<<< тому | зміст | вперед >>>

Сакун Л.В. Теорія і практика підготовки фахівців сфери туризму в розвинених країнах світу

ВИСНОВОК

1. Сучасний розвиток світового співтовариства виявило нові стратегічні і тактичні завдання, які стоять перед усіма сферами його діяльності в період глобальних змін. Такі соціально-економічні, політичні та освітні завдання розвитку суспільства об'єктивно призвели до змін у всіх сферах життя. У зв'язку з цим змінюється характер професійної діяльності, його структура, зміст, принципи, технічна база і організаційні форми, а також структура, умови та вимоги до підготовки фахівців сфери туризму. Ця сфера стрімко розвивається в останні десятиліття як жодна інша галузь економіки, що прогнозує високу потреба у висококласних фахівцях з високою компетентністю, здатних вивести цю галузь на передові позиції у всьому цивілізованому світі. Підготовка фахівців сфери туризму виходить на якісно нові рубежі розвинених країнах світу, тому системний аналіз функціонування даної дидактичної системи буде надзвичайно корисним для України, яка має значним туристичним потенціалом і може стати в перспективі однією з найбільш розвинених у туристичному відношенні країною. Головне, що необхідно затвердити в якості мети - якість і ефективність туристської освіти для того, щоб гарантувати якість і ефективність в індустрії туризму. Процеси глобалізації у всіх сферах людської діяльності поширюються і на сферу міжнародного туризму, змінюючи його роль і вплив на підготовку фахівців даної сфери: вона вимагає глибини, ши-рокомасштабности, взаємодії різних її компонентів на більш складному дидактичному рівні.

2. Для того, щоб дослідити основні фактори, що формують структуру, зміст, принципи і методологічні підходи в концепції туристського освіти необхідно проаналізувати основні поняття порівняльно-педагогічного аналізу дидактичних систем підготовки фахівців сфери туризму. В структуру понятійно-категоріального апарату порівняльно-педагогічного аналізу входить цілий комплекс понять, який ми можемо охарактеризувати як структуру, методи, принципи, стандарти дидактики професійної освіти, які є складовою загального поняття такого предмета, як педагогіка туризму. Основи педагогіки туризму закладені в таких категоріях, як: спеціалізація і навчання професії в сфері туризму; підвищення кваліфікації; підготовка педагогів для професійної підготовки фахівців сфери туризму; практика на туристичному підприємстві; концепція навчання кожної конкретної професії у сфері туризму; зміст навчання з конкретної спеціалізації; вимоги контролю якості навчання екзаменаційні вимоги, як вища ступінь цього контролю; освітня політика навчального закладу в конкретному регіоні світу; реформування освітньої системи підготовки фахівців сфери туризму з метою посилення її конкурентоспроможності на світовому ринку праці.

Необхідно розкрити процес формування основних педагогічних понять у зв'язку з потребами навчально-виховної практики вищого навчального закладу, в якому готують фахівців для сфери туризму. Дидактику професійного освіти в сфері туризму складають наступні компоненти: організаційні форми професійної освіти в туристській сфері; концепція професійної освіти у сфері туризму; основи професійного підвищення кваліфікацій у сфері туризму; політика і реформування професійної освіти у сфері туризму розвинених країн світу. 3. Безперервна освіта як альтернатива існувала раніше дискретної системи розглядається, як нова гуманістично орієнтована її конструкція і як ведучий підхід до реформування освіти: перехід від принципу "освіта на все життя" до принципу "освіта через все життя". Керуючись терміном "діяльний підхід", зміст навчальних предметів і навчальних практик слід проектувати з опорою на всебічний облік майбутньої соціально-виробничої (професійної) діяльності випускника навчального закладу туристського профілю. Методично забезпечується мета, зміст, сам процес навчання. Існують основні методичні вимоги: цільові, змістовні, процесуальні. Ефективність дидактичного процесу значною мірою визначається адекватним вибором і професійною реалізацією конкретних педагогічних технологій, частіше традиційно називаються організаційними формами і методами навчання. Технологічний підхід до навчання передбачає конструювання навчального процесу, виходячи з освітніх орієнтирів, цілей і змісту навчання. Особливої уваги у сфері підготовки фахівців для туристської діяльності заслуговують корекція навчального процесу і діагностика якості.

Аналіз зарубіжної та вітчизняної науково-педагогічної літератури дозволив зробити висновок, що педагогічна технологія пов'язана з системними підходами до освіти та навчання, охоплює всі аспекти, елементи педагогічної системи: від постановки цілей до проектування всього дидактичного процесу та перевірки його ефективності.

Розробка науково обґрунтованих принципів побудови навчальних планів у навчальних закладах туристського профілю в розвинених країнах світу ведеться на різних рівнях професійної підготовки кадрів. Узагальнюючи досвід подібних досліджень, можна висунути незалежно від їх кваліфікації і профілю наступні основні принципи побудови навчальних планів підготовки фахівців, а саме: гуманістичної спрямованості, орієнтований на задоволення освітніх запитів особистості, виховання високоморальних загальнолюдських якостей майбутнього спеціаліста; науковості, що передбачає відповідність змісту освіти рівня і перспектив розвитку науки, формування у студента наукового світогляду на основі правильних уявлень про загальних і спеціальних методах наукового пізнання, засвоєння основних закономірностей процесу пізнання з позицій діалектичного матеріалізму; систематичності і послідовності, що вимагає розташовувати навчальні дисципліни з урахуванням логіки досліджуваної наукової системи знань і закономірностей розвитку наукових понять у свідомості студентів; доступності, враховує рівень підготовки студентів; єдності навчання, виховання і розвитку, що передбачає нерозривний зв'язок навчання з формуванням світоглядних, поведінкових і творчих якостей особистості кожного студента; гуманітаризацію, що передбачає включення в зміст усіх навчальних курсів дані про роль і місце людини в соціальному, економічному і науково-технічний прогрес, його відповідальності за майбутнє цивілізації і духовних цінностей; зв'язку теорії з практикою при провідної ролі теорії, передбачає необхідність підведення студентів до розуміння значення теорії в життя, практиці, продуктивній праці; розвитку у студентів здібностей вмілого застосування засвоєних знань, умінь і навичок для вирішення завдань практичного виробничого характеру; професійної спрямованості, що передбачає загальну орієнтацію всіх досліджуваних дисциплін на кінцеві результати навчання студентів, пов'язані з придбанням конкретної спеціальності; стабільності і динамічності, передбачає наявність стабільної (базисної) частини змісту навчальних предметів і динамічною (спеціальної) частини, змінною з урахуванням вимог виробництва до підготовки фахівців; уніфікації і диференціації, обумовлений об'єктивними особливостями і закономірностями характеру і змісту праці фахівців даного профілю і кваліфікації та враховує індивідуальні особливості студентів; наступності змісту освіти даної щаблі з попереднього і наступного східцями, а також з різноманітними видами неформальної освіти та самоосвіти; інформаційної технологічності навчання, орієнтований на застосування у виховно-освітньому процесі педагогічно виправданих засобів інформаційної, комп'ютерної техніки (персональних комп'ютерів, інформаційних банків даних та знань, комп'ютерних експертних систем тощо).

4. Якість підготовки фахівців - сукупність властивостей і характеристик, визначають готовність фахівців до ефективної професійної діяльності, включає в себе здатність до швидкої адаптації в умовах науково-технічного прогресу, володіння професійними вміннями і навичками, вміння використовувати отримані знання при вирішенні професійних завдань. Одним із способів оцінки якості підготовки спеціалістів є так званий діяльний підхід, заснований на аналізі професійної діяльності. Відомий також функціонально-об'єктний підхід, на основі якого створювався нині чинний перелік спеціальностей і в рамках якого першою умовою формування фахівця є освоєння трудової функції, а другим - хороше уявлення про об'єкт праці.

При такому підході вимоги до якості підготовки фахівців, припускають розгляд структури праці, детальний аналіз професійних функцій спеціаліста, виявлення умінь, необхідних для їх виконання. В даний час в оцінці якості підготовки фахівців все більш широке розповсюдження знаходить моделювання професійної діяльності в навчальному процесі, яке дозволяє судити про якість підготовки у процесі самої підготовки.

Узагальнюючи сказане, зазначимо, що діяльний підхід обов'язково включає в себе елементи функціонально-об'єктного підходу, а моделювання професійної діяльності у навчальному процесі засновано на діяльному підході. Діяльний підхід у навчанні полягає в тому, що в результаті навчання учень набуває знання, необхідні для оволодіння професійними уміннями (практичними і дослідними), які задані цілями навчання.

Розробка та впровадження стандарту професійної вищої освіти мають метою: встановити базовий рівень, що забезпечує отримання та продовження професійної освіти, необхідні рівні кваліфікації, розвитку особистості, нижче яких не може бути атестація фахівця-професіонала; підвищити якість професійної підготовки шляхом розширення професійного профілю, оволодіння інтегрованою групою професій, універсалізації змісту освіти, впровадження прогресивних систем навчання, автоматизованих систем контролю над ефективністю діяльності навчальних закладів і органів управління; впорядкувати права і відповідальність усіх форм професійної підготовки, всіх суб'єктів системи професійної вищої освіти, встановити спадкоємний зв'язок останньої в умовах безперервної освіти; забезпечити конвертованість професійного вищої освіти усередині держави та за його межами для безперешкодного участі в міжнародному ринку праці. В залежно від області застосування і рівня затвердження розрізняють наступні види стандарту професійної вищої освіти: міжнародний, розроблений у згідно з міжнародними нормативами; державний (федеральний, національний), встановлений урядом країни або уповноваженим ним органом; регіональний, розробляється для окремих регіонів відповідно до їх міжгалузевими і специфічними умовами і встановлюється регіональними органами влади.

5. Зміни на туристичному ринку призвели до буму потреби у професіоналах в даній галузі, чия підготовка дійсно відповідала б вимогам попиту даного сектора. Цей феномен привів до створення університетів, інститутів, асоціацій, спілок, підприємств, міжнародних структур по всьому світу з метою розробки та забезпечення курсів спеціалізації в різних сферах туризму на базовому, середньому та високому рівнях. Безпосередній результат широкого розмаїття навчання, який був внаслідок цього отримано, представляє собою не ясну і багато в чому суперечливу картину.

До такого стану результатів потрібно додати брак взаємного визнання різних кваліфікацій і відсутність загальних стандартів у процедурі міжнародної акредитації; брак координації між учасниками освітнього процесу; різні очікування при створенні освітніх систем в туризмі; недолік консолідуючих робочих умов; недолік визнання існуючого освіти різними міжнародними кваліфікаційними комісіями.

Найбільш істотна частина являє собою плутанину для підприємців туризмі, які намагаються зрозуміти, яким умінням треба навчати. Всі ці фактори є перешкодою на шляху оволодіння студентами послідовної професійною мобільністю.

Дослідження, проведене під егідою СОТ Університетом Вашингтона, визначило найбільш помітні якісні прогалини в ділових і підприємницьких нішах, встановлені на карті професій в туризмі у всьому світі, шляхом порівняння існуючих стандартів навчання з тими, які підприємці в різних секторах туристської сфери і в різних туристичних регіонах по всьому світу бажали б бачити. Метод Делфі, який використовувався в цьому експерименті, дозволив також передбачати тенденції у світовому туризмі і в освіті і підготовці фахівців для цієї сфери, уявивши, таким чином, динамічний елемент при аналізі пріоритетів і недоліків у підготовці фахівців для туризму.

Дане дослідження зібрав у своїй сукупності, тобто відносно сектора світового туризму та туристичних регіонів, пріоритети, які визначають базові уміння та знання, істотні у кожному з 4 (персонал переднього краю, інспектори, середня ланка управління, вища ланка управління) розглянутих професійних рівнів і прогалин у навчанні у кожному їх них. У зв'язку з цим, важливо визначити ступінь задоволення підприємців знаннями і вміннями своїх співробітників у тому разі, якщо критерії оцінки освітньої системи точно відповідають попереднім очікуванням підприємців і тому є безпомилковим методом вимірювання якості запропонованого навчання.

6. Розвиток дидактичних систем підготовки фахівців сфери туризму в розвинених країнах світу визначається характером зв'язків між стратегічними компонентами (стратегічні принципи, способи передачі змісту), тактичними компонентами (тактичні принципи, структура змісту, форми організації та методи навчання, способи контролю) і важливими факторами зовнішнього середовища (культура, технологія, методологія, домінуючий принцип навколишнього світу). Ці зв'язки виникають у системі в процесі її створення і адаптації до динамічним характеристикам соціуму. Структурний аспект системного аналізу дидактичних систем підготовки фахівців сфери туризму дозволив виявити загальні закономірності та місцеві особливості в різних країнах світу на кожному етапі її структурної складності.

Значні зміни різноманітних характеристик в процесі функціонування даної системи свідчать про те, що дидактична система підготовки фахівців сфери туризму є демократичною, гнучкою і прозорою системою; рівень інтерактивності цієї системи підвищується по мірі ускладнення і розширення її структури та інформаційно-технологічного компонента змісту; домінуючим у даній системі є пізнавальний процес, який використовується при передачі змісту навчання. Найефективнішою дидактичною системою на сучасному етапі розвитку суспільства, освіти і педагогічної науки є модуль-но-рейтингова система професійної підготовки у сфері туризму.

7. Аналіз змін характеристик факторів впливу навколишнього середовища (культура, інноваційні технології, методологія дослідження) дозволяє стверджувати, що: процесі переходу суспільства у новий інформаційний простір одним з найважливіших факторів є система професійної освіти, яка відрізняється рівнем інтерактивності і гуманізації; її гуманітарною парадигмою. Сучасний етап розвитку науки і техніки супроводжується впровадженням інноваційних, міждисциплінарних підходів у розробці навчальних планів і програм, подання змісту навчання на основі інтегрованих навчальних програм та інноваційних навчальних посібників, посиленням ролі комп'ютерних технологій у навчанні, удосконаленням процесу передачі інформаційного матеріалу від педагога до студенту, удосконаленням способів контролю знань за допомогою новітніх методологій і технологій. Усі ці компоненти складають суть модульно-рей-тинговой системи підготовки фахівців сфери туризму.

8. Модульно-рейтингова система підготовки фахівців у сфері туризму є центральним ланкою професійної дидактичної системи освіти в розвинених країнах світу. З точки зору системного аналізу ця система реалізується в провідних вищих навчальних закладах цих країн. Модульна система навчання є особливою педагогічною технологією, орієнтованої на особистість і яка визначає мультидисциплінарний підхід в багаторівневій підготовці фахівців сфери туризму. Вона дозволяє оптимізувати навчальний процес, забезпечити його цілісність у досягненні цілей навчання, сприяє розвитку пізнавальної сфери навчальної, сприяє єдності управління і контролю пізнавальної діяльності студентів з великими можливостями для їх самостійної роботи.

Модульно-рейтингова система визначає нові принципи, методи, форми організації навчання і контролю, які є основними традиційними компонентами дидактичної системи. Однак, в модульній системі підготовки фахівців сфери туризму з'являються і нові дидактичні принципи: принцип мобільності навчання, принцип поєднання різноманітних предметних елементів в одному модулі, принцип єдності теорії і практики професійного навчання; принцип педагогічної доцільності застосування нових інформаційних технологій; принцип відповідності технологій і методологій навчання, які пов'язані з розвитком новітнього світового інформаційного простору. Нові навчальні курси, розроблені з урахуванням традиційних і новітніх принципів, сприяють творчій самореалізації студентів, індивідуалізації їх навчання і формування у них широкого кругозору. До прогресивних методів контролю відносяться рейтинговий метод як спосіб оцінки знань, умінь і навичок. Застосування рейтингу є системою, організуючою навчальний процес і активно впливає на його ефективність. Рейтингова система контролю враховує всю активну діяльність учнів, пов'язану з придбанням знань, умінь і інших показників, що формують особисті якості студента: участь у науковій роботі на кафедрі, написання реферату, участь у конкурсах науково-технічної творчості, виступ з доповіддю на студентській наукової конференції та ін. Узагальнюючи переваги рейтингової системи як одного з інноваційних методів, можна констатувати, що рейтингова система - це не тільки оцінка рівня засвоєння знань, але і метод системного підходу до вивчення дисципліни. При раціональному, з дидактичної позиції, поділ дисципліни на блоки можливо її засвоєння кожним навчаються самостійно. В цьому випадку самостійна робота студентів, її реалізація у вузі, створює умови для розвитку особистості студента. Самостійна діяльність з придбання студентами знань і умінь передбачає чітку регламентацію навчання в залежно .от змісту предмета, умов навчання, рівня підготовленості студентів до сприйняття і засвоєння матеріалу.

9. Результати аналізу наукової літератури, пов'язаної з методологією дослідження якості освіти дали можливість визначити найбільш перспективні в туристському відношенні регіони світу (6), професійні рівні і кваліфікаційні вимоги до фахівців сфери туризму (4) і якісні характеристики моделі фахівців даної сфери економіки.

На основі многодисциплинарной модульної системи підготовки, яку можна було б пристосувати до певних функцій кожній професійній категорії, підприємці туристської сфери можуть також ідентифікувати свої пріоритети для базових і технічних знань і персональних навичок, які вони вважають необхідними для кожного професійного рівня. Висококласний фахівець у сфері туризму в умовах сучасного розвитку світового співтовариства є творчою особистістю з високим рівнем професійної компетентності, високоморальними характеристиками, що володіє знаннями та уміннями, які дозволять йому виконувати свої обов'язки на підприємствах даної сфери та сприяти її конкурентоспроможності. Тому ефективне рішення проблеми компетентності фахівців сфери туризму вимагало визначити якісні характеристики фахівця. В результаті системного аналізу функціонування дидактичних систем підготовки фахівців сфери туризму в розвинених країнах світу були виявлені якісні характеристики фахівців, які є загальними для всіх регіонів і сфер туристської діяльності, що дозволило визначити сучасну модель такого спеціаліста. В кожної кваліфікаційної моделі повинні бути посадові обов'язки; рівень освіти, обсяг знань та обсяг умінь, а також деякі особистісні якості, сприяють успішній професійній кар'єрі.

В даному дослідженні аналізуються також сучасні підходи до якісної підготовки фахівців, що передбачає розгляд структури праці, детальний аналіз професійних функцій фахівців, виявлення умінь, необхідних для їх виконання. Менеджерам потрібно краще розвивати вміння у сфері управління кадрами. У зв'язку з постійною інтернаціоналізацією бізнесу всім фахівців сфери туризму потрібно більше практики в міжнародному просторі і багатокультурному полі.

Обізнаність в засобах охорони навколишнього середовища та техніки захисту, збереження загальнонаціонального здоров'я і благополуччя стануть суттєвою частиною туристського освіти на всіх професійних рівнях. Розширення участі в транснаціональних компаніях буде сприяти появі потреби в міжнародних стандартах якості обслуговування і, в кінцевому рахунку, в уміннях і знаннях працівників даної галузі. Супервайзерам потрібно навчитися більше високого рівня управлінських умінь, таких як ринкове прогнозування і стратегічне планування.

Навчальні заклади туристичного профілю потрібно зміцнювати частково курсом навчання, пов'язаних з діловими навичками (практичними). Незмінні технологічні зміни будуть впливати на традиційні методи навчання, такі, як дистанційне навчання, діалогове навчання і т. д. Індустрія буде нести зростаючу відповідальність за виховання своїх службовців на всіх рівнях. Компанії будуть все більш полегшувати продовження навчання, гарантуючи службовця і права обов'язки у даній сфері діяльності.

Міжнародний обмін програмами на всіх рівнях зайнятості стане загальноприйнятим явищем. На сучасному етапі продовжено обговорення питань мобільності в професійну освіту з метою створення кваліфікаційної хартії мобільності і визнання закордонних сертифікатів освіти та створення інформаційного банку даних мобільності. 10. Основна проблема підготовки фахівців сфери туризму на сучасному етапі полягає у потребі кваліфікованих трудових ресурсів, здатних гарантувати необхідні умови якості туристських послуг, таких як якість, яке створює умови досягнення конкурентоспроможності.

Крім того, існує широко поширене угоду про те, що діловий туризм повинен відігравати важливу роль у практичному навчанні та освіті своїх службовців. Це демонструє розумний підхід до посилення певної культури кожній компанії, яка є найбільш відповідною сферою для придбання навичок і знань, необхідних для виконання завдань, пов'язаних з кожною сферою діяльності, бажане поєднання теорії і практики, що передбачає тісну взаємодія провайдерів освіти і підприємців сфери туризму в складанні програм навчання. В питаннях єдності теорії і практики відомий також функціонально-об'єктний підхід, на основі якого створювався нині чинний перелік спеціальностей і в рамках якого першою умовою формування фахівця є освоєння трудової функції, а другим - хороше уявлення про об'єкт праці. Освіта, таким чином, - це проектування напрямки своєї життєдіяльності, сфера освіти - область соціальної життя, в якій створені умови, необхідні для такого проектування. Основами сучасної освіти є наступні параметри: фун-даментализация освіти, яка повинна істотним чином підвищити його якість; випереджальний характер всієї системи освіти, її націленість на проблеми майбутньої постіндустріальної цивілізації, розвиток творчих здібностей людини; істотно більшу доступність системи освіти для населення нашої планети шляхом широкого використання можливостей дистанційного навчання і самонавчання із застосуванням перспективних інформаційних і телекомунікаційних технологій. За концепцією при отриманні професійного вищої освіти повинні бути вирішені наступні завдання: у процесі навчання з метою підвищення його ефективності, доступності та якості повинні максимально використовувати інформаційні технології; навчаються повинні отримувати спеціальні знання та навички з використання інформаційних технологій у предметної галузі їх майбутньої професійної діяльності; повинні заглиблюватися і розширюватися знання про основи життя і діяльності в "інформаційному суспільстві" з урахуванням професійної орієнтації учня.

В якості стратегічних напрямків реорганізації освіти виступають: забезпечення нового рівня якості підготовки фахівців і формування гнучкої системи підготовки кадрів, яка задовольняє сучасні потреби суспільства у фахівцях різних напрямків з швидкою адаптацією до мінливих умов професійної діяльності, тобто здатністю молодих фахівців до розширення і поповнення знань. Реалізація цих завдань у багаторівневій системі професійної вищої освіти передбачає визначення педагогічної задачі, тобто постановку цілей і відбір навчального утримання адекватно перспективам соціально-економічного і науково-технологічного розвитку. Освіта стає неодмінною умовою і засобом досягнення інтеграції громадських, наукових і виробничих сил суспільства. Реалізація основних напрямів педагогічної стратегії в конкретному освітній установі починається з цілевизначення. Внз як члени академічної спільноти сьогодні вперше мають можливість проектувати власні цілі, норми, що забезпечують їх життєдіяльність, здатність до саморозвитку. При цьому цілі навчального закладу як соціального інституту, відповідального за наслідування і відтворення наукових знань, культурних цінностей і норм, повинні відповідати потребам громадян у підвищенні їх загальної, наукової та професійної культури, в їх моральному і культурний розвиток.

Головна мета інноваційної освіти - збереження і розвиток творчого потенціалу людини. Проте сьогодні недостатньо творчості та проектування. Освіта має бути пронизане загальнолюдськими цінностями. Для цього в першу чергу необхідно зробити так, щоб воно розвивало гармонійне мислення, засноване на поєднанні внутрішньої свободи особистості і її соціального відповідальності, а також терпимості до інакомислення. Саме ці характеристики особистості сьогодні включені в число основних цінностей земної цивілізації, декларованих в документах ООН.

Ефективність освіти визначається її результативністю в зіставленні з цілей і засобів їх досягнення; внеском у створення матеріальних і духовних цінностей, у навчанні нових поколінь мистецтва правильно жити не тільки в сьогоднішньої дійсності, але і в майбутньому.

Центральним поняттям проективного освіти є "проект" - задум вирішення проблеми, що має для учня життєво важливе значення. Проектування може здійснюватись у різних формах: професійної, при якої система координат задається професією, родом занять, з яким учень пов'язує своє життя; проектування власного життя, планування життя, що передбачає визначення життєвих цілей, цінностей та етапів їх досягнення, - коротше кажучи, біографічне проектування. Освіта при цьому виступає як засіб досягнення соціального статусу, власне концептуальне, що передбачає створення технічного, наукового або соціального проекту, задуму, ідеї, з реалізацією яких пов'язується життя учня. В цьому випадку освіта служить безпосередньо створенню нових понять, концепцій і знань, стає продуктивним видом соціальної діяльності.

11. На сучасному етапі розвитку людства відбувається інтенсивна концентрація теоретичного знання, воно стає основою змін у виробництві, а в кінцевому підсумку - в суспільстві. Створення сучасного інформаційного суспільства - це інстинкт самозбереження людства як біологічного виду, модифікований зараз в конкретну соціально-організаційну форму буття людей. У центрі уваги також знаходиться тема "Освіта і кваліфікація - цілі завт рашнего дня". Тому в даний час в розвинених країнах світу розробляються програми зайнятості населення, професійної підготовки та перепідготовки, підвищення кваліфікації до 2020 року. У зв'язку з цим, необхідно продовжити роботу щодо вдосконалення переліку напрямів підготовки фахівців і спеціальностей вищого професійного освіти, наблизивши його до аналогічних переліків розвинених країн з метою створення сприятливих умов для інтеграції української системи освіти міжнародну; визначити правовий статус бакалавра та магістра за спеціалізаціями туристського профілю; завершити розробку комплекту навчально-методичного супроводу державних освітніх стандартів професійної вищої освіти. Для цього слід досить стрімко змінити кваліфікаційні вимоги. Важливо впровадити нові технічні засоби навчання і технічне оснащення навчальних закладів в цілому, посилити теоретичну частину навчання і підвищити пізнавальну його цінність не лише в навчальному закладі, але і на робочому місці. Для вирішення цих завдань потрібно подолати недолік висококваліфікованих педагогів, науковців та практиків для професійної підготовки фахівців, в яких наша країна відчуває значний дефіцит, як і наслідки демографічних змін. Розробка кваліфікаційних вимог чітко виділила необхідні ланки між професійною освітою та формуванням схеми робочих місць. З точки зору внутрішнього змісту даних заходів з боку урядів розвинених країн зростає розуміння, що інвестиції в людські ресурси, освіту і науку будуть рости.

12. Всі країни прагнуть вдосконалювати свою професійну освіти, розширюючи його можливості і вікові межі. Меморандум з приводу навчання на протягом усього життя був представлений 09.11.2000 на засіданні комісії з утворення Європейської Ради. Він описує вимоги до зміненого навчання, найважливіші елементи концепції навчання протягом усього життя. На цьому раді був прийнятий ряд фундаментальних рішень щодо забезпечення освіти для всіх молодих людей. Воно повинно забезпечити вибір навчальних закладів, бути в повній мірою якісним та достатнім у кількісному відношенні. Для цього необхідно: забезпечити фінансову підтримку держави; посилити сприяння підприємств у сфері професійної освіти молоді; з урахуванням демографічного зростання посилити всі аспекти у сфері професійного освіти; сприяти соціальній справедливості та стабільності шляхом задоволення попиту на навчання та освіта; сприяти створенню гнучкої і життєздатної системи професійної освіти та подальшого її вдосконалення; поряд з постійною внутрішньою модернізацією цієї системи сприяти стикуванні загальної, професійної освіти і підвищення кваліфікації; система професійної освіти повинна мати майбутнє і в міжнародному контексті.

13. У дисертаційному дослідженні чітко визначені завдання професійного освіти в нових социоэкономичес-ких умов: розвивати професійне освіта серед жінок та старших груп населення, а також тих, у кого недостатня кваліфікація; посилити цільове використання нових комунікаційних технологій та інновацій в системі професійної освіти і чинити цьому всебічну підтримку; розвивати пропозиції, інструментарій і досвід в забезпечення належної кваліфікації; домагатися доступності загальної і професійної освіти для всіх верств населення; особливе значення приділяти підготовки та вдосконалення регіональної концепції загального і професійного освіти; удосконалювати шляхи прийому на роботу та сертифікації професійної компетенції; розробити заходи щодо ротації кадрів з метою зниження безробіття; посилити передачу досягнень у професійній освіті і зразкових моделей в систему загальної практичної перепідготовки; посилити компетенції у сфері іноземних мов. Все більше професій вимагають знання іноземних мов. У світлі вищевикладеного більш детальний облік пріоритетів і прогалин в якості навчання повинен стати частиною великого числа більш глибоких досліджень, які могли б допомогти систематизувати і стандартизувати майбутні програми навчання, відповідно всього залученого в систему навчання у сфері туризму. Всі прогнози вказують на те, що в ході наступного десятиліття туристська активність досягне нових висот і тому продовжить вносити внесок у створення робочих місць і зростання добробуту суспільства. Туризм також може стати важливим фактором у збереженні природних і культурних ресурсів, їх вигідного, але збалансованого та ефективне використання. Щоб здійснити новий якісний прорив, слід, насамперед, розробити систему, відповідно до якої визначаються потреби та очікування підприємців, професіоналів та інших користувачів в туризмі. Наступний крок - взаємодія з питаннями, пов'язаними з продуктивністю систем, програм і навчальних закладів, де вивчають туризм. Необхідно знати розмір якісних прогалин і прийняти заходи по їх ліквідації. Без цієї інформації стратегія туристського трудового потенціалу є приреченою на інерцію, інтуїцію і імпровізацію - сумнівні достоїнства у високо конкурентному середовищі, яка є підлеглою безперервним, далекосяжних змін, і де немає ніякої безпосередньої віддачі від інвестування в освіту та навчання. Система підготовки фахівців у сфері туризму повинна гарантувати максимальну ефективність та оптимальне використання можливостей; введення резюмирующих перевірок якості, які дадуть можливість отримати користь з помилок і підтримувати навчальні програми на належному рівні.

Основні висновки і положення дисертаційного дослідження можуть бути використані при реалізації державної програми з розвитку туризму в Україні; при розробці стандартів вищої освіти за спеціалізаціями туристського профілю; при підготовці відповідної навчально-методичної документації для вищих навчальних закладів, що готують бакалаврів, фахівців і магістрів; при розробці якісних кваліфікаційних характеристик майбутніх фахівців сфери туризму; при розробці нових напрямків у професійній педагогіки.

Дисертаційне дослідження підтвердило висунуту гіпотезу, мету досягнуто, всі завдання дослідження виконані. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів багатоликої проблеми теорії і практики підготовки фахівців сфери туризму в розвинених країнах.

На наш погляд у цієї багатоаспектної проблеми можна досліджувати: теоретичні та методологічні способи підготовки фахівців туристського профілю з інтегрованим групам професій; структуру і зміст навчальних планів і програм; розробляти стандарти і кваліфікаційні характеристики за цим професійним групам; методологічне та дидактичне забезпечення підготовки фахівців; розроблення методик навчання, які забезпечують інтерактивний діалог; розроблення модульних курсів і програм навчання для кожної професії з урахуванням інноваційних технологій і методологій на базі поєднання таких дисциплін, як педагогіка, психологія, соціологія, соціоніка, філософія, історія і методи індивідуалізації навчання.

<<< тому | зміст | вперед >>>