<<< назад | зміст | вперед >>>

Філіпов З.І. Спортивний туризм. Організація і методика спортивно-туристичної роботи

9. ОРГАНІЗАЦІЯ ХАРЧУВАННЯ

9.7. Водно-сольовий режим

Організм людини на дві третини складається з води. Вода є основним середовищем для усіх хімічних реакцій, що лежать в основі життєдіяльності організму. Значне зменшення кількості води в організмі призводить до згущення крові, виникає спрага, і з'являється потреба компенсувати втрачену кількість води. Якщо цього не зробити, наступає порушення всіх видів обміну: білкового, вуглеводного, жирового, мінерального і вітамінного.

А у разі надмірного вживання води зростає навантаження на серце та нирки, прискорюється процес розпаду білків. Посилюється потовиділення, яке вимиває з організму необхідні солі. Таким чином, як обезводнення, так і надмірна кількість води в організмі, негативно впливають на його роботу. І тому в поході необхідно чітко дотримуватися водно-сольового режиму.

Характер водно-сольового обміну залежить від індивідуальних особливостей людини. Одні можуть нормально працювати, задовольняючись невеликою кількістю води, інші, споживаючи стільки ж води, стають млявими та безпорадними.

Склад води в організмі пов'язаний зі споживанням різних солей. Кухонна сіль сприяє утриманню води в організмі.

В гірських умовах при проходженні льодовиків та фірнових полів туристи споживають талу воду, яка майже не містить мінеральних солей. У такому разі втрата солей в організмі не компенсується, і людина зазнає сольового голодування та спраги. Тому в поході споживання солі дещо збільшується, ніж у звичайних умовах.

Уранці, перед виходом на маршрут, слід випити чаю або води, навіть якщо ви не відчуваєте спраги. Таким чином ви створюєте певний запас води в організмі. Людям з підвищеним потовиділенням рекомендується до сніданку проковтнути 5-10 г солі, запивши її водою.

Під час переходу пити воду категорично забороняється. На привалах дозволяється сполоснути водою ротову порожнину та горло, після чого можна зробити тільки один-два ковтки. Для цього, певна річ, потрібно мати силу волі. Особливо коли у страшенну спеку ви йдете вбрід по кришталево чистій воді гірської ріки.

Під час спраги можна смоктати льодяники, сухофрукти. Цікавий продукт споживають у дорозі азійські кочівники. В дорогу вони беруть із собою кульки висушеного підсоленого пісного сиру. Вони дуже тверді і смоктати їх можна досить довго, вгамовуючи таким чином спрагу. У киргизів цей продукт називається курт. Перед походом курт можна приготувати в домашніх умовах.

В обідню перерву можна випити рідини до 0,5 л. Це може бути чай та 100-200 г. води. Воду потрібно пити повільно, невеличкими ковточками. Швидко випита вода спраги не вгамовує.

І лише ввечері, на біваку, коли навантаження на серце найменше, можна повністю вгамувати спрагу.

У похідних умовах використовують воду джерел, струмків, річок та інших водойм. В екстремальних умовах використовують сніг, лід та дощову воду. У високогірній зоні вода біжить під камінням, і до неї деколи складно дістатися. Для таких випадків необхідно мати тонку поліетиленову трубку (1-1,5 м). Пропустивши трубку поміж камінням, можна напитися води. Не можна їсти сніг без добавки цукру або солі. Твердий холодний сніг не повинен потрапляти до шлунку, а повинен спочатку розчинитися в роті. У снігу немає мінеральних солей, які характерні для звиклої води. Тому зволоження порожнини рота снігом одразу викличе ще більше відчуття спраги та сухості і призведе до постійного бажання їсти сніг.

Проточну воду можна пити сирою. Воду з озер та інших водоймищ перед вживанням потрібно кип'ятити.

Якщо вигляд води викликає сумніви щодо її якості, воду необхідно прокип'ятити протягом 20 хвилин. У тривалому поході група повинна мати знезаражувальні засоби. Одна таблетка пантоциду на 0,5-1 л води очистить її. Знезаразити воду можна ще марганцевокислим калієм та розчином йоду (3-5 кристалів або 10 крапель на 1 літр води).

Не можна пити воду з калюж та ям.

<<< назад | зміст | вперед >>>