<<< назад | зміст | вперед >>>

Наумова С.А. Економіка та підприємництво в соціально-культурному сервісі і туризмі

Розділ 3. ТУРИСТСЬКА ІНДУСТРІЯ

ТЕМА 12. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТУРИСТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

12.1. Економічний ефект і витрати туристської діяльності

У загальному випадку під ефективністю виробничої діяльності розуміється співвідношення корисного кінцевого результату виробництва (ефекту) та обсягу використаних або витрачених ресурсів на його отримання (витрат, витрат). Розрізняють такі аспекти економічної ефективності:

- здатність у процесі функціонування виробляти економічний ефект;
- кількісно певна характеристика цієї здатності;
- здатність виробляти даний набір благ з найменшими витратами;
- здатність виробляти з найменшими витратами набір благ, що найбільшою мірою відповідає структурі суспільних потреб.

Нижче розглядається економічна ефективність туристської діяльності як співвідношення корисного економічного ефекту у виробництві туристських благ і витрат, що обумовили його отримання.

Економічний ефект туристської діяльності - це вироблені товари та послуги, доходи від туризму і створені робочі місця.

Туристські витрати - це виражені в грошовій формі витрати живої та уречевленої праці з виробництва та доведення туристського продукту до споживача. У структурі витрат розрізняють витрати на оплату праці, основні виробничі фонди і оборотні виробничі фонди. Основні фонди обслуговують виробництво протягом тривалого часу і переносять свою вартість на вироблені блага частинами, в міру зносу, не змінюючи в процесі виробництва своєї натурально-речової форми. Оборотні фонди цілком споживаються в кожному виробничому циклі, протягом одного циклу виробництва переносять свою вартість на готовий продукт і змінюють у процесі виробництва свою натурально-речову форму (сировину, основні матеріали, покупні напівфабрикати, незавершена продукція тощо). Розрізняють також прямі і непрямі витрати. Прямі витрати покриваються виробниками турпродукту, непрямі - з іншими організаціями та особами, наприклад на утримання громадського транспорту, яким користуються туристи).

Існують три рівні визначення економічної ефективності туристської діяльності: в масштабах держави (всього міжгалузевого комплексу туріндустрії), на рівні регіону і в масштабах туристського підприємства. Показники ефекту та витрат у туристській діяльності відповідають рівню визначення ефективності.

В масштабах держави економічний ефект туріндустрії постає передусім як внесок у виробництво валового внутрішнього продукту. Обсяг виробництва туристських послуг характеризується як абсолютним розміром виробленого туристської індустрією продукту, так і його часткою у валовому внутрішньому продукті і національному доході. Частка туризму у ВВП становить: у Греції - понад 50%, у Мексиці - більше 30%, у Німеччині - 4,6%, Швейцарії - 5,6% (аналогічний показник по машинобудуванню - 4,4%, будівельної індустрії - 4,5%),63 в Росії - менше 1%.

Туризм дає також дохід у національний бюджет за рахунок оподаткування турпредприятий.

Великий ефект туризму в активізації зовнішньоторговельного балансу за рахунок експортних надходжень від в'їзного туризму. Імпорт та експорт туристичних послуг складають так звану невидиму торгівлю. У 1996 р. найбільше позитивне сальдо туристського балансу було в Іспанії, Італії, США, Франції (по спадній), найбільше від'ємне сальдо туристського балансу було у Німеччині, Японії, Великобританії, Нідерландів (по спадній). Найбільший оборот в міжнародному туризмі - у США, Німеччині, Франції, Великобританії. При цьому у Німеччині витрати більш ніж втричі перевищують доходи від туризму, у Великобританії витрати вище доходів, у Франції і США доходи вище витрат⁶⁴. В Росію іноземними громадянами ввозиться близько 7 млрд. дол. у рік. Дефіцит платіжного балансу в 1995 р. був 7,2 млрд., за 1996-1997 скоротився в 2,4 рази і склав 3 млрд. дол.

В масштабах держави туристська діяльність має великий вплив на розвиток транспорту і зв'язку, будівництва, сільського господарства, виробництва товарів народного споживання, «шоу-бізнесу» та «кіно-бізнесу», розважальних підприємств, спортклубів тощо, а також підприємств зв'язку, побутових послуг, автосервісу, туристського спорядження, місцевого кустарного промислу, сувенірного виробництва, будівельних, банківських, страхових послуг. Туризм вирішує проблеми зайнятості. У сфері туризму зайнято 6% робочої сили країн Євросоюзу⁶⁵. У ряді невеликих країн понад 50% працездатного населення залучено до діяльності, яка прямо чи опосередковано пов'язана з туризмом у певний час року. Діловий туризм, бізнес-тури, ярмарки, конференції, симпозіуми) має важливе значення в рекламній та інвестиційної діяльності.

Перші комплексні оцінки макроекономічного ефекту туризму в масштабах держави відносяться до рубежу 80-90-х рр. Визначення економічного ефекту галузі ускладнене недосконалістю статистики туризму і невизначеністю поняття «туристська індустрія». Єдина методика оцінки внеску туризму в народне господарство відсутня. Зокрема, західна економічна наука лише починає розробляти методику обліку та розрахунку вкладу туристської галузі в народне господарство, а у вітчизняній літературі ця проблема не аналізувалася.

Незважаючи на труднощі в розрахунках економічного ефекту галузі, наявні дані говорять про те, що туризм - одна із найефективніших сфер сучасної економіки.

Ефект від туристської діяльності на рівні регіону з'являється у наступних формах:

- дохід у вигляді прибутку, заробітної плати, орендної плати туристських підприємств регіону;
- дохід у вигляді прибутку, заробітної плати, орендної плати суміжників туристичних підприємств регіону;
- збільшення платоспроможного попиту місцевого населення;
- вплив на споживчий ринок через розвиток нових форм і розширення наявного споживчого попиту;
- розвиток суміжних галузей соціально-культурної сфери регіону;
- збільшення зайнятості в регіоні;
- використання місцевими жителями послуг і товарів, що надаються туристам;
- розвиток віддалених і індустріально слаборозвинених регіонів.

Витрати на виробництво туристських благ в масштабах держави і регіонів включають не тільки сукупні прямі витрати туристських підприємств, але і непрямі витрати, що покриваються з бюджетів різних рівнів. Зокрема, на бюджетні витрати відносяться наступні непрямі витрати з доведення туристського продукту до споживача: на утримання громадського транспорту, на будівництво і експлуатацію доріг, на утримання портів і транспортних терміналів, на утримання автоінспекції, на водопостачання, каналізацію, опалення, на утримання міліції (поліції), на утримання пожежної служби, на прибирання і утилізацію сміття, на паркові та рекреаційні об'єкти, зони відпочинку і лісове господарство, на регулювання полювання і рибальства, на організацію роботи музеїв і культурно-історичних об'єктів, на утримання лікарень, санітарних служб і т.п.

На рівні турпредприятия обсяг вироблених товарів та послуг може характеризуватися у вартісному вираженні обсягом валової і чистої продукції підприємства⁶⁶, обсягом реалізації (виручкою від реалізації) туристичних послуг. Доходи від туризму постають як особисті доходи зайнятих на турпредприятиях, як чистий дохід (прибуток) турпредприятий і як валові грошові доходи турпредприятий від реалізації продукції, що утворюються завдяки витратам відвідувачів.

У структурі туристських витрат, що становлять валові доходи турпредприятий, виділяються:

- витрати по підготовці поїздки (одяг, взуття, технічне оснащення тощо);
- витрати по здійсненню поїздки на розміщення, харчування та напої, транспорт, покупки в магазинах, розваги, спорт, відновлення здоров'я, культурно-освітню програму, обмін валюти, страховий збір, оплату послуг зв'язку, санітарно-гігієнічних, косметичних і т.п. потреби;
- витрати після повернення з поїздки: на друкування фотографій, ремонт техніки, яка використовувалася в поїздці, придбання товарів для зберігання і показу сувенірів і фотографій (багети, альбоми тощо).

<<< назад | зміст | вперед >>>