Поклонський Ф.Е.
Вісник ДІТБ. Серія «Економіка, організація і управління підприємствами»
(в туристичній сфері). - 2006. - №10. - С.156-160

Основні тенденції становлення туризму в Україні

Виявлено основні тенденції світового туризму, потенційні можливості становлення цієї галузі в Україні та обґрунтовано напрями її прискореного розвитку.

Постановка проблеми. Передбачити розвиток економіки окремого підприємства завжди важливо, але ще істотніше знати, як буде реформуватися структура народного господарства країни в цілому і його окремих галузей. Інтерес до недалекому майбутньому - є вираз практичної потреби людства. Щоб прибутково господарювати в даний час, треба знати, що буде завтра.

Як свідчать результати аналізу останніх досліджень і публікацій [1-4], починаючи з 80-х років XX століття, помічено, що людське суспільство і суспільне виробництво якісним чином змінюються. Суть змін, що відбуваються полягає в тому, що на зміну узковедомственным інтересам, пренебрегающим законами природи, природних умов при виробництві необхідного продукту (товару), стрімко відбувається перехід до раціонального витрачання природних ресурсів, до ресурсозберігаючих типами виробництва, до природоохоронної діяльності, до управління природокористуванням. При цьому даний процес прискорюється, стає повсюдним, глобальним. І чим швидше йде його розвиток, тим досконалішими стають засоби щодо збереження і заощадження природних ресурсів, формування нових технологічних процесів і галузей виробництва. В даний час глобалізація процесів природокористування та ресурсозбереження являє собою науково-технічний прогрес свідомої творчої діяльності суспільства, спрямований на охорону навколишнього природного середовища та обумовлений об'єктивною необхідністю збереження людства як її частини.

Виділимо невирішені завдання загальної проблеми управління природокористуванням та ресурсозбереженням стосовно до економіки України. В умовах незалежної економіки і повної самостійності підприємств і об'єднань, панування різних форм власності та ринкових відносин у нашій країні створені реальні передумови для різнобічного розвитку народного господарства. Саме тому важливо піддати науковому дослідженню сформовані тенденції розвитку різних галузей економіки та порівняти їх з напрямками діяльності в ряді інших передових країн, що і стало метою даної статті.

Світові тенденції розвитку різних галузей господарювання [5-8] свідчать про те, що серед найбільш динамічних галузей народного господарства передових країн, які забезпечують раціональне використання природних ресурсів і отримання очікуваного прибутку, виділяється рекреація як економічно, екологічно і соціально комплексна галузь. Її розвиток створює передумови для збереження і відродження природних ресурсів, отримання прибутку та збільшення зайнятості населення, розвитку інших галузей рекреаційної індустрії, встановлення стабільності соціальних відносин та підвищення життєвого рівня працюючих.

Виклад основного матеріалу. Сутність рекреації як галузі полягає у збереженні, відтворенні та використанні природного різноманіття для підвищення якості життя. Важливе місце в структурі рекреаційної галузі займає індустрія туризму. Особливістю туризму як галузі є те, що в залежності від потреби суспільства її господарюючі суб'єкти можуть надавати різні види туристичного продукту:

- рекреаційний - санаторно-курортне лікування;
- екологічний - відвідування «диких» місць природи з екологічно чистим харчуванням і повітрям;
- етнічний - знайомство з визначними пам'ятками, культурою, традиціями;
- комунікативний - встановлення гуманітарних контактів, відвідування друзів та знайомих;
- інвестиційний бізнес - тури, конференції, семінари, ярмарки, виставки;
- освітній - навчання мовам, бізнес-курси та тренінги;
- релігійний - відвідування культових місць, храмів, монастирів, паломництво.

Звідси випливає, що вирішальне значення для становлення і розвитку індустрії туризму має насамперед природно-ресурсна база, географічне положення, історико-культурний потенціал, матеріально-технічна інфраструктура та трудові ресурси країни.

Як свідчать результати світового досвіду, раціональне використання природних умов і наявних трудових ресурсів створили передумови для стрімкого розвитку туристичної галузі та становлення її як однієї з провідних у світовій економіці. Так, якщо в 1990 р., за даними Всесвітньої туристичної організації, кількість подорожуючих по всьому світу було 448,4 млн. чол., а отриманий прибуток - 260,6 млрд. дол. США (при числі зайнятих в туризмі і туристичній індустрії 100 млн. осіб, або 6,3% загального числа працюючих у світі), то в 2004 р. зазначені показники суттєво зросли: подорожуючих - до 706 млн. чол., прибутку - до 477 млрд. дол. США (в індустрії туризму було зайнято 260 млн. осіб, або більше 10% працюючих у світі) [9, с.59-61; 10, с.95-100]. При цьому частка туризму у більшості країн світу становить 10-30% валового національного продукту [11, с.145], а отримані надходження від цієї галузі були вищими, ніж доходи від нафти і нафтопродуктів, електрообладнання та автотранспорту.

Якщо врахувати, що в Україні доходи від реалізації туристичних послуг, наприклад у 2003 р. склали 1,817 млрд. грн. [12, с.16] і внесок туризму у ВВП лише 0,76% [13, с.32], то стосовно до нашої економіки ця галузь є прогресивно нової і виникає об'єктивна необхідність її розвитку.

В даний час Україна по своїх природних, матеріальних і духовних багатств повністю відповідає необхідним вимогам для становлення і розвитку туристсько-рекреаційних підприємств, зон і центрів. Посилення інтересу до проблем розвитку туризму в країні викликано ще й тим, що кожен з її регіонів має свої матеріально-технічні, історичні, економічні та кадрові особливості, які можуть бути основою для розвитку різних форм туризму.

В Україні створена певна законодавча база, що стосується формування і функціонування індустрії туризму: Указ Президента України від 10.08.1999 р. №973 «Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року», «Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки» від 29.04.2002 р. №583, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 р. №390-р «Про затвердження заходів щодо розвитку іноземного і внутрішнього туризму»; Указ Президента України від 11.03.2003 р. №207/2003 «Про деякі заходи щодо розвитку туристичної та курортно-рекреаційної сфер України», Закон України від 18.11.2003 р. №1282-IV «ПРО внесення змін до Закону України «Про туризм».

Таким чином, матеріальні та законодавчі умови для становлення розвитку господарюючих туристичних підприємств і отримання ними прибутку - природа (виробництво) і її діяльні суб'єкти освоєння, збереження, відтворення і споживання - люди (кадри, праця) - в нашій країні є. Необхідний методичний підхід до вирішення комплексного завдання посилення державного регулювання розвитку різних форм туристичної діяльності. Він може бути заснований на обліку і реалізації результатів аналізу проявів основних тенденцій становлення і розвитку туризму як в Україні, так і в зарубіжних країнах.

Основні тенденції розвитку туризму на сучасному етапі проявляються на мегаэкономическом (міжнародному), макроекономічному (державному), мезоэкономическом (регіональному) та мікроекономічному (підприємство) рівнях. При цьому слід зазначити, що по своїй суті, в залежності від спрямованості, вони можуть бути як позитивні, так і негативні. Позитивні - сприяють розвитку туризму, негативні - стримують розвиток гальмують процес створення туристичних підприємств. Якщо у зарубіжних країнах, як правило, спостерігаються позитивні тенденції розвитку туризму, в Україні наявні як позитивні, так і негативні тенденції становлення туризму. На міжнародному рівні позитивні тенденції розвитку туризму проявляються наступним чином:

- глобальний процес залучення всіх держав і народів у творчий процес збереження і відтворення навколишнього і природного середовища, зближення культур, мов, традицій, менталітету, мирного співіснування, зниження рівня безробіття, підвищення здорового способу життя всіх націй і національностей, створення передумов соціальної рівності і справедливості у суспільстві;
- безперервний інноваційний процес цієї нової еколого-економічної галузі, що гарантує отримання високого прибутку, що включає необхідність збереження і відтворення навколишнього природного середовища, використання новітніх досягнень науки і техніки в рекреаційному виробництві, надання високоякісних послуг відпочиваючим та забезпечення підвищеного рівня зайнятості і стабільності в суспільстві;
- необхідна умова зростання конкурентоспроможності, економічного зростання і підвищення зайнятості населення в багатьох країнах світу, розвивають туризм і виконують його виробничі, природозащитные та ресурсозберігаючі функції та вимоги;
- один із стабільних джерел доходів держави, сприяє популяризації країни за кордоном, підвищення її туристичного іміджу і привабливості.

Порівняння основних тенденцій розвитку туризму на макроекономічному рівні зарубіжних країн та України можна представити наступним чином.

У зарубіжних країнах передумовами становлення туристичної діяльності є: туристична атрактивність, політична стабільність, економічне багатство і екологічна безпека [9, с. 58]. Розвиток туризму забезпечує значне надходження прибутку в національну економіку, будучи одним з головних джерел формування бюджету. Більш швидкі темпи розвитку туризму характерні для високорозвинених у промисловому відношенні країн (80% світового обсягу послуг). Це обумовлено тим, що витрати на створення одного робочого місця в системі туристичних послуг в 20 разів дешевше, ніж у промисловості. У ряді країн з метою активізації туристичної діяльності державою встановлені сприятливі системи оподаткування туристичних підприємств. Крім того, широко використовуються автоматизовані системи управління туристичними підприємствами та їх програмне забезпечення.

В Україні є значний рекреаційний потенціал для активізації туризму, так як країна володіє туристичної атрактивностью. Разом з тим політична обстановка вимагає своєї стабілізації, законодавча та податкова політика в галузі туризму - вдосконалення, рівень життя основної маси населення ще далекий від того, щоб виділяти із сімейного бюджету необхідні кошти на розвиток туризму. Країна володіє економічним багатством, але в ряді регіонів є екологічна загроза його використання. Не створені достатні правові та економічні умови для вкладення інвестицій в туризм, розвитку туристичних послуг на рівні світових. Якість послуг, що надаються туристам окремими туристичними підприємствами, ще невисоко.

На рівні регіонів, як свідчать результати рекреаційної діяльності в промисловому регіоні [14, с. 17], відсутня стимулювання розвитку прибуткових об'єктів місцевої промисловості та сфери послуг (готелів, кафе, ресторанів), індустрії розваг, виробництва і реалізації сувенірів, розвитку ремесел, місцевої інфраструктури транспорту і зв'язку, а також сільського туризму. Потрібно також удосконалення правової бази функціонування природно-заповідних територій. Низький рівень мотивації місцевого населення, яка притягається до організації рекреаційної діяльності, недосконале стимулювання экологосообразной підприємницької діяльності.

На рівні туристичних підприємств тенденції, облік яких за допомогою реалізації необхідних заходів з боку держави, регіональних (місцевих) органів влади та господарюючих суб'єктів сприятиме розвитку туризму в Україні, проявляються у: скорочення асортименту туристичних послуг, старіння матеріально-технічної бази підприємств, зростанні рівня недобросовісної конкуренції, зростання показника сукупного рівня податків, відсутності вітчизняних та іноземних інвесторів, недостатність інформації про можливості туристичних підприємств, реклами про їх діяльність та популяризації і, як наслідок, низький імідж туристичних підприємств.

Висновки та рекомендації. Таким чином, в якості наукової новизни в даному дослідженні пропонується використовувати методичний підхід, суть якого полягає в необхідності врахування як позитивних тенденцій становлення туризму в Україні, так і негативних шляхом розробки відповідних заходів з боку державних, регіональних (місцевих) органів влади і безпосередньо туристичних підприємств, реалізація яких створить передумови для нівелювання впливу негативних тенденцій і розвитку позитивних.

Література

1. Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. - К.: Авалон, 1999. - 52 с.
2. Ресурсозбереження: еколого-економічний аспект: Монографія / Н.І. Коніщева, Н.А. Кушнирович, Л.В. Рожкова та ін; Відп. ред. П.Р. Чумаченко, Савченко А.П. / АН України. Ін-т економіки промисловості. - К: Наукова думка, 1992. - 212 с.
3. Кузьменко О.В., Бовсуновська А.Я., Алейнікова Г.М. Проблеми та завдання екологічного планування в рекреаційно-туристичних зонах // Вісник ДІТБ. - 1999. - №3. - С.111-117.
4. Рекреація: соціально-економічні та правові аспекти: Монографія / Мамутов В.К., А.І. Амоша, Т.ЗВ. Дементьєва та ін - К: Наукова думка, 1992. - 142 с.
5. Мазуров Ю. Екотуризм у Росії: глобальний контекст та національні особливості // Зелений світ. - 2002. - №20. - С.11.
6. Проблеми та перспективи розвитку туризму в країнах з перехідною економікою: Матеріали Міжнар. науч.-практ. конф. - Смоленськ: Смоленський гуманітарний ун-т, 2000. - 336 с.
7. Іспанія 2000 - нова туристична стратегія // Турбізнес. Журнал для професіоналів. - 2000. - №5. - С.24-25.
8. Штефанов Р. Бразилія ставить рекорди // Туризм: практика, перспективи. - 2000. - №7. - С.36-37.
9. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму (Методологія формування, механізм реалізації). - Чернівці: Прут, 1996. - 288 с.
10. Онисько М.Б. Підвищення ролі органів виконавчої влади у розвитку туристично-рекреаційної сфери // Вісник ДІТБ. - 2005. - №9. - С.95-100.
11. Кушнерик М.А., Осипенко І.М. Туристичний бізнес в Донецькому регіоні в XXI столітті // Менеджер. - 2004. - №3(29). - С.145-148.
12. Шульгіна Л.М. Макроекономічна ситуація як чинник розвитку туризму в Україні // Маркетинг в Україні. - 2004. - №4. - С.15-22.
13. Статистичний щорічник України за 2003 рік. - К: Державний комітет статистики України, 2004. - 631 с.
14. Близнюк А.М., Коніщева М.І. Шляхи підвищення туристсько-рекреаційного іміджу Донецької області // Вісник ДІТБ. - 2004. - №8. - С.8-19.

Виявлено основні тенденції світового туризму, потенційні можливості становлення цієї галузі в Україні та обґрунтовано напрями її прискореного розвитку.

Main tendencies of activity of world's tourism, potential abilities of development of this branch in Ukraine are found. The directions of its fast development have been grounded.