<<< назад | зміст | вперед >>>

Подорожі в Українські Карпати

Ганс Цбінден. Мандрівка по гуцульських горах

Коли східний експрес на свойому шляху від Північного до Чорного моря перебігає серед золотохвилястих ланів південної Галичини, товаришать йому довший час удалині сині ланцюги Карпат. Таємниче та приманливо тягнуться вони зубастими хвилями на західному обрії. Мало хто з подорожніх догадується, що там простягається безмежна, майже незаймана пустеля, де непроглядні ліси покривають самітні долини, в яких водяться ведмеді й вовки, рисі та кабани; мало кому приходить на думку, що там, на високих верхах, які хвиля за хвилею підіймаються аж до угорської пушти, широко розкинулися тихі, світом забуті, полонини. Де цей ланцюг підіймається найвище, у підніжжі Чорногори, живе від непам'ятних часів плем'я гуцулів. Здалеку від усякої модерної цивілізації живе це цікаве плем'я ще й сьогодні первісним ладом у країні величної самоти й відокремлення. Дивні звичаї, напівпоганські вірування, шляхетні мистецькі традиції і пребагатий скарб переказів легенд, міфів, серед майже передісторичного побуту, панують ще там всесильно. І тому цей народ із таким багатством своєрідно оригінальних одиниць - в однаковій мірі цікавий і для дослідника психології народів, і для етнографа, і для митця.

Хто із Західної Європи ступить у цю країну, тому здається, що він нараз вернувся в далеке минуле, на багато століть назад. А коли на самітньому плаї стрінете гуцула, як він у мальованій одежі мовчки проїздить на свойому зручному «мустангу», то здається вам часами, що ви на дикому Заході бачите індіянина на самітньому полюванні або на стежі.

Хіба ж не відчуваємо доброго впливу й духовної полегші, коли часом вирвемося із тверезої дійсності західної цивілізації й запустимося в околиці й між людей, що відзначаються простою, первісною силою, чого на заході вже не зустрінемо. Як мило черпати відсвіження й віднову з тих лісових потічків людства, заки знову пірнемо в розбіжні, небезпечні течії сьогочасного й майбутнього.

<<< назад | зміст | вперед >>>