<<< назад | зміст | вперед >>>

Подорожі в Українські Карпати

Ганс Цбінден. Мандрівка по гуцульських горах

Світогляд гуцулів

Цікавий образ, що його утворив собі гуцул про землю. Скупі географічні відомості пов'язалися з міфічними уявленнями так фантастично, як у деяких первісних народів. Щоправда, зберігаються сьогодні ці погляди тільки в уривках, і тільки старі люди їх пам'ятають.

Гуцул уявляв собі землю, як велетенський людський організм. Голова - це цісарське місто Відень. Папське місто творить пупець, а гуцульська верховина серце. Лани - багаті рівнини Покуття, Поділля та Наддніпрянської України - це груди й робочі руки землі. «Шляхетчина» - тут думають про край давнішої польської шляхти - це черево, що живе працею інших людей. Далеко на Сході є край «сироїдів»; там кінець землі й рівночасно брама до пекла. Дальше за морем, коло Риму, знаходиться друга брама світу; там ведуть небесні сходи на гору Сіон і до Єрусалиму, що не є земським, тільки небесним містом. Десь далеко, між небом і землею, на найвищих горах, лежить країна земської досконалості - Рахманська Земля.

З вірою у країну рахманів, що відіграє велику роль у гуцульській побожності й богомільності, в'яжеться багато звичаїв, деколи дуже цікавих. Гарний звичай творять писанки - розмальовані великодні яйця. Яйця видувають і по-мистецьки розмальовують різнобарвними фарбами, серед яких переважає ясно-й темно-бронзова, жовта й фіолетова. Побіч геометричних орнаментів і хрестів малюють цілі образи кальварійської гори, а навкруги малі чепурні звіринні орнаменти або копули многобанних церков. На Великдень кидають ці писанки на хвилі потоків і рік, що несуть їх далеко за море, у країну рахманів. Це гуцульські післанці до рахманів, до цих добрих святих істот, посередників між небом і землею. Рівно місяць триває подорож яєць до них. Тоді-то святкують гуцули «Рахманський Великдень». Тоді рахмани у своєму царстві тішаться гарними барвними яйцями, символами Воскресіння й Вічного Життя, які приносять їм вістку про те, що діти землі все ще пам'ятають про них; а гуцули прикладають вухо до землі та слухають, як дзвонять рахманські дзвони; рахмани благословляють ниви й хати та маржину гуцулів. У цей день не сміють гуцули працювати в полі, щоби земля не сплила кров'ю.

<<< назад | зміст | вперед >>>