<<< назад | зміст | вперед >>>

Ємельянов Б.В. Екскурсознавство

РОЗДІЛ 2. ЕКСКУРСІЙНА МЕТОДИКА

2.4. Методика проведення екскурсій

Методика проведення екскурсій спрямована на те, щоб допомогти екскурсантам легше засвоїти зміст екскурсій. Робиться це за допомогою методичних прийомів, які діляться на дві групи - прийоми показу і прийоми розповіді, але практика вимагає застосування ще більш складної класифікації методичних прийомів: по їх призначенню, часу і місця використання і т. д.

Завдання методичних прийомів - забезпечити найкращу дієвість екскурсійного методу повідомлення знань аудиторії. Методичні прийоми можуть бути розглянуті в кількох аспектах: як оптимальний спосіб виконання певних дій, як засіб перетворення пасивного огляду на активне спостереження об'єкта екскурсантами; як основа процесу трансформації усної інформації у зорову; як основа аналізу і синтезу на екскурсії і т. д.

Всі методичні прийоми, правильне використання яких становить одну з основ професійної майстерності екскурсовода, можуть бути за своїм призначенням поділені наступним чином:

- прийоми безпосереднього ведення екскурсії (показ і розповідь);
- прийоми, спрямовані на створення умов для ефективного проведення екскурсії.

Класифікація методичних прийомів

Методичні прийоми підрозділяються на декілька груп залежно від їх призначення: методичні прийоми, завдання яких - допомогти екскурсоводові встановити міцні контакти між екскурсоводом і екскурсантами; прийоми, завдання яких домогтися стійкої уваги аудиторії до спостережуваного об'єкта; прийоми, закріплюють увагу до розповіді, що збуджують у екскурсантів інтерес до певних питань; прийоми, що забезпечують зорове сприйняття екскурсійного матеріалу.

У класифікації прийомів проведення екскурсії виділяються дві групи:

Прийоми показу, куди входять : прийоми, що організують спостереження (вивчення, дослідження) об'єктів і що дозволяють виділити об'єкт із навколишнього середовища, із цілого; прийоми, завдання яких, опираючись на уяву екскурсантів, зробити зримими зміни в зовнішньому вигляді об'єкту; прийоми, які дають можливість побачити об'єкти в потрібному виді, побудовані на русі - наближенні екскурсійної групи до об'єкта, видаленні від нього, русі уздовж нього.

Прийоми розповіді - це прийоми, побудовані на поясненні об'єкту, описі його внутрішнього виду й викликають у екскурсантів зорові асоціації, а також прийоми репортажу, які дають можливість зрозуміти зміни, що відбуваються в спостережуваному об'єкті, і т. д.

Практично всі методичні прийоми можна розділити на дві категорії: більш прості, створюють умови для проведення екскурсії і більш складні - прийоми безпосереднього проведення екскурсій.

Методичні прийоми, як було сказано раніше, діляться на загальні, що застосовуються на всіх екскурсіях незалежно від того, що показується і про що йде розповідь; приватні, властиві одному виду екскурсій (виробничих, музейних, природознавчих); одиничні прийоми, використовувані при спостереженні якого-небудь одного унікального об'єкта (наприклад, Храм Покрови на Нерлі в літній погожий день, коли будівля відображається в водної поверхні прилеглого до нього озера). Такі прийоми, як правило, є "знахідкою" одного екскурсовода і не застосовуються всіма, хто проводить подібні екскурсії; прийоми, використовувані в певний час року, дня.

При використанні методичних прийомів екскурсовод повинен враховувати рівень підготовки групи (наприклад, знайомство зі стилями в архітектурі, різновидами монументальної скульптури). Одні екскурсоводи використовують на практиці всі прийоми, інші обмежуються двома-трьома, треті - не використовують методичні прийоми. Якість проведення екскурсії залежить не тільки від знань екскурсовода, не меншу роль грає його вміння застосовувати на екскурсійному маршруті вивчені прийоми у всьому їх розмаїтті. Зробити це можуть професійно підготовлені екскурсоводи.

Методичні прийоми показу

Найбільш численну групу становлять прийоми показу, які дозволяють спростити спостереження об'єкта, виділяють його особливості, які непомітні при звичайному огляді, дають можливість екскурсантам подумки розчленувати на пам'ятник складові частини, домислити втрачені деталі, "бачити" не існуючий в даний час об'єкт в його первісному вигляді, історичні події, які відбувалися багато років тому.

Прийом попереднього огляду. Цей прийом використовується в той момент, коли екскурсанти знаходяться на місці розташування пам'ятника. Він являє собою першу сходинку спостереження об'єкта. Існують два варіанти використання прийому. Перший починається зі слів екскурсовода: "А це такий-то пам'ятник, ознайомтеся з ним". Тим самим він запрошує екскурсантів самим провести первинне спостереження об'єкту, познайомитися з його зовнішнім виглядом, побачити якісь деталі. Після цього екскурсовод спрямовує увагу групи на визначення сутності об'єкта, що дає екскурсантам можливість:

а) скласти уявлення про історичної місцевості, де відбувалися розглядаються події;
б) представити даний об'єкт у природній обстановці;
в) дати певну оцінку об'єкта;
г) отримати уявлення про його природному оточенні.

Другий варіант використання прийому попереднього огляду полягає в тому, що початком служить коротке вступне слово екскурсовода, в якому він орієнтує групу на те, що саме слід побачити в ході спостереження об'єкта, які його якості і конкретні особливості рекомендується виявити в ході спостереження.

Прийом панорамного показу дає можливість екскурсантам спостерігати (наприклад, з панорамної площадки Воробйових гір в Москві) вид місцевості. Для панорамного показу можуть бути використані вежі, дзвіниці, кріпосні стіни, мости і інші високі точки, звідки відкривається панорама міста, поля битви, долини, річки. Для активізації сприйняття екскурсантами широкої картини, що відкривається перед ними, необхідно в спостережуваної панорамі виявити композиційний центр і звернути на нього увагу групи. Інша особливість панорамного показу складається в тому, що в полі зору екскурсантів потрапляє багато об'єктів. Екскурсовод повинен показати ті об'єкти, які розкривають тему, перейшовши від загального показу панорами до приватного.

Прийом зорової реконструкції (відтворення). Як вже говорилося раніше, термін "реконструкція" означає відновлення первісного вигляду (вигляду) чого-небудь за залишками або письмовими джерелами. Сутність цього прийому полягає

у тому, що словесним шляхом відновлюється первісний вигляд історичного будівлі. Робить це екскурсовод, опираючись на зорові враження екскурсантів. Цей прийом широко використовують при показі пам'ятних місць, де проходили військові битви, народні повстання, страйки, революційні маївки, мітинги та інші події. Сюди ж відносять місця, пов'язані з життям і діяльністю державних діячів, відомих письменників, учених, композиторів, художників. Завдання зазначеного прийому дати екскурсантам можливість "візуально" відновити пам'ятне місце, будівля, споруда в їх первісному вигляді, історичне подія, що сталася на цьому місці.

Якщо будівля перетворилася в руїни (сліди війни, землетрусу, часу) провести зорову реконструкцію екскурсоводу допомагають його уцілілі частини і деталі. Якщо ж споруда не збереглася, на допомогу приходять наочні посібники "портфеля екскурсовода". Використовуються фотографії об'єкта, малюнка, креслення, схеми, образотворчий матеріал, що характеризує обстановку, в якій відбувалися події.

Успіх використання прийому зорової реконструкції залежить від ступеня підготовленості екскурсовода. Компетентність його дозволяє не тільки переконливо розповісти екскурсантам про подію, але і дати зорове уявлення про нього.

Прийом зорового монтажу є одним з варіантів методичного прийому реконструкції. Екскурсовод, використовуючи прийом зорового монтажу, становить потрібний образ, підсумовуючи зовнішній вигляд декількох пам'ятників, а також їх окремих частин. Складові частини можуть бути "запозичені" з тих об'єктів, які даний момент служать предметом спостереження екскурсантів. У глядацькому монтажі можуть бути використані фотографії, креслення, малюнки.

Прийом локалізації подій. Важливу роль у конкретизації подій грає методичний прийом локалізації, тобто зв'язок подій з конкретним місцем. Цей прийом дає можливість обмежити увагу учасників екскурсії відомими рамками, прикувати їх погляди в даній конкретній території, саме до того місця, де сталася подія.

При викладі матеріалу цей прийом передбачає перехід від загального до приватного. (Наприклад, ефективне використання прийому прив'язки подій до певного місця в екскурсіях на виробничі теми: "В цьому цеху був побудований перший в країні трактор".).

Прийом абстрагування являє собою уявний процес виділення з цілого яких-небудь частин з метою подальшого глибокого спостереження. Цей методичний прийом дозволяє екскурсантам розглянути ті ознаки предмета (пам'ятки історії і культури, монументальної скульптури), які є основою для розкриття теми (підтеми). Прийом абстрагування побудований на спостереженні: а) одного з об'єктів за допомогою уявного відволікання від інших об'єктів, розташованих поруч, на тій же площі чи вулиці; б) однією з частин будинку (поверху, балкони, ґанки та ін) при відволіканні від інших його частин, які менш істотні або не потрібні для розгляду даної теми. Цей прийом отримав свою назву від термін "абстрагування", що означає мислене виділення, відокремлення окремих ознак, властивостей, зв'язків і відносин конкретного предмета. Використання цього прийому передує пояснення екскурсовода, які частини предмета, будівлі з'являться предметом показу. Абстрагування дозволяє екскурсантам "не бачити" того, що не має відношення до даної екскурсії.

Прийом зорового порівняння. В екскурсійній методиці використовуються різні види порівняння: зорове, словесне, порівняння зорово сприйманого об'єкта з об'єктом подумки реконструюється або показаним екскурсантам раніше. Даний прийом побудований на зоровому зіставленні різних предметів або частин одного об'єкта з іншим, що знаходяться перед очима екскурсантів. При цьому порівнюють один з одним як схожі, так і різні по своєму зовнішньому вигляду об'єкти.

Використання прийому зорового порівняння дає можливість екскурсантам уявити дійсну величину об'єкта (наприклад, висоту пам'ятника, довжину фортечних стін, ширину вулиці), дозволяє скоротити кількість цифр в оповіданні, кількість фактів і прикладів, час витрачається на пояснення.

Одна з задач даного методичного прийому - виявити характерні риси, особливості об'єкта, показати його оригінальність, неповторність. Підвівши підсумки "спостереження" екскурсовод називає подібні елементи двох об'єктів або їх відмінність один від одного.

Прийом інтеграції (відновлення, заповнення) побудований на об'єднанні окремих частин спостережуваного об'єкта в єдине ціле. Використання прийому інтеграції не викликає труднощів, адже для кожної людини пізнання навколишнього світу починається з вивчення одиничних предметів і фактів. Показуючи будівля, споруда, пам'ятне місце, екскурсовод йде шляхом інтеграції, тобто об'єднання різних сторін, властивостей деталей в єдине ціле.

Дія методичного прийому інтеграції в екскурсії пов'язане з методом синтезу - з'єднання окремих частин, деталей, узагальнення розірваних фактів в єдине ціле. Наприклад, прийом інтеграції може бути використаний при показі архітектурного ансамблю. Спочатку показується кожну будівлю окремо, потім екскурсовод об'єднує (інтегрує) зорові враження, отримані екскурсантами при спостереженні окремих об'єктів. На заключному етапі показу група спостерігає ансамбль як єдність декількох будівель. І екскурсовод формулює висновки, характеризуючи ансамбль в цілому.

Прийом зорової аналогії заснований на дії одного із загальних методів наукового пізнання - методу аналогії. Прийом аналогії побудований на порівнянні:

а) даного об'єкта з фотографією або малюнком іншого аналогічного об'єкта;
б) спостережуваного об'єкта з тими об'єктами, які екскурсанти спостерігали раніше.

Механізм дії цього прийому полягає в тому, що екскурсовод "ставить" перед екскурсантами два об'єкта, причому тільки один з них фізично знаходиться перед їх очима. Наприклад, в екскурсії "Архітектурні пам'ятки Вологда" він пропонує порівняти знаходиться перед екскурсантами дзвіницю Софійського собору з дзвіницею Івана Великого в Москві; стіни Кирило-Білозерського монастиря зі стінами Московського Кремля. Вони товщі стін Московського Кремля і створені з урахуванням досягнень фортифікаційної техніки свого часу.

Прийом зорової аналогії більш складний, ніж прийом зорового порівняння. При глядацькому порівнянні зіставляються два схожих між собою будівлі, споруди, монумента, рослини, пам'ятні місця, портрета, що знаходяться в даний момент перед екскурсантами. Завдання екскурсовода, що використовує цей прийом при показі об'єкта, - залучити екскурсантів до активного пошуку аналогії, викликати в пам'яті уявлення про зовнішньому вигляді аналогічного об'єкта, який вони бачили на колишніх екскурсіях. При цьому у кожного екскурсанта може бути своя аналогія.

Прийом зорової аналогії іноді називають прийомом асоціації. Особливо часто цей прийом показу будується на асоціації за схожістю. Рідше використовуються асоціації по протилежності (чорне - біле, холод - тепло, світло - темрява), за порядком часів, по єдності місця розташування об'єктів або дій (історичних подій).

Прийом перемикання уваги. Після спостереження об'єкта екскурсанти за пропозицією екскурсовода переносять свій погляд на інший об'єкт (наприклад, перенесення погляду з будинку, побудованого на початку минулого століття, на нинішній багатоповерхове або перехід спостереження панорами міста до спостереження об'єктів природи). Наявність контрасту збагачує новими враженнями. Порівняння об'єктів дозволяє краще зрозуміти спочатку спостережуваний об'єкт.

Методичний прийом руху. Слід розрізняти два поняття: "рух" як ознака екскурсії і "рух" як методичний прийом. Це різні речі.

Рух в екскурсії як методичний прийом являє собою рух екскурсантів поблизу об'єкта з метою кращого його спостереження (наприклад, огляд фортечних стін, рух екскурсантів уздовж конвеєра на заводі та ін). В ряді випадків рух групи використовується для того, щоб екскурсанти отримали уявлення про крутизні схилу гори, висоті вежі (дзвіниці, мінарети), глибину рову, відстані об'єкта і т. п. Крім цього рух в екскурсіях використовується як методичний прийом показу екскурсійних об'єктів окремих будівель, споруд, вулиць, архітектурних ансамблів, площ. У ряді випадків використовують уповільнене рух на автобусі навколо комплексу об'єктів. Під час такого руху комплекс спостережуваних об'єктів на очах екскурсантів як би обертається, виявляючи все нові об'єкти.

Іноді рух пішохідної групи організується при панорамному показі, наприклад, можна повести рух екскурсійної групи вздовж оглядового майданчика на Воробйових горах, навпаки висотної будівлі МДУ їм. М. в. Ломоносова та ін Цей методичний прийом дає можливість вести багатоплановий показ панорами, дозволяє виявляти повторюваність деталей, подібність об'єктів, їх відмінності, характерні особливості.

Інший варіант руху як методичного прийому - обхід навколо будівлі, споруди, пам'ятника. Рух навколо житлового мікрорайону допомагає виявити перевага нової забудови міста, показати раціональність розташування будівель - житлових, комунально-побутових, культурно-просвітніх та ін., виявити їх функціональні особливості. Третій варіант - рух до пам'ятника. Методично воно побудоване таким чином, що в ході пересування автобусної або пішохідної групи об'єкт починає поступово вимальовуватися, все виразніше виникаючи і збільшуючись в розмірах на очах екскурсантів. Це дозволяє екскурсоводові виявити особливості об'єкта, звертаючи на них увагу групи, підвести екскурсантів до необхідних висновків.

Найбільшу ефективність дає використання прийому руху в тих випадках, коли за задумом авторів екскурсії її учасники повинні відчути динаміку конкретного події. Екскурсовод під час показу (наприклад, поля, де проходив бій) пропонує учасникам самим проробити шлях, яким ішли герої події. З цим прийомом, зокрема, пов'язаний показ Брестської фортеці або Малахова кургану у Волгограді, пам'ятних місць, де діяли партизанські загони в Білорусії. Таке пересування (обхід) дозволяє відчути відстань, розміри стародавнього міста, ратного поля.

Професійно підготовлені екскурсоводи вміло використовують форми і варіанти руху в екскурсії, домагаючись тим самим більш ефективного засвоєння наочного матеріалу.

Показ меморіальної дошки. При наявності на екскурсійному об'єкті меморіальної дошки екскурсоводу слід починати з аналізу об'єкта і розповіді про події, з ним пов'язаних. Тільки після цього увага звертається на екскурсантів меморіальну дошку, яка на даному об'єкті встановлена. Якщо меморіальна дошка добре видно екскурсантам і вони вже прочитали напис на ній, екскурсоводові не слід прочитувати вголос.

Освітлення підтеми може бути розпочато з меморіальної дошки у тому випадку, якщо вона встановлена на будівлі (споруді, меморіалі), спорудженому на місці, де відбулася історична подія, тобто об'єкт, про який йде мова, не зберігся.

Методичні прийоми розповіді

Методичні прийоми розповіді є як би пружиною усного мовлення, їх основна завдання - піднести факти, приклади, події так, щоб екскурсанти отримали образне уявлення про те, як це було, побачили велику частину того, що було їм розказано екскурсоводом.

Прийоми розповіді можна розділити на дві великі групи.

Перша група об'єднує прийоми, пов'язані з формою розповіді (довідка, опис, репортаж, цитування). Прийоми цієї групи виконують завдання донести до екскурсантів зміст розповіді, сприяють формуванню інформації, її упорядкування, запам'ятовування, зберігання і відтворення в пам'яті екскурсантів.

Друга група об'єднує прийоми характеристики, пояснення, запитань-відповідей, посилання на очевидців, завдань, словесного монтажу, співучасті, індукції і дедукції. Прийоми цієї групи малюють зовнішню картину подій, дії конкретних персонажів.

Прийом екскурсійної довідки використовується в поєднанні з прийомами зорової реконструкції, локалізації, абстрагування. Екскурсовод повідомляє короткі дані про спостережуваний об'єкт: дату будівництва (реставрації), авторів проекту, розміри, призначення та ін. При огляді додаткових об'єктів цей прийом використовується самостійно, коли виклавши довідковий матеріал, екскурсовод закінчує знайомство групи з об'єктом. За своїм змістом і побудови даний прийом нагадує колійну екскурсійну інформацію.

Прийом опису ставить своїм завданням надати допомогу в правильному відображенні об'єкта у свідомості екскурсантів (форма, об'єм, з якого матеріалу виготовлений, розташування відносно оточуючих об'єктів). Для опису об'єкта характерні точність, конкретність. Цей прийом передбачає виклад екскурсоводом характерних рис, прикмет, особливостей зовнішнього вигляду об'єкта в певній послідовності.

Прийом опису відноситься не тільки до об'єктів (архітектурним пам'яткам), але і до історичним подіям. На відміну від опису опис історичних об'єктів подій носить образний характер. Воно викликає в екскурсантів зорові образи, дозволяє їм подумки уявити, як відбувалася подія. Таким чином, прийом описи подій носить підлеглий характер, змикаючись з методичним прийомом зорової реконструкції.

В автобусній екскурсії прийом опису використовується при всіх видах показу, як з виходом екскурсантів з автобуса, так і без виходу (спостереження об'єктів з вікна і під час руху автобуса на маршруті).

Прийом характеристики побудований на визначенні відмітних властивостей і якостей предмета, явища, людини. У екскурсії дається мовна характеристика об'єктів і "дійових" в екскурсії осіб

На відміну від прийому опису прийом характеристики являє собою перерахування властивостей і особливостей, сукупність яких дає найбільш повне уявлення про даному об'єкті, дозволяє краще зрозуміти його сутність. При цьому об'єкт займе своє місце в ряді інших, схожих по характеристиці об'єктів, або навпаки, характеристика його властивостей покаже відміну від інших об'єктів. Словесна характеристика передує екскурсійного аналізу об'єкта, являє собою початковий етап аналізу. Прийом опису стосується лише зовнішніх сторін об'єкта, не даючи характеристик його внутрішніх, не видимих для ока властивостей та якостей. При використанні прийому характеристики дається оцінка якісних сторін об'єкта, таких як пізнавальна цінність, художні гідності, оригінальність авторського рішення, виразність, збереження, та ін. Ось приклад характеристики пам'ятника "Легендарна тачанка", спорудженого в степу, неподалік від Каховки (Херсонська область), в якій поєднується зорово сприйманий опис об'єкта з його оцінкою: "...В стрімкому пориві мчить тачанку четвірка розпалених шаленій скачкою коней. Подавшись вперед, підганяє їх червоноармієць-їздовий. Вивергаючи вогонь, несамовито тремтить "максим" в руках молодого кулеметника. На летить назустріч ворогові тачанці майорить переможний стяг. Все тут пронизане нестримною динамікою, романтичним пафосом героїчних років громадянської війни. Напір, сила, завзятість, вихрова стрімкість композиційно виявлені виразним, чеканним силуетом, впевненою експресивної ліпленням. Пам'ятник дуже вражає. Варто раз побачити його, щоб запам'ятати на все життя".

Прийом пояснення - форма викладу матеріалу, коли в оповіданні, крім довідки про історичну подію, розкриваються сутність і причини, що його викликали. Найбільш часто цей прийом використовується у виробничо-економічних і природознавчих екскурсіях, де в оповіданні пояснюються внутрішні зв'язки процесів і явищ.

Прийом пояснення характерний для екскурсій з показом творів образотворчого мистецтва. Екскурсовод пояснює сенс зображеного художником у картині, утримання пам'ятки монументальної скульптури. В архітектурній екскурсії з допомогою цього прийому виявляються особливості конструкції будівлі, характерні риси цілого ансамблю. Особливість прийому пояснення полягає в тому, що розповідь про об'єкт носить доказовий характер. Це видно на наступному прикладі з екскурсії на військово-історичну тему. Підтема "В ім'я миру на Землі": "...Танк зійшов на п'єдестал, щоб берегти вічний спокій невідомого солдата, чий прах перебуває на цій землі, щоб постійно віддавати славу мужності російських воїнів. Сьогодні, стоячи на цій панує над навколишнім місцевістю висоті, танк охороняє втрачаються за краєм горизонту виноградні плантації, пшеничні поля, процвітаючі над мирним небом і сонцем поселення, щастя і радість людей".

Прийом коментування. Коментар в періодичній пресі використовується в двох видах - як тлумачення подій, явищ, текстів, а також в якості міркувань або критичних зауважень про що-небудь, що викликає інтерес у читачів.

В екскурсії методичний прийом коментування використовується екскурсоводом при викладі матеріалу, роз'яснює сенс події або задум автора пам'ятника історії та культури, який в даний момент спостерігається екскурсантами.

Іноді коментар використовується в екскурсіях на архітектурні теми у вигляді критичних зауважень про зовнішньому вигляді будівлі, його конструкції, особливості інженерних споруд і т. п. Прийом коментування широко використовується при показу експозицій музеїв та виставок в якості пояснень до експонатів.

Прийом репортажу. Репортаж є жанром журналістики, який оперативно повідомляє про яку-небудь подію, являє собою інформацію про те, що в даний момент відбувається перед очима репортера. Журналіст, що використовує даний жанр, завжди є очевидцем або учасником відзначається події. В екскурсії - це коротке повідомлення екскурсовода про подію, явище, процес, очевидцями яких є екскурсанти. Розповідь при цьому йде про об'єкт, що потрапив у поле їх зору (наприклад, про рухомому конвеєрі, де відбувається складання автомобілів). Цей прийом ефективний лише тоді, коли об'єкт показується в розвитку, він допомагає побачити, як змінюється об'єкт в ході спостереження і народжується щось нове.

Складність використання такого прийому полягає в тому, що розповідь у значній своїй частині не готується заздалегідь, він не входить цілком у індивідуальний текст екскурсовода, а носить характер імпровізації, тобто складається екскурсоводом на ходу, під час спостереження того, що відбувається.

Прийом цитування. Цитата - дослівна витримка з якого-небудь тексту або в точності наведені чиї-небудь слова (пряма мова). До цитування вдаються в наступних випадках: для підтвердження, яскравого і переконливого вираження своєї думки, збереження особливостей мови і колориту певного історичного періоду часу, відтворення картини події і ознайомлення з чиїмось авторитетною думкою (прийом посилання на авторитет).

Цитата екскурсії спрямована на те, щоб викликати у свідомості екскурсантів зоровий образ, тобто виступає в ролі зорово сприйманої інформації. В тексті екскурсії у вигляді цитат використовуються уривки з художніх творів (проза, вірші). Особливо ефективно цитування в тих випадках, коли необхідно відтворити картини життя в далекі часи, побут і діяльність наших предків.

У ряді випадків цитати використовуються в інших прийомах, наприклад, зорової реконструкції, літературного монтажу, посилання на очевидців та ін. В деяких екскурсіях на основі прийому цитування використовується пряма мова. При цьому ставиться завдання - зробити екскурсантів учасниками розмови між історичними особистостями, очевидцями історичних подій. Робиться це за допомогою невеликих витягів з мемуарів.

Прийом запитань-відповідей. Суть цього прийому полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод задає різні питання екскурсантам з метою їх активізації. Велика частина таких питань не розрахована на те, щоб отримати на них будь-які відповіді від учасників екскурсії. Вони виконують функцію методичного прийому. Їх можна розділити на кілька видів:

а) питання, на які екскурсовод відразу ж або після закінчення деякого часу сам дає відповідь, продовжуючи свою розповідь по темі;
б) питання історичного характеру, що представляють собою затвердження чого-небудь в формі питання. Такі питання в лекційній пропаганді розглядаються як прийом ораторській промови;
в) питання екскурсовода, на які відповідають екскурсанти, загострюють увагу екскурсантів до змісту екскурсії, вносять деяку розрядку і допомагають краще усвідомити підтему. Наприклад, розкриваючи підтему про героїзм радянських льотчиків в роки Великої Вітчизняної війни і характеризуючи епізод, коли один з наших літаків, підбитий ворогами, палаючим факелом врізався в танкову колону фашистів, екскурсовод ставить питання: "чи Був вихід у радянського льотчика? - і тут же відповідає на нього. - Так, був. Льотчик міг покинути палаючу машину і, використавши парашут, врятувати своє життя. Але він вирішив ціною свого життя здобути ще одну перемогу над ворогами".

Прийом посилання на очевидців. Використання цього прийому в оповіданні дає можливість для образного відтворення подій. В екскурсії на тему "Валаам - перлина Ладоги" екскурсовод розповідає про те, що "бачили" на цьому місці зростаючі валаамских сосни, яким більш ніж двісті років.

В екскурсії по Московського Кремля і Червоної площі екскурсовод посилається на стародавні Кремлівські вежі, стіни, які "бачили" багато історичні події. Цей прийом допомагає екскурсоводові створити картину події. Наприклад, при показі Кирило-Білозерського монастиря екскурсовод робить посилання на старі монастирські стіни, які були очевидцями у 1612-1613 роках штурму обителі поляками і литовцями. В оповіданні про події більш близьких екскурсовод може послатися на таких очевидців, як місцеві жителі.

Прийом завдань, використовуваний в розповіді екскурсовода, знаходить вираження в його звернення до екскурсантів: "Подумайте, чому цей пам'ятник так названий? Згадайте, на що схоже це будівля (ця вежа)? Які прикмети на місцевості говорять про минуле? Постарайтеся пояснити, чому тут зроблено такий напис" та ін Коли екскурсовод дає подібні завдання, він не припускає, що учасники їх тут же виконають. Прийом спрямовує увагу екскурсантів на конкретну будівлю, певну частину будівлі, на ті деталі, розуміння яких важливо для засвоєння розглядуваних питань. Завдання цього прийому - зацікавити екскурсантів, змусити їх задуматися, активізувати свою розумову діяльність, збудити уяву. Що ж стосується відповідей на ці питання, екскурсовод дає їх сам в подальшому оповіданні, як би підсумовуючи думки екскурсантів.

Прийом новизни матеріалу полягає в тому, що в ході розповіді по темі повідомляються факти і приклади, не відомі екскурсантам. Цей прийом використовується екскурсоводом в той момент, коли необхідно привернути увагу групи до об'єкта, зробити сприйняття спостережуваного більш ефективним.

Прийом словесного (літературного) монтажу. Використовуючи його, екскурсовод свій розповідь будує на наборі уривків з різних літературних творів, документальних матеріалів, опублікованих у періодичній пресі. Зміст цих уривків розкриває підтему екскурсії або один з основних її питань. Цей прийом дає можливість відтворити картину подій.

Використання екскурсоводом літературного монтажу засноване на "перетворення" одного виду мистецтва (словесного) в інший вид (образотворча). Тому для літературного монтажу потрібно підбирати такі уривки з художніх творів, які дозволять екскурсантам "побачити" картину подій, відчути їх динаміку.

Прийом співучасті. Завдання цього прийому - допомогти екскурсантам стати учасниками тієї події, яким присвячена екскурсія. Робиться це за допомогою, наприклад, звернення до групи: "Уявіть собі, що ми з вами знаходимося на цьому полі під час наступу ворожих військ". Потім за допомогою прийому зорової реконструкції відновлюється картина того бою.

Прийом дискусійної ситуації. Екскурсовод, використовуючи цей прийом, висуває в своєму оповіданні таке положення, яке викликає дискусійну ситуацію. Цей прийом дає можливість в частині екскурсії замінити монологічне форму матеріалу відкритим діалогом. Свою точку зору за висунутого положення висловлюють два-три екскурсанта. Потім екскурсовод, підводячи підсумки, робить висновки.

Прийом зіштовхування суперечливих версій використовується в розповіді екскурсовода, наприклад, при оцінці певної історичної події, дати затвердження виникнення конкретного міста або походження назви міста (річки, озера, місцевості).

Прийом персоніфікації використовується для створення уявного образу конкретного людини (письменника, державного діяча, воєначальника). Рекомендується робити це з допомогою яскравого оповідання про окремі епізоди з життя тих людей, з якими пов'язана тема екскурсії, або на основі опису якого-небудь історичної події, в якому ці люди брали участь.

Прийом проблемної ситуації полягає в тому, що в розповіді екскурсовода ставиться проблема, пов'язана з темою екскурсії. Постановка проблеми перед екскурсантами змушує їх задуматися і примушує знайти правильну відповідь на поставлені екскурсоводом питання. У ряді випадків екскурсантам пропонується знайти альтернативу запропонованому рішенню питання.

Проблемне питання, вміло поставлений перед екскурсантами, викликає інтерес до підтемі. Наприклад, під'їжджаючи до р. Покрову, екскурсовод каже: "Зараз на нашому шляху буде останнє місто Владимирської області Покрив. Покрив... Вдумайтеся в його назва. Адже це один з християнських свят, встановлене тут, на північно-сході Русі, ще Андрієм Боголюбським. Чому ж місто називається так.."? Екскурсанти замислюються. Після хвилинного мовчання відповідає сам екскурсовод.

Прийом відступу полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод йде від теми: читає вірш, наводить приклади зі свого життя, розповідає зміст кінофільму, художнього твору. Цей прийом безпосередньо не пов'язаний з змістом екскурсії, тому деякі методисти називають його "прийомом освіжаючого відступу". Його завдання-зняти втому. Однак, застосовуючи даний прийом, не варто бгати екскурсію, скорочуючи матеріал по темі. Не можна зводити справа до жартів, анекдотів, разбрасыванию "гумористичних штрихів" серед серйозного викладу матеріалу, щоб надати складної інформації невимушений характер.

Має свої особливості методика проведення екскурсій в музеях. Номенклатура методичних прийомів тут набагато вужче, ніж в екскурсіях по місту. В той же час в музеях використовуються свої специфічні прийоми. В музейній практиці має місце і прийом, що виходить за межі екскурсійного методу. Його можна назвати лекційно-ілюстративним. При цьому превалює мова ведучого, експонати ж використовуються лише в якості ілюстрацій.

Прийом індукції застосовується в оповіданні, коли необхідно здійснити перехід від приватних, одиничних випадків і фактів до загальної картини, загальних висновків, і в показі, коли екскурсовод від характеристики одного пам'ятника переходить до характеристики цілого ансамблю або системи інженерних споруд. Наприклад, охарактеризувавши одну зі скульптур (юнак, що стримує коня), прикрашають Анічков міст через річку Фонтанку у Санкт-Петербурзі, екскурсовод переходить до характеристики прикрас мосту в цілому. Розглядається весь художній ансамбль.

В оповіданні використовується також методичний прийом дедукції як спосіб міркування при переході від загального до приватного. У ряді випадків обидва ці прийому використовуються при показі одного об'єкта. Кожен з них застосовується як взаємне доповнення.

Клімактеричний прийом передбачає таке виклад екскурсійного матеріалу, коли спочатку повідомляються менш цікаві й малозначущі факти і аргументи, потім більші і, нарешті, найцікавіші. Така послідовність, на думку прихильників цього прийому, сприяє наростанню інтересу екскурсантів до розповіді.

Антиклимактерический прийом полягає в тому, що виклад матеріалу в оповіданні починається з найбільш цікавих фактів і прикладів, у показі - з більш значних за своїм змістом і архітектурі об'єктів. Інтерес до теми, розбуджений у екскурсантів на початку заходу, дозволяє в подальшому успішно ознайомити їх з менш цікавим матеріалом.

В екскурсіях клімактеричний і антиклимактерический прийоми слід розглядати як форми викладу матеріалу, як структурні особливості побудови розповіді. До показу пропоновані прийоми не мають відношення, так як послідовність демонстрації об'єктів визначається не ступенем їх значущості, а тим місцем на маршруті, що кожному з них виділяється з метою повного і логічного висвітлення теми.

У методичних посібниках по екскурсійному справі називаються й інші прийоми: використання цифр і фактів; логічного докази; взаємодії інтересів; ретроспективи; використання прислів'їв і приказок, художньої літератури. Всі вони не можуть бути названі методичними прийомами ведення екскурсії з-за відсутності необхідних для цього ознак.

Особливі методичні прийоми

Крім методичних прийомів показу і розповіді, на екскурсії використовуються особливі прийоми, які допомагають краще засвоїти зміст матеріалу. Серед них особливе місце посідає прийом, робить екскурсію більш документальною, доказовою. Наприклад, вводиться в якості додаткового епізоду - зустріч екскурсантів з одним з учасників історичних подій та ін При цьому повинна забезпечуватися документальність виступів учасників подій. Фактичний матеріал, який вони використовують, ретельно вивіряється. Для цієї роботи залучаються матеріали музеїв, архівів і наукових установ, друковані джерела.

Іноді в екскурсіях використовується прийом дослідження. Наприклад, глибина колодязя визначається за допомогою палаючого аркуша паперу, який, падаючи, висвітлює спочатку стінки, потім далеке дно, глибина ущелини вимірюється кинутим камінчиком.

Прийом дослідження сприяє активізації сприйняття її змісту екскурсії учасниками, частіше він використовується в екскурсіях з дітьми і підлітками.

Прийом демонстрації наочних посібників

В екскурсії використовується прийом демонстрації наочних посібників, включених до "портфель екскурсовода". Найбільш широке поширення отримав ілюстраційний прийом. Наприклад, розповідь екскурсовода про флорі і фауні даного краї супроводжується показом фотографій рослин і тварин.

Ефективний і коментує прийом. У цьому випадку показ експоната передує розповіді. Розповідь є лише поясненням до експонату з "портфеля". Наприклад, показ зображення корабля в розрізі супроводжує розповідь про його устрій; при показі будівлі демонструється фотографія його внутрішнього оздоблення з подальшими коментарями екскурсовода та ін.

Застосовується прийом контрасту, коли фотографія (або малюнок) показується для того, щоб переконати екскурсантів в тому, як змінилося історичне місце (площа, вулиця, будинок), яке вони в даний момент оглядають. Фотографія і малюнок контрастують із спостережуваним об'єктом. Прийом побудований на порівнянні візуально сприйманої інформації.

Важливим резервом підвищення дієвості екскурсії є використання технічних засобів пропаганди - епідіаскопа, фильмоскопа, магнітофона, кіноапаратури та ін З їх допомогою глибше розкривається тема, посилюється зоровий ряд екскурсій. Для показу незбережених будівель, споруд, пам'яток використовуються діапозитиви і діафільми. Эпидиаскоп також дозволяє проектувати на невеликий екран, встановлений в передній частині салону автобуса (на кабіні водія), карти-схеми, копії документів, рукописів, фотографій, художні листівки. В екскурсійних установах розроблена певна методика технічних помічників.

Можуть бути прослухані виступи учасників подій в магнітофонному запису. При слідуванні групи з місцями, де жили і творили видатні письменники, поети, композитори, екскурсію включають виконання їх творів звукозапису. Такі музичні та літературні записи не повинні бути тривалими. Вони є частиною екскурсії, підпорядковані її теми і не являють собою самостійного заходи.

Засвоєння екскурсоводом методичних прийомів

У практичній діяльності екскурсійних установ чимало прикладів, коли екскурсоводи знають про існування методичних прийомів, але при проведенні конкретних екскурсій не використовують ці прийоми. Пояснюється це просто - вони не знають, як їх використовувати. Ось чому важливим завданням вдосконалення майстерності екскурсоводів в даний час є практичне засвоєння ними методичних прийомів.

Навчання екскурсовода вмінню використовувати конкретний методичний прийом носить ступінчастий характер, т. е. відбувається в певній послідовності - спочатку ставиться задача, яку виконує прийом, потім викладається його зміст, розглядається механізм дії цього прийому, потім на двох-трьох заняттях, в тому числі і на місці безпосереднього розташування об'єктів, проводяться вправи по застосуванню прийому на практиці. Вдосконалення навичок екскурсоводів є завданням методичних секцій і курсів по підвищенню кваліфікації.

Перш ніж приступити до засвоєння методичного прийому, екскурсовод расчленяет цей прийом на кілька частин. Перша частина - в ході вправ екскурсовод спочатку вчиться використовувати кожну з цих частин окремо. Наприклад, відпрацьовується прийом - завдання екскурсантам уявити історична подія (Полтавське бій, розгром шведської армії військами Петра I). Потім - демонстрація основ для зорової реконструкції: самого поля, де відбувалося бій, карти-схеми, репродукції картини А. Соколова, А. Семенова "Російська артилерія у Полтавській битві" і старовинних гравюр. Друга частина - словесне опис битва з метою відновлення зовнішньої картини історичної події, читання уривків з літературних творів. Третя частина - заключна картина битви - уривки з поеми А. С. Пушкіна "Полтава". Потім екскурсовод об'єднує всі частини прийому так, щоб екскурсанти отримали цілісне уявлення про картину битви.

Засвоєння кожного прийому - складний процес, який заснований на конкретному матеріалі і завжди пов'язаний з певною екскурсією. Потрібно чітко представити взаємодія методичних прийомів і навичок. Якщо прийом - особливий спосіб подачі екскурсійного матеріалу, то навичка - уміння досконало застосувати методичний прийом.

Методика виходить з того, що зміст і форма - це нерозривно пов'язані один з одним поняття. Зміст розкриває те, що повинно бути показано і сказано в екскурсії, форма - як це має бути сказано. Методичний прийом - спосіб викладення змісту. Практично в кожній екскурсії певний зміст виражається в конкретній формі і з допомогою методичних прийомів доноситься до екскурсантів.

Засвоєння методичних прийомів являє собою засвоєння суми навичок, тобто відпрацьованих практикою дій екскурсовода, в силу звички здійснених ним автоматично. Спочатку вироблення навичок не більш як повторення певної дії за однією і тією ж схемою (спрямованість, послідовність, затрата часу). Засвоєння практичних навичок дозволяє екскурсоводу використовувати не тільки все різноманіття прийомів показу і розповіді, але і різні варіанти майже кожного методичного прийому. На основі взаємодії навичок екскурсовод проводить комплексне використання методичних прийомів: у показі - прийомів реконструкції і локалізації, в оповіданні - прийомів новизни матеріалу і порівняння тощо

Процес вдосконалення навичок екскурсовода не припиняється після засвоєння їм методичних прийомів, а триває безперервно. Поступово усувається зайве в показі і розповіді. Більш точними і осмисленими робляться жести екскурсовода, поглиблюється методика показу об'єктів, більш подібним стає розповідь екскурсовода. Кожна конкретна екскурсія тільки тоді буде вдосконалюватися, коли ведеться робота по "доведення" методики її проведення. Використовуючи методичний прийом, екскурсовод поволі спостерігає, як він сприймається екскурсантами, наскільки ефективно даний прийом допомагає йому донести матеріал до аудиторії. Якщо ж прийом "не спрацьовує", екскурсію вводиться інший методичний прийом, здатний більш успішно виконати відведену йому роль. Рівень ефективності екскурсії залежить від наступних умов:

По-перше, від авторів екскурсій, методистів і екскурсоводів залежить те, що запам'ятає людина з повідомлених йому знань. Завдання їх - допомогти людині зрозуміти і зберегти в своїй пам'яті те, що є головним в екскурсії. Це досягається методичними прийомами.

По-друге, ефективність кожної конкретної екскурсії залежить від того, яка частина екскурсії може бути представлена її учасниками візуально. Словесний матеріал повинен бути побудований і подано таким чином, щоб він з допомогою спостережуваних об'єктів і наочних посібників "портфеля екскурсовода" перетворився в свідомості екскурсантів зорові враження. Це повинно бути методично продумано, сплановано і забезпечено в ході підготовки екскурсії. Успіх справи забезпечують і глибокий зміст матеріалу, і образну мову, і методичні прийоми, що дозволяють візуально донести екскурсійний матеріал до учасників екскурсії.

По-третє, методика не повинна обмежуватися показом об'єктів і зоровим сприйняттям. Методику слід орієнтувати на активну участь у процесі сприйняття органів почуттів. За прикладом природничих і вечірніх міських екскурсій підставою для сприйняття можуть стати дотик і нюх екскурсантів. Необхідно розширити дієвість звукової наочності, наприклад, звуків природи (шуму лісу, журчанья струмка), за допомогою яких людина здійснює свої зв'язки з навколишнім світом.

Висновки

Методика проведення екскурсій в широкому плані являє собою систему завдань і вимог, способів і прийомів показу і розповіді в ході вивчення тем екскурсій, різних за своїм цілям. Методика проведення конкретної екскурсії є програмою дії екскурсовода по демонстрації об'єктів, організації їх спостереження екскурсантами, використання певних методичних прийомів показу і розповіді. З одного боку, методика близька до наукової дисципліни, а з іншого - вона являє собою реалізацію вимог цієї дисципліни на практиці.

Контрольні питання

1. Поняття "методичний прийом". Призначення методичних прийомів.
2. Класифікація методичних прийомів.
3. Види прийомів показу.
4. Види прийомів розповіді.
5. Рух як методичний прийом.
6. Методика використання наочних посібників.
7. Робота екскурсовода по засвоєнню методичних прийомів.

<<< назад | зміст | вперед >>>