Туристическая библиотека
  Главная Книги Статьи Методички Отчеты ВТО Диссертации Законы
Теория туризма
Философия туризма
Рекреация и курортология
Виды туризма
Экономика туризма
Менеджмент в туризме
Маркетинг в туризме
Инновации в туризме
Транспорт в туризме
Право и формальности в туризме
Государственное регулирование в туризме
Туристские кластеры
Информационные технологии в туризме
Агро- и экотуризм
Туризм в Украине
Карпаты, Западная Украина
Крым, Черное и Азовское море
Туризм в России
Туризм в Беларуси
Международный туризм
Туризм в Европе
Туризм в Азии
Туризм в Африке
Туризм в Америке
Туризм в Австралии
Краеведение, страноведение и география туризма
Музееведение
Замки и крепости
История туризма
Курортная недвижимость
Гостиничный сервис
Ресторанный бизнес
Экскурсионное дело
Автостоп
Советы туристам
Туристское образование
Менеджмент
Маркетинг
Экономика
Другие

<<< назад | зміст | вперед >>>

Легендарні села України

Пнів

Пнів - село Надвірнянського району Івано-Франківської області. На північному заході села розташовується річка Бистриця-Надвірнянська. Вперше Пнів згадується в історичних джерелах 1482 року. У другій половині XVI ст. тут було збудовано Пнівський замок. Відомо про напади селян на замок у 1621 та 1648 роках, коли ним оволоділи повстанці Семена Височана. Руїни замка збереглися до наших днів.

Замок розташований на підніжжі Горган (Українські Карпати). Він стоїть на пагорбі біля невеликого струмочка, що, ймовірно, колись був притокою Чорної Бистриці (тепер - Солотвинської річки).

Фортецю побудували в другій половині XVI ст. польські феодали з валаським (молдавським) корінням Куропатви, які ще в другій половині XI ст. одержали ці землі за військову службу від короля Володислава Опольського. У XVII столітті, після численних перебудов і реконструкцій, замок досяг апогею свого розквіту. Разом із Куропатвами в передгір'я Горган прибула і численна дрібна шляхта зі своєю родиною. У 1609 році будується костьол.

Двір Куропатвів обслуговувала велика кількість людей, що жили переважно на підзамчі. Згодом поселення надвірної служби перетворилося на місто - саме звідси пішла його назва - Надвірна. Вигідне розташування на шляху до Угорщини, близькість лісу й соляних шахт сприяли швидкому розвитку Надвірної як торгового та ремісничого центру. Магнатам Куропатвам місто приносило чималий прибуток.

Із замка загони шляхти й смоляків вирушали шукати опришків, сюди ж для суду та розправи приводили спійманих «чорних хлопців». Але, не дивлячись на такі каральні експедиції, опришки захопили неприступний Пнівський замок у 1621 р. Напад організував Степан Буклашко. Чоловік його сестри Олени - Прокіп Ючевів - показав фатальне місце, де можна було підкопатися під валом і потрапити в замок. На допомогу Буклашко покликав опришків із Буковини під керівництвом Гриня Кардаша План спрацював, опришкам дісталася багата здобич. Звістка про захоплення замка блискавкою рознеслася округою. Шляхта організувала погоню. З 48 учасників нападу на замок 24 потрапили до рук шляхти й після катувань були страчені в Коломиї і Надвірній.

А коли в околицях Надвірної в 1745 році з'явився сам Довбуш із невеликим загоном, шляхта покликала на допомогу смоляків і жовнірів.

Пізньої осені в 1648 р. повстанці й козацькі загони рушили до твердині, де ховалося багато місцевих шляхтичів. Облога тривала декілька тижнів. Шляхта з Болехова спробувала було допомогти оточеним, але, зіткнувшись із силою повсталих, повернула назад.

У 1745 році замок придбав рід магнатів Сенявських, а пізніше - Цетнерів. Граф Цетнер сприяв розвитку Надвірної і навіть надав їй свій герб. Пнівський замок, однак, почав занепадати.

Легенди

Існує легенда, що в одному із замкових підвалів поховані скарби древнього роду Куропатв.

Є також легенда про наявність підземного ходу, який пов'язував Пнівський замок із Надвірною. Вихід із підземного лабіринту був нібито неподалік від парку в райцентрі.

<<< назад | зміст | вперед >>>




Все о туризме - Туристическая библиотека
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.