незважаючи на те що в даний час створені всі передумови для можливого створення достатньо ефективної системи фінансового обліку (наявні методичні розробки, комп'ютерні програми, засоби обчислювальної техніки тощо), спостерігається істотно більш строката картина. Досвідчені інвестори знають, що на будь-якому підприємстві існує ряд областей, стан справ в яких дає узагальнююче уявлення про ефективність його управління. Однією з таких областей є організація фінансової звітності та фінансового аналізу. Якщо на підприємстві певного розміру не застосовується сучасна й адекватна масштабами його діяльності система організації бухгалтерського обліку, то якою б не була конкурентоспроможною продукція або технологія, рівень менеджменту визнати задовільним не можна. Треба відзначити, що потенційні інвестори, як правило, звертають пильну увагу на те, як організована діяльність фінансово-бухгалтерської служби підприємства. Ними зазначається, наскільки формується звітність зорієнтована на потреби зовнішніх споживачів або застосування при розрахунках по оподаткуванню і наскільки вона може бути корисна при виявленні напрямків підвищення ефективності виробництва, більш повного використання всіх виробничих ресурсів, при виробленні забезпечують це управлінських рішень. При цьому інвестори оцінюють рівень технічної, насамперед комп'ютерної, оснащеності фінансово-бухгалтерських підрозділів, ступінь використання ними спеціальних програмних продуктів.

У методологічному плані бухгалтерська звітність в цілях підвищення ефективності і якості прийнятих управлінських рішень повинна відповідати наступним вимогам: забезпечувати порівнянність показників, своєчасність даних, їх точність і об'єктивність, повноту, ясність і доступність, економічність і раціональність.

Порівнянність показників, як за методами обчислення, гак і за обсягом, необхідна для контролю і співставлення з плановими показниками.

Своєчасність обліку важлива для забезпечення можливості використання в оперативному управлінні підприємством. Якщо дані часі, вони втрачають свою практичну значимість як деякі інформаційні орієнтири при прийнятті управлінських рішень.

При відсутності точної і об'єктивної облікової інформації не може бути здійснений досить об'єктивний аналіз і прийняті ефективні управлінські рішення.

Велике значення з точки зору створення ефективної системи управління має повнота даних, яка забезпечується суцільний реєстрацією всіх господарських операцій підприємства.

Ясність і доступність обліку мають особливе значення для залучення всіх зацікавлених осіб до співпраці.

Економічність і раціональність обліку обумовлені необхідністю мінімальних витрат при його організації.

Перехід від планової до ринкової економіки і прагнення Росії інтегруватися в міжнародну фінансову систему обумовлюють необхідність забезпечення порівнянності російських і міжнародних стандартів бухобліку. Ці причини змушують фінансистів, як в теорії, так і на практиці, переглядати методологічні підходи до існуючої системи бухгалтерського обліку, порівнювати її з міжнародними стандартами обліку, виявляючи переваги та недоліки існуючої системи обліку, намічати шляхи її вдосконалення.

Еволюція методології бухгалтерського обліку простежує зміни положень основних документів, що регламентують порядок організації та ведення бухгалтерського обліку. У цьому плані цікаво, наприклад, порівняти "Положення про бухгалтерський облік та звітності в Російській Федерації" (наказ Мінфіну Росії від 29 грудня 1994 року №170) та "Положення по веденню бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності" (наказ Мінфіну Росії від 29 липня 1998 року №34н), введене в дію з початку 1999 р. Останнє Положення допускає використання філіями і представництвами іноземних організацій, що діють в Росії, правил бухобліку, встановлених у країні перебування іноземної організації, у випадках, коли ці правила не суперечать Міжнародним стандартам фінансової звітності.

У новому Положенні більш чітко сформульовані принципи оцінки майна, зобов'язань і господарських операцій, що дозволить уникнути спотворень у вартісній оцінці активів підприємств. Більш точному відображенню всіх витрат буде також служити положення про те, що господарська діяльність, що здійснюється до моменту державної реєстрації знов створеної організації, включається у її бухгалтерські звіти за перший звітний рік. З точки зору підвищення ступеня об'єктивності вартісних показників бухгалтерської звітності найбільш цінне надання комерційним організаціям права переоцінки об'єктів основних засобів за відновною вартістю, спираючись при цьому на рівень ринкових цін.

Головна відмінність російського та західного способів ведення обліку полягає в основний мети проведення обліку. Якщо в російському обліку переважає спрямованість використання звітності для цілей оподаткування, то в західному, що грунтується на принципах міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, на реальне відображення фінансового стану підприємства. У російському обліку господарські операції, що класифікуються строго у відповідності з законодавством, є основою для розрахунку податків.

Крім основного існує цілий ряд додаткових відмінностей, наприклад система фінансової звітності та її організація. Тут можна відзначити відмінності в обліку власне результатів діяльності. У чому ці відмінності обумовлені своєрідністю сучасного етапу розвитку російської економіки: недоліками в системі оподаткування та мають тут місце зловживаннями, нестачею обігових коштів, неплатежами і наявністю негрошовій форми оплати. Не менш важливою причиною є і те, що в російській економіці досі не склалися і не працюють найважливіші елементи ринкової економіки, наявність яких у промислово розвинених країнах зумовлює необхідність забезпечувати більш високий рівень об'єктивності фінансової звітності. Наприклад, наявність розвиненого ринку позикового капіталу вимагає високого ступеня точності оцінки майнового стану підприємств позичальників, а акціонерного капіталу об'єктивності і точності оцінки фінансових результатів.

У Росії виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), зазвичай, враховується при отриманні грошових коштів. У відповідності з міжнародними стандартами виручка від реалізації повинна враховуватися в момент відвантаження товару (надання послуг). Російський спосіб обліку виручки в більш пізні терміни пов'язаний з виплатою податків по ПДВ і податку на прибуток. Більш пізні терміни визначення виручки дозволяють відповідно відсувати терміни сплати ПДВ і податку на прибуток.

Неодноразово робилися спроби фінансових органів та органів державної статистики широко ввести в російську практику метод визначення обсягу реалізації продукції за фактом відвантаження не увінчалися успіхом. І пояснюється це передусім тим, що він не відповідає сучасним умовам діяльності російських підприємств.

Однак можна відзначити, що по мірі інтеграції російських підприємств у світову економічну систему спостерігається збільшення випадків застосування ними міжнародних стандартів фінансового обліку, в тому числі і при визначенні показника виручки від реалізації продукції (робіт, послуг). В даний час всі частіше підприємства або ведуть подвійний облік цього та пов'язаних з ним економічних показників (по російської методології та за міжнародними стандартами), або вибирають передбачений можливими варіантами облікової політики спосіб обліку виручки по відвантаженню. В першу чергу тут слід зазначити діючі на території Росії численні спільні підприємства з участю іноземного капіталу. Це характерно і для підприємств, акції яких котируються на на міжнародному фінансовому ринку. Такі підприємства за умовами своєї участі на фондових ринках західних країн зобов'язані регулярно представляти у відкриту пресу дані фінансової звітності, складеної за міжнародними стандартами. Нарешті, фінансову звітність з урахуванням вимог міжнародних стандартів розробляють підприємства, що виходять на іноземні фінансові ринки в пошуках додаткових фінансових коштів для здійснення своїх інвестиційних проектів. Можна сказати, що посилення ринкових засад російської економіки, її інтегрованість у світовий ринок є основними факторами, що зумовлюють необхідність переходу у фінансовій звітності на міжнародні стандарти. В той водночас облік реалізації продукції за касовим методом, тобто за фактом надходження грошових коштів за продану продукцію, дозволяє дещо знизити тягар податкового тягаря, що в справжніх умовах і є визначальним у вибір облікової політики для більшості російських підприємств, в тому числі і в сфері туризму.

Ці та інші особливості російського бухобліку багато в чому зумовлені специфікою економіки та фінансових відносин у Росії в даний час. Так, по-різному враховуються витрати, що відшкодовуються за рахунок власних коштів, які включаються до собівартість. Якщо за міжнародними стандартами витрати на рекламу, представницькі витрати повністю включаються в собівартість реалізованої продукції, в Росії включається лише їх частина, яка регламентується законодавством. Необхідний додатковий аналіз для їх повного визначення. При існуючій системі обліку витрат відбувається завищення розміру оподатковуваного прибутку.

Багато розбіжностей з обліку основних засобів. Основні засоби враховуються в рублях в оцінці, що склалася в момент складання бухгалтерського балансу. Якщо основні засоби придбані за валюту, валютний курс фіксується на дату їх придбання. Відомі, однак, різкі коливання валютного курсу протягом останніх п'яти років.

Незважаючи на те, що згідно з російським законодавством було проведено кілька переоцінок основних фондів, для різних видів основних засобів згідно зі строком їх експлуатації використовувалися єдині коефіцієнти. При переоцінки основних фондів не була врахована валюта, за яку вони були придбані.

По-різному враховується амортизація основних засобів. Як правило, існують єдині норми зносу, встановлені російським законодавством. Вартість основних засобів рівномірно переноситься на витрати підприємства. Нормативні терміни служби, прийняті в Росії, перевищують терміни, прийняті в західному обліку. Нові правила зносу (розрахунку амортизації), наближені до західних методів, які були запропоновані Міністерством економіки Росії, в даний час не діють.

У російському обліку порівняно з західним завищені і терміни амортизації нематеріальних активів.

Незважаючи на те, що облікова політика припускає можливість використання різних методів оцінки запасів (за середньозваженою вартістю, за першим закупівель (ЛІФО), за останніми закупівель (ФІФО)), як правило, запаси в Росії оцінюються по фактичної собівартості, що також вносить елемент деякої непорівнянність і диспропорції співвідношення вартісних оцінок майна.

У російському обліку в собівартість виробничих запасів включаються всі витрати, пов'язані з виробничої і невиробничої діяльністю, як прямі, так і накладні. У міжнародних стандартах спектр витрат, що включаються в собівартість виробничих запасів, значно вже.

Зауважимо, що в галузі туризму останнім часом ведеться активна методична опрацювання проблем обліку витрат, розрахунку фактичної і формування планової собівартості виробництва, просування і реалізації туристських продуктів. Фахівцями галузі розроблені Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) і формування фінансових результатів в сфері туризму* в яких з урахуванням галузевої специфіки перераховані різні види витрат на виробництво туристського продукту і які відповідають загальним вимогам до класифікації витрат, прийнятим в Російській Федерації (насамперед відображених у Положенні про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткування прибутку, затверджене постановою Уряду Російської Федерації від 05.09.92 №552 ^з урахуванням наступних редакцій). У цей же період ГКФТ РФ** згідно з вищезгаданою постановою був підготовлений і узгоджений з Мінфіном та Мінекономіки Росії документ, в якому були відображені особливості складу витрат, що включаються в собівартість туристського продукту організаціями, що займаються туристичною діяльністю (Наказ голови ГКФТ РФ від 8 червня 1998 р. за №210 "Про затвердження особливостей складу витрат, включаються в собівартість туристського продукту організаціями, що займаються туристської діяльністю").

Прийняття таких документів та їх використання у практиці обліку туристськими підприємствами витрат дозволить підвищити рівень однаковості при рознесення їх за окремими статтями чи елементами, повноти врахування у складі собівартості продукції витрат всіх видів ресурсів, використовуваних у процесі виробництва, просування та реалізації туристських продуктів, ступеня обґрунтованості розрахунків величини спрямовуються до бюджетів різного рівня податків і зборів. Розглядаючи специфічні особливості туристичної діяльності, галузеві фахівці рекомендують при формуванні витрат туристських підприємств на виробництво, просування та реалізацію туристичного продукту відображати у разі виконання силами власних підрозділів витрати на надання туристам наступних послуг з:

- розміщенню, проживанню і харчуванню;
- транспортного обслуговування;
- екскурсійного обслуговування;
- медичного обслуговування, включаючи профілактику захворювань;
- оформлення турпоїздок, включаючи візове обслуговування;
- ведення культурнопросветительской, культурно-розважальної та спортивної діяльності;
- обов'язковому страхуванню в період здійснення турпоїздки;
- обслуговування супроводжуючими і гідами перекладачами.

Поряд з цим до складу витрат на виробництво, просування і реалізацію турпродуктів включаються специфічні галузеві витрати, пов'язані з необхідністю їх стандартизації, освоєнням турів (включаючи витрати на стажування з іноземної мови працівників у країнах, з якими налагоджені організації ділове співробітництво і контакти), оплатою сторонніх організацій з підбору працівників, представницькими витратами з прийому та обслуговування представників інших організацій поза місця знаходження підприємства, що займається туристською діяльністю. Дуже важливим з точки зору формування витрат і результатів в туристської сфері є сформульоване в цих документах положення про включення до складу собівартості туристського продукту витрат, що виникають за незатребуваною туристами частини послуг, права на які отримуються партіями, блоками та іншими нероздільними комплектами (з фрахтування транспортних засобів у перевізника або іншого організатора чартерних програм, розміщення та проживання у організацій готельної сфери або інших організацій).

І російській системі обліку при виявленні зниження споживчих властивостей запасів існувала практика їх оцінки за ціною придбання, яка не допускає можливості списання різниці між собівартістю і ціною можливої збитковою реалізації, що за міжнародними стандартами завищує вартість виробничих запасів. Проте в новому Положенні ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації цей стан змінено, і з початку 1999 р. в балансі запаси відображаються за ціною можливої реалізації, з віднесенням різниці у цінах на фінансові результати.

Існують проблеми і при оцінці дебіторської заборгованості. Недостатньо точно в російському обліку фіксується дебіторська заборгованість. Частина дебіторської Заборгованості може знаходитися на рахунку 45 "Товари відвантажені". І даний час в умовах нестійкої економічної ситуації представляється складним здійснювати відрахування в резерв по сумнівних боргах. В умовах інфляції мрі існування дебіторської заборгованості, платежі по якій очікуються після 12 місяців, а в деяких випадках і до 12 місяців, реальна вартість цієї заборгованості зменшується. Тому було б правильно постійно коригувати дебіторську заборгованість, списуючи якусь частину її на збитки.

Одним із складних питань при приведенні російської звітності до порівнянного увазі з міжнародної звітності є врахування інфляції. Фінансова звітність російського підприємства може бути приведена до західного формату з урахуванням інфляції і без неї.

Фінансово-економічний аналіз туристського підприємства базується в першу чергу на прийнятої російським законодавством бухгалтерської звітності і методології її складання. Дані фінансової звітності відображають фінансово-господарський стан фірми та результати її діяльності за певний період (квартал, рік), а також ефективність використання ресурсів, дають уявлення про перспективи розвитку фірми. Порівняння даних звітності за певні проміжки часу, наприклад за кілька років, що дає аналітичну інформацію про результати господарської діяльності фірми, сформованих тенденціях її розвитку в минулому та перспективи на майбутнє.

Але в той же час порівняння показників фінансової звітності за ряд періодів накладає певні обмеження на можливу їх інтерпретацію як раз внаслідок цих методологічних коригувань, що спотворюють вплив інфляційних процесів на динаміку показників бухгалтерської звітності та ін

Конкретний механізм проведення фінансово-економічного аналізу продемонстрований на умовному прикладі деякої фірми "Надія", з 1993 р. є одним з операторів на російському ринку турпослуг. Будемо вважати, що основна сфера її діяльності організація турів на вітчизняні та закордонні курорти. Для підтримки безперервного функціонування і ослаблення фактора сезонності в зимовий період фірма організовує навчальні тури в ряд країн (вихідні дані первинної фінансової звітності наведено у додатку 1).

Протягом останніх трьох років турфірма "Надія" мала досить великий для здійснює подібну діяльність підприємства фінансовий оборот, але це не дає підстав зробити висновок про стійкий фінансово-економічний стан фірми за минулий період, так і в даний час, а також судити про фінансово-економічних тенденціях розвитку в майбутньому. У керівництва фірми в зв'язку з необхідністю оцінки власних інвестиційних можливостей з'явилася потреба у проведенні фінансово-економічного аналізу діяльності фірми за три роки.

Викладена ,нижче технологія аналізу фінансово-господарського стану підприємства буде базуватися виключно на інформації, що міститься в офіційних формах бухгалтерської звітності. Природно, що фахівці аналітики прагнуть до розширення кола використовуваних для аналізу даних, що дають уявлення про техніку і технології конкретних підприємств, про виробленої продукції, про рівень і структуру витрат і багато про що іншому.

Методологія аналізу, при якій використовуються тільки показники річної та квартальної бухгалтерської звітності, має і свої плюси: насамперед можливість мати зіставні (при незмінній методики обліку) показники, проводити порівняння з іншими підприємствами галузі, з середньогалузевим рівнем, проводити міжрегіональні порівняння.

Аналіз фінансово-господарської діяльності за своїм характером є сопоставительным (порівняльним) аналітичним інструментом. Мало визначити перелік показників та розрахункових коефіцієнтів і знайти їх чисельні значення; кожному з них необхідно зробити змістовні включення. А це неможливо без порівняння з деякою базовою нормативною величиною. Без такого порівняння аналіз фінансово-господарської діяльності втрачає зміст і практичне значення. Всі це обумовлює важливість розгляду опитування нормативної бази аналізу фінансово-господарської діяльності. Нижче при розгляді окремих конкретних коефіцієнтів будуть вказуватися їх порогові значення, які визначають той або інший стан аналізованого господарського об'єкта. Тут же відзначимо лише загальні принципи завдання нормативних (граничних) значень коефіцієнтів, що розраховуються в процесі аналізу фінансово-господарської діяльності.

З точки зору завдання нормативних значень всі коефіцієнти можуть бути розділені на кілька груп. До однієї групи можна віднести ті коефіцієнти, для яких у процесі своєї практичної діяльності фінансисти емпіричним шляхом встановили прийнятні для себе інтервали їхньої зміни. Як правило, це коефіцієнти, які відображають співвідношення великих вартісних агрегатів в структурі майна підприємства та його фінансові зобов'язання. Зазвичай вони приймаються єдиними для всіх галузей і видів діяльності. При їх кількісному вираженні визначальним є не виробничий, а фінансовий аспект. Як показує досвід, фінансисти у своїй практичній діяльності при прийнятті управлінських рішень звертають увагу на величину цих коефіцієнтів. Якщо ця величина не лежить у межах вважається припустимою області, фінансисти, інвестори або кредитори вважають за краще не мати справ з таким позичальником або інвестиційним проектом, в іншому випадку в розрахунок приймаються інші коефіцієнти. Можна сказати, що вищевказані коефіцієнти виступають в якості первинного фільтра" щодо різних інвестиційних починань. Природно, про це знають і фінансові менеджери підприємств позичальників, тому одним із завдань їх діяльності є забезпечення прийнятного рівня значень основних фінансових показників.

Однак слід пам'ятати про певну обмеженість цих нормативів. Справа, в те, що їх чисельні значення характерні для підприємств, працюючих в умовах розвинених ринкових відносин і ринкової інфраструктури. Тому переносити їх на умови російської економіки, що знаходиться на етапі перехідного до ринку періоду, без критичної оцінки самої можливості такого перенесення не завжди правомірно.

До іншої групи належать коефіцієнти, що відображають різні вартісні та витратні пропорції, співвідношення вартості різних статей активів і фінансових зобов'язань, але значення яких істотно залежать від типу виробництва, технологічних особливостей, галузевої специфіки і т.п. Порогові значення таких коефіцієнтів встановлюють шляхом узагальнення даних з низки однотипних, успішно функціонуючих підприємств або при проведенні спеціальних галузевих досліджень. На жаль, в даний час подібні дослідження практично не проводяться, і аналітики змушені використовувати у своїй роботі або нормативи, встановлені для дуже широкого кола об'єктів (що істотно знижує їх регулюючу роль), або нормативи, рекомендовані зарубіжними фахівцями (що не завжди прийнятно для сучасних російських умов господарювання). В якість нормативів для цієї групи показників можуть виступати середньогалузеві значення відповідних коефіцієнтів.

Для досить великого числа коефіцієнтів, що розраховуються в процесі аналізу, взагалі не представляється можливим встановити якісь нормативи, що визначають допустиму область їх значень. У цьому випадку порівняння здійснюється з використанням фактичних значень даних коефіцієнтів, але за попередній період, тобто досліджується їх динаміка і на цій основі робиться висновок про зміни фінансово-господарського стану аналізованого об'єкта.

Щодо деяких коефіцієнтів в російських умовах необхідно бути дуже обережними при інтерпретації результатів розрахунків. Наприклад, низька питома вага довгострокових позикових коштів у загальному обсязі фінансових зобов'язань може свідчити не стільки про високу фінансової стійкості і незалежності підприємства, скільки про неможливості з тих чи інших причин залучити додаткові фінансові кошти.

Ми будемо використовувати головним чином показники тих орм фінансової звітності, які, як правило, поряд поданням до податкових органів запитуються різними фінансово-кредитними інститутами при вирішенні опитувань про надання кредитів або позик, інвестування виробництва, здійсненні додаткової емісії

Основними формами бухгалтерської звітності, які ;користуються для аналізу, є: Бухгалтерський баланс (форма №1), Звіт про прибутки і збитки (форма № 2), Звіт про рух капіталу (форма №3), Звіт про рух грошових коштів (форма №4), Додаток до бухгалтерського балансу (Форма №5). Оскільки в перерахованих документах міститься практично вся вимагається інформація, доцільно розглянути ці форми більш докладно. бухгалтерський баланс є основним документом фінансової звітності, складається щокварталу. Бухгалтерський баланс являє собою таблицю, що складається з двох цілей активу і пасиву. В його активі відображаються кошти підприємства, згруповані за їх видами, складу, розміщення у пасиві за джерелами формування і цільовим призначенням. Актив і пасив бухгалтерського балансу складаються з розділів, а кожен розділ з ряду статей.

Підсумки активу і пасиву називаються валютою балансу і рівні між собою. Це рівність зумовлена тим, що в ак1и не та пасиві балансу відображені одні і ті ж кошти підприємства, згруповані за різними ознаками: в активі за видами коштів та їх розміщення; в пасиві за джерелами формування і їх призначенням. Бухгалтерський баланс містить дві колонки, в яких наводиться інформація, дає уявлення про склад майна, структурі та джерелами фінансування на початок поточного року та на кінцеву дату періоду. Для більш повної і змістовної інтерпретації одержуваних результатів фахівець з аналізу фінансового стану підприємства повинен мати чітке уявлення про окремих статтях балансу, методології оцінки відображаються них компонентів господарських коштів або джерел фінансування.

Основні кошти і за обсягом, і за важливістю відіграють різну роль для підприємств різних видів діяльності в туризмі. До основних засобів належать матеріально-речові цінності, які використовуються в якості засобів праці безпосередньо при виробництві продукції (виконанні робіт або наданні послуг) або для здійснення управлінської, постачальницької, збутової та іншої діяльності протягом періоду, що перевищує один рік. До них відносяться: будівлі, споруди, робочі та силові машини і обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої, обчислювальна техніка, транспортні засоби, виробничо-господарський інвентар та ін.

Основні засоби в бухгалтерському балансі обліковуються за залишковою вартістю, яка обчислюється як різниця фактичних витрат на їх придбання, спорудження або виготовлення і сумарної нарахованої амортизації. Відповідно до Положення по веденню бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності в Російській Федерації (наказ Мінфіну Росії від 27 серпня 1998 р. №1598) істотно розширюються можливості управління витратами через вибір амортизаційної політики підприємств. На відміну від застосовувалася довгий час в СРСР і Російської Федерації практики нарахування амортизації лінійним методом нове Положення дог пускає поряд з лінійним і застосування таких способів, як списання вартості амортизованих основних засобів пропорційно об'єму продукції, спосіб зменшуваного залишку, спосіб списання вартості по сумі чисел років терміну корисного використання.

Нижче буде показано, що вибір найбільш вигідної амортизаційної політики може бути здійснено тільки на основі аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства.

Детальний аналіз основних фондів (їх структури, фізичного стану, характеристиками якого з певною

При лінійному методі величина місячних амортизаційних відрахувань розраховується виходячи з постійного на весь період строку служби нормативу амортизації; при способі розрахунку амортизації пропорційно обсягу продукції виходять з відношення обсягу виробництва (в натуральному вимірі) до обсягу виробництва за весь термін експлуатації і первісної вартості елементів основних засобів; у відповідності з методом зменшуваного залишку амортизація дорівнює добутку залишкової вартості на початок звітного періоду на величину нормативу амортизації; методом списання вартості за сумою чисел років терміну корисного використання річна величина амортизації дорівнює добутку первісної вартості на коефіцієнт, що дорівнює результату ділення числа років до кінця терміну служби на суму числа років терміну служби.

ступенем умовності є їх знос або вік і технічний рівень, що виражаються датою виготовлення, найменуванням (підприємства виробника, техніко-технологічними параметрами) представляє особливий інтерес, оскільки елементи основних фондів, виступаючи в якості застави, у даний час є одним з небагатьох відносно надійних забезпечення при залученні фінансових коштів для здійснення інвестиційних проектів.

Аналіз основних засобів представляє інтерес для таких об'єктів туристської діяльності, як готелі, туристські бази, мотелі, кемпінги та інші, у яких велика частка основних засобів.

У той же час дослідження складу нематеріальних активів актуально для туристських організацій, що здійснюють туроператорську діяльність, у яких, як правило, весь|мн значні кошти вкладено в інформаційні бази, програмні продукти, ділову репутацію підприємства за допомогою реклами.

У підрозділі "Нематеріальні активи" показується наявність нематеріальних активів по залишкової вартості. Нематеріальні активи можуть бути внесені засновниками організації в рахунок їх вкладів у статутний капітал організації, напів|мп1ы безоплатно, придбані організацією в процесі її діяльності.

Відповідно до Положення по веденню бухгалтерського подружжя і бухгалтерської звітності у складі нематеріальних активів запропоновано враховувати у вартісному вигляді і репутацію підприємства. Це особливо важливо для галузі туризму, де фірми мають справу не тільки з юридичними особами, але р величезним числом фізичних осіб, для яких надійність, стійкість, респектабельність і т.п. туристської організації відіграють визначальну роль при їх виборі. Розшифровка складу нематеріальних активів та руху основних фондів наводиться у річній формі № 5.

Погашення вартості нематеріальних активів допустимо лінійним методом або способом списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт, послуг). В у разі коли не представляється можливим встановити термін корисного використання нематеріального активу, нормативний період амортизації приймається рівним 10 років. Нематеріальні активи в балансі показуються за залишковою вартістю.

У підрозділі "Незавершене будівництво" показується вартість незавершеного будівництва, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом.

При заповненні підрозділів "Нематеріальні активи", "Основні кошти", "Незавершене будівництво" слід керуватися Положенням по бухгалтерського обліку довгострокових інвестицій, затвердженого Мінфіном Росії 30 грудня 1993 р. №160 та Положення з бухгалтерського обліку "Облік договорів (контрактів) на капітальне будівництво" (ПБУ 2/94), затвердженим наказом Мінфіну Росії від 20 грудня 1994 р. №167.

У підрозділі "Довгострокові фінансові вкладення" показуються довгострокові (на термін більше одного року) інвестиції організації в прибуткові активи (цінні папери) інших організацій, статутні (складеному) капітали інших організацій, створених на території Російської Федерації або за її межами, державні цінні папери (облігації та інші боргові зобов'язання), а також надані іншим організаціям позики. При заповненні статей "Довгострокові фінансові вкладення" і "Короткострокові фінансові вкладення" слід керуватися наказом Мінфіну Росії від 15 січня 1997 року №2. Професійні учасники ринку цінних паперів керуються правилами, затвердженими ФКЦБ Росії спільно з Мінфіном Росії.

У підрозділі "Запаси" показуються залишки запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари та ін.

Вартість оцінки запасів відображається в балансі за їх фактичною собівартістю, яка визначається виходячи з виробничих витрат на їх придбання та виготовлення. В даний час допускається визначення вартості запасів за одним з методів:

- за собівартістю одиниці запасів;
- по середньої собівартості;
- за собівартістю перших за часом придбань (ФІФО);
- за собівартістю останніх за часом придбань (ЛІФО).

Оцінка запасів методом ФІФО базується на припущенні, що матеріальні ресурси використовуються протягом звітного періоду в послідовності їх закупівлі, тобто ресурси, першими надходять у виробництво (в торгівлю - в продаж), повинні бути оцінені по собівартості перших за часом закупівель з урахуванням вартості цінностей, що значаться на початок місяця. При застосуванні цього методу оцінка матеріальних ресурсів, які перебувають у запасі (на складі) на кінець звітного року, провадиться за фактичною собівартістю останніх за часом закупівель, а до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) враховується вартість ранніх за часом закупівель.

Метод ЛІФО грунтується на протилежному припущенні, що ресурси, першими надходять у виробництво (продаж), повинні бути оцінені по собівартості останніх за часом закупівель. При застосуванні цього методу оцінка матеріальних ресурсів, що перебувають у запасі (на складі) на кінець звітного ода, проводиться за фактичної собівартості ранніх за часом закупівель, а в собівартості реалізованої продукт (робіт, послуг) враховується вартість пізніх за часом закупівель. Облік руху матеріальних запасів при аналізі фінансово-господарської діяльності особливо важливий для об'єктів розміщення, де їх частка у складі активів може бути досить велика.

По рядку "Витрати в незавершеному виробництві (витратах звернення)" показуються витрати по незавершеному виробництву і незавершених робіт (послуг), облік яких здійснюється на рахунках бухгалтерського обліку розділу "витрати на виробництво".

По рядку "Готова продукція і товари для перепродажу" показується фактична виробнича собівартість залишку закінчених виробництвом виробів, пройшли випробування і приймання, укомплектовані усіма частинами відповідно до умов договорів із замовниками та відповідним технічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає зазначеним вимогам, показується у складі незавершеного виробництва. Готова продукція відображається за даною статтею за нормативної (планової) собівартості.

По рядку "Витрати майбутніх періодів" показується сума витрат, вироблених в звітному році, але які підлягають поїння в наступних звітних періодах шляхом віднесення на витрати виробництва (обігу) або інші джерела протягом строку, до якого вони відносяться.

По статті "Податок на додану вартість по придбаних цінностей" відображається сума податку на додану вартість по придбаних матеріальних ресурсів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, основних засобів, нематеріальних активів та інших цінностей, робіт і послуг, що підлягає віднесенню в установленому порядку в наступних звітних періодах у зменшення сум податку для перерахування до бюджету або зменшення відповідних джерел їх покриття.

У туристській галузі є специфічні особливості розрахунку податку на додану вартість, обумовлені головним чином необхідністю врахування її (галузі) соціальної значущості. Ще у 1992 р. податковим законодавством були передбачені податкові пільги у вигляді звільнення від ПДВ оборотів з реалізації путівок (курсівок) у санаторно-курортні, оздоровчі заклади та будинки відпочинку, туристських та екскурсійних путівок. Однак необхідно мати на увазі, що відповідно до інструкції державної податкової служби Росії від 11.10.95 №39 "Про порядок обчислення і сплати податку на додану вартість" оплата додаткових послуг понад вартості путівки, пов'язаних з харчуванням, проживанням та ін., здійснюється з урахуванням ПДВ. Тобто послуги, аналогічні перерахованим вище, оплачуються за вільним цінами з урахуванням збільшення на частку податку на додану вартість.

Досить велика частка обсягу щорічних продажів путівок і курсівок в нашій країні припадає на турагентів. По Федеральному закону від 24.11.96 №132ФЗ "Про засади туристської діяльності в Російській Федерації" до турагентської діяльності відноситься діяльність по просуванню і реалізації пуристского продукту, здійснювана на основі ліцензії юридичною особою або індивідуальним підприємцем. Як правило, взаємовідносини між туроператорами і турагентами регулюються договором комісії, доручення або купівлі-продажу. В випадках, коли діяльність турагента ґрунтується на договорі комісії, реалізацію путівок (курсівок) він здійснює від свого імені, але за рахунок туроператора: туроператор виписує путівку від свого імені, бере участь у розрахунках між покупцем і туроператором, отримує винагороду за свої послуги. При роботі турагента за договором доручення путівки реалізуються ним від імені туроператора і за його рахунок, але в розрахунках він не бере участь. В цьому випадку турагент за свої послуги отримує винагороду. При роботі за договором доручення або з договором комісії сума винагороди, що припадає турагенту, включається в оборот, оподатковуваний ПДВ.

За групами статей Дебіторська заборгованість, платепо якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати" і "Дебіторська заборгованість, платежі за якою очікуються протягом 12 місяців після звітної дати" показуються дані про заборгованості із зазначенням строку платежів. Сумнівним боргом визнається дебіторська заборгованість організації, яка не погашена в терміни, встановлені договором, і не забезпечена відповідними гарантіями.

По групі статей "Грошові кошти" показується залишок грошових коштів організації в касі, на розрахункових і валютних рахунках в банках.

В розділі "Збитки" по статті "Непокриті збитки минулих років" організацією показується сума збитків минулих років, що підлягає покриттю у встановленому порядку. За статтею "Непокритий збиток звітного року" показується o мгзк організації за звітний рік за результатами розглянутий разом у її діяльності. При розгляді підсумків діяльності звітного року організація повинна брати до уваги, що при вирішенні питання про джерела покриття збитку мірного року на ці цілі можуть бути спрямовані: нерозподілений прибуток минулих років; кошти резервного фонду, утвореного відповідно до законодавства; вільні кошти фондів нагромадження і засобу резервів, утворених відповідно до установчими документами; додатковий капітал (за винятком сум приросту вартості майна по переоцінці).

У розділі IV "Капітал і резерви" по статті "Статутний капітал" показується статутний (складеного) капітал організації, утворений за рахунок внесків його засновників (учасників) у відповідності з установчими документами, а за державним і муніципальним підприємствам-величина статутного фонду. Збільшення або зменшення статутного капіталу провадиться за результатами розгляду підсумків діяльності організації за попередній рік і після внесення відповідних змін в установчі документи. При організації обліку по рахунку 85 "Статутний капітал" повинні враховуватися положення, наведені в листі Мінфіну Росії від 23 грудня 1992 р. №117 "Про відображенні у бухгалтерському обліку і звітності операцій, пов'язаних з приватизацією підприємств".

Емісійний дохід акціонерного товариства (суми, отримані понад номінальної вартості розміщених товариством акцій (за мінусом витрат з їх продажу), суми дооцінки позаоборотних активів організації (у випадках, передбачених законодавством україни, Положенням про бухгалтерський облік та звітності в Російській Федерації або нормативними актами Мінфіну Росії), безоплатно отримане майно (крім відноситься до соціальної сфери) і кошти асигнувань з бюджету, використані на фінансування довгострокових вкладень, кошти, спрямовані на поповнення оборотних коштів, та аналогічні суми включаються в додатковий капітал і показуються в складі даних у статті "Додатковий капітал".

У групі статей "Резервний капітал" по рядку 431 відображається сума залишків резервного та інших аналогічних фондів, створюваних відповідно до законодавством Російської Федерації, а по рядку 432 залишки резервів, якщо їх створення за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні організації, передбачено установчими документами або облікової політикою організації.

За статтями "Фонди накопичення" і "Фонди споживання" показуються залишки фондів накопичення і споживання, утворених організацією відповідно до установчими документами і прийнятої облікової політикою за рахунок прибутку, що залишається в її розпорядженні. В дані за статтею "Фонд соціальної сфери" включається залишок по фонду соціальної сфери. Розшифровка складу та руху фондів в течеотчетного року наводиться у формі №3 "Звіт про рух капіталу".

По групі статей "Цільові фінансування і надходження" показуються залишки коштів, отриманих з бюджету, смерекової і міжгалузевих фондів спеціального призначення, від інших організацій і фізичних осіб для здійснення заходів цільового призначення.

По рядку "Нерозподілений прибуток минулих років" показується залишок нерозподіленого прибутку минулих років. Розшифровка руху залишку нерозподіленого прибутку минулих років протягом звітного року наводиться у формі № 3 "Звіт про рух капіталу".

По рядку "Нерозподілений прибуток звітного року" показується нерозподілений прибуток звітного року в сумі нетто як різниця між виявлені на підставі бухгалтерського обліку всіх операцій організації і оцінки статей балансу відповідно до Положення про бухгалтерський облік та звітності в Російської Федерації кінцевим фінансовим результатом (прибутком) і сумою прибутку, спрямованої на сплату податків та інші платежі в бюджет за відповідними розрахунками.

У групі статей "Позикові кошти" розділу V "Довгострокові пасиви" показуються непогашені суми позикових коштів, що підлягають погашенню в відповідності з договорами ніж через 12 місяців після звітної дати. У разі, якщо позикові кошти підлягають погашенню протягом 12 місяців звітної дати, але не погашені на кінець звітного періоду, їх суми відображаються за відповідними рядками розділу "Короткострокові пасиви".

У розділі VI "Короткострокові пасиви" відображаються суми кредиторської заборгованості, що підлягають погашенню в тече12 місяців після звітної дати. В випадку; якщо суми кредиторської заборгованості підлягають погашенню більш ніж через 12 місяців після звітної дати, то вони відображаються у статті "Інші довгострокові пасиви".

По групі статей "Кредиторська заборгованість" за ста< Постачальники та підрядники" показується сума заборгованості постачальникам і підрядчикам за що надійшли матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги; по статті "Векселі до сплати" показується сума заборгованості постачальникам, підрядникам та іншим кредиторам, яким організація видала на забезпечення поставок, робіт і послуг векселі, які враховуються на рахунку 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками"; статті "З оплати праці" відображаються нараховані, але ще не виплачені суми оплати праці; по статті "По соціальному страхуванню і забезпеченню" відображається сума заборгованості за відрахуваннями на державне соціальне страхування, пенсійне забезпечення, медичне страхування, а також у фонд зайнятості; статті "Заборгованість перед бюджетом" показується заборгованість організації за всіма видами платежів до бюджету, включаючи прибутковий податок з працівників організації; за статтею "Аванси одержані" показується сума отриманих від сторонніх організацій авансів за майбутнім розрахунками за укладеними договорами; по статті "Інші кредитори" показується заборгованість організації за розрахунками, не знайшли відображення по інших статтях групи статей "Розрахунки з кредиторами".

У групі статей "Розрахунки за дивідендами" відображається сума заборгованості організації по належних до виплати дивідендів, процентів по акціях, облігаціям, позикам і т.п., у тому числі сума, врахована на рахунку 70 "Розрахунок з персоналом з оплати праці".

По статті "Доходи майбутніх періодів" показуються кошти, отримані у звітному періоді, але відносяться до майбутніх звітних періодів (орендна плата тощо). Обліковуються на цьому рахунку курсові різниці, пов'язані з перерахунком в установленому порядку вартості майна і зобов'язань, вираженої в іноземній валюті, зараховуються одноразово в кінці звітного року в прибуток або збиток організації.

По групі статей "Резерви майбутніх платежів" показуються залишки коштів, зарезервованих організацією відповідно до Положення по веденню бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації.

Форма №2 "Звіт про прибутки і збитки" дає уявлення про формування фінансових результатів діяльності підприємства. Ця форма поряд з балансом підприємства є найважливішим інформаційним джерелом фактичних даних, використовуються в ході аналізу фінансово-господарської діяльності. Показники цієї форми мають якісну відмінність від показників балансу: якщо баланс дає уявлення про структуру майна та джерел фінансових коштів, то показники звіту про прибутки і збитки відображають ефективність використання всіх ресурсів підприємства, результативність усіх видів його діяльності. Показуються у формі №2 результати є джерелом структурних зрушень в активах підприємства, і в цьому плані обидва фінансових документа взаємопов'язані.

По статті "Виручка (нетто) від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг (за мінусом податку на додану вартість, акцизів і аналогічних обов'язкових платежів)" показується виручка від реалізації готової продукції (робіт, послуг), від продажу товарів і т.п., яка обліковується на рахунку 46 "Реалізація продукції (робіт, послуг)" для визначення фінансових результатів від реалізації.

За статтею "Собівартість реалізації товарів, продукції, робіт, послуг" організацією, зайнятої виробництвом продукції, виконанням робіт і наданням послуг, відображаються суми (без урахування сум, що відображаються за статтею "Управлінські витрати"), що відносяться до реалізованої продукції (робіт, послуг). При визначення собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) слід керуватися Положенням про склад витрат по виробництву і реалізації Продукції (робіт, послуг), що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів, врахованих при оподаткування прибутку, затвердженим постановою Уряду РФ від 5 серпня ЦМ)2 р.№552.

По статті "Комерційні витрати" відображаються: організацією, зайнятої виробництвом продукції, виконанням робіт, харчуванням послуг, витрати зі збуту, обліковуються на рахунку 43 "Комерційні витрати"; організацією, зайнятої в торговельній та посередницької діяльності, витрати обігу, що обліковуються на рахунку 44 "Витрати обігу" і припадають на продані товари.

За статтею "Управлінські витрати" відображаються суми, враховані на рахунку 26 "Загальногосподарські витрати".

За статтями "Відсотки до отримання" і "Відсотки до сплати" відображаються суми належних відповідно до договорів до отримання (до сплати) дивідендів (відсотків) за облігаціями, депозитами тощо, обліковуються відповідно до правилами бухгалтерського обліку. За статтею "Доходи від участі в інших організаціях" відображаються доходи, що підлягають отриманню від участі у спільній діяльності без утворення юридичної особи, (за договором простого товариства).

По статті "Інші операційні доходи" та "Інші операційні витрати" відображаються дані по операціях, пов'язаним з рухом майна. До них відносяться: реалізація основних коштів і іншого майна, списання основних коштів внаслідок морального зносу, здача майна в оренду та ін Крім того, у складі інших операційних доходів і витрат відображаються результати переоцінки майна і зобов'язань, вартість яких виражена в іноземній валюті (курсові різниці).

За статтями "Інші позареалізаційні доходи" і "Інші позареалізаційні витрати" показуються результати від операцій, що не знайшли відображення в попередніх статтях (зокрема, кредиторська і дебіторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності; суми, що надійшли в погашення дебіторської заборгованості, списаної в минулі роки на збиток; штрафи, пені та інші санкції; суми уцінки запасів, готової продукції; збитки від стихійних лих, пожеж тощо).

По статті "Податок на прибуток" показується відображена в бухгалтерському обліку сума податку на прибуток (дохід), обчислена згідно з установленим законодавством Російської Федерації.

По статті "Інші засоби" наводиться врахована протягом звітного року за дебету рахунку 81 "Використання прибутку" сума належних платежів до бюджету за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні організації.

У формі №3 "Звіт про рух капіталу" відображаються дані про рух його складових: статутного (складеного) капіталу, додаткового, резервного капіталу, фондів організації, що утворюються відповідно до статутними документами і прийнятої облікової політикою, а також коштів цільових фінансування та надходжень.

Велике значення для аналізу фінансово-господарської діяльності має форма № 4 "Звіт про рух грошових коштів". В цій формі представлені відомості про рух грошових коштів організації, які обліковуються на рахунках 50 "Каса", 51 "Розрахунковий рахунок", 52 "Валютний рахунок", 55 "Спеціальні рахунки в банках". Розділи 2 "Надійшло коштів" та 3 "Направлено грошових коштів". Форми складаються в розрізі поточної, фінансової та інвестиційної діяльності.

При цьому під поточною діяльністю розуміється діяльність організації, що переслідують витяг прибутку як основної мети або діяльність, що не має витяг прибутку як такої мети; під інвестиційною - діяльність організації, пов'язана з капітальними вкладеннями у зв'язку з придбанням земельних ділянок, будинків і іншої нерухомості, обладнання, нематеріальних активів та інших необоротних активів, а також з їх продажем; із здійсненням короткострокових фінансових вкладень в інші організації, випуском облігацій та інших цінних паперів довгострокового характеру тощо; під фінансовою - діяльність організації, пов'язана із здійсненням короткострокових фінансових вкладень, з випуском облігацій та інших цінних паперів короткострокового характеру, вибуттям раніше придбаних на строк до 12 місяців акцій, облігацій і т.п.

Подібна диференціація всієї виробничо-господарської діяльності відповідає принципам широко поширеною у світі системи СААР (Generally Ассерted Ассоunting Principles - Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку). Таке подання може розглядатися як виділення трьох найбільших центрів відповідальності підприємства за генерування потоку доходів і витрачання грошових коштів. У певному сенсі можна сказати, що воно реалізує під (Л. прийнятий в управлінському обліку, коли витрати і показали діяльності підприємств розподіляються за центрами ответленности і центрами витрат. Очевидно, що подається при цьому детальна інформація виробничо-господарського характеру істотно розширює спектр можливого її (користування при управлінні процесом формування грошових потоків підприємства.

Річна форма №5 є розшифровкою до форми №1 год бухгалтерського балансу і відображає рух позикових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, Майна, що амортизується, фінансування довгострокових інвестицій та фінансових вкладень; також в цій формі аналізується стан фінансових вкладень, витрат організації, відрахувань на соціальні потреби, цінностей на позабалансових рахунках.

За даними цієї подається щорічно форми можна вести детальний аналіз складу і динаміки низки вартісних агрегатів, і відображаються в балансі підприємства. Наприклад, кредити банків у формі №5 наводяться диференційовано в розрізі коротко і довгострокових кредитів з виділенням не погашених в строк. Аналогічним чином представлена інформація про стан дебіторської і кредиторської заборгованості. Тільки в цьому випадку у складі не погашеної в строк заборгованості відокремлюються борги, повернення яких прострочено більш ніж на 3 місяці. Динаміка вартісних показників форми №5 характеризується не тільки даними про їх величиною на Початок і кінець звітного періоду, але й інформацією про отриманих і погашених протягом цього періоду кредитів і позик або виникли (погашених) зобов'язання за кредиторської (дебіторської) заборгованості.

<<< назад | зміст | вперед >>>