Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Отчеты ВТО Диссертации Законы
Теория туризма
Философия туризма
Рекреация и курортология
Виды туризма
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспорт в туризме
Право и формальности в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
Информационные технологии в туризме
Агро- и экотуризм
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Крым, Черное и Азовское море
Туризм в России
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, страноведение и география туризма
Музееведение
Замки и крепости
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Экскурсионное дело
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

<<< назад | зміст | вперед >>>

В’їзний туризм

Розділ ІV. Потенціал розвитку в’їзного туризму в Україні

§4.2. Туристично-ресурсний потенціал розвитку в’їзного туризму в Україні

§4.2.7. Донецький туристичний район

До складу Донецького туристичного району входять Донецька та Луганська області. Площа району - 53,2 тис. км2 або 8,8% загальної території України. В районі проживає 6961 тис. населення, більша частина якого (89,1%) мешкає у містах.

Природні туристичні ресурси. Поверхня району являє собою хвилясту рівнину, густо порізану річковими долинами, ярами та балками і складається з окремих кряжів, пасм, останців-куполів, кам'яних могил. Деякі з них мають висоту понад 300 м. Зустрічаються карстові форми рельєфу. Помітну роль у формуванні поверхні регіону відіграють специфічні форми рельєфу, створені людською діяльністю - терикони. Клімат району відрізняється більшою континентальністю, що проявляється у зменшенні зимових та підвищенні літніх температур. Гідрографічна мережа Донецького туристичного району густа, але представлена невеликими ріками. Найбільшою з них є Сіверський Донець з притоками: Казенний Торець, Бахмут, Лугань, Красна, Айдар, Деркул, - завдяки яким формуються чудові краєвиди. Є ріки, що безпосередньо впадають в Азовське море: Кальміус, Міус. Важливе значення для розвитку рекреаційної справи мають джерела столових та бальнеологічних мінеральних вод. Донецька область має вихід до Азовського моря.

Об'єктами природно-заповідного фонду, що можуть бути цікавими для туристів, є Луганський природний заповідник, що складається з трьох відділень: Стрільцівський та Провальський Степ, Станично-Луганське відділення, три відділення Українського степового заповідника (Хомутівський степ, Кам'яні могили, Крейдова флора), національний природний парк "Святі гори".

Соціально-культурні туристичні ресурси. Зважаючи на порівняно недавнє освоєння і заселення краю, на Донеччині збереглось небагато православних культових споруд, адміністративних і садибних будівель ХІХ-ХХ ст., численні комплекси споруд кінних заводів, меморіальні пам'ятки, присвячені історичним подіям ХХ ст..

Донецьк є одним із найбільших міст України. Основна забудова нинішнього Донецька велася після війни. Найпримітнішою архітектурною будівлею довоєнного періоду є будинок Театру опери і балету, виконаний у стилі російського класицизму. У місті є багато пам'ятників: "Слава шахтарській праці", "Цар-Гармата" (точна копія "Цар-Гармати" з Кремля), а також персональних, зокрема Т.Г. Шевченку, державному й партійному діячеві Артему (Ф. Сергєєву), спортсмену С. Бубці, співакам А. Солов'яненку (починав оперну кар'єру в Донецьку) та Й. Кобзону (народився в Донецьку). Більшість храмів міста побудовано недавно, решта - докорінно перебудовані культові споруди ХІХ-ХХ ст. Найбільш відомими є Свято-Преображенський кафедральний собор та церква Святого Олександра Невського. Завдяки підготовці до європейського чемпіонату з футболу в місті з'явилося декілька нових споруд, серед яких - сучасний стадіон.

Взагалі, край досить багатий на культові споруди, переважно православні церкви. Найбільша кількість церков зосереджена в м. Святогірську. Тут у 1624 р. був побудований монастир, через півстоліття розграбований, а потім знову відновлений у ХІХ ст. Архітектурний ансамбль Святогірського Успенського монастиря складають Покровська церква із дзвіницею, Успенський собор, Миколаївська церква, монастирські стіни з вежами і павільйонами, келії і готель. Є також печерні церкви - Олексіївська, Антонія і Феодосія. В 1980 р. комплекс колишніх монастирських споруд був оголошений історико-архітектурним заповідником, а в роки незалежності України повернутий церкві. У 2004 р. на берегах Сіверського Дінця засновується третя (після Києво-Печерської і Почаївської) - Святогірська лавра православної церкви. Лавра є об'єктом паломництва православних прочан не тільки з України.

Будучи свого часу власником земель на території сучасного Святогірська, Г.Потьомкін побудував тут на одній з крейдяних гір розкішний палац і влаштував на березі мальовничого заплавного озера купальні (зараз це найвідоміше на Донбасі курортне містечко).

Із Донецькою областю пов'язана діяльність багатьох відомих людей різних епох. Зокрема, у м. Краматорську жили й працювали кінорежисер і кіноактор Л. Биков, співак Й Кобзон, єдиний в історії України чемпіон світу з шахів Р. Пономарьов; у м. Слов'янську на залізничному вокзалі в 1891р. працював ремонтником М. Горький; у м. Маріуполі народився видатний російський художник-пейзажист А. Куїнджі (1842-1910 рр.); у м. Торезі останню третину свого життя пропрацював знаменитий шахтар СРСР О. Стаханов; у с. Нескучному з другої половини 1850-х років і до кінця життя жив і працював М. Корф - відомий російський педагог, творець земської народної школи нового типу на Україні, автор багатьох посібників для вчителів та учнів; тут же з 1887 по 1916 рр. у літні місяці з родиною в садибі відпочивав і працював В. Немирович-Данченко - видатний діяч і реформатор російського театру, один із засновників Московського Художнього і Музичного театрів.

Подібним набором об'єктів соціально-історичних туристичних ресурсів володіє і Луганська область.

Найбільшим осередком, в якому сконцентрована значна частина архітектурної спадщини області, є її адміністративний центр - м. Луганськ. Офіційною датою його заснування вважається 1795 р., коли на гроші, що залишилися від озброєння Чорноморського флоту, Катерина ІІ заснувала ливарний завод. Із дореволюційних часів у Луганську збереглося два розташованих по сусідству житлових будинки, зведених на початку ХІХ ст. В одному з них жив К. Ворошилов, в іншому - містився Луганський Раднарком. Архітектурний вигляд Луганська сформувався в повоєнні роки. Найбільш показовою спорудою першого повоєнного періоду забудови є трьохповерховий Будинок техніки; в 1970-1980-ті рр. архітектурний стиль міської забудови Луганська змінився, з'явилися солідні будинки Російського драматичного театру, Обласного краєзнавчого музею, житлові багатоповерхові будинки.

Інтерес туристів викликає скромний одноповерховий будиночок, у якому в родині лікаря народився видатний російський учений-діалектолог, письменник і лексикограф В.Даль, що прославився створенням фундаментального "Тлумачного словника живої великоруської мови". Нині в цьому будинку знаходиться літературний музей В.Даля.

На Луганщині (в м. Старобільськ) минуло дитинство іншого відомого російського письменника - В.Гаршина. У м. Краснодоні в роки Великої Вітчизняної війни діяла прославлена в романі О.Фадєєва, опері Ю.Мейтуса, кінофільмі С.Герасимова комсомольська підпільна організація "Молода гвардія".

В містах і селах області споруджено багато меморіалів, присвячених подвигу радянського народу у Великій Вітчизняній війні. Найбільш визначні з них знаходяться в містах Красний Луч, Краснодон, Старобільськ, Луганськ, селах Іванівка, Новолимарівка, Новопсков. У Краснодоні та Новопскові працюють музеї, переважна частина експозиції яких присвячена подіям війни 1941-1945 рр.

Цікавими об'єктами архітектури області є дерев'яний японський манеж - архітектурна перлина Деркульського конезаводу (с. Данилівка), аналогів якому немає в Україні, а також будівлі позаминулого століття, що збереглися на його території; великий садибний будинок, створений у стилі класицизму в 1772 р. (м. Олександрівськ); поміщицька садиба ХVIIІ ст. в с. Весела Гора, виконана в тому ж класичному стилі (рис. 4.7.).

Соціально-культурний ресурсний каркас території Донецького туристичного району
Рис 4.7. Соціально-культурний ресурсний каркас території Донецького туристичного району

Розвинений в індустріальному плані регіон приваблює швидше не курортників і екскурсантів, а бізнесменів.

<<< назад | зміст | вперед >>>




Все о туризме - Туристическая библиотека
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.