Талалаєв М.В.
Сучасні проблеми науки і освіти. - 2012. - №4.

Про розвиток фінансового регулювання підприємництва в сфері туризму в регіонах (на прикладі Республіки Марій Ел)

Введення. Феномен підприємництва в науковій практиці вивчений досить докладно, на відміну від окремих його складових, зокрема - туристичної галузі, яка вимагає певних теоретичних і методичних інструментів державного регулювання на регіональному рівні. Про це свідчать і дані офіційної статистики. На частку туризму припадає більше 3 відсотків світового валового внутрішнього продукту, а з урахуванням мультиплікативного ефекту - понад 9%. У туристської індустрії зайнято близько 8% працюючого населення планети. У ВВП Російської Федерації частка туризму трохи нижче світової - 2,5%, з урахуванням мультиплікативного ефекту - понад 6%. У 2009 році В рейтингу конкурентоспроможності сектора туризму і подорожей Всесвітнього економічного форуму Росія зайняла 59 місце з 133 країн світу, при цьому 5 місце - за наявності природних туристських ресурсів світового значення та 9 місце - за наявності пам'яток культури [1]. Таким чином, перед вітчизняними дослідниками постає проблема вдосконалення чинних та розробки нових підходів до управління сферою туризму, в тому числі на рівні регіону, що, в свою чергу, підтверджує актуальність обраної проблематики.

Мета. Аналіз факторів, що перешкоджають розвитку сфери туризму, та опис комплексу заходів, спрямованих на вдосконалення механізмів фінансового регулювання підприємництва в сфері туризму на регіональному рівні.

Матеріали і методи дослідження. Методичною і теоретичною основою дослідження послужили офіційні нормативно-правові документи, що регулюють розвиток і підтримку суб'єктів малого і середнього підприємництва, в т.ч. у сфері туризму, і діють на території Російської Федерації і суб'єктів Російської Федерації. У ході дослідження застосовувалися різні прийоми статистико-економічного та економіко-математичного методів дослідження, соціологічні методи і практичний досвід автора, отриманий в ході здійснення професійної діяльності.

Результати дослідження та їх обговорення. При вивченні сфери туризму варто враховувати роль сукупності факторів, які чинять вплив на її розвиток. До числа таких факторів можна включити інституційні (держава, посередники, кінцеві туристи, тощо), психологічні (психотипи клієнтів, поведінка, виховання, тощо), інфраструктурні (дороги, пристані, споруди, будівлі, ресурси, тощо), маркетингові (брендинг, інформаційні кампанії, дослідження, тощо) і т.д. В даній роботі представлений аналіз впливу на розвиток сфери туризму інституційних чинників.

З точки зору інституційного підходу туризм являє собою сукупність суб'єктів і об'єктів сфери туризму, а також відносин, що виникають між ними. Держава виступає основним інститутом, який на основі застосування спеціальних механізмів визначає розвиток сфери.

Спрощена схема структури сфери туризму з точки зору інституціонального підходу представлена на рис. 1.

Рис. 1. Структура сфери туризму (інституціональний підхід)

З точки зору суб'єктно-об'єктних відносин у даній роботі буде розглянуто взаємодію органів державної влади (суб'єкт) і посередників, що надають туристські послуги кінцевому споживачеві (об'єкт). Механізм взаємодії суб'єкта з об'єктом - прийняття нормативних правових актів і створення необхідних для розвитку сфери туризму умов. Саме ці механізми взаємодії виступають в якості інституційних чинників розвитку сфери туризму.

Наведемо класифікацію інституційних чинників з точки зору наявності в них економічну і неекономічну складової (рис. 2).

Рис. 2. Класифікація інституційних чинників розвитку сфери туризму за ознакою наявності в них економічної складової

Наведена класифікація дозволяє визначити основні напрями діяльності органів державної влади в питаннях розвитку сфери туризму. На основі аналізу федеральних нормативних правових актів (Бюджетний Кодекс Російської Федерації, Податковий Кодекс Російської Федерації, федеральні закони) визначимо державні механізми розвитку сфери туризму на регіональному рівні:

1. Зниження адміністративних бар'єрів для підприємств сфери туризму.
2. Будівництво об'єктів інфраструктури.
3. Регулювання тарифів природних монополій на регіональному рівні.
4. Розробка та затвердження регіональних і цільових програм розвитку підприємництва і туризму та інших нормативних правових актів, що регулюють правовідносини в сфері туризму, в т.ч. у сфері безпеки.
5. Регулювання ставок податків і зборів, які зараховуються в консолідовані бюджети регіонів (податок на прибуток, який сплачується в республіканський (крайовий, обласний) бюджет, податок на майно, плата за землю, спрощена система оподаткування, єдиний податок на поставлений дохід, спрощена система оподаткування на основі патенту).
6. Проведення роботи з регіональним банківським сектором з питань зниження процентних ставок по видаваних кредитах, а також участь у різних федеральних програмах, що реалізуються банківським сектором і дозволяють залучати в регіони кредити за зниженими відсотковими ставками.
7. Формування регіонального замовлення на збір і обробку статистичних даних про діяльність підприємств і організацій сфери туризму.
8. Створення регіональних експертних дорадчих і координаційних органів.
9. Розробка та впровадження програм навчання та підвищення кваліфікації кадрів, що працюють у сфері туризму.
10. Розвиток механізмів кредитно-фінансової підтримки підприємств сфери туризму, що надається органами державної влади, в т.ч. через організації інфраструктури підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва.
11. Видання каталогів про туристському потенціалі регіону, створення та трансляція роликів на телебаченні, радіо, тощо
12. Брендинг регіонального туризму, створення єдиного бренду кількома туристськими дестинациями, пр.

Таким чином, можна зробити висновок, що до відсталості регіонів у сфері туризму приводить відсутність сукупності інституційних чинників на регіональному рівні або їх нерозвинутість, на підставі чого неможливе застосування зазначених вище механізмів.

Для підтвердження даного висновку було проведено дослідження сфери туризму в регіонах Приволзького федерального округу на підставі діючих регіональних цільових програм розвитку туризму і даних офіційної статистики. Враховуючи обмежений обсяг публікації, автор вважає можливим викласти лише результати проведеного дослідження на прикладі трьох регіонів (Республіка Татарстан, Чуваська Республіка, Республіка Марій Ел):

1. У Республіці Татарстан сфера туризму досить розвинена, що обумовлено, в першу чергу, фінансовими можливостями регіону (розвинена інфраструктура, існує регіональна цільова програма розвитку туризму, ведеться активне інформування про туристському потенціалі регіону);
2. У Чуваської Республіці сфера розвивається менш успішно. У 2009 році на розвиток сфери туризму відбилися наслідки світової фінансової нестабільності. У той же час активна увага в республіці приділяється розвитку внутрішнього і в'їзного туризму.
3. Республіка Марій Ел - найбільш відстала з порівнюваних регіонів республіка. До закінчення 2010 року була відсутня цільова програма розвитку туризму. Кількість туристичних фірм невелика. Обсяги продажів нижче, ніж у регіонів - конкурентів.
4. Загальним для регіонів є переважання серед господарюючих суб'єктів, що здійснюють діяльність у сфері туризму, малих і середніх підприємств

Вказані висновки підтверджуються і даними офіційної статистики, представленими в таблиці 1 [3, 4, 5].

Таблиця 1.