Опришко В.І.
Культура народів Причорномор'я. - 2000. - №12. - С.55-56.

Проблеми оцінки експортного потенціалу туристичної галузі Криму

Сучасна індустрія туризму є однією з найбільш прибуткових і динамічних галузей світового господарства. На частку туризму припадає близько 10% світового валового національного продукту, 7% світових інвестицій, кожне 16-е робоче місце, 11% світових споживчих витрат і 5% всіх податкових платежів.

За прогнозами спеціалістів, високі темпи зростання економічних показників в сфері туризму збережуться і до 2010 року; кількість міжнародних туристичних поїздок зросте вдвічі, до рівня близько 937 млн. поїздок в рік, а прибутки від світового туризму досягнуть 1,1 трлн. доларів США.

Згідно з дослідженнями СОТ, у наступному столітті очікується справжній бум подорожей, але при цьому істотно скоротиться час яке люди будуть витрачати на відпочинок. Велику популярність придбають короткі відпустки і поїздки на week-end, екскурсії, охоплюють відразу кілька популярних місць.

Ні для кого не секрет, що для Криму такі темпи зростання поки, на жаль, не характерні. Згідно з даними, отриманими в рамках програми "Сезони Криму", спостерігається динаміка зниження кількості відпочиваючих і зміна пропорції кількості відпочиваючих в розрізі Росія-Україна - інші країни. Спостерігається стійка тенденція зниження частки відпочиваючих з Росії і збільшення частки відпочиваючих з України. Так, в 1996 році, за оцінками експертів, до Криму приїхало відпочивати приблизно 1,9 - 2,2 млн. чоловік з Росії, тоді як в 1999 році їх число склало лише 0,2 - 0,3 млн. чоловік. Якщо в 1996 році число відпочиваючих з Росії склало 73% від їх загальної кількості, то в 1999 році - всього 20%. Для України ці цифри складають відповідно 0,6 - 0,7 млн. осіб (або 24%) у 1996 році і 1,0-1,1 (або 74%) у 1999 р. Частка відпочиваючих з інших країн збільшилася з 3% у 1996 році до 6% у 1999 році, але це підвищення зумовлене збереженням кількості відпочиваючих з цих країн на тлі зниження загального числа всіх відпочиваючих. Так, в 1996 році в Криму приїхало відпочивати 3 - 3,5 млн. осіб, а в 1999 році лише 1,4 - 1,7 млн. чол. Якщо надходження в Крим (не плутати в бюджет) у 1996 році були на рівні 800 млн. USD, то до 1999 року ця цифра у приведених цінах скоротилася майже в 2,5 рази і склала близько 300 млн. USD.

Ситуація з відпочиваючих з Росії обумовлена цілим рядом причин. Серед них можна виділити низку об'єктивних. Це і серпневий криза, який зробив недоступним літній відпочинок в Криму для багатьох росіян, і протекціоністська політика уряду Росії.

Враховуючи динаміку розвитку міжнародного туризму, необхідно оцінити можливості кримського регіону на експорт туристських послуг в країни далекого зарубіжжя. Необхідна грамотна якісна оцінка наявних ресурсів, їх впливу на рівень, якість і прибутковість наданих послуг. Для розвитку багатьох напрямків туристичної діяльності необхідні інвестиції. І однією з сторін оцінки інвестиційної привабливості Криму як курортно-туристичного регіону могла б стати оцінка експортного потенціалу.

Для вирішення поставленого завдання слід звернути особливу увагу на оцінку потужності туристської галузі. Якщо ж розглядати цю проблему в розрізі міжнародного туризму, то з потенційно можливого обсягу вироблених туристських послуг необхідно вичленувати ті послуги, які могли б бути затребуваними на міжнародному ринку.

Таким чином, необхідно побудувати економічну модель, яка б враховувала дві найбільш важливі складові експортного потенціалу: потужності виробництва туристських послуг і потенційного попиту на них.

Першим етапом вирішення даної задачі є побудова виробничої функції:

Y = F (X),

де Х=(Х₁, Х₂, ... Х_n) - вектор факторів, що визначають можливості надання туристських послуг.

По суті, виробнича функція є функцією пропозиції туристської галузі Криму.

На другому етапі необхідно побудувати функцію потенційного попиту:

Y' = F (X'),

де Х'=(X'₁, X'₂, ... Х'_n) - вектор факторів, визначають можливий споживчий попит.

Якщо сегментувати ринок то Y' і Y можуть розглядатися як вектори:

Y'=(Y'₁, Y'₂, ... Y'_n),

де Y'_i - потенційна можливості надання туристських послуг на i-тому ринку;

Y=(Y₁, Y₂, ... Y_n)

Y_i - можливий споживчий попит на i-тому ринку.

Якщо знайти параметри даної моделі на основі наявних даних, і екстраполювати їх в сторону потенційно можливих рівнів, то з'явиться можливість визначити фактори, недостатньо розвинені і гальмують розвиток галузі в цілому.

При вирішенні поставленої задачі виникає гостра потреба в спеціалізованих даних, які стосуються широкого кола питань. Для оцінки потенційного попиту і оцінки потенційної потужності туристської галузі перш всього необхідна порівнянність даних по Криму, інших регіонах України, країнам СНД і країн далекого зарубіжжя. З метою досягнення порівнянності даних на міжнародному рівні необхідно чітко визначити діапазон туризму.

Фахівці СОТ відзначають, що "якщо туризм буде належним чином включений в статистичну структуру, засновану на пропозиції, можна буде побачити взаємовідносини туризму з іншими секторами економіки та його відповідне значення".

Перші кроки в цьому напрямку вже зроблені: вступ України до СОТ і початок реорганізації національної системи обліку і статистики. Фундаментальним питанням в даному випадку є питання: що ж таке туризм?

З точки зору Закону України "Про туризм", введеного постановою ВР України від 15 вересня 1995 року №325/95, "туризм - тимчасовий виїзд людини з місця постійного місця проживання в оздоровчих, пізнавальних і професійно-ділових цілях без заняття оплачуваною діяльністю". Визначення СОТ свідчить, що "туризм охоплює діяльність осіб, які подорожують і здійснюють перебування в місцях, що знаходяться за межами їх звичайного середовища протягом періоду, що не перевищує одного року підряд, з метою відпочинку, діловими та іншими цілями. Економічна діяльність у галузі туризму визначається як "сукупної діяльності", деякі компоненти якої відносяться до різних видів діяльності, і в цьому сенсі видається недоцільним використання терміна "галузь".

"Це означає, що один і той самий продукт або послуга буде або не буде ставитися до пов'язаної з туризмом економічної діяльності в залежності від певних характеристик споживача, а не в залежності від характеру продукту або послуги".

Тобто визначення ролі туризму базується на попиті.

"При такому підході всі галузі в деякій мірі є елементами цієї діяльності, зумовленій витратами туристів".

Таким чином, спостерігається невідповідність підходу Закону України про "Про туризм" та СОТ до визначення масштабу і термінів.

Крім того, є різночитання і у визначенні терміну "турист". Так, у Законі "Про туризм" (Ст. 1) дано визначення: "Турист (мандрівник) - особа, здійснює подорож по Україні або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування, метою на термін від 24 годин до 6 місяців без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності".

У той же час, за визначенням ВТО, всі типи мандрівників діляться на займаються туризмом, визначаються як відвідувачі, та на інших мандрівників. У цьому зв'язку термін "відвідувач" являє собою основну концепцію всієї системи статистики туризму.

Термін "відвідувач" визначає будь-яку особу, яка подорожує у будь-яке місце, що знаходиться за межами його звичайного середовища, на термін, що не перевищує 12 місяців і головною метою подорожі якого не є заняття діяльністю, оплачуваною з джерела у відвідуваному місці. Відвідувачі діляться на туристів і одноденних відвідувачів. Туристи ночують відвідувачі) - відвідувачі, які здійснюють щонайменше одну ночівлю у відвідуваному місці.

Таким чином, "мова", що описує економічну діяльність, пов'язану з туризмом, Законі "Про туризм" не відповідає "мови", на якому "говорить" світова практика. Це не тільки ускладнює формулювання висновків, але і ускладнює сам процес збору інформації.