Руденко О.М., Довгальова М.А. Психологія соціально-культурного сервісу і туризму
Глава 6. Ораторське мистецтво в екскурсійній діяльності
6.1. Психологічні аспекти ораторського мистецтва в екскурсії
6.1.1. Значення ораторського мистецтва
Перш ніж досягти успіху в проведенні екскурсії екскурсовод дуже часто
проходить складний і тернистий шлях помилкових дій. Це часто негативно
позначається не тільки на матеріальному стані екскурсійного бюро, але і на його
власному моральному стані. Втрачається оптимізм, віра у власні
можливості. Отримані теоретичні знання здаються нікчемними, відірваними від
практики. Знижується попит на екскурсію, втрачається авторитет екскурсовода в очах
не тільки екскурсантів, але і більш успішних колег. Програють і екскурсійні
маршрути, які з потенційним якостями, наприклад, унікальності,
самобутності і оригінальності екскурсійних об'єктів, самі по собі можуть бути
надзвичайно цікавими. Отже, екскурсовод - головне інтегруюче
ланка, генеральний джерело інформаційного впливу на свідомість
екскурсантів. Ефективність, міра і якість цього впливу безпосередньо
залежать від ступеня володіння екскурсоводом принципами ораторського мистецтва.
Володіння ораторським мистецтвом - запорука успішності діяльності початківця
екскурсовода. Набагато простіше бути озброєним елементарними принципами
ораторського мистецтва і домогтися за рахунок цього успіху, ніж прийти до нього в
внаслідок десятиліть, поступово виправляючи власні помилки. А останнім -
шлях розчарувань і депресій. Не в кожного вистачить сміливості й екскурсовода
мужності, щоб з гідністю його пройти. Професіоналізм екскурсовода як
оратора виявляється не тільки в дотриманні встановлених правил, дотримання
рекомендаціями спеціалістів у галузі ораторського мистецтва, але і в
систематичному і послідовному практичному втіленні всієї сукупності
форм ораторського мистецтва.
Термін «ораторське мистецтво» античного походження. Його синонімом є
грецьке слово «риторика» і російське «красномовство», тобто спроможність і вміння
говорити красиво і переконливо. Що прийнято розуміти під ораторським
мистецтвом в екскурсійній діяльності?
Н.В. Савіна у навчально-практичному посібнику з екскурсоведення зазначає, що
«ораторське мистецтво - це засіб людського пізнання, своєрідне
твір мистецтва, що впливає одночасно і на почуття, і на свідомість.
Тому діяльність екскурсовода, професія якого постійно зв'язана з промовою,
немислима без грунтовних знань принципів і правил ораторського мистецтва, без
володіння культурою мовлення». У даному визначенні цікаво те, що в ньому
акцентується увага на логіко-емоційному впливі екскурсійного
матеріалу. Однак дане визначення страждає певною неповнотою з точки
зору екскурсійної практики. Тому в даній главі під ораторським мистецтвом
буде розумітися, по-перше, високий ступінь майстерності екскурсовода, і,
по-друге, мистецтво побудови і проведення екскурсії з метою надання
бажаного впливу на екскурсантів. Однак перш ніж розглядати
взаємозв'язок ораторського мистецтва та екскурсійної діяльності, з'ясуємо, що ж
розуміється в традиційній школі екскурсознавства під професійною майстерністю
екскурсовода.
6.1.2. Основи майстерності екскурсовода
Провідний вітчизняний фахівець в області екскурсознавства Б.В. Ємельянов
зазначає в розумінні професійної майстерності екскурсовода кілька
якостей. По-перше, це сума знання, практичні вміння, ідейності і
переконаності. По-друге, під ним розуміється мистецтво вмілого використання
наочною і усної пропаганди і, по-третє, - вміння підготувати і проводити
екскурсії.
Б.В. Ємельянов виділяє наступні складові экскурсоводческого майстерності:
- Широкий кругозір, ерудицію, культурний рівень. - Міцні знання в певній галузі, розподіл за спеціальністю екскурсовода, - Знання основ екскурсійної теорії, методології екскурсійної пропаганди і
методики ведення екскурсії. - Інтуїцію екскурсовода. Інтуїція екскурсовода знаходить своє вираження в умінні: 1) визначити склад і запити аудиторії; 2) використовувати несподіване явище; 3) швидко зробити висновки; 4) правильно реагувати на репліки екскурсантів; 5) правильно вийти з конфліктної ситуації; 6) дати потрібну пораду. - Володіння навичками. Навичка - високий ступінь уміння. Всі навички екскурсовода
можна розділити на кілька груп: 1) навички самостійної роботи; 2) навички роботи з екскурсійною аудиторією; 3) навички підготовки до ведення чергової екскурсії; 4) навички усного виступу; 5) навички екскурсійного показу і розповіді; 6) навички використання «портфеля екскурсовода»; 7) навички прослуховування екскурсії. Виходячи з можливості застосування в екскурсії
принципів ораторського мистецтва, екскурсоводу необхідно враховувати наступні
вимоги екскурсійної методики: 1) правильну організацію показу об'єктів; 2) адресність, диференційований підхід; 3) пріоритетність зорових доказів; 4) облік вимог до розповіді (конкретність, предметність, лаконічність,
достатність, функціональність і доцільність). 5) забезпечення безперервності екскурсії як процесу засвоєння знань, недопущення
використання часу перерв для обміну враженнями про екскурсію; 6) вміння подолати кризу уваги екскурсантів, що настає на 14-й, 23-й,
31-й хвилинах (наприклад, з допомогою прийому новизни матеріалу або прослуховування
звукозаписів, показ діапозитивів або слайдів, використання посібників з
«портфеля екскурсовода); 7) використання різних вказівок (вказівки бувають: орієнтуючі на
спостереження об'єкта, рекомендують порівняти об'єкт з яким-небудь іншим,
пропонують згадати історичний факт або трохи помовчати, подумати про
побачене і почуте); 8) вироблення прийнятних манер, що знаходять вираз у спосіб тримати себе, в
розмові з екскурсантами, у зовнішньому вигляді, одязі, наявності або відсутності
поганих звичок.
Всі ці методичні рекомендації традиційна школа екскурсознавства відносить до
складовими професійної майстерності екскурсовода, залишаючи в стороні
головну психологічну основу успіху в організації та проведенні екскурсії -
саму особистість екскурсовода.
6.1.3. Психологія особистості екскурсовода
Особистість екскурсовода відіграє велику роль у його професійні успіхи, ніж
глибокі знання. Ця істина також вірна і в галузі ораторського мистецтва.
Особистість екскурсовода в значній мірі проявляється в тому, які мовні
здібності вона має. У зв'язку з цим дуже цікаво познайомитися з
характеристиками індивідуальних мовленнєвих типів, запропонованими С.Ф. Іванової.
Кожен мовний тип відповідає одному з чотирьох темпераментів.
Раціонально-логічний тип. У екскурсоводів, які належать до цього типу, емоції
часто приховані від стороннього погляду, але їх стриманість зовсім не означає
відсутність емоційності. Вони більше схильні до аналізу явищ, до міркувань
і суворої аргументованість своїх і чужих вчинків. Їх підготовка до
проведення екскурсій відрізняється послідовним добором і суворої
систематизацією матеріалів, обмірковуванням і розробкою докладного плану.
Екскурсоводи такого типу пам'ятають цей план і під час виступу не користуються
їм. У них інша проблема: як зробити свою промову більш яскравою, емоційною і
які підібрати приклади, що ілюструють і аргументують основну думку, щоб
зацікавити екскурсантів. Найчастіше «логіками» бувають люди сангвінічного
темпераменту.
Емоційно-інтуїтивний тип. Екскурсоводи даного типу кажуть пристрасно і
захоплено, часто жартують, але не завжди можуть встежити за жорсткої логічної
послідовністю промови і «звести кінці з кінцями». Без суворого плану при
обмеженому часі вони можуть «занестись», втратити думка і в результаті звести
нанівець ефект своєї блискучої мови - у екскурсантів залишається враження
емоційної балаканини. План своїх виступів пишуть не завжди, вважаючи, що він
їх тільки сковує. До емоційно-інтуїтивного типу найчастіше ставляться
холерики.
Філософський тип. Найважче описати екскурсоводів цього типу. Вони бувають і
емоційними, схильними до аналізу. Можуть проявляти організованість, а можуть
без всякої видимої організації здивувати глибокими знаннями або оригінальністю
знайденої ідеї. Незважаючи на приватні індивідуальні відмінності, таких екскурсоводів
об'єднує прагнення до дослідження, глибокого осмислення явищ прямо на
очах у екскурсантів, бажання й уміння втягнути в цей процес екскурсійну
аудиторію. Індивідуальність «філософів» в промові проявляється слабо, оскільки вони
можуть бути як аналітиками, так і ліриками. Найчастіше «філософами» бувають
флегматики.
Ліричний, чи художньо-образний тип. Такі екскурсоводи мислять більш
образами, ніж логічними категоріями, хоча це зовсім не означає, що в їх
міркуваннях немає логіки. Ці екскурсоводи дуже вразливі й емоційні. В
їх характер простежується ліризм, витонченість, хвилювання і проникливість.
Однак екскурсоводи цього типу можуть значно відрізнятися один від одного. В
здебільшого цей тип має в своїй основі меланхолійний характер.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.