Економічна безпека готелю - це стан захищеності життєво важливих інтересів готелю від внутрішніх і зовнішніх загроз (джерел небезпеки), сформований адміністрацією і колективом готелю шляхом реалізації системи заходів правового, економічного, організаційного, інженерно-технічного і соціально-психічного характеру.
У цьому визначенні слід особливо зазначити три моменти:
І.стан захищеності носить динамічний характер;
2.загроза, що виходить зсередини готелю, не менш небезпечна, ніж іззовні;
3.система економічної безпеки готелю може стикатися і навіть взаємодіяти на правовій основі з державною системою забезпечення безпеки.
Результатом забезпечення економічної безпеки готелю є стабільність (надійність) його функціонування, ефективність фінансово-економічної діяльності (прибутковість), особиста безпека персоналу.
До ресурсів забезпечення надійного існування і прогресивного розвитку готелю відносяться: персонал готелю, матеріальні й інтелектуальні (інформаційні) ресурси.
З урахуванням цього діяльність із забезпечення економічної безпеки готелю складається з чотирьох основних напрямків:
1. захист матеріальних і фінансових цінностей;
2. захист персоналу;
3. захист інтелектуальної власності (у тому числі комерційної таємниці);
4. інформаційне забезпечення комерційної діяльності готелю в ринкових умовах.
За оцінками експертів, витрати на створення системи безпеки підприємства та його оптимальне функціонування можуть досягати 25 % всіх витрат на забезпечення функціонування готелю.
Проблеми власної економічної безпеки виникають перед кожним готелем не лише в кризові періоди, але і при роботі в стабільному економічному середовищі, хоча комплекс розв'язуваних при цьому цільових завдань має істотні розбіжності.
У режимі сталого функціонування готель при вирішенні завдань своєї економічної безпеки акцентує головну увагу на підтримці нормального ритму роботи, високого завантаження, на запобіганні матеріальному і/або фінансовому збитку, на недопущенні несанкціонованого доступу до службової інформації і руйнування комп'ютерних баз даних, на протидії недобро-совісній конкуренції і кримінальним проявам.
Ефективно працюючий готель, якщо він вчасно піддається необхідній модернізації, не є джерелом економічного неблагополуччя (економічної небезпеки) як для колективу готелю і його власника, так і для тих агентів ринку, що користуються його послугами, тобто турфірм та споживачів.
У кризові періоди розвитку найбільшою небезпекою для готелю є руйнування його кадрового потенціалу, зниження завантаження тощо. Це не дозволяє забезпечити відтворення. Ресурси для цього готель може здобувати лише виходячи з результатів своєї діяльності (точніше - амортизаційних відрахувань і прибутку), а також за рахунок позикових коштів. Обидва ці дже-рела інвестицій в кризовій ситуації у готелю, як правило, виявляються перекриті.
Неповне завантаження потужностей, а тому і неефективне їхнє використання, а тим більше руйнування створеного потенціалу готелю являють загрозу економічним, матеріальним ос-новам життєдіяльності колективу.
Криза призводить до утворення у готелів непосильної для них дебіторської та кредиторської заборгованості, відсутності коштів і можливостей для поповнення обігового капіталу. У результаті виробничий і науково-технічний потенціал готелю переходить у стан прогресуючої деградації, висококваліфікований кадровий склад лишає готель.
Припиняється відновлення активної частини основних фондів. Амортизація не покриває витрат на відновлення фондів, потоки фінансових ресурсів відриваються від реального процесу надання послуг, а інвестори через тривалий цикл повернення капіталу й економічної нестабільності не зацікавлені в його високоризиковому інвестуванні. Все це призводить до швидкого скорочення виробничого і технологічного потенціалу, наявних потужностей.
З усіх можливих видів загроз економічній безпеці готелю катастрофічних (природних і техногенних), інформаційних, конкурентних, кримінальних, пов'язаних з некомпетентністю власника у виробничо-фінансових та інституціональних питаннях, організаційних і ряду інших особливо виділяються і розглядаються ті, що безпосередньо спрямовані на руйнування або ослаблення зазначеного потенціалу під впливом зовнішніх (екзогенних) факторів.
Показники та індикатори економічної безпеки готелю
Від точної ідентифікації загроз, від правильного вибору вимірювачів їх прояву, тобто системи показників для моніторингу (їх ще називають індикаторами), залежить ступінь адекватності оцінки економічної безпеки готелю і комплекс необхідних заходів для попередження і відбиття небезпеки, що відповідають масштабові і характерові загроз.
Однією з цілей моніторингу економічної безпеки готелю є діагностика його стану за системою показників, що враховують специфічні галузеві особливості.
Якщо використовувати подібну методику для побудови системи кількісних і якісних показників економічної безпеки готелю, то до неї необхідно включити такі головні індикатори:
а) індикатори виробництва послуг:
- динаміка надання послуг (зростання, спад, стабільний стан, темп зміни);
- реальний рівень завантаження;
- частка нових послуг у їх загальній кількості;
- темп відновлення номерного фонду (реновації);
- стабільність процесу надання послуг (ритмічність, рівень завантаженості протягом певного часу);
- питома вага готелю у ВВП (для особливо великих готелів-монополістів);
- оцінка конкурентноздатності послуг;
- вікова структура персоналу;
б) фінансові індикатори:
- обсяг портфеля замовлень (загальний обсяг передбачуваних продажів);
- фактичний і необхідний обсяг інвестицій (для підтримки і розвитку наявного потенціалу);
- рівень інноваційної активності (обсяг інвестицій у нововведення);
- рівень рентабельності надання послуг;
- фондовіддача (капіталомісткість);
- прострочена заборгованість (дебіторська і кредиторська);
- частка забезпеченості власними джерелами фінансування оборотних коштів, матеріалів для надання послуг;
в) соціальні індикатори:
- рівень оплати праці стосовно середнього показника по готельній сфері або економіці в цілому;
- рівень заборгованості із зарплати;
- втрати робочого часу;
- структура кадрового потенціалу (вікова, кваліфікаційна).
Класифікація та оцінка економічної безпеки готелів Стосовно специфіки готелів і відповідно до фактичних і нормативних значень їх техніко-економічних показників і ве-личини їхнього відхилення від бар'єрних (граничних) значень індикаторів економічної безпеки стан готелів можна характеризувати як:
а) нормальний, коли індикатори економічної безпеки знаходяться в межах граничних значень, а ступінь використання наявного потенціалу близький до обгрунтованих нормативів за-вантаження;
б) передкризовий, коли минається бар'єрне значення хоча б одного з індикаторів економічної безпеки, а інші наближаються до певної околиці своїх бар'єрних значень і при цьому не до кінця втрачені технічні і технологічні можливості поліпшення умов і результатів виробництва шляхом прийняття до загроз заходів попереджувального характеру;
в) кризовий, коли минається бар'єрне значення більшості основних індикаторів економічної безпеки і з'являються ознаки необоротності спаду виробництва і часткової втрати потенціалу внаслідок вичерпання технічного ресурсу обладнання і площ, скорочення персоналу;
г) критичний, коли порушуються всі (або майже всі) бар'єри, що відділяють нормальний і кризовий стани розвитку готелю, а часткова втрата потенціалу стає неминучою і невідворот-ною.
Закритичний момент настає тоді, коли послуги готелю стають цілком неконкурентоспроможними на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Підтримка необхідного потенціалу готелю в сучасних умовах повинна грунтуватися на комплексному вирішенні проблеми багатоканальності ресурсного забезпечення його жит-тєдіяльності за рахунок різних джерел, у першу чергу, шляхом стабільного нарощування комерційного сектора, що буде сприяти мінімізації залежності від держбюджетного фінансу-вання при максимальному збереженні наявного потенціалу. При цьому необхідно враховувати можливості структурної трансформації для ефективного завантаження готелю, поліпшення його фінансово-економічного стану і підвищення конкурентоздатності.
Завоювання нових ринків для своїх послуг як додаткових джерел коштів необхідне для компенсації дефіциту фінансування і доведення його до рівня граничних значень показників економічної безпеки готелю, нижче яких починається необоротна деградація його потенціалу, при якій сама постановка завдання оцінки економічної безпеки втрачає зміст.
Виявлення і вжиття заходів, спрямованих на запобігання загрозам економічній безпеці, передбачає аналіз гіпотетичного стану готелю в результаті виконання прийнятих раніше стратегічних для цього готелю економічних і науково-технічних рішень, загальних тенденцій і процесів у затребуваності послуг, інвестицій тощо.
Оскільки прояв і дія загроз - не одномоментний акт, а складний динамічний процес, причому процес детермінований, тобто з досить твердою тимчасовою структурою причинно-на-слідкових зв'язків подій, що відбуваються у виробництві, то й оцінка економічної безпеки повинна здійснюватися в динаміці зміни потенціалу цього виробництва на деякому тимчасовому інтервалі, що повинний визначатися, виходячи з уявлень про вірогідність інформації, використовуваної як бази прогнозування (технічно й економічно обґрунтованих нормативів, норм і т. ін.).
Відповідно, для контрольних точок прогнозування (припустимо, на кінець кожного року або на кінець усього періоду) необхідний розрахунок техніко-економічних показників стану виробництва готелю, що є основою такої оцінки.
Для побудови і всебічної техніко-економічної оцінки гіпотез або можливих стратегій розвитку виробництва в контрольних точках встановленого горизонту прогнозування необ-хідний відповідний інструментарій, яким можуть бути різні методи, застосовувані в економічному і науково-технічному прогнозуванні.
Постійне посилення факторів, що загрожують економічній безпеці готелю й обумовлюють його депресивний розвиток, порушує питання про створення системи моніторингу стану і динаміки розвитку готелю з метою завчасного попередження загрозливої небезпеки, і вживання необхідних заходів захисту і протидії.
Основні цілі моніторингу повинні бути такими:
- оцінка стану і динаміки розвитку виробництва послуг готелем;
- виявлення деструктивних тенденцій і процесів розвитку потенціалу цього виробництва;
- визначення причин, джерел, характеру, інтенсивності впливу загрозливих факторів на потенціал виробництва;
- прогнозування наслідків дії загрозливих факторів як на потенціал продуктивності, так і на сфери діяльності, забезпечувані продукцією і послугами цього потенціалу;
- системно-аналітичне вивчення сформованої ситуації і тенденцій її розвитку, розробка цільових заходів щодо відбиття загроз готелю.
Моніторинг повинний бути результатом взаємодії всіх зацікавлених служб готелю. При здійсненні моніторингу повинний діяти принцип безперервності спостереження за станом об'єкта моніторингу з урахуванням фактичного стану і тенденцій розвитку його потенціалу, а також загального розвитку економіки, політичної обстановки і дії інших загальносистемних факторів.
Для проведення моніторингу необхідне відповідне методичне, організаційне, інформаційне, технічне забезпечення. Зміст і послідовність моніторингу
2. Формування системи техніко-економічних показників оцінки економічної безпеки готелю з урахуванням специфіки його функціонування.
3. Збір і підготовка інформації, що характеризує стан об'єкта моніторингу.
4. Виявлення (визначення) факторів, що характеризують перспективні напрямки розвитку готелю.
5. Моделювання і формування сценаріїв або стратегій розвитку готелю.
6. Розрахунок техніко-економічних показників готелю на всю глибину прогнозного періоду.
7. Проведення аналізу показників економічної безпеки готелю.
8. Розробка пропозицій з попередження і нейтралізації загроз економічній безпеці готелю.
Викладений методичний підхід і інструментарій аналізу та діагностики стану готелю дозволяють з достатньою повнотою досліджувати комплекс факторів, що загрожують економічній безпеці готелю, осмислено і цілеспрямовано організувати і виконати необхідний моніторинг, системно аналізувати динамічно мінливу соціально-економічну ситуацію, проводити техніко-економічне обгрунтування прийнятих управлінських рішень.
Здійснення стратегії стабільного й ефективного функціонування готелю припускає комплексне вирішення таких завдань управління:
- маркетингові дослідження ринку;
- інвестиційне забезпечення виробництва і відтворення за рахунок раціональної організації грошових потоків і запозичень;
- створення інноваційних наробок - науково-технічних, технологічних, конструкторських-для забезпечення конкурентної переваги власних послуг;
- удосконалювання структури і складу кадрового потенціалу тощо.
Економічні підходи до підвищення рівня безпеки готелю
У процесі розгляду проблеми забезпечення безпеки готелю можна припустити: по-перше, генеральною метою готелю є одержання максимального прибутку в процесі виробництва і реалізації продукції, надання послуг; по-друге, готель прагне робити лише ті витрати, які дозволяють отримати доход, або зменшити можливі витрати в майбутньому. Наприклад, витрати на дослідження ринку, рекламу, закупівлю нового обладнання тощо традиційно вважаються продуктивними, тобто здатними принести прибуток; а витрати на сплату штрафів, ліквідацію аварій і катастроф - непродуктивними, котрих варто уникати.
Тоді, якщо додатково припустити, що витрати на забезпечення безпеки є продуктивними, тобто вони створюють додатковий доход у сьогоденні або майбутньому, то адміністрація готелю буде прагнути підвищити рівень безпеки.
Для обрання економічного підходу для підвищення рівня безпеки певного готелю ставляться такі завдання:
- провести аналітичний огляд уявлень ряду дослідників про проблему забезпечення безпеки, опублікованих у сучасній літературі;
- оцінити ефективність деяких моделей прийняття рішень у сфері забезпечення безпеки;
- виявити економічні стимули підвищення рівня безпеки. При вирішенні питань підвищення рівня безпеки готелю необхідно розглянути:
1. Як готель в даний час використовує ресурси для підвищення рівня безпеки.
2. Як варто використовувати ресурси для досягнення достатнього рівня безпеки при мінімумі витрат, тобто знайти модель оптимального використання ресурсів.
Нижче наводяться деякі економічні підходило забезпечення безпеки готелю.
Принцип мінімізації загальних витрат на забезпечення безпеки
Розробка і реалізація превентивних заходів дозволяє знизити частоту негативних подій і важкість наслідків і скоротити загальні витрати на забезпечення безпеки.
Прихильники даного підходу вважають, що підприємство, яке мінімізує витрати, повинне прагнути до того, щоб маржинальні витрати превентивних заходів були рівні маржинальним витратам ліквідації наслідків негативних подій, що відбулися, (аварій, катастроф, нещасних випадків, збоїв у процесі виробництва і реалізації продукції готелю тощо). Іншою мовою, на розробку і реалізацію превентивних заходів варто направляти ресурси доти, поки сумарні/загальні витрати на забезпечення безпеки не виявляться мінімальними.
Превентивні заходи покликані підвищити рівень безпеки готелю. Практика показує, що співвідношення витрат, здійснених до моменту настання негативної події і різних втрат готе-лю, і витрат на ліквідацію наслідків небезпеки та відновлення майна і ресурсів дорівнює 1/15. Необхідність проведення превентивних заходів очевидна; але якого розміру мають бути ці заходи з матеріальної, трудової, фінансової точки зору оцінити складно. Проблема полягає в тому, що превентивні витрати відносяться до поточного періоду і легко піддаються оцінці; ліквідаційні витрати - це витрати майбутніх періодів, що носять імовірнісний характер і залежать від частоти виникнення і реалізації негативних подій, а також масштабу завданих збитків. Таким чином, ці два види витрат важко зіставити. Негативні події поодинокі і непередбачувані, тому побудувати криву ліквідаційних витрат готелю на практиці досить складно. З упевненістю можна лише сказати, що знизити до нуля число негативних подій неможливо.
Крім цього, принцип оптимальних загальних витрат на забезпечення безпеки має ряд недоліків. По-перше, деякі витрати важко однозначно кваліфікувати як превентивні, або як ліквідаційні. Наприклад, витрати на розслідування й аналіз наслідків негативної події. З одного боку, момент здіснення витрат настає відразу після реалізації негативної події і процес розслідування та його фінансування включений у програму ліквідації наслідків. З іншого боку, мета розслідування полягає в зборі даних про причини й умови виникнення негативної події; нагромадженні досвіду і недопущенні виникнення подібних подій у майбутньому. Таким чином, витрати на дослідження негативної події можна віднести як до превентивних, так і до ліквідаційних.
По-друге, цей принцип не бере до уваги вплив таких факторів підвищення безпеки готелю, як підвищення продуктивності готелю, економію ресурсів, зниження відходності виробництва, підвищення якості продукції тощо, тобто факторів, які необхідно враховувати при розробці моделі забезпечення безпеки готелю.
Підходи, засновані на оцінці вартості негативної події
До цієї групи включаються різні підходи, у рамках яких оцінюються поствитрати.
Теоретичною базою даних підходів є класична модель ринкової рівноваги, що припускає рівність умов функціонування готелів у країні і стовідсоткове використання ресурсів у процесі виробництва та реалізації продукції. Дана модель розглядається у всіх підручниках з економіки готелю.
«Поствитратні» підходи припускають, що простоювання готелю в одиницю часу обертається для суспільства втратою частини внутрішнього національного продукту (ВНП), яка могла б бути створена в цю одиницю часу.
Прихильники цих підходів поділяють поствитрати на прямі й непрямі. До прямих поствитрат відносяться фінансові і матеріальні витрати на ліквідацію наслідків негативної події. Непрямі витрати включають витрати часу на ліквідацію наслідків негативної події: вартість продукції, нествореної через простоювання обладнання, заробітну плату працівників готелю, зайнятих у заходах щодо ліквідації наслідків негативної події. Отримана величина дозволяє наочно продемонструвати економію витрат у майбутньому.
Проблема застосування підходів, заснованих на оцінці вартості негативних подій, полягає в трудомісткості визначення непрямих витрат і, відповідно, співвідношення прямих і непрямих витрат, необхідного для прийняття рішення в майбутньому.
Інші економічні підходи до забезпечення безпеки
Можна коротко охарактеризувати деякі «зовнішні» методи стимулювання підвищення рівня безпеки готелю. До цих методів відносяться:
1. Механізми економічної відповідальності готелю. Ця група механізмів включає систему стандартів (норм, нормативів, квот), відхилення від яких веде до певних економічних санкцій для готелю (від штрафів до заборони діяльності). Важливий клас складають механізми відшкодування збитку, у яких економічна відповідальність готелю прямо пов'язана з величиною збитку від виникнення негативної події (надзвичайної ситуації), викликаної діяльністю готелю.
2. Механізми перерозподілу ризику. Це механізми страхування.
3. Механізми стимулювання підвищення рівня безпеки (зниження очікуваного збитку). Сюди відносяться механізми пільгового оподатковування, а також пільгового кредитування заходів щодо підвищення рівня безпеки (зниження ризику).
4. Механізми стимулювання повідомлення контрольному і наглядовому державному органам (наприклад, Держміськнагляду) даних про дійсний рівень безпеки готелю на звітний період.
Дані «зовнішні» методи стимулювання мають істотні недоліки: вони засновані або на інформації, наданій самим готелем контролюючому органу, або на даних, отриманих зовнішнім контролюючим органом самостійно. Як показує практика, домогтися точності й об'єктивності оцінки ситуації при такому підході досить важко.
Принцип оптимізації загальних витрат на забезпечення безпеки варто розглядати як основу побудови ідеалізованої моделі балансу готелю в умовах обмежених ресурсів. Будь-який готель прагне досягти оптимального балансу витрат ресурсів на забезпечення безпеки і прибутку та економії коштів, одержуваних в результаті зниження частоти негативних подій.
Безумовним плюсом цього підходу є ілюстрація продуктивності передвитрат, що стимулює готель платити за підвищення рівня безпеки і зниження ризику.
Як показує практика, «поствитратний» підхід не знайшов широкого застосування в деяких готелях через складність і трудомісткість процесу оцінки. Крім цього, даний підхід заснова-ний на ретроспективній оцінці наслідків негативних подій, що викликає суперечки в науковому середовищі з приводу ефективності застосування отриманих даних у запобіганні майбутнім негативним подіям.
Бухгалтерський підхід схожий на «поствитратний», але неетичний з погляду суспільства, оскільки дозволяє, у деяких випадках, показати додатковий прибуток від негативної події і відіграє роль «антистимулу» проведення превентивних заходів.
У результаті аналізу існуючих підходів до оцінки процесу забезпечення безпеки виявлено, що наданий час залишається актуальною проблема пошуку комплексних економічних стимулів підвищення рівня безпеки готелю.
Питання та завдання для самоперевірки
1. Дайте визначення безпеки сучасного готелю. Наведіть основні види загроз безпеці готелю. Опишіть тактико-організаційні заходи забезпечення безпеки готелю.
2. Які існують технічні засоби забезпечення безпеки готелю ?
3. Охарактеризуйте заходи з забезпечення пожежної безпеки, охорони праці та техніки безпеки в готелі.
4. Дайте визначення економічної безпеки готелю. Які існують методи її забезпечення?
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
