Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Отчеты ВТО Диссертации Законы
Теория туризма
Философия туризма
Рекреация и курортология
Виды туризма
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспорт в туризме
Право и формальности в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
Информационные технологии в туризме
Агро- и экотуризм
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Крым, Черное и Азовское море
Туризм в России
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, страноведение и география туризма
Музееведение
Замки и крепости
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Экскурсионное дело
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

Роберт Крісті Мілл. Гірські курорти

(розділ з книги "Курорти")

ПЕРЕДМОВА

Порівняно з центрами відпочинку інших типів, гірськолижні курорти
значно частіше є прибутковими підприємствами, що в якості логічного доповнення
до основної діяльності можуть займатися також управлінням нерухомістю.


– Urban Land Institute
Planning Considerations for Winter Sports Development

Стан та якість обладнання та будівель гірськолижного курорту є важливим чинником при оцінці лижниками відпочинкового комплексу. За результатами опитування любителів гірськолижного відпочинку на чотирьох курортах Вермонту (США) пріоритетність головних показників якості зимового відпочинку є наступною:

1. ціна денного абонемента на підйомник;
2. максимальний час очікування в черзі на підйомник;
3. тип та якість закладів харчування;
4. час пішої ходи від автостоянки до основних споруд біля підніжжя;
5. частка території, що покривається сніговими гарматами;
6. ставлення до відвідувачів з боку обслуговуючого персоналу.

Пункти 2, 4 і 5 залежать саме від проектування та функціонального планування курорту, тоді як п.3 стосується надання певного виду послуг.

У цьому розділі описується: процес проектування гірськолижного курорту. При цьому потрібно забезпечити рівновагу між фізичними можливостями ділянки для розміщення на ній лижників і економічними потребами розробника щодо отримання прибутку. Викладено характеристики придатних для освоєння ділянок, а також загальноприйняті підходи при їх проектуванні. Принципово важливим у будівництві гірськолижних курортів є дотримання послідовності прийняття рішень.

ПРОЦЕС ДІВЕЛОПМЕНТУ

Хоча ціна на приватні земельні ділянки залежить від їх розташування
відносно функціональних зон курорту, максимізація вартості таких ділянок
повинна бути вторинним пріоритетом Лісової служби США (USFS).


– ЛІСОВА СЛУЖБА США

БАЛАНС

Концептуальна філософія проектування вимагає дотримання балансу, як фізичного – в першу чергу між величиною лижної території та потребами ринку, так і економічного – між розміром інвестицій та очікуваною прибутковістю проекту.

Фізичний баланс

Фізичний баланс означає, що розмір території повинен бути достатнім для задоволення ринкових потреб, але не надмірним – так, щоб територія використовувалась повністю. Свій “внутрішній” баланс повинен бути і на території самого курорту: кількість лижників, що перебувають на схилі гори, повинна бути такою, щоб гарантувати їм безпеку і комфорт. У свою чергу кількість лижників, що можуть спуститись з гори за одиницю часу, визначає вимоги до розбудови мережі підйомників (кількість, потужність, складність трас тощо). Іншими словами, кількість людей, що піднімаються на підйомнику (його пропускна здатність) повинна бути збалансована із кількістю, шириною та складністю трас, якими лижники спускаються до початку підйомників. Пропускна здатність визначає кількість і види додаткових обслуговуючих закладів, які потрібно збудувати в зоні підніжжя та на прилеглій території.

Економічний баланс

Другий принцип рівноваги, сформульований Фарвелом – баланс між сумою грошей, інвестованих у проект, і його прибутковістю. Тобто, інвестори вкладають гроші у будівництво та інфраструктуру, які далі стають інструментами для отримання доходу. Кількість та якість матеріальної частини повинна бути такою, щоб отримуваний дохід забезпечував належну рентабельність капіталовкладень для інвестора. Дохід залежить від таких показників, як кількість лижників на горі, виручка з одного лижника за візит (день/тиждень/готельну зміну) і тривалість сезону. Разом із тим, керівництво повинно тримати під пильним контролем поточні операційні витрати курорту.

ПРОЦЕС ПРОЕКТУВАННЯ

Загальний процес проектування гірськолижного курорту відображений на мал. 5.1.

Процес проектування забудови ділянки під гірськолижний курорт
Мал. 5.1 Процес проектування забудови ділянки під гірськолижний курорт

Концепція та визначення завдань

Створюється початкова концепція. Через високу собівартість освоєння, території, придатні для гірськолижного спорту, перш за все розглядаються як джерело прибутку від надання рекреаційних послуг, і в другу чергу - як землі для операцій з нерухомим майном. Проте, останнім часом посилюється тенденція до збільшення прибутковості курортів власне за рахунок використання землі. Гірськолижні комплекси можна умовно поділити так:

- Курорти I типу це курорти міжнародного значення, що пропонують бездоганні гори, широкий вибір готелів, житла та нерухомості на продаж.
- Курорти II типу ці курорти не настільки популярні, як попередні; вони пропонують меншу кількість розваг і розраховані на вужчий ринок (лижні клуби та групи).
- Курорти III типу пропонують високоякісні лижні траси, але ринок нерухомості розвинутий слабо. Багато з таких курортів працюють лише у вихідні дні.
- Малі, часто малорентабельні курорти - працюють лише у вихідні дні. Типовим прикладом є гірський клуб в Онтаріо, який не має снігових гармат, зі схилами з перепадом висот до 100 метрів, Т-подібними підйомниками (бугелями), забудований дерев’яними будиночками в швейцарському стилі та без ліцензії на продаж алкоголю.

Покупцями нерухомості на курортах І типу є, як правило, сімейні люди старшого віку, більш прив’язані до певного курорту чи місцевості; це майно навряд чи здаватиметься внайми. Прихильниками курортів ІІ типу є молодші люди, вони приїжджають на відпочинок частіше і катаються на різних курортах; нерухомість цікавить їх швидше як інвестиція, ніж як житло для себе. Менші курорти, що працюють у вихідні, переважно орієнтовані на сім’ї, дітей і лижників-початківців. Такі курорти відвідуються місцевими мешканцями і не приваблюють туристів з інших міст. Проте вони вирощують любителів, готових до більш складних схилів.

Далі визначаються конкретні цілі щодо освоєння та забудови курорту. Дослідження потенціалу ринку та порівняльна характеристика кількох земельних ділянок з оцінкою можливості фінансування проекту дозволяють визначити найбільш привабливу територію. Вона і стає об’єктом подальшого детального аналізу.

Далі визначаються загальні принципи проекту, розраховується пропускна здатність спусків та зони підніжжя. Після цього можна скласти більш докладний план і визначити, де саме пролягатимуть лижні траси. Як зазначено вище, саме лижні траси визначають схему розбудови мережі лижних підйомників та їх типи, що в свою чергу впливатиме на планування зони підніжжя гори. На кожному з етапів планування може виникнути необхідність переоцінки пропускної здатності лижних трас і, відповідно, перепланування їх розміщення.

Після цього проектується під’їзна дорога і робиться остаточна перевірка планування та збалансованості між собою всіх лижних трас, підйомників, зони підніжжя та під’їзних шляхів.

За необхідності проект може бути змінено і вдосконалено. Проектування розбивають на фази, креслять план зони підніжжя, план забудови та оперативний план. Тоді складають звіт про екологічну безпеку, проводять аналіз рентабельності підприємства і остаточний проект затверджується.

Короткий відступ 5.1
ПРОЦЕС РОЗБУДОВИ КУРОРТУ: РОБИМО БІЛЬШЕ ЗА МЕНШЕ

Генеральне планування курорту завжди було і надалі часто є тривалим виснажливим процесом, який може тривати і 20 років. Оскільки лижними курортами володіють відкриті акціонерні компанії, що котуються на біржах, тут існує постійний тиск з боку акціонерів, які хочуть отримувати від курорту негайні короткострокові прибутки. На думку Бекка Ціммермана, директора компанії Design Workshop, “продаж нерухомості стає рушійною силою для розвитку курортів, оскільки на експлуатації гори не заробиш так багато швидких грошей”. Середній вік лижників збільшується, вони отримують власні доходи і є потенційними покупцями нерухомості. Зараз зводяться об’єкти нерухомості різних цінових рівнів. Декілька років тому ванкуверська компанія INTRAWEST розпочала спорудження кондомініумів із невеличкими квартирами для тих, хто не може дозволити собі дорогу дачу. У Баффало Лодж, що в Кейстоні, площа такої квартирки становить у середньому 84 м2, що суттєво менше за середні розміри квартир на інших курортах Колорадо (110-130 м2). Та навіть при такій площі ціна квартири сягає 327 тис. доларів.

Джерело: Jill Jamieson-Nichols, “Beyond Skiing: New Trends in Colorado Mountain Resort Development Urban Land (April 1998) vol. 57: 82-85.

ДОЗВОЛИ ТА ЛІЦЕНЗІЇ

Більшість великих і популярних гірськолижних курортів США збудовано (хоча б частково) на території, що знаходиться в управлінні Лісової служби США (USFS). Понад 90% лижних курортів у Скелястих Горах і на Тихоокеанському узбережжі експлуатуються згідно ліцензій, виданих USFS. Для порівняння, на північно-східному узбережжі США частка таких курортів становить 35%, на Середньому Заході це 8% територій, а на Південному Сході немає жодного такого курорту. У 1960 році спеціальним Законом “Про довготермінове використання земель” було встановлене право на розташування приватних гірськолижних курортів на національних лісових землях. Така політика регламентувалась різноманітними протоколами та угодами між Лижною організацією Сполучених Штатів (U.S. Skiing), Національної асоціацією лижних курортів (the National Ski Areas Association - NSAA) та Лісовою службою США (USFS). Лижна організація Сполучених Штатів (U.S. Skiing) - це державний орган з питань лижного спорту і сноубордингу у США. Національна асоціація лижних курортів (NSAA) - це асоціація лижних курортів, що представляє більшість курортів, які працюють за ліцензіями на землях Лісової служби США. У свою чергу, Лісова служба відповідає за різні види діяльності в державних лісах, постійно дбаючи про охорону довкілля. Разом вони зосереджують свою увагу на наступному:

- партнерство між державними і приватними структурами для розвитку рекреаційних зон;
- різностороннє використання земель, що знаходяться у державній власності;
- захист інтересів місцевих общин;
- забезпечення життєздатності місцевої економіки;
- підтримання екобалансу.

Оскільки для освоєння земель під курорти потрібен дозвіл Лісової служби, власники та забудовники (дівелопери) курорту повинні продемонструвати, що його створення буде вигідним і для громади, і для держави, а також приноситиме прибуток самому власнику. Процес отримання дозволу складається із шести етапів:

1. Визначення потенційної ділянки обома сторонами - забудовником (дівелопером) і USFS.
2. Видання дозволу USFS на проведення детального дослідження ділянки забудовником.
3. Випуск USFS стислого тендерного буклету, який дає можливість забудовнику (та іншим претендентам) боротись за право на освоєння ділянки, подаючи свої пропозиції.
4. Надання USFS переможцеві тендеру на освоєння ділянки.
5. Підготовка обраним забудовником генерального плану та аналіз впливу майбутнього курорту на різні сфери суспільного життя та природу.
6. Видання USFS спеціальної ліцензії на користування землями. Укладається договір на користування землею між USFS та концесіонером. Довгостроковий дозвіл видається зазвичай на 20-30 років і стосується використування територій біля підніжжя гори (базова зона), тоді як на решту територій під освоєння ліцензії видаються щорічно.

Умови майбутнього освоєння та забудови є предметом переговорів. Концесіонер щорічно сплачує внески за право користуватися землею. Розмір таких внесків визначається у залежності від здійснених фізичних вдосконалень на території, що освоюється, а також від отриманого річного доходу.

Щодо експлуатації земель USFS можна зробити три основні зауваження:

1. Процес отримання дозволу USFS для початку роботи і/або подальшої розбудови курорту може бути надзвичайно довготривалим і коштовним.
2. Зміни умов експлуатації земель з боку USFS, які стосуються земельних зборів, власності чи довготривалої оренди земельної ділянки і т. ін., безпосередньо впливають на роботу курорту.
3. Курорти, які працюють відповідно до дозволу USFS, можуть бути закриті в кінці сезону, навіть, якщо пізнього весняного снігового покриву достатньо для продовження роботи курорту.

Іншими словами, курорти, які працюють за ліцензією від USFS, мають менше свободи у роботі, аніж ті, що працюють на приватній землі.

У Франції з часу, коли був прийнятий Закон “Про захист довкілля” (1976 р.), кожен проект майбутнього курорту з бюджетом понад 6 млн. франків повинен пройти екпертизу на предмет можливих наслідків для довкілля. У Німеччині визначальною є політична сумісність проекту. На відміну від США, у Франції діяльність жодного гірськолижного курорту не була припинена у зв’язку із можливістю завдання шкоди навколишньому середовищу.

У Австралії в штаті Вікторія створено спеціальну гірськолижну комісію штату, діяльність якої не підпорядковується Службі національних парків, оскільки лижний спорт та туризм значно відрізняється від інших видів діяльності в національних парках. Комісія контролює всі території, зайняті гірськолижними центрами, а також кілька потенційних ділянок під розвиток гірськолижних курортів.

ПРИВАБЛИВІ ДІЛЯНКИ

Головний принцип чіткий: захист довкілля є пріоритетом при розгляді
питань про розширення використання природних ресурсів.


- Витяг із плану адміністрування національного парку Бенфф, 1988.

ПРИДАТНІСТЬ ДІЛЯНКИ

Освоєння гірських ділянок - це особливо складне завдання. Лісова служба США розробила спеціальні критерії оцінки потенціалу ділянки (див. мал. 5.2).

Критерії Фактори оцінювання  
Сніговий покрив Кількість місяців 4 і більше 3 2 1 1 і менше
Структура снігу Частка сезону, коли достатньо сухого снігу 2/3 сезону і більше 1/2 1/3 1/4 Менше, ніж 1 місяць
Штучний сніг, якщо бракує природнього Кліматичні та економічні розрахунки щодо виробництва штучного снігу Дуже сприятливі Задовільні Невідповідні    
Снігопади як несприятливий фактор Кількість спричинених опадами проблем Незначна або жодних Поодинока шкода Велика шкода Регулярна велика шкода  
Стан льоду (лише для організації ковзанярства) Задовільний (кількість днів) 90 і більше 60 – 90 30 – 60 Менше 30 Оцінка виводиться коли є ковзанка
Перепад висот лижних трас У метрах, по території, придатної для катання Понад 900 м 600 – 900 300 – 600 180 – 300  
Стрімкість трас і рівень лижників Для початківців Для середнього рівня Для високого рівня Всі Всі Всі Більшість Більшість Більшість Адекватні Адекватні Адекватні Неадекватні Неадекватні Неадекватні Жоден Жоден Жоден
Орієнтація схилів За сторонами світу Пн. Пн.-сх. Сх. Зах. Пн.-зах. або пд.
Довжина трас Однотипність лижної траси Можна легко забезпечити Необхідні незначні модифікації рельєфу Необхідні значні модифікації Необхідні значні зміни рельєфу усієї території Неможливо забезпечити
Розчищення трас Витрати на розчищення Низькі Середні Високі    
Стан поверхні трас Витрати на зміни ґрунту, рельєфу, насаджень Жодних Низькі Середні Високі Зміни бажані, але не дозволені
Захищеність трас Природній захист від вітру і сонця Відповідає потребам всіх трас Відповідає потребам майже всіх трас Не відповідає потребам трас    
Вітер Типовий для сезону Не сильний Змінний Змінні поривчасті вітри Постійні сильні вітри  
Температура повітря Денна температура Переважно вище, ніж -17°C Макс. т-ра вища, ніж -17° у більшість днів Макс. т-ра нижча, ніж -17°С    
Лавини (їх імовірність та контроль) Імовірність лавини Небезпека лавини Необхідний рівень контролю Жодної Жодної Не потрібний Випадкова Низька Незначний Періодичні Середня Помірний Довготривалі Прийнятна протягом більшої частини сезону Інтенсивний Неприйнятна протягом більшої частини сезону
Забезпечення електроенергією Забезпеченість і ціна Наявна за номінальними цінами Наявна за помірними цінами Наявна за високими цінами Недоступна або цінові перешкоди  
Розміри стоянки та зони підніжжя Наявність місця для необхідної розбудови закладів зони підніжжя Достатньо для значної забудови Достатньо лише для мінімуму необхідних служб Достатньо, але складнощі із власністю на земельні ділянки Недостатньо (необхідні транспортні перевезення) Недостатньо
Характеристика сезону Порівняння зимової і літньої діяльності Влітку краще, ніж взимку Взимку краще ніж влітку Лише зимоий сезон    
Стан власності на землю Зона підніжжя у приватній власності (а не в розпорядженні Лісової служби США) Не важливо для успішного бізнесу Бажано, але не суттєво Необхідно – приватне володіння великими ділянками Необхідно – приватне володіння малими ділянками  
Оптимальний об’єм розбудови Величина території Державного значення Регіонального значення Місцевого значення    
Естетичний вплив Видимість з автомагістралей та населених пунктів Погана або взагалі не видно Більш-менш видно Добре видно Опис вигляду, за умови, якщо він є прийнятним.  
Доїзд Забезпеченість доїздом та транспортом із міст Ідеальний для ділянки Добрий, та потрібно ще кілька доріг Добрий, та необхідно ще багато доріг Не дуже добрий, але прийнятний Неприйнятний
Власна оцінка експерта   Відмінно Добре Задовільно Незадовільно Незадовільно

Мал. 5.2. Критерії оцінки потенціалу ділянки для освоєння її під гірськолижний курорт. Лісова служба США

Загальна фізична відповідність ділянки залежить від чотирьох аспектів:

- межі й привабливість ділянки;
- доступність з точки зору під’їзду та близькість до споживачів;
- екологічні обмеження;
- непередбачувані витрати через специфіку ділянки.

Привабливість

Привабливість ділянок визначається за різними факторами. По-перше, з точки зору природи та навколишнього середовища - люди шукають оптимальної рівноваги між кліматичними та погодними умовами, станом та кількістю снігу, тривалістю снігового сезону та лісовим покривом.

Слід уникати ділянок, на яких часто фіксуються надто низькі або надто високі температури і сильний вітер. Найкращим є сухий сніг. В сучасних умовах нормою вважається, коли рівень опадів на гірськолижному курорті сягає 600 см ні ед. напевне опечатка в оригіналі, ймовірніше 60 см). Використання обладнання для штучного снігу останми роками перетворило деякі невеликі гірськолижні курорти на прибуткові підприємства. У Новій Англії та інших східних штатах через значні температурні коливання і часті дощі і морози тривалість снігового сезону залежить саме від якості штучного снігу. Все частіше і частіше природний сніг на курортах доповнюють штучним.

Подібно до зрошувальної системи для гольфових полів, для систем штучного снігу необхідний резервуар води, розгалужена система трубопроводів і помп та велика кількість гармат для розпорошення снігу по схилах. Принцип роботи систем полягає у тому, що при певній температурі і вологості повітря вода у вигляді маленьких краплинок вистрілюється під дією стисненого повітря чи великих вентиляторів і падає на схили, вже перетворившись на сніг. Такий штучний сніг є щільнішим, містить більше води і менше повітря, ніж природний. Безкомпресорні системи є досить економічними і завдяки безшумності часто використовуються довкола зони підніжжя. Системи із застосуванням стисненого повітря є дешевшими в обслуговуванні та ремонті, мають довший термін експлуатації. Вони ефективні за погоди, не зовсім сприятливої для виробництва снігу, тоді як безкомпресорні системи найкраще працюють за низьких температур, в ідеалі близько -17°С.

Снігові гармати потребують надійного і високоякісного водопостачання, а також забезпечення легкого доступу до всіх вузлів системи подачі води. Для прикладу, щоб покрити 100 м2 площі сніговим покривом товщиною 30 см., необхідно 17 000 літрів води. Це означає витрату від 2 000 до 38 000 літрів води за хвилину. 78% перетвореної у сніг води навесні стікає назад у басейни річок.

ҐРУП ДЕЛЬТА, відома консалтингова компанія, що спеціалізується по лижних курортах, розробила методику, яка забезпечує мінімізацію витрат на виробництво штучного снігу і підвищення привабливості курорту для лижників. Для прикладу, будується одна або декілька трас шириною 90-120 м, посередині траси створюються острівці, які урізноманітнюють спуск та запобігають монотонності порожньої траси. По середині траси закопується лише одна водяна труба, і з інтервалом 40 м встановлюються гідранти зі сніговими гарматами, які таким чином можуть обслуговувати обидві сторони траси.

Повністю автоматизовані системи штучного снігу почали випускати в середині 1980-х років. Для обслуговування їх шлангів та гармат необхідно лише кілька людей. Це особливо зручно для таких країн як Франція, із суворим трудовим законодавством, що обмежує гнучкість графіку роботи персоналу та тривалість робочого дня.

У Північній Америці північна і північно-східна орієнтація схилів захищає їх від впливу сонця і вітрів. На дуже стрімких схилах, а також на схилах на низьких висотах з вищими температурами зі снігом буває більш проблематично, хоча це дуже залежить від того, де знаходиться гора. Наприклад на г. Маунт Худ (Орегон), снігу так багато, що навіть південні схили вище лінії лісу є ідеальними для катання в пізній весняний сезон.

Лісовий покрив робить катання цікавішим і одночасно захищає від вітру як лижника, так і лижну трасу. Він додає контрастності, коли сонячне проміння падає під малим кутом, а також урізноманітнює і ускладнює катання для досвідчених лижників.

Рельєф місцевості є другим фактором, який впливає на привабливість ділянки. Кут нахилу ділянки повинен відповідати рівню катання цільової групи лижників. Перепади висот і різноманітність пейзажів сприяють формуванню приємних вражень від перебування на схилі. Особливу увагу забудовники повинні звертати на наступне:

- стрімкі та нестійкі схили та зони каменепадів;
- сильні снігопади;
- снігові лавини;
- мікрокліматичні умови, зокрема небезпечний вплив вітру;
- вододіли та заболочені ділянки;
- повені і сезонні водні потоки;
- проблеми якості повітря, що виникають через «інверсію» (ефект бурих хмар, спричинений холодним повітрям, яке утримує теплі повітряні потоки близько до землі);
- перспективи на майбутнє;
- сонячне випромінювання та тінь;
- вплив сезонних змін на види курортної активності.

Місткість схилу - це кількість лижників, що перебувають на одному акрі (0,4 га) території, із врахуванням того, що реально кількість лижників на лижних трасах становить менше половини від їх загальної кількості. Решта лижників в цей час піднімається на гору, відпочиває у котеджах або стоїть в чергах на підйомник. Допустима щільність лижників залежить від цільової групи клієнтів. На курортах, орієнтованих на людей у відпустках, вона в середньому становить від 10 до 15 лижників на акр (25 - 42 лижники/га). Цей чинник впливає не тільки на привабливість курорту та безпеку лижників, а й на економіку курорту. Чим вищими є витрати на будівництво і чим коротший сезон, тим більша щільність лижників необхідна для того, щоб курорт працював з належною прибутковстю. Середня кількість відвідувачів на курортах Нової Англії становить приблизно 20 осіб на акр, тоді як на Середньому Заході вона зростає до 100 осіб на акр (250 осіб/га).

Також щільність лижників залежить від снігового покриву, від якісного проектування схилів та лижних трас і від догляду за ними. За умов великої кількості та доброї стійкості снігу, належного догляду за ним, трамбування, штучного виробництва снігу та вдалого проектування лижних трас, можна допускати більшу щільність лижників.

Основним стримуючим фактором для гірськолижних курортів і третім фактором, який впливає на привабливість ділянки, є недостатність зони підніжжя. Особливо це стосується умов для паркування. Для найефективнішого функціонування гори слід організувати розгалужену систему підйомників, яка дозволятиме рівномірно розосереджувати відвідувачів по схилах. Підйомники повинні розходитись з одної або двох точок. Територія навколо посадочних станцій біля підніжжя повинна бути достатньо великою, щоб це можна було здійснити.

Щільність закладів для проживання зменшується у міру віддалення від зони підніжжя. Висока щільність, високі ціни на проживання - в основному мова йде про готелі - це характерні ознаки зони навколо зони підніжжя, і вони задовільняють потреби тих лижників, які зупиняються на відносно короткий час. Трохи далі, як правило, збудовані кондомініуми - багатоквартирні будинки із трохи меншою “щільністю” мешканців. Ще далі розміщені односімейні будинки, тут люди платять гроші за можливість милуватись приємними пейзажами. Прямий доступ до схилів збільшує вартість готельного номера або ціну на нерухомість.

Роздрібну торгівлю також структуровано подібним чином - ресторани, лижні крамниці, спеціалізовані магазини розташовані безпосередньо біля схилів; трохи далі знаходяться заклади, які надають побутові послуги, а ще далі - великі крамниці.

Четвертим і останнім фактором, що впливає на привабливість ділянки, є потенційна тривалість сезону. Типовий гірськолижний сезон триває 130 днів: приблизно від Дня подяки (кінець листопада) до Великодня - зі змінами в залежності від кліматичних умов. Прикладом може слугувати тривалість сезону в північному Онтаріо і північному Мічігані - 131 день, тоді як на півдні Квебеку сезон в середньому на 10 днів коротший. Сезон в центральному та південному Мічігані триває 100 днів - з середини грудня до третього тижня березня. В південному Онтаріо 70-ти денний сезон починається перед Новим роком і триває до кінця лютого. Впровадження нічного катання є ще одним способом значного збільшення кількості лижників, що обслуговуються, а це підвищує економічну життєздатність курортів.

Відстань до клієнтів

Чим привабливішою буде територія курорту, тим з більшої відстані до неї будуть їхати туристи. З іншого боку, у міру зростання відстані до клієнтів масштаби і привабливість території курорту повинні теж зростати. Курорти, що в основному приймають лижників, які готові потратити на дорогу 1-2 години і планують кататись протягом дня, орієнтуються на місцевий ринок. Курорти, в основному завантажені по вихідних днях і націлені на регіональний ринок, як правило приймають лижників, готових провести в дорозі до улюблених схилів до пів-дня. Шанувальники курортів, націлених на загальнонаціональний ринок та міжнародних відвідувачів, готові витратити більш, ніж половину дня для задоволення своїх рекреаційних потреб.

Короткий відступ 5.2
СНОУ-ІНЖИНІРИНГ

“Сноу-інжинірінг” - це консалтингова компанія, яка спеціалізується на створенні нових гірськолижних курортів, а також допомагає вже існуючим курортам покращити їхні траси і рівень послуг. Компанія заснована у 1958 році. Кожного разу, виконуючи роботу на новій ділянці, компанія перевіряє кожну деталь. Гора, що на перший погляд може здатись дуже вдалою для гірськолижного спорту, може мати багато недоліків для створення відпочинкового комплексу.

Спуски повинні бути розташовані по таких напрямках, щоб це сприяло максимально зберегти достатній сніговий покрив. Місцевість повинна бути достатньо різноманітною, щоб надати можливість насолодитись катання лижникам з різним рівнем підготовки. Слід брати до уваги й обмежувальні фактори довкілля. Були випадки, коли “Сноу-іжиніринг” попереджала майбутніх засновників гірськолижних курортів про те, що їхні території є непридатними для курорту. Солідна репутація цієї компанії ґрунтується частково на її відмові представляти якийсь певний продукт. В основному вона займається адаптацією обладнання для потреб якоїсь окремої гори. В додаток до пропозицій щодо планування та проекту гірськолижного курорту компанія скеровує керуючого будівництвом в район будівництва для нагляду за будь-яким роботами, які необхідно провести на місці.

Джерело: Michael Kirkpatrick “Jack Frost, Inc. ” New England Business 13, no.2 (February 1991): 52-53

Екологічні обмеження

Переважну більшість лижників приваблюють зимові курорти, де є можливість насолодитись красою природи. Щоб курорт був прибутковим у довгостроковій перспективі, дуже важливо дотримуватись балансу між завантеженістю його лижниками і естетикою вражень від перебування тут на відпочинку. Курорти можуть стикнутися з такими обмеженнями щодо довкілля, як, наприклад, наявність ареалів зникаючих видів тварин, існування специфічних культурних та археологічних особливостей, які необхідно зберегти, або бідність природних ресурсів. При побудові лижного курорту слід звертати особливу увагу на:

- мінімізацію впливу на довколишнє середовище під час будівництва;
- збереження ареалів дикої природи;
- мінімізацію викидів від снігоутворюючого обладнання у ріки та потічки; для цього слід використовувати спеціальні басейни чи резервуари;
- забезпечення доставки працівників громадським транспортом а гостей - регулярним спеціальним транспортом для забезпечення якості та чистоти повітря;
- розвиток програми переробки та утилізації сміття;
- енергозберігання.

Вартість ділянки

Вартість землі повинна бути збалансована відносно прибутку, котрий можна отримати від її використання. На заході більш ніж ? всіх гірськолижних курортів розташовані на землях в державній власності з встановленою річною орендною платою. В інших регіонах вартість землі є наріжним каменем у визначенні економічної життєздатності території. Ціна землі понад 1000 доларів за акр (0,4 га) робить ділянку занадто дорогою, якщо тільки на ній не присутні певні сприятливі фактори, які можуть компенсувати такі витрати.

Все більше курортів використовують технології для виробництва штучного снігу, щоб розширити свої можливості приймати туристів. Тут необхідно провести ретельний аналіз і розрахунки, оскільки закупівля такого обладнання є досить великою інвестицією, яка вимагає капіталовкладень від 25 до 70 тис. доларів на акр (62,5 - 175 тис. доларів на гектар). Крім того, витрати лише на технічне обслуговування такого обладнання складають п’ять доларів за годину на один гектар. А вартість води та електроенергії слід ретельно розраховувати у співставленні з можливим додатковим доходом.

ОСНОВНІ КЕРІВНІ ПРИНЦИПИ ПЛАНУВАННЯ

“Вміле планування розвивається як процес, в якому чітко формулюються
завдання і цінності, встановлюються планово-обумовлюючі сили
і визначаються стратегічні пріоритети і концепції, полегшуються зміни
і не відбувається втрата індивідуальності проекту.”


ELDON BECK AND SHERRY DO RWARD
Resourt Development Handbook
(Посібник із створення курортів, Елдон Бек і Шері Дорворд)

Місцеві громади, що проживають поруч із гірськолижними курортами, повинні намагатись задовольнити очікування гостей і представити їм якісь унікальні особливості та переваги їхньої місцевості. Цей зв’язок між людьми і природою повинен в кінцевому результаті призводити до формування міцних місцевих громад, які емоційно пов’язані зі своєю землею.

У плануванні такої общини чи селища корисно враховувати різноманітні фізичні, естетичні і соціальні чинники. До найважливіших із них належать:

- врегулювання автомобільного руху;
- кількість відвідувачів;
- пристосованість для інтенсивного пішоходного руху;
- наявність фізичних та візуальних зв’язкових ланок між громадою і оточуючим природним середовищем;
- забезпечення потреб місцевого населення.

Дотримання певних принципів під час планування курортів убезпечить ділянку від можливих подальших проблем під час будівництва і подальшої роботи курорту та в співіснуванні із місцевою громадою.

1. Щоб уникнути конфліктів щодо функціонального використання землі, планування лижних трас та підйомників слід пристосовувати до природніх умов даної ділянки (рельєф, насадження тощо). Тоді проект буде прекрасно вписуватись у природнє середовище без його нищення чи модифікації (буде “екологічно дружнім”). Крім того, чим менше модифікацій території, тим дешевшим є будівництво.

2. Розподіл лижників за рівнем навичок катання має вигляд дзвоноподібної кривої, на кожному кінці якої містяться по 5-15% лижників, а посередині - близько 70%. І дійсно, реальна ситуація на курортах фактично відповідає цим пропорціям (5-15% - початківці, 70% - середній рівень; 5-15% -високий рівень). В ідеалі гірськолижні траси повинні бути розподілені за складністю саме у такому співвідношенні.

3. Свіжовтрамбовані спуски приваблюють лижників, які за вправністю катання на 1-2 рівні нижчі, ніж ті, на кого дійсно розрахований схил. З іншого боку, горбисті чи підмерзлі траси стають складнішими.

4. Зі зростанням рівня катання лижників, ті самі схили поступово перестають бути для них цікавими. Задовольнити потреби досвідчених лижників набагато “дорожче” для курорту, оскільки у порівнянні з початківцями вони потребують крутіших спусків, наїжджають набагато більше “вертикальних метрів” за день, піднімаються на підйомнику значно частіше, і їм більше подобається кататись з вершини гори, де планування, розбудова конструкцій і обслуговування гори є суттєво дорожчими. Через те, що вони їздять швидше, ніж початківці, підйомники і спуски можуть прийняти меншу кількість досвідчених лижників, ніж новачків.

5. Лижники-початківці та лижники-середнячки приносять набагато більше прибутку, ніж досвідчені лижники.

6. У ході проектування під’їзних шляхів курорту за основу повинні розглядатись транспортні потоки у години пік, коли погода не є визначальним фактором. Як правило, лижники прибувають на курорт протягом двох годин вранці, тобто у 60% випадків траспортні потоки можна добре контролювати без заторів і перенасичення. Далі, очікується, що погода буває поганою орієнтовно у 20% випадків протягом піку лижного сезону, коли доїзд до курорту займе більш, ніж 2 години. І, нарешті, решта 20% випадків - доїзд триватиме більше 2 годин, коли кількість бажаючих кататись перевищуватиме планову потужність курорту.

ПОТУЖНІСТЬ КУРОРТУ

“Слід обміркувати, як розділити лижників із різним рівнем катання.
Вони не повинні заважати одні одним. Траса, на якій будуть ділянки різної
складності, виявиться заскладною для менш досвідчених лижників і не набуде
популярності серед більш досвідчених через надто прості її відрізки.”


ЛІСОВА СЛУЖБА США
Планування курортів для зимових видів спорту

Щоб правильно визначити загальну потужність курорту, слід розрахувати за площею схилів кожного рівня складності загальну пропускну здатність трас. На основі пропускної здатності трас можна визначити потребу у підйомниках і облаштуванні зони підніжжя

ПОТЕНЦІЙНА ПОТУЖНІСТЬ

Щоб визначити пропускну здатність гірськолижних трас, уважно виконайте наступні сім кроків:

1. Межі території курорту. Спочатку визначіть і нанесіть на карту межі території курорту.

2. Загальна придатна для катання територія. Наступний крок – це визначення всієї придатної для катання площі. Кожну місцевість можна класифікувати як непридатну для катання, відносно придатну і привабливу. Непридатними вважаються занадто стрімкі, занадто пологі, кам’янисті, лавинонебезпечні схили, а також зони можливих сильних поривів вітру. У розрахунки не включають зону підніжжя, скелясті місця, а також ділянки із нестабільними ґрунтами.

Відносно придатна місцевість підходить для катання, але не є привабливою. Це можуть бути вузькі чи пологі схили. Такі площі можна використати для доїзду чи виходу на основні площі для катання, або для сполучення між привабливими трасами. Ці площі не включаються в розряд придатних для катання.

3. Класифікація за рівнем вправності лижників. Загальна площа, придатна для катання, складається зі схилів із різним кутом нахилу. Чим стрімкіший схил, тим вправнішим повинен бути лижник. Досвідчені лижники надають перевагу ділянкам, де менше людей. Крім того, фактор безпеки вимагає, щоб на стрімкіших схилах було менше лижників у перерахунку на одиницю площі. Отже, наступним кроком буде поділ усієї придатної для катання території за рівнем вправності лижників.

Лісова служба США рекомендує відводити для початківців схили з кутом нахилу 15-25°, для лижників середнього рівня – 25–40°, і для досвідчених – понад 40°. У таблиці 5.1 наведено принципи планування лижної території, систематизовані відомим у цій галузі консультантом Тедом Фарвелом.

ТАБЛИЦЯ 5.1 Планування лижної території

Рівень навичок катання Кут нахилу траси ПРОПУСКНА ЗДАТНІСТЬ ДІЛЯНКИ Перепад висит у футах (а) Перепад висот у метрах (а)
Частка від загальної кількості лижників Лижників / на акр (0,4 га)
Перебуває на трасах Перебуває загалом по курорту
Початківець 10-15° 5% 22-44

50-100

421 128
Новачок 15-25° 10% 18-26 40-60 946 288
Нижче середнього 25-35° 20% 13-22 30-50 1262 385
Середній 30-40° 30% 9-15 20-35 1683 513
Вище середнього 35-45° 20% 7-9 15-20 2322 577
Високий 45-60° 10% 4-7 10-15 2709 673
Дуже високий 60°+ 5% 4-7 10-15 3871 962
Середнє значення     10-17 23-28 2000 479
Середнє значення за добу(б)         9299 2834

(а) Перепад висот у футах (метрах), який лижник відповідного рівня долає за годину
(б) Ґрунтується на спостереженнях, за якими початківці за день катаються 5 годин, лижники середнього та високого рівнів - 6 годин.

Джерело: The Concept of Balance. Ski Area Design Analysis and Mountain Design Process. Bolder, Colo, Ted Farwell and Associates Inc., 26

4. Ідеальні пропорції. Наступний крок – порівняння площі схилів кожної категорії складності з ідеальними показниками. В ідеалі вважається, що початківців та досвідчених лижників є приблизно по 20%, в той час як близько 60% – лижники середнього рівня. Фактичний розподіл площ відповідно до навичок лижників в середньому по США є таким: 24% площ припадає на початківців, 45% – на лижників середнього рівня і 31% – на лижників високого і дуже високого рівнів. На Південному Сході і Середньому Заході США прослідковується тенденція до збільшення площ, розрахованих на початківців, а в Скелястих Горах - навпаки, зростає частка трас для досвідчених лижників. Більш докладно розподіл наведено у таблиці 5.1. Додатково зауважимо, що досвідчені лижники проводять значну кількість часу на схилах середнього рівня складності.

Пропорції для кожного курорту залежать від того, на який цільовий ринок він орієнтується, від особливостей та рельєфу самої ділянки, загальної довжини всіх трас та підйомників і принципової концепції гірськолижного курорту.

5. Освоєні лижні площі. Необхідно визначитись із площами, які будуть відведені для кожної категорії лижників. При цьому слід орієнтуватись не на забезпечення максимальної кількості лижників на трасах, а на формування оптимального співвідношення між трасами різних категорій.

6. Підготовка території. Наступним кроком буде визначення загальної площі території, що підлягатиме розчищенню. Як правило, на лижних курортах недоторканою залишають від 1/2 до 2/3 гори. Найкраще відвести половину території на траси, а половину - на буферні зони. Таке облаштування забезпечує захист від вітрів як для лижників, так і для трас, в той же час допомагаючи орієнтуватись при туманній погоді. Пейзаж залишатиметься привабливим, а за умови кваліфікованого догляду за лісом останній сприятиме стабілізації ґрунтів, водовідведенню і захисту довкілля. Як наслідок - збільшення придатної для катання площі.

7. Кількість лижників. Далі необхідно підрахувати загальну допустиму кількість лижників, що дорівнює площі території, саме придатної для катання, помноженій на коефіцієнт щільності лижників на одиницю площі. Цей коефіцієнт залежить від наступних чинників:

- тип гірськолижного курорту - коефіцієнт щільності вищий в гірськолижних центрах зі щоденним режимом роботи, нижчий у центрах, що працюють тільки у вихідні, і ще нижчий на курортах, де люди проводять свої відпустки;
- плановий догляд за сніговим покривом - рівень складності схилів залежить від стану снігового покриву. Але незалежно від цього, догляд за схилами сприятиме збільшенню можливої кількості лижників на акр на схилі без погіршення враження від катання. Догляд за схилами також знижує рівень складності траси;
- надання лижниками переваги тим чи іншим типам трас;
- рівень лижних шкіл;
- об’єми снігоутворення - від 80 до 85% американських гірськолижних курортів потребують штучного снігоутворення. Відповідні капіталовкладення дозволяють збільшити коефіцієнт щільності лижників на одиницю площі;
- ширина трас - чим ширший схил, тим більший показник щільності лижників на ньому;
- конфігурація ділянки;
- пропускна здатність мережі підйомників.

В таблиці 5.2 наведено орієнтовні параметри розподілу щільності лижників на один акр. На курортах для проведення відпусток пріоритетною є різноманітність і менша щільність лижників на одиницю площі, в той час на курортах Середнього Заходу, цілодобових курортах і курортах, де сніговий покрив забезпечується снігоутворюючим обладнанням, допускається вища щільність. Широкий спектр показників означає, що цей параметр повинен бути ретельно адаптований до кожної конкретної ситуації.

ТАБЛИЦЯ 5.2 Підрахунки щодо кількості людей на 1 акр

  Тед Фарвел Корпорація Аспен Пн-Зх. Тихоокеанський район Служба лісів США Різні консультанти з лижних питань
Початківець 50-100 15 35 25 50-100
Новачок 40-60        
Нижче середнього 30-50 10 15 15 20-35
Середній 25-35        
Вище середнього 15-20        
Високий 10-15 5 5 10 10-15
Дуже високий 10-15        

Джерело: The Concept of Balance. Ski Area Design Analysis and Mountain Design Process. Bolder, Colo, Ted Farwell and Associates Inc., 5

Одномоментна кількість лижників (ОМКЛ)

Не всі лижники перебувають на схилі гірськолижного курорту одночасно. Згідно зі стандартами Служби лісів США, в будь-який визначений момент часу на схилі перебувають лише 50% лижників. Відповідно до цього принципу гора може розмістити вдвічі більше лижників, ніж знаходиться на її спусках. У показниках щільності лижників на один акр, зазначених в таблиці 5.2, це припущення враховано. В такому випадку кількість лижників не слід індексувати.

Одномоментна кількість гостей (ОМКГ)

Цей параметр включає і тих гостей, які не катаються на лижах. Наприклад батьки, діти яких катаються, самі залишаються у готелі. Значення відповідної поправки до пропускної здатності курорту залежить від типу і обсягу додаткових послуг. Служба лісів США використовує коефіцієнт 1,15.

ОМКГ = ОМКЛ x 1,15

В результаті ми отримуємо кількість людей, які можуть бути розміщені на курорті.

Нічне катання

За рахунок відносно невеликих додаткових витрат на освітлення можна підвищити потужність курорту на 60%. Близько 45% з усіх гірськолижних курортів США пропонують нічне катання, частка таких курортів є більшою на північному сході, південному сході і середньому заході ( 44%, 89%, 92% відповідно), і нижчою – на тихоокеанському узбережжі та в Скелястих горах (36% та 20%, відповідно). Через ілюзію вищої швидкості вночі схили ніби представляють собою складніший виклик, ніж вдень. Через це лижнику з середнім рівнем підготовки навіть простий схил може здаватися складнішим.

ЛИЖНІ ТРАСИ

“Там, де це можливо, ізольовані території біля підніжжя гори
повинні бути сполучені з громадськими автостоянками,
або з центрами громадського транспорту.”


- СЛУЖБА ЛІСІВ США
Planning Considerations for Winter Sports Resort Development

ПЛАНУВАННЯ ДІЛЯНКИ

Схили, орієнтовані в основному на північ або північний схід, менше за інші піддаються впливу сонячних променів, і тому краще утримують сніговий покрив. Вітер, однак, може завдати більше шкоди, здуваючи сніг зі схилів. Незважаючи на те, що застосування снігоутворючого обладнання відкрило дорогу створенню гірськолижних курортів в тих регіонах, де вони були б за інших умов економічно невигідними, певні вимоги до ділянки залишаються актуальними. Необхідна така комбінація природного і штучного снігу, яка б уможливила катання протягом 80-100 днів на рік. Для курортів, які залежать від снігоутворючого обладнання, це означає від 800 до 1000 годин температури повітря нижче -2° С. Відповідну інформацію можна отримати у місцевих гідрометеорологічних закладах.

При плануванні спусків на гірськолижному курорті будуть корисними наступні рекомендації.

- Розміщуйте спуски паралельно до лінії падіння. Лінія падіння - це напрямок природного схилу між двома точками на горі, вона перпендикулярна до горизонтального траверсу. Максимальне дотримання цієї лінії забезпечує ефективність і високу якість траси. Використання природних впадин та низин дозволяє заощадити витрати на зрізання та підсипання гори.
- Щоб зробити катання цікавішим, запропонуйте лижникам різні кути нахилу. На початку траси лижник повинен бачити достатньо, щоб оцінити загальну її складність, проте під час спуску його повинні очікувати несподіванки.
- Розширюйте стрімкіші частини схилів до 25-75 метрів. Ширина трас може коливатись від 15 до 120 метрів і звичайно становить 30-60 метрів. На вершині і біля підніжжя гори траси повинні бути ширшими для уникнення великого скупчення лижників.
- З міркувань техніки безпеки слід розділити траси і підйомники .
- Щоб зберегти сніг на схилах, слід збільшити їх затіненість і захистити їх від вітру.
- Край зони вирубування лісу повинен бути нерівним, залишіть дерева різної висоти на різній відстані від середини траси для захисту від вітру і створення естетичного вигляду. Використовуйте лісові острівці для розділення лижників на потоки згідно рівня навичок. Уникайте вирубування рослинності, що захищає дерева зі слабкою кореневою системою від шкідливого для них вітру (це особливо стосується хвойних дерев).
- Доглядайте за всіма трасами.
- Щоб траси були цікавішими для більш досвідченого лижника, створіть на них нерівності, але майте на увазі, що це призводить до зменшення щільності лижників і зниження безпеки катання.

Короткий відступ 5.3
ПІВНІЧНА ЗІРКА НА ТАХО

Каліфорнійський гірськолижний курорт “Північна зірка на Тахо” (Northstar-at-Tahoe) конкурує з багатьма іншими курортами, розташованими на відстані години їзди. У вирішенні технологічних питань курорт “Північна зірка на Тахо” є передовим і практичним.

Тут встановлено швидкісні сучасні підйомники, машини для догляду схилів і снігоутворююче обладнання, крім того, “Північна Зірка” - перша гора у Сполучених Штатах, де впроваджено електронну карту трас. На курорті також організовано програму для постійних клієнтів - клуб “Вертикаль”. Члени клубу мають особисті браслети із запрограмованими мікрочіпами, що дають їм прямий доступ до спеціальних клубних ліній на всіх підйомниках. Мікрочіп сканує і записує метраж наїжджений власником данного браслета за певний період в базу даних, і на її основі членам клубу присвоюються призи та знижки. За допомогою браслетів члени клубу можуть оплачувати квитки на підйомники, харчування, лижну школу, навіть догляд за дітьми, а також отримувати електронні повідомлення під час катання.

Підрахунками доведено, що Клуб “Вертикаль” приніс розвитку бізнесу “Північної Зірки” 2 мільйони доларів з початку його заснування (1992р.), а на членів клубу припадає 14% від усіх 500 000 відвідувань курорту. Певна річ, що “Північна зірка” повернула собі всі витрати на цю іновацію.

Джерело: Allessandra Bianchhi, The Ultimate Frequent Flier, 125

Питання: Які інструменти менеджменту були використані на курорті “Північна Зірка на Тахо”, щоб покращити рівень обслуговування в мережі підйомників?

МЕРЕЖА ПІДЙОМНИКІВ

“Використання гелікоптерів при будівництві підйомників
виключає необхідність підведення доріг до кожної опори.”


- СЛУЖБА ЛІСІВ США
Planning Considerations for Winter Sports Resort Development

Пропускна здатність підйомників повинна бути зрівноважена з пропускною здатністю трас, якими лижники спускаються. Метою є розпорошення лижників по усій горі таким чином, щоб час, який витрачений у черзі до підйомника, не перевищував час самого підйому.

В ідеалі система підйомників повинна перекривати перепад висот 300-600 метрів при довжині траси від 1200-1500 метрів. При виведенні цих цифр враховуються як характеристики лижників, так і економічна сторона питання. Для тих, хто проживає на рівні моря, фізичні зусилля, витрачені на катання на більшій висоті, повинні компенсуватись відпочинком у черзі або у готелі чи ресторані. Багато лижників почуваються впевненіше, якщо весь шлях підйому від початку до кінця проглядається. Оскільки більшість лижників любить однорідний сніговий покрив, вони надають перевагу трасам з перепадом висот не більше 600 метрів. Якщо перепад висот становить більше 750 метрів, стан снігового покриву може змінюватись. І насамкінець, тривалий підйом на відкритому підйомнику може бути неприємним через холод.

З економічної точки зору зі збільшенням довжини підйомника його прибутковий потенціал підвищується, а витрати в перерахунку на довжину зменшуються. Оскільки довший підйомник дозволяє підвищити потенційну потужність курорту, збільшується допустима кількість лижників і зменшуються витрати на їх обслуговування. Кожен підйомник потребує як мінімум трьох операторів. На довших підйомниках перевозиться більше людей, а витрати на оплату праці залишаються незмінними.

Пропускна здатність підйомника для обслуговування гори чи її частини визначається наступним чином:

1. Визначте кількість лижників кожного рівня підготовки.
2. Перемножте кількості лижників на відповідні перепади висот у метрах (ПВМ), що долаються лижником за годину (див. мал. 5.3.).
3. Додайте отримані числа, щоб отримати загальний ПВМ на годину, необхідний для обслуговування гори чи її частини.
4. Поділіть на вертикальну довжину підйому гори.

Отримана сума становить необхідну для обслуговування гори чи її частини пропускну здатність підйомника за годину. Порівнюючи цю цифру з пропускною погодинною здатністю різних підйомників, може бути визначена необхідна кількість підйомників.

У мережі підйомників чималу роль відіграє як їх естетичний вигляд, так і пропускна здатність. Щоб зацікавити відвідувачів в усі пори року, вся територія гірськолижного курорту, включно з підйомниками, повинна виглядати привабливо. Підйомники можна приховувати в критичних точках. Важливим є колір і

відбиваюча здатність конструкцій. Щоб покращити її, в міжнародній практиці прийнято гальванізувати опори. Опори зі світлим антикорозійним покриттям, встановлені на Мідній горі в штаті Колорадо, цілком виправдали себе, оскільки, простоявши від 3 до 5 років, потьмяніли і злились із навколишнім середовищем.

ТИПИ ПІДЙОМНИКІВ

На сьогоднішній день широко використовуються 4 типи підйомників: бугельні; канатні витяги; крісельні підйомники; вагончики або гондоли.

Малі бугелі

Старі витяги фактично буксирували людей на гору. Дешеві і легкі у використанні, вони водночас були незручними і потенційно небезпечними на довгих дистанціях, навіть на відносно пологих схилах. Зараз існують їх вдосконалені версії: з ручкою, прикріпленою на рухомому тросі над землею. Ці так звані бугелі з ручкою є найзручніші на дистанціях до 300 метрів.

Бугелі

Тут також використовується рухомий трос, але він натягнений на висоті, а лижник залишається на поверхні землі. Їх називають по-різному: Т-подібні, J-подібні, “тарілочки”, підйомники “Пома”. Як і бугелі, ці підйомники обмежують рух лижників на схилі, оскільки заборонено перетинати доріжку підйомника.

Крісельні підйомники

Крісельні підйомники - робоча конячка гірськолижної індустрії - дозволяють лижникові відпочити, поки від піднімається. На відміну від перших двох категорій, крісельні підйомники не обмежують рух лижників на спуску. Крісельні підйомники бувають одно-, дво-, три- або чотиримісні. Підвищення кількості місць на підйомнику значно підвищує його пропускну здатність, а основні витрати при цьому відносно знижуються.

Розробка високошвидкісних чотиримісних крісельних підйомників з непостійною фіксацією на тросі дозволила безпечно наростити об’єми перевезень. Система працює на високошвидкісному тросі, який постійно рухається. Крісла швидко пересуваються вверх і вниз схилом, але коли крісло наближається до місця, де сідають та висідають лижники, воно сходить з тросу і практично зупиняється. Збільшена швидкість перевезень дає змогу таким підйомникам покривати довші відстані порівняно з бугелями та канатними витягами

Такі підйомники можуть не лише рухатись по прямій вверх, а й переносити людей зигзагом над складною місцевістю. На вершині гори може утворюватись скупчення лижників, оскільки підйомник може швидко піднімати велику кількість людей.

Гондоли та вагончики

Коли погодні умови не дозволяють використати крісельні підйомники, тоді альтернативою виступають гондоли або вагончики, хоча вони дорожчі й повільніші.

Короткий відступ 5.4
КРІСЕЛЬНІ ПІДЙОМНИКИ ЗІ ЗНІМНИМИ ЗАХВАТАМИ ФІРМИ “ПОМА”

Лижники люблять швидкість, а власники та розробники курортів вимагають максимальної надійності за мінімальних технічно-господарських витрат. Фірма “Пома” - незмінний лідер у галузі виробництві швидкісних підйомників. Звернімо увагу на те, що коли у 1990р. було відкрито курорт “Ґрін Маунтин Експрес” у м. Шуґарбуш, штат Вермонт, там був перший крісельний підйомник, що рухався зі швидкістю 335 метрів на хвилину, і на сьогодні він відпрацював вже більше 8000 годин. Восьмимісна гондола, встановлена у 1991р., вперше могла здолати 365 метрів за хвилину, і на сьогодні відпрацювала вже більше 10000 годин. На сьогодні фірма “Пома” встановила у Північній Америці 18 крісельних підйомників, що рухаються зі швидкістю 335 м/хв, 6 гондол та 8 модифікованих крісельних підйомників з відкидними захватами швидкістю 365 м/хв і крісельні підйомники на схилах Маунт Худ Медоуз і Енджел Фаєр (обидва у штаті Вашінґтон), що працюють зі швидкістю 365 м/хв. Крісельні підйомники від “Пома” з відкидними захватами дозволяють системі зменшити швидкість, коли лижники сідають і висідають з кріселок та збільшувати її під час самого підйому. “Пома” продовжує проектувати швидкі та зручні підйомники. Зараз розроблено нову модель вагончика із вмонтованим гумовим блоком, що пом’якшує підйом, зменшує загальну вібрацію, і є недорогим при монтажі -все це для забезпечення швидкого і відчутно м’якшого підйому.

Джерело: Веб-сайт компанії „Пома Груп” (http://www.pomagroup.com/detach.htm), серпень 2000 р.

Питання: З точки зору маркетингу та іміджу, чи є у Вас якісь думки щодо перспективності крісел з відкидними захватами? Може їх необхідно називати якось по-іншому? Якщо так, то як?

ЗОНА ПІДНІЖЖЯ

“Якщо будиночки, що імітують швейцарські шале,
зводити поруч зі справжніми шахтарськими котеджами,
то як одні, так і інші виглядатимуть дещо дивно.”


- JOHN COTTLE
Hagman Yaw Architects

Розміри і кількість елементів інфраструктури на території біля підніжжя гори, визначаються кількістю і категоріями лижників на її схилах. Як мінімум, базова зона повинна містити пункти прокату, магазини лижного спорядження, станцію невідкладної допомоги, лижну патрульну службу, лижну школу з достатньою кількістю простору ззовні, щоб там могли збиратись люди, а також заклади громадського харчування.

АВТОМОБІЛЬНА СТОЯНКА

При проектуванні зони підніжжя гори слід звернути увагу на те, щоб транспортні засоби, пішоходи і лижники не заважали одні одним. Підземна стоянка є дуже дорогим задоволенням, проте вона звільняє цінний простір для роздрібної торгівлі та проведення масових заходів. Клієнти прибувають трьома можливими шляхами: особистим авто і/або чартерним автобусом; громадським транспортом і/або приміським автобусом; на лижах чи пішки від готелів, які розміщені на курорті.

Розташування закладів проживання на відстані пішого ходу від підйомників значно зменшує потребу в автостоянці, а також в місцях для посадки/висадки пасажирів. Для визначення території, яку треба відвести під стоянку, необхідно провести оцінку кількісних пропорцій лижників, які прибувають кожним із трьох вказаних способів.

ПІД’ЇЗНІ ШЛЯХИ

Пропускна здатність під’їзних шляхів визначається швидкістю пересування по них і безпечною дистанцією між транспортними засобами. Це, в свою чергу, залежить від кількості смуг руху і їх ширини, величини і ширини узбіччя, характеристик покриття дороги, кутів нахилу і погодних умов. До уваги повинна також бути взята система прибуття та від’їзду. Більшість людей прибувають між 8:00 і 10:00 ранку і від’їжджають між 15:30 і 16:30. В Кейстоні, що в Колорадо, лижний патруль встановлює загорожі на схилах в кінці дня для того, щоб сповільнити лижників, котрі надто поспішають з’їхати з гори. Це підвищує рівень безпеки і допомагає контролювати відбуття лижників з курорту. На додаток імовірність надмірного скупчення людей зменшують за рахунок продажу комбінованих квитків - день/ніч. Звичайно, відносно небагато гірськолижних курортів мають можливість запропонувати лижникам нічне катання для роботи в такому режимі.

Останнім фактором є середнє число людей на один транспортний засіб. Ця цифра може змінюватись від менш ніж 2,5 на курортах місцевого значення до більш ніж 4 на машину на великих курортах.

Лекість доступу до курорту має дуже велике значення для приваблення клієнтів. Наприклад, в Каліфорнії їзда від Сан Дієґо до Сквам Валей займає принаймні 6 годин. В Європі і Японії, де більша щільність населення, використовується громадський транспорт. Час їзди від Токіо до курортів Ґали становить приблизно 1 годину 15 хвилин. Швидкісним поїздом, що долає близько 240 км за годину, можна доїхати до сучасного вокзалу, на вокзалі пасажири пересідають у швидкісну гондолу, яка перевозить їх на вершину гори, а звідти можна переїхати на три різні курорти.

ОРГАНІЗАЦІЯ ХАРЧУВАННЯ

Система громадського харчування повинна бути збалансованою відносно кількості лижників, що дозволятиме останнім, швидко поївши, знову повертатися на схили. Таким чином, рівновага між ресторанами та закусочними на горі так само, як і біля підніжжя, одночасно дає лижникам можливість вибору і дозволяє забезпечує потребу в харчуванні. Кількість посадочних місць в закладах харчування коливається від 20% від запланованої кількості гостей курорту на Заході США, де переважаюча сонячна погода утримує лижників на схилах довше, до 35% на інших курортах. Кількість посадочних місць є показником обороту клієнтів, який, в свою чергу, дуже залежить від погоди. В холодну, вітряну погоду кількість відвідувачів в таких закладах збільшується.

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

На гірськолижних курортах існує широкий вибір умов проживання і закладів роздрібної торгівлі. На гірськолижних курортах представлені різноманітні типи закладів проживання: починаючи від готелів та дач, до кондомініумів і таймшерів. Кондомініуми були переважаючою формою проживання наприкінці 60-х та на початку 70-х років, але зараз гостей все більше приваблюють сегментовані типи власності, зокрема, однотижневі таймшери і квотершери. Велике значення зручності доступу до схилів призводить до підвищення показника щільності проживання готельних закладів, оскільки більше людей хочуть проживати якомога ближче до схилу.

Як правило, чим ближче до схилу розташований заклад, тим вища щільність проживання у ньому. Навколо підніжжя гори розташовуються дорогі готелі з високою щільністю проживання, в яких зупиняються на декілька днів. Трохи далі знаходяться готельні заклади і таймшери з середньою щільністю заселення. Висока ціна в даному випадку платиться за прямий доступ до схилів. Сімейні будиночки частіше розташовуються подалі від цього ядра активності, на схилах з прекрасними краєвидами.

Модель попиту

Збудувати і утримувати готельний заклад в горах непросто, але він дає приємну можливість “втекти від решти світу”. В таблиці 5.3 показано модель, розроблену Службою лісів США для визначення частки відвідувачів, які залишаються на ночівлю. Їх відсоток тим більший, чим більший:

- перепад висот трас;
- площа території для катання на лижах;
- чим ближче співвідношення між лижними площами до ідеального;
- чим більше часу займає доїзд;
- чим гірша якість під’їзних шляхів;
- чим вища щільність населення, що проживає на прилеглих територіях;
- чим з ширшої території прибувають гості;
- чим привабливіша ділянка для катання;
- чим кращий клімат;
- чим більша тривалість сезону;
- чим сухіший сніговий покрив.

ТАБЛИЦЯ 5.3 Визначення частки відвідувачів, що залишаються на ночівлю.

Спосіб: Додайте бали в кожній з категорій і знайдіть відповідний коефіцієнт у табличці знизу.
А. Перепад висот 1.
2.
3.
150 – 450 м
451 – 760 м
761 – 1060+ м
Б. Територія для катання на лижах 1.
2.
3.
0 – 80 га
80– 240 га
240+ га
В. Різноманітність ділянок 1.
2.
3.
більш ніж 35% площі – для професіоналів або новачків
25 – 35% площі для професіоналів чи новачків
ідеальні пропорції на схилі: 20% - для початківців, 60% - для лижників середнього рівня, 20% -
для професіоналів.
Г. Час доїзду 1.
2.
3.
0- 1,5 годин.
1,5 – 3 годин.
3+ годин.
Ґ. Доступність 1.
2.
3.
Легка.
Середня.(іноді дороги перекривають через негоду).
Низька (дороги часто перекривають)
Д. Населення в радіусі 240 км 1.
2.
3.
0 – 30 000
30 001 – 100 000
100 000+
Е. Особливості курорту, не пов’язані з катанням на лижах. 1.
2.
3.
Нічого надзвичайоного.
Рівня реґіональної привабливості.
Рівня національної привабливості.
Є. Кліматичні умови 1.
2.
3.
Хмарно, вітряно, непередбачувана температура.
Коливання темперачури, сонячна погода не постійна, вітряно.
Сонячно, відносно холодно, легкий вітер.
Ж. Тривалість сезону. 1.
2.
3.
Менше 115 днів.
115 – 130 днів.
130+ днів.
З. Снігові умови 1.
2.
3.
Сухий сніг 30% тривалості сезону.
Сухий сніг 30-50% тривалості сезону.
Сухий сніг понад 50% тривалості сезону.

Частка гостей, що залишиться на ночівлю


Сума значень у всіх категоріях Частка потужності курорту
14 1
15 2
16 3
17 4
18 5
19 10
20 15
21 20
22 25
23 30
24 35
25 40
26 45
27 50

Джерело: Winter Sports Base Area Study. USDA Forest Service, Region 6, Portlan, Oregon n. d.

СЛУЖБА ДОГЛЯДУ ЗА ТЕРИТОРІЄЮ

Служби догляду за територією повинні бути розташовані поблизу базової зоні. Їх часто об’єднують з системами забезпечення снігоутворюючого обладнання. Машини для догляду за сніговим покривом є найчастіше використовуваними та найдорожчими технічними засобами таких служб. Відповідно до стандартів на cході США, на кожні 25 акрів трас повинна припадати одна машина, стандарти на заході США передбачають одну машину на 50-75 акрів.

Короткий відступ 5.5
КУРОРТ САНДЕЙ РІВЕР ВІЛЕДЖ

Курорт Сандей Рівер, який розташований у Ньюрі, штат Мейн, розширює свою гірськолижну базу, починаючи з 1981 року, і зараз прагне розширити і збільшити своє гірське селище за рахунок закладів проживання та роздрібної торгівлі. Це селище, спроектоване фірмою Design Workshop, Денвер, Колорадо, містить 1369 місць для поселення, включаючи вже існуючий готель “Джордан Гранд”, 153375 квадратних футів (14242 м2) торгових площ і 67000 квадратних футів (5225 м2), відданих під служби підтримки.

Генеральний план селища Сандей Рівер відображає розміщення і форму будівель, доріг, площ, тротуарів, стоянок, стежок та елементів ландшафту. План був підготований настільки детально для того, щоб відобразити потужність закладів, оцінити їх конкурентоздатність, вартість реалізації проекту, оцінити потенційні результати його впровадження і окреслити можливості при проектуванні будівель.

Нижче приведені основні принципи і ключові компоненти, які обумовили заснування проекту селища Сандей Рівер:

- збільшення кількості гостей та покращення керування їх прибуттям;
- продумано розміщені і індивідуально спроектовані групи нерухомості, що надають потенційним покупцям широкий вибір при придбанні нерухомості, а клієнтам - вибір місця для проживання;
- чітко визначений центр селища, що передбачає оптимальне розташування готелів і житлових будинків змішаного використання для забезпечення прийому максимального числа відвідувачів і організації різних видів діяльності кожного дня;
- широкий вибір магазинів, закладів громадського харчування і розважальних закладів для того, щоб заохотити відвідувачів та гостей провести довше часу в селищі;
- ряд зручних індивідуально оформлених громадських закладів;
- система маршрутів та стежок, що функціонують цілий рік і забезпечують безперешкодне пересування пішоходів курортом.

Джерело: Design Workshop, Генеральний план курорту Сандей Рівер Віледж (Денвер, Колорадо: Дизайн Воркшоп, 1999 рік )

Запитання: Як узгодити наведені вище принципи з рекомендаціями по облаштуванню території підніжжя гори, поданими в тексті?

СЛУЖБА НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ

Лижний патруль і служба невідкладної допомоги повинні бути організовані на кожному гірськолижному курорті. У невідкладній ситуації деякі курорти можуть покладатися на місцеві лікарні після того, як лижний патруль вже надав першу допомогу. На вихідні для допомоги патрулю курорту часто запрошують волонтерів національної системи лижного патруля (NSPS). Від членів NSPS страхові компанії можуть вимагати медичної кваліфікації для надання першої медичної допомоги. Окрім складної комунікаційної системи, можуть бути потрібні посадочні місця для вертольотів медичної служби.

ІНШІ ЗИМОВІ СПОРТИВНІ ЗАНЯТТЯ

“Туристичні центри з організації мандрівок на бігових лижах
та інших занять є важливою частиною курорту, на якому прагнуть
забезпечити своїм гостям якнайкращий зимовий відпочинок.”


- СЛУЖБА ЛІСІВ США
Planning Considerations for Winter Sports Resort Development

БІГ НА ЛИЖАХ

Організація катання на бігових лижах вимагає значно менших зусиль, ніж організація гірськолижного курорту. Для бігових лиж придатна територія з різноманітним рельєфом. Завдяки цьому така зона може знаходитись ближче своїх споживачів. Витрати на її побудову і підтримку значно менші: немає необхідності в підйомниках, а траси є вужчими. Потрібно також отримати меншу кількість дозволів, оскільки шкода для довкілля від об’єктів для бігових лиж менша, ніж від гірськолижних об’єктів. Через нижчі витрати на створення умов для заняття біговими лижами таке підприємство може бути прибутковим навіть за тривалості сезону 40-80 днів.

Короткий відступ 5.6
ЧИ БЕЗПЕЧНИЙ ТВІЙ ВИБІР?

В “Уол Стріт Джорнал” були опубліковані характеристики рівня безпеки найкращих гірськолижних курортів


  Пропускна здатність підйомників (за годину) Медичне обслуговування Доглянуті траси Рейтинг*
Кабінет першої медичної допомоги Клініки Члени патрулів
Аспен/Сноумес, штат Колорадо 48 545 6 1 97 39 з 159 2
Брекенрідж, штат Колорадо 30 625 4 1 45 40 з 139 3
Кейстон Маунтен, штат Колорадо 27 873 4 1 80 20 з 116 1
Курорт Кілінґтон, штат Вермонт 53 288 6 1 50 130 з 205 5
Мамонт Маунтен, штат.Кала 56 600 3 0 90 130 з 150 4
Курорт Веіл, штат Колорадо 46 781 6 0 59 16 з 174 5
Вінтерпарк/Мері Джейн, штатКолорадо 34 910 3 1 65 69 з 134 3
* 1 - найнижчий ризик, 5 - найвищий ризик

Джерело: Stefan Fatsis and Daniel Castello, Down a Slippery Slope, Wall Street Journal, 8 January 1999/ pp/ W1-W6.

Вибір ділянки

Найважливішими чинниками для рівнинних трас є відповідність ландшафту та організація відповідних умов. Інформацію про відповідність ділянки можна отримати з аерознімків, топографічних карт, генеральних планів попередніх досліджень території, зональних карт. Аерознімки зручні для визначення розташування трас, стежок, шляхів, річок і рослинності, однак топографічні карти використовуються частіше, оскільки містять більш деталізовану інформацію. На карті позначено контурні лінії, що несуть інформацію про дренажні відводи, кут нахилу схилів, найнижчі та найвищі їх точки.

Вирішальним для планування системи трас є розташування водойм. Лише повністю замерзла вода є безпечною для катання по ній. Слід уникати проточної води, оскільки вона не замерзає повністю. Тривалість сезону можна підрахувати за температурою танення снігу.

Рослинність є важливою складовою, вона покращує загальне враження від катання. Значні скупчення хвойних дерев зменшують глибину снігового покриву, і додають контрасту снігу та листяним деревам.

Критерії проектування

Ширина траси залежить від інтенсивності руху по ній, типу траси (одностороння чи двостороння), кута її нахилу. Переважно ширина траси становить 1,5-6 метрів, в залежності від вищевказаних чинників. Швидкість їзди збільшується, якщо траса є доглянута. Лижники збільшуватимуть швидкість на схилі з кутом 10° і більше, отже, на таких ділянках траса повинна бути ширшою. В кінці траси необхідні додаткові виїзди для безпеки тих, хто спускається. Додатково розширювати траси необхідно на поворотах, особливо наприкінці довгих спусків. Необхідно створювати можливості для обгону одних лижників іншими на довгих рівнинних ділянках траси, тісних поворотах і стрімких схилах.

В тих місцях, де дерева є частиною системи траси, треба слідкувати за наявністю достатнього просвіту між поверхнею снігу і їх найнижчими гілками. В залежності від кількості опадів рівень снігу може бути значно вищим, ніж поверхня ґрунту. Не можна забувати про цей нюанс безпеки, якщо планування траси проводиться за відсутності снігового покриву.

Стандартизована система знаків вздовж траси є загальною вимогою. Ось список різноманиітних основних знаків:

- Обережно! - попереджує лижника про складну ділянку траси або перешкоду попереду.
- Траса закрита знак такого типу повинні бути на усіх місцях можливого в’їзду на трасу.
- Дороговкази повинні бути розміщені достатньо близько до траси і залишатись видимими під час сильного снігопаду.
- Інформаційні знаки - їх розташовують, як правило, на початку трас, зазвичай вони містять план траси, довжину шляху в кілометрах та середній час його проходження, розташування місць ділянок, вказуються інструкції та правила поведінки.
- Додаткові знаки дистанції та часу, які можуть стратегічно міститися вздовж стежок.

Під час планування трас береться до уваги вітер, сонце і рослинність. Північні схили відкриті для холодних вітрів і завірюхи, через яку проходження траси може ускладнюватись і ставати більш тривалим. Круті південні схили, відкриті для сонячного проміння, швидко втрачають сніг. Не варто планувати траси в ділянках, через які течуть водяні потоки, або передбачати в проекті побудову моста, оскільки проточна вода, як було зазначено раніше, повністю не замерзає.

Різноманітність ландшафту на трасі створює додаткові приємні враження у лижників. Слід керуватись наступним правилом: 1/3 траси повинна йти під гору, 1/3 - вниз і 1/3 - пролягати рівною місцевістю. Спуск по схилах можна поділити на простий, середній і важкий. Кут нахилу простих схилів становить до 10°, при цьому короткі підйоми чергуються з короткими спусками. Максимальний кут нахилу середніх схилів становить 20°, підйоми коротші, а спуски крутіші і довші й обладнані боковими з’їздами внизу. Складні схили мають кут нахилу до 40° і містять підйоми, що становлять до половину всієї траси.

Деякі види зимових розваг несумісні з біговими лижами. До них належить катання на снігоходах. Хоча снігоходи можна використовувати для догляду і розмітки трас, ці два види спорту потрібно розділяти з таких причин:

- снігоходи втрамбовують сніг, утворюючи при цьому льодову корку, що призводить до бічного ковзання лиж;
- снігоходи сприяють виникненню горбів та ям;
- снігоходи вимагають широкого радіусу для повороту і ширших шляхів;
- снігоходи утворюють борозни, що ускладнює катання на лижах;
- снігоходи є шумними машинами.

Снігоступи також сприяють утворенню зледенілих ділянок. Катання на санках та тобоганах призводить до зледеніння трас, що також ускладнює біг на лижах.

Догляд за територією потрібний як на початку, так і в кінці сезону. Наприкінці сезону варто розчистити траси від каміння і гілок. Можна укріпити місця, де почалась ерозія ґрунту, підрізати гілки, що низько звисають, встановити снігозатримуючі огорожі для збереження снігового покриву від вітру. Під час сезону траси слід періодично оглядати, шукаючи зламані гілки і ділянки ерозії ґрунту. Крім того, потрібно якнайчастіше утрамбовувати траси - принаймні, після кожного нового снігопаду, який утворив свіжий сніговий покрив товщиною від 10 до 15 см. Догляд за трасами включає в себе три компоненти: трамбування снігу, підготовка поверхні, прокладання трас. Як було зазначено раніше, для трамбування снігу можуть використовуватись снігоходи, проте найкраще для цього підходять снігові трактори. Ці машини згрібають сніг до центру стежки, а далі - розосереджують рівномірно по площині траси. Для прокладання трас температура повітря повинна бути достатньо низькою. Перед трамбуванням мокрому снігу потрібно дати висохнути.

Довжина траси залежить від рівня підготовки лижника. Початківці подорожують близько 2 км/год, люди з середніми навиками спроможні подолати до 5 км/год, лижники з високим рівнем підготовки - до 10 км/год.

Є три основні типи трас: від пункту до пункту, туди і назад та кільцевий. Траса від пункту до пункту з’єднує села, турцентри і/або нічні мотелі. Лижники повинні мати змогу легко проходити цю дистанцію за один день. Траса повинна дозволяти рух у двох напрямках, відповідати запланованому рівню підготовки лижників і мати достатньо дороговказів, щоб лижники не заблукали під час снігопадів.

Траси, побудовані за принципом “туди і назад”, мають два напрямки руху. Така траса вимагає відповідної території, маркування відстані до початкового і кінцевого пунктів. Ці дороговкази повинні добре проглядатись з обох напрямів. Кільцеві траси можуть перетинатись одна з одною або супроводжувати одна одну. В обох випадках це траси з одною смугою руху, які складаються з основного кола, призначеного для початківців, та додаткових кіл, розрахованих на більш досвідчених лижників.

КАТАННЯ НА СНІГОХОДАХ

Оскільки катання на снігоходах передбачає їзду як по підготованих трасах, так і по бездоріжжю, їх використання достатньо важко планувати і обслуговувати, крім випадків, коли доступні значні території. Зони “розігріву” використовуються для перевірки стану снігоходу. Для новачків та проведення інструктажів використовують “лабіринт”. Це зона високої щільності, яку не повинні перетинати інші траси.

Багато з вищевказаних критеріїв, які використовуються при прокладанні трас для бігових лиж, актуальні і при створенні трас для снігоходів. Краєвиди в кінці просік та на узвишшях додають приємних вражень від катання. З точки зору безпеки важливим є маркування та періодичне трамбування трас. Нахил траси не повинен перевищувати 10° на довших дистанціях і 25° - на коротших.

Там, де довжина трас перевищує 40 км, слід розробити ряд шляхів, щоб розділити снігоходи по різних трасах, кожна з яких може мати свою цільову групу: сімейні, для організації перегонів, відпочинкові. Необхідно слідкувати за тим, щоб траси не перетинали озер та потічків, лавинонебезпечних зон, урвищ та інших складних ділянок, автодоріг та доріжок для бігових лиж.

Короткий відступ 5.7
ХРЕБЕТ ПРИГОД У ІҐЛ НЕСТІ (“ОРЛИНЕ ГНІЗДО”)

Лижники потребу=кого вибору розваг у вільні від катання години. Хребет пригод - розважальний центр на вершині гори Вейл в Іґл Несті, що в Колорадо, пропонує різноманітні сімейні розваги для тих, хто не катається на лижах: ковзанярство, катання на тюбінгах, катання на санчатах, снігоходах, хаф-пайп (жолоб) для сноубордистів. Популярністю серед дітей користуються лазерні бої на снігових ковзанах. Наявні розмаєті заклади харчування: від піцерії до п’ятизіркового ресторану.

На вершині гори перед поверненням на схили люди мають можливість перевірити електронну і голосову пошту чи навіть почитати журнал “Уол стріт” через Інтернет. Дослідження показують, що коли клієнти мають можливість працювати під час відпочинку, то вони залишаться на довше.

Курорти виявили, що важливим елементом приваблення відвідувачів, як взимку, так і влітку, є умови проживання. Зимовий парк у Колорадо планує вкласти 350 мільйонів доларів у розбудову селища з можливістю розміщення як лижників, так і тих, хто не катається, щоб збільшити тривалість перебування гостей на курорті.

Джерело: Jill Lamieson Nichols, “Beyond Skiing: New Trends in Colorado Mountain Resort Development», Urban Land, April 98, vol. 57: 82-85.

Запитання: якою мірою наявність ділових послуг покращує або погіршує загальне враження про відпочинок?

КАТАННЯ НА САНЧАТАХ

Загальні вимоги до саночних трас наведені в Таблиці 5.4. Навіть мінімальний горб займає площу 5 акрів. Спуски, призначені для початківців і людей середнього рівня підготовки, повинні бути прямими, з мінімальною шириною 45 м і добре доглянутими. Для більш досвідчених санкарів спуски можуть бути вужчими і довшими, з довшими ділянками для зупинки біля підніжжя. Всі спуски повинні бути крутішими на вершині і пологішими внизу. Необхідно облаштувати шляхи для підйому нагору, щоб забезпечити повернення санкарів. Однієї такої доріжки, відділеної стрічками або рослинністю, повинно вистачити для обслуговування двох спусків.

КАТАННЯ НА КОВЗАНАХ

Ставок або маленьке озеро можна використати для облаштування ковзанки, якщо тривалість холодного періоду є достатньою для утворення льодового покриття. Корисно захистити водойму від прямих сонячних променів. Приписи вимагають мінімальної товщини льоду 20 - 30 см, але допускається менша товщина за умови меншої кількості відвідувачів та однорідності льодового покриття.

Можна влаштовувати штучні ковзанки на поверхнях з бордюрами, які унеможливлюють витікання води. Бордюри повинні бути вдвічі товстіші від льодового покриття, щоб запобігти утворенню нерівностей поверхні, і екрановані, щоб захистити ковзанку і ковзанярів від прямого сонячного проміння. Невелике змочування поверхні ковзанки рано вранці допомагає підтримувати її в робочому стані протягом сезону.

ЛІТО В ГОРАХ

“Природоохоронна освіта та адаптація природніх ресурсів і забудов на гірськолижних
курортах може покращити громадську думку про вплив гірськолижних курортів на довкілля.
Спеціальні програми дозволяють привабити влітку тих гостей, які в інші пори року не відвідують
гірськолижних центрів. Отримані позитивні враження можуть розвіяти думки відвідувачів про те,
що гірськолижні курорти є шкідливими для довкілля та дикої природи.”


- СЛУЖБА ЛІСІВ США
Planning Considerations for Winter Sports Resort Development

Гірськолижні курорти пропонують різноманітні види активного відпочинку: від катання на гірських та бігових лижах до снігоходів та нартів на собачих запряжках. Все більша кількість курортів використовують переваги природних джерел на своїй території і наголошують на мінеральних водах, які входять до пакету послуг, використовуючи таким чином зростаючу зацікавленість населення до здорового способу життя. Усвідомлюючи те, що значні інвестиції в гірськолижний курорт можуть бути пов’язаними зі значними ризиками, особливо тоді, коли річний прибуток залежить від погоди в холодну пору року, курортах почали переводити на цілорічний режим роботи. Зимові траси для бігових лиж перетворюються влітку на маршрути для прогулянок пішки; після сходження снігу гірські велосипеди замінюють лижі на підйомниках. Зимовий парк в Колорадо, наприклад, за рахунок невеликих капіталовкладень перетворив старі лісотранспортні, кар’єрні та залізничні шляхи у траси для гірських велосипедів загальною довжиною 800 км. Необхідно подбати про те, щоб відділити піших туристів від велосипедистів.

Додатковими літніми принадами гірськолижного курорту можуть бути:

- літня ковзанка;
- міні-ґольф;
- розповіді про історію гірських лиж;
- спортивне та розважальне катання на гірських велосипедах.;
- можливість огляду навколишніх краєвидів з підйомників.
- заклади харчування;
- різноманітні події та акції.

Короткий відступ 5.8
ЛІТО В ГОРАХ НА КУРОРТІ КЕЙСТОН

Щорічно в період потепління, лижні курорти закривались, і власники курортів почали вбачати у цьому підході два обмеження. По-перше, облаштування інфраструктури є дорогим, а по-друге - у багатьох місцевостях впродовж літа чудовий м’який клімат. З того часу багато курортів розробили системи активного відпочинку, щоб поза зимовим сезоном заповнити готелі і привабити тих, хто не катається на лижах.

Підчас літніх місяців, курорт Кейстон у Колорадо рекламується як курорт сімейного призначення, пропонуючи такі види занять, як: купання в басейнах, катання на байдаркахб гольф, катання на велосипедах, конях, а також “сільські танці”. Кейстон також фінансує проведення певної кількості заходів: свято 4 липня (День Незалежності), фестиваль кельтської музики і кулінарне свято.

У Брекенріджі, що в Колорадо, цілорічна циркуляція туристів дозволяє місцевому бізнесу працювати впродовж року. Така практика є насправді новою для місцевих підприємців. Сьогодні в Брекенріджі кипить активне нічне життя, до послуг численні бари, закусочні і магазини. Літом в місцевих туристичних центрах висаджують килимів з квітів; гостям пропонують різноманітні види активного відпочинку: гольф, сплав по річках, їзда на конях і їзда по бездоріжжю на джипах. Неповторний момент заходу сонця і квіти Брекенріджа зробили його популярним місцем для проведення медового місяця, особливо для мешканців Колорадо.

Джерело: Megan Rowe, “No Snow? No Problem!”? Lodging Hospitality 55, No. 6 (15 May, 1999) 49-52.

Запитання: Які ще види літнього активного відпочинку підходять для гірськолижного курорту?

ПІДСУМОК

В процесі проектування гірськолижних курортів потрібно забезпечити рівновагу між фізичними можливостями ділянки для розміщення на ній лижників і економічними потребами розробника щодо отримання прибутку. Перевагу слід надавати територіям, які мають особливі характеристики, що зменшують витрати на будівництво і на утримання. Якщо твердо дотримуватись основних принципів планування, можна зробити свій курорт найкращим. Прийняття рішень у проекті повинно відбуватися у певному порядку. Потужність курорту на горі визначається її природними характеристиками і цільовим ринком. Ці чинники визначають кількість і види лижних трас, на основі системи трас формується система підйомників, керуючись параметрами останньої, визначають необхідну кількість та тип закладів при підніжжі гори.




Все о туризме - Туристическая библиотека
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.