<<< тому | зміст | вперед >>>

Калиничева Г.І. Економічна історія

Введення

Предмет і завдання курсу

Економічна історія є однією їх соціально-економічних дисциплін, вивчення якої сприяє глубокуму засвоєнню як загальнотеоретичних економічних дисциплін, так і конкретних економік (економіки промисловості, сільського господарства, транспорту, торгівлі тощо)

Економічна історія вивчає розвиток народного господарства в різних країнах світу в різні епохи; розвиток економіки тієї або іншої країни в комплексі, тобто у всіх її проявах і галузях; політику держав в той чи інший період; розвиток форм організації і планування галузей народного господарства і систем управління ними.

Вивчення розвитку економіки будь-якої країни в той чи інший період в комплексі (або окремої її галузі) неможливе без урахування впливу на неї політичних реалій. Тому економічна історія тісно пов'язана із загальною громадянською історією, історією науки, культури і т. д. Економічна історія пов'язана також з політичною економією, плануванням народного господарства, економічної географією, економікою промисловості та сільського господарства, транспорту, торгівлі, праці, фінансами і кредитом. Незважаючи на своєрідність економічної історії і її тісні зв'язки як з економічними, так і з історичними науками, вона їх не повторює, а має власний предмет вивчення.

Історія народного господарства вивчає конкретні факти і явища економічного розвитку кожної країни, її економіку в розвитку та історичної послідовності відповідно тій чи іншій формі або типу громадських виробничих відносин, розвиток матеріального виробництва в конкретних історичних умовах у всіх його сферах і галузях, складових у комплексі народне господарство кожної країни, що минув різні історичні способи виробництва.

На базі знання економічних законів суспільного розвитку історія народного господарства вивчає всю економіку країни, її конкретні сфери і галузі, типи і форми господарств, що складаються і розвиваються на певних історичних етапах розвитку суспільства, їх соціальну та організаційно-технічну структуру.

Отже, предметом історії народного господарства як науки є вивчення розвитку виробництва, способів виробництва, що змінюють один одного протягом століть, розвитку продуктивних сил в історично визначених формах виробничих відносин.

З визначення предмета економічної історії випливає, що принцип хронологічної послідовності при вивченні історико-економічних явищ становить один з найбільш істотних ознак, властивих цій науці.

В економічних науках, як і у всіх інших областях знання, необхідно глибоко вивчати минуле того чи іншого явища, щоб краще орієнтуватися в сьогоденні і передбачати майбутнє. Тому завдання економічної історії полягає в тому, щоб зібрати і описати історичні факти, події, явища економічного розвитку даної країни, а потім після критичного аналізу, вивчення і пояснення об'єднати їх у цілісну картину господарського розвитку.

Вивчення економічного розвитку суспільства неможливо без суворої наукової періодизації, завданням якої є встановлення певних, хронологічно послідовних етапів (періодів) історії економічного розвитку суспільства. В основу кожного періоду повинні бути покладені загальні для всіх або кількох країн риси історичного розвитку. Наприклад, німецький економіст Б. Гільдебрандт виділяв три періоду в економічній історії: натуральне господарство, коли продукти обмінюються безпосередньо без участі грошей; грошове господарство, коли обмін здійснюється за допомогою грошей; кредитне господарство, коли в обміні бере участь кредит.

Російський економіст Л.І. Мечников вважав, що головним фактором розвитку суспільства є водні шляхи сполучення і розрізняв в історії людства такі періоди: річковий (цивілізації стародавніх народів); середземноморський (середньовіччя); океанічний (новий і новітній час).

В основі періодизації економічної історії К. Бюхера лежить "мінова концепція", згідно якої в історії народного господарства виділяються такі періоди: замкнуте домашнє господарство, яке споживає продукт свого виробництва; міське господарство, характеризується переходом продукту від виробника до споживачеві; народне господарство з типовим безліччю обміну.

Марксистська література містила запропоновану типологію суспільно-економічних формацій (ОЕФ): первіснообщинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної та комуністичної.

В сучасній суспільно-економічній літературі економічна історія розглядається на етапах первісної епохи, перших цивілізацій, середньовіччя, індустріального і постіндустріального суспільства.

Економічної історії зарубіжних країн присвячені численні роботи, серед яких одні носять узагальнюючий характер і розглядають розвиток економіки країни у комплексі, інші ж розглядають розвиток будь-якої галузі господарства в певні періоди або висвітлюють окремі проблеми та економічний розвиток регіонів.

Педлагаемый конспект лекцій не претендує на повноту викладу. Крім того, його структура не передбачає викладення курсу вітчизняної економічної історії, оскільки дана проблема достатньою мірою розглянуто в історико-економічних виданнях (див.: Україна і світ: історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства: Навч. посіб. для вузів / Лановик Б.Д., З.М. Матисякевич та ін. - К: Генеза, 1994. - 368 с.; Історія господарства: Україна і світ: Підручник / Лановик Б.Д. та ін. - К: Вища шк., 1995. - 480 с.)

<<< тому | зміст | вперед >>>