<<< назад | зміст | вперед >>>

В’їзний туризм

Розділ ІV. Потенціал розвитку в’їзного туризму в Україні

§4.2. Туристично-ресурсний потенціал розвитку в’їзного туризму в Україні

§4.2.8. Придніпровський туристичний район

До складу Придніпровського туристичного району входять Кіровоградська та Дніпропетровська області. Площа району - 56,5 тис. км² або 9,4 % загальної території України. В районі проживає 4514 тис. населення. Показник урбанізації - 78,1%. Характерними особливостями району є його значне господарське освоєння і наявність у зв'язку з цим значних внутрішніх потреб населення у відпочинку, близькість до Столичного туристичного району та досить гарне транспортне сполучення з ним, наявність значних соціально-історичних рекреаційних ресурсів.

Природні туристичні ресурси. Рельєф Придніпровського туристичного району відрізняється різноманітністю. Правобережна його частина лежить в межах Придніпровської височини, поверхня якої представлена підвищеною пологохвилястою рівниною, сильно розчленованою долинами річок, ярами та балками. Вона поступово знижується в напрямку Дніпра і на південному сході правобережної частини Дніпропетровської області обривається до його долини крутим уступом. Подекуди по річкових долинах на поверхню виходять кристалічні породи Українського щита, утворюючи пороги та перекати. Південна правобережна частина Дніпропетровської області лежить в межах Причорноморської низовини. Більша частина лівобережної частини району представлена плоскими, злегка пагорбовими, подекуди заболоченими рівнинами Придніпровської низовини. В крайню південно-східну частину Дніпропетровської області заходять відроги Приазовської височини.

Кліматичні умови району оцінюються як помірно комфортні на півночі та комфортні на півдні для відпочинку та оздоровлення.

Основною водною артерією та гідрологічним рекреаційним ресурсом Придніпровського туристичного району є Дніпро та каскад водосховищ на ньому (Кременчуцьке, Дніпродзержинське та Каховське), береги яких несуть досить значне рекреаційне навантаження. Придніпровський туристичний район багатий на родовища мінеральних вод, які можна використовувати для організації курортно-оздоровчого відпочинку. Є родовища радонових вод.

Безперечну цінність для організації рекреаційної діяльності являють собою об'єкти природно-заповідного фонду, а особливо Дніпровсько-Орільський природний заповідник, парк Шевченка в Дніпропетровську, ландшафтний заказник "Північна Червона Балка", Криворізький ботанічний сад Дніпропетровської області; дендропарк у Веселих Боковеньках, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва в Онуфріївці та Миколаївці ("Хутір Надія"), заповідне урочище біля с. Салькове Кіровоградської області.

Соціально-культурні туристичні ресурси. У зв'язку з порівняно недавнім освоєнням території Придніпровського туристичного району, військовим, а згодом промисловим значенням більшості поселень, його архітектурно-історичні ресурси не відрізняються великим різноманіттям і представлені адміністративними і жилими будинками ХІХ-ХХ ст., культовими спорудами ХVІІІ-ХХ ст., численними пам'ятними знаками, що відзначають місця пам'ятних подій козацької доби та пізніших часів.

Кіровоградська область. Обласний центр розпочав свою історію із земляної фортеці, названої на честь святої покровительки правлячої імператриці Єлисавети. Невдовзі біля її стін виникло місто, назване Єлисаветградом. Дотепер від того часу збереглися фрагменти валів та чавунні гармати. Будучи довгий час центром воєнних поселень на півдні України, місто зберегло ознаку того часу: комплекс військово-адміністративних будівель ХІХ ст. Позаминуле століття залишило в архітектурній спадщині міста багато адміністративних та житлових будинків, серед яких будинок, де виступав перший професійний театральний колектив. Культові споруди міста представлені грецькою церквою, Спасо-Преображенським собором, Свято-Покровською церквою та синагогою. В ХХ ст. місту неодноразово змінювали назву і зараз воно відоме як Кіровоград.

У культурному плані Кіровоградщина цікава, передусім, як батьківщина українського театру, відомих драматургів і акторів. Театрознавці пов'язують зародження українського театру з 1854 роком, коли в м. Бобринці мандрівна театральна трупа Л. Млотковського поставила декілька спектаклів, після чого місцеві поміщики Дубровинські вирішили організувати сімейний театр, залучивши до цього свого племінника М. Кропивницького. Донині в місті збереглися повітове училище, де навчалися М. Кропивницький та І. Карпенко-Карий, будинки, в яких вони розпочинали театральну діяльність.

Багато місць в області пов'язано з ім'ям відомого українського драматурга і актора І. Тобілевича (І. Карпенка-Карого). Народився він у 1845 р. в с. Арсенівка, навчався в повітовому училищі в Бобринці, служив секретарем поліції і грав у театрі в Єлисаветграді, оселився в Миколаївці в батьківському будинку (зберігся дотепер), де написав 11 творів (в т.ч. найвідоміші - "Сто тисяч", "Хазяїн"). Сюди приїздили М. Кропивницький, М. Заньковецька, М. Старицький, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Садовська-Барілотті.

Кіровоградщина - батьківщина відомого радянського педагога Василя Сухомлинського (народився в с. Омельник, в с. Павлиш 24 роки пропрацював директором середньої школи); полководця громадянської війни В. Боженка (народився і прожив близько 20 років у с. Бережинка). Останнім притулком стала для героя Вітчизняної війни 1812 р. генерала М. Раєвського, його дружини, доньки та онука усипальня в с.Розумівка.

Музеї Кіровоградської області (музейно-природний заповідник "Батьківщина Карпенка-Карого" в с. Арсенівка; заповідник-музей "Хутір Надія" та літературно-меморіальний музей у с. Миколаївка; меморіально-педагогічний музей у с. Павлиш тощо) розповідають про життєвий шлях і творчі здобутки згаданих вище відомих людей краю.

Кіровоградщина цікава ще й тим, що за розрахунками деяких учених-картографів (зокрема В. Шевченка), на її території, в районі села Добровеличківка, знаходиться географічний центр України, про що сповіщає встановлений у 2001 р. пам'ятний знак.

Дніпропетровська область. Про ще одну російську імператрицю нагадувала колишня назва сучасного Дніпропетровська - Катеринослав. Сама імператриця, подорожуючи по новоприєднаних землях, заклала перший камінь Преображенського собору міста. Сучасниками ХVІІІ ст. стали Потьомкінський палац, будинок канцелярії та суконна фабрика. У І половині ХІХ ст. були побудовані Свято-Преображенський собор, земська лікарня та будинок губернатора. Початок індустріального освоєння краю у ІІ половині ХІХ ст. зумовив появу інших будівель: вищого гірського та комерційного училищ, міської управи, театру. Місто швидко росло. У ХХ ст. з'явився ряд інших будівель адміністративного, культового, житлового, культурного та туристичного призначення.

Дніпропетровщина - край давнього заселення, про що свідчать розкопки численних стоянок і поселень різних періодів. У м. Орджонікідзе в результаті розкопок кургану скіфського періоду "Товста могила" були виявлені всесвітньо відома знахідка українського археолога Б. Могилевського - золота пектораль, різні прикраси, зброя, кінська упряж, що зараз знаходяться в музеї Історичних коштовностей України (Києво-Печерська лавра). Археологічними пам'ятками відомі села Старі Кодаки, Микільське-на-Дніпрі, Волоське, Капулівка.

Храмове будівництво в області представлено православними церквами ХVІІІ - ХІХ ст. Троїцький собор м. Новомосковськ (ХVІІІ ст.) по праву вважається шедевром вітчизняного дерев'яного зодчества (зведений без жодного цвяха). З храмових споруд ХVІІІ ст. у місті також збереглися Миколаївська церква і келії Свято-Миколаївського Самарського пустинницького чоловічого монастиря, заснованого в ХVІІ ст. У ХVІІІ ст. у с. Китайгород зведено Свято-Успенську, Миколаївську церкви й дзвіницю церкви Святої Варвари, а в с. Петриківка - церкву Різдва (в 1990 р. на її місці збудовано нову Рождественську церкву). ХІХ ст. в культовому зодчестві краю представлено Свято-Миколаївським собором (м. Дніпродзержинськ), а також церквою Різдва і Спасо-Преображенським собором (м. Нікополь).

Історію і традиції краю представлено в експозиціях численних музеїв Дніпропетровщини, серед яких на особливу увагу заслуговують історико-краєзнавчий музей м. Кривий Ріг і музей прикладного мистецтва с. Петриківка. Петриківський розпис, побудований переважно на рослинно-тваринних мотивах, відомий не лише на теренах колишнього Радянського Союзу, а й далекого зарубіжжя. Петриківка є одним із центрів української вишивки, тут відкрито фабрику художніх виробів "Дружба", сувеніри якої користуються неабияким попитом в усьому світі.

Дніпропетровщина стала батьківщиною та місцем початку кар'єри багатьох відомих політичних діячів сучасності (Л. Брежнєва, В. Щербицького, Л. Кучми, Ю Тимошенко та ін.), а також останнім притулком кошового отамана Запорозької Січі Івана Сірка (с. Капулівка). Село Капулівку в 1880 р. відвідали два відомі російські художники - І. Рєпін і В. Сєров (рис. 4.8).

Рис. 4.8. Соціально-культурний ресурсний каркас території Придніпровського туристичного району

<<< назад | зміст | вперед >>>