<<< назад | зміст | вперед >>>

Стойко С., Гадач Е., Шимон Т., Михалик С. Заповідні екосистеми Карпат

Післямова

Двадцяте сторіччя, що закінчується, завдяки науково-технічній революції відзначається якісно новим - техногенним - етапом розвитку цивілізації, який сприяв матеріальному поліпшенню життя людини. Але в той же час, на жаль, у ньому виникли складні екологічні протиріччя глобального характеру. Під їх впливом людство усвідомило, що воно взаємозв'язано не лише в економічному, культурному, політичному плані, але і в екологічному. Воно переконалось також, що при існуючих темпах глобального техногенного впливу на біосферу необхідною реальністю стає міжнародне співробітництво в галузі охорони й оптимізації природного середовища. Ця аксіома витікає з єдності біосфери як єдиної життєвої платформи розвитку цивілізації та єдиної планетарної екосистеми, нормальне функціонування якої можна забезпечити лише спільними зусиллями. Вони повинні здійснюватись на різних рівнях - глобальному, контиентальному, мультирегіональному, регіональному. На нашому континенті до регіонів, де міжнародне природоохоронне співробітництво вкрай потрібне і ефективне, належать і Карпати. Ця гірська система, площею понад 150 тис. км², розташована в Центральній Європі на вододілі між басейнами Балтійського і Чорного морів і цілком слушно вважається частиною "європейської стріхи", що впливає на нормальний гідрологічний режим розгалуженої мережі водних артерій.

Важко переоцінити і біогеографічне значення Карпат, де зосереджена одна третина генофонду рослинного і тваринного світу континенту. Та, на жаль, протягом агрокультурного періоду, що в різних висотних ступенях триває від однієї до п'яти і більше тисяч років, у густозаселених районах катастрофічно скоротилась площа незайманих біотопів, що є природною основою розвитку популяцій рослин і тварин, знизилась біогеоценотична гетерогенність екосистем, що призвело до їх біологічної пауперизації. В даний період близько 10% видів флори й фауни Карпат знаходяться на межі зникання (десятки видів вже зникли) і вимагають індивідуальної охорони. Втрата біологічного виду - це втрата для органічного світу всієї біосфери, а його збереження - це збереження її "живої ланки". Тому біологічна стратегія охорони природи повинна базуватись на панбіоцентричній концепції, що полягає у збереженні всіх видів організмів як біологічної основи геохімічної функції живої речовини, завдяки якій і виникла біосфера.

Біологічні види можуть нормально існувати і зберігатись у тих різноманітних природних екосистемах, де проходила їх еволюція, які відповідають їх еколого-біологічним властивостям і з якими вони зв'язані біогеоценотично. Тому біологічна стратегія охорони природи повинна базуватись також на панекоцентричній концепції, що має на меті максимальне збереження гетерогенності природних екосистем, як запоруки еволюції біологічних видів.

Екологам відомо, що гірським регіонам уміркованих широт, які відзначаються значною екологічною різноманітністю природних ландшафтів, а отже, і видовим багатством флори і фауни, належить особлива екологічна роль у збереженні генофонду біосфери. До таких регіонів у Середній Європі належать і Карпати.

При зростаючих масштабах антропогенного впливу на природне середовище цієї гірської системи небажані трансформації відбулися і в структурі біогеоценотичного покриву, який зазнав значних кількісних і якісних змін. У високогір'ї катастрофічно знизилась верхня межа лісів, у лісовій зоні на місці біологічно стійких мішаних деревостанів створювались екологічно нестабільні монокультури хвойних порід, на значній площі поширені вторинні чагарникові зарості та деградовані лучні фітоценози. Тому пріоритетним лісо- та сільськогосподарським завданням є зараз реконструкція похідних малоцінних угруповань. Розташовані у різних висотних рослинних ступенях заповідні екосистеми мають еталонне значення при відтворенні корінних фітоценозів та служать своєрідними моделями для ведення господарства за зразком природних, екологічно стабільних, здатних до саморегуляції і самовідновлення екосистем. Вони можуть бути використані і як еталони для порівняльної оцінки антропогенних змін у природному середовищі та екологічного обгрунтування раціональних форм природокористування.

У зв'язку з бурхливим процесом індустріалізації та урбанізації сучасна екологія значно розширила свою наукову платформу, її окремі галузі охопили і соціальну сферу людини, зокрема, такі її аспекти, як рекреаційна, туристична, спортивна діяльність. У цьому плані слід відзначити вагоме соціальне значення розгалуженої мережі національних парків та охоронних ландшафтних областей Карпат. Зоно виходить за їх регіональні межі, оскільки ряд охоронних об'єктів має і міжнародне рекреаційне та туристичне значення.

Відмінна соціальна риса сучасної доби - зростаюча мобільність населення, яке прагне до розширення свого географічного, краєзнавчого і етнографічного кругозору та збагачення духовної сфери. Карпати з їх старовинною культурою, оригінальними історичними, архітектурними та іншими пам'ятками, а також витворами живої і неживої природи є особливо привабливим регіоном для задоволення таких потреб.

У такій обширній і складній гірській макроекосистемі, як Карпати, розташованій на території кількох держав, вирішення багатопланових завдань збереження і відтворення природних ресурсів та підтримання екологічного балансу може успішно вирішуватись шляхом міждержавного співробітництва. В цьому плані для Карпатського регіону важливішими є такі екологічні завдання, обгрунтовані "Світовою стратегією охорони природи" (1988):

а) підтримання основних екологічних процесів і життєво важливих (у біологічному аспекті) систем, від яких залежить існування і економічний розвиток людства (ці завдання стосуються збереження ґрунтових і біологічних ресурсів, що забезпечують нас продуктами живлення, охорони водних екосистем тощо);
б) охорона генетичної різноманітності природи (генофонду дикорослих рослин та диких тварин) з метою забезпечення програми селекційних робіт для покращання культурних сортів рослин і розведення порід домашніх тварин, забезпечення розвитку тих промислових галузей, для яких сировинною базою є природні ресурси рослинного і тваринного походження;
в) раціональне використання і відтворення біологічних видів і екосистем (лісових, лучних тощо), від яких залежить забезпечення живлення населення у сільській місцевості та промислових областях.

Згадані завдання актуальні і для карпатського регіону. У їх виконанні важлива роль належить і розгалуженій мережі заповідних екосистем. Але для успішної реалізації такої широкої екологічної програми потрібне об'єднання природоохоронних зусиль спеціалістів різних профілів.

Пріоритетним завданням наукових установ, які працюють в Карпатах, повинно бути вироблення загальної екологічнкї стратегії і тактики охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування на підставі наукового прогнозування динамічних тенденцій гірських екосистем під впливом природних і антропогенних факторів. При обгрунтуванні такої стратегії і тактики потрібно пройнятись духом нового геоекологічного світогляду і керуватись екологічними принципами, що сприяють підтриманню організованості біосфери на різних географічних рівнях. У карпатському регіоні такими екологічно важливими принципами слід вважати:

- збереження генофонду й підтримання гетерогенності природних умов, потрібних для нормального розвитку популяцій рослинного і тваринного світу як екологічної основи відновлення біологічних ресурсів;
- узгодження обсягу використання природних ресурсів з потенціальною репродуктивною здатністю природних екосистем з метою збереження та покращання їх захисної функції і підтримання екологічного балансу в регіоні;
- пріоритетності у всіх сферах виробничої діяльності екологічних вимог, які сприяють збереженню й оптимізації життєвого середовища, перед економічними вимогами, що забезпечують лише матеріальну вигоду; .
- перманентності й "гуманізації" природокористування з врахуванням морального права майбутніх поколінь на економічне забезпечення природними ресурсами та оптимальні життєві умови;
- підтримання функціональних міжекосистемних взаємозв'язків з метою забезпечення екологічного балансу у всій гірській споруді та прилеглих до неї територіях.

Практична реалізація природоохоронної програми згідно зі згаданими принципами повинна базуватись на наступних взаємозв'язаних системах еколого-економічного і соціального характеру з урахуванням загальнокарпатських вимог: системі такого обсягу і таких форм раціонального природокористування в окремих регіонах (наприклад, використання лісових чи водних ресурсів), які б не були екологічно загрозливими для інших регіонів; системі охорони природно-територіальних комплексів, що мають не лише національне, але й загальнокарпатське та загальноєвропейське екологічне значення; системі міждержавних екологічних угод, які б забезпечували екологічно зрівноважений стан у карпатському регіоні та прилеглих територіях; системі гуманітарного екологічного підходу, що включає екологічну культуру, мораль, етику і дидактику, які сприяють усвідомленню відповідальності суспільства за збереження природи та відновлення її ресурсів.

Ще у 20-х роках нашого сторіччя В. І. Вернадський стверджував, що в результаті техногенного впливу біосфера трансформується в якісно новий стан - ноосферу, яку називають також техносферою, нообіосферою. Щоби забезпечити нормальні умови для розвитку техногенної цивілізації, потрібно екологічно обгрунтувати шляхи оптимізації життєвого середовища в нообіосфері. Серед таких шляхів є і охорона природних ландшафтів для задоволення споконвіку існуючих духовних і соціальних потреб людини до спілкування з природою як біосферною основою її буття та матеріальною основою економічного прогресу.

Одним із законів еволюції біосфери є закон природної оптимізації екологічних умов для забезпечення потенціального розвитку "живої речовини". У це поняття В. І. Вернадський включав і людину як інтелектуальний біологічний вид. Тому цей закон повинен діяти і в якісно новому етапі розвитку біосфери - нообіосфері як соціоекосистемі, яку людина здатна і повинна раціонально організувати.

Згаданий біосферний та соціально-екологічний постулат стосується і унікальної у біогеографічному відношенні Карпатської гірської системи, з природною ареною якої пов'язане життя сучасного та прийдешніх поколінь і яка виконує таку вагому екосферну функцію в Середній Європі.

<<< назад | зміст | вперед >>>