<<< назад | зміст | вперед >>>

В’їзний туризм

Розділ ІV. Потенціал розвитку в’їзного туризму в Україні

§4.4. Туристичний імідж України

В сучасних умовах зростання туристичного інтересу до різних країн і народів, імідж країни відноситься до найважливіших факторів, що впливають на вибір іноземними туристами місць відпочинку. Основним питаннями, що турбують туристів в процесі визначення з країною подорожі, є як ті, що можна віднести до загального іміджу держави (культурний рівень, екологічна ситуація, криміногенна обстановка, національна та релігійна толерантність, політична та економічна стабільність), так і ті, що стосуються розвитку туристичної індустрії (наявність туристичних ресурсів та комфортність відпочинку, відповідність рівня сервісу рівню цін, безпека подорожі, цілість багажу і таке інше). Загальний імідж країни значно впливає на формування туристичного іміджу. Хоча трапляються випадки, коли саме туристичний імідж стає для країни визначальним, оскільки країна стає відомою світові через туризм. Так, наприклад, маючи безліч проблем у політичній, економічній, соціальній сферах, Єгипет, Туреччина, Таїланд та інші країни змогли сформувати позитивний туристичний імідж в очах іноземних туристів.

У більшості випадків рішення про поїздку залежить не від того, що потенційний турист володіє вичерпною інформацією про країну, а від сформованих стереотипів, інформації в засобах масової інформації, відзивів інших туристів. Іноді вони можуть не відповідати дійсності. В таких умовах погана репутація або відсутність такої можуть звести нанівець зусилля щодо розвитку в'їзного туризму в країні. Таким чином, імідж та репутацію держави необхідно розглядати як необхідні складові її стратегічного надбання.

Це як торгова марка, бренд, якому або довіряють, або ні. Недарма останнім часом у вивченні проблем іміджу країн та практичному застосуванні отриманих результатів використовуються маркетингові технології, а сам напрям називається державний брендінг або брендінг країн. Брендінг країн - це цілеспрямований процес створення та постійного поширення за допомогою іноземних засобів масової інформації бренду країни. Бренд країни - це комплекс думок, почуттів, асоціацій та уявлень, які виникають у людини, коли вона чує або бачить назву певної країни. На формуванні бренду країни найбільше позначаються її впливовість у світі, соціально-економічне та політичне становище, рівень культури, інтелектуальна власність, спортивні досягнення тощо.

Більш детальне знайомство з уявленнями, що мають іноземці про Україну, дає невтішний результат. Як показало дослідження міжнародного іміджу України, проведене на основі аналізу публікацій та повідомлень впливових іноземних ЗМІ спеціалістами Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова [11], сьогоднішні уявлення про неї є досить поверховими, фрагментарними і переважно негативними.

Із країн далекого зарубіжжя більш-менш регулярно повідомлення про Україну з'являються в американських, канадських та західноєвропейських виданнях. Уявлення жителів цих держав про нашу країну формується на основі інформації про корупцію, нелегальних мігрантів, Чорнобильську проблему, співробітництво з НАТО, миротворчу діяльність, про вади української демократії, голодомор 1932-33 рр., складні взаємовідносини з Росією, значний нереалізований потенціал української науки, незахищеність прав інтелектуальної власності, а також на основі необґрунтованих звинувачень України в постачанні зброї в "гарячі точки". Іноземні бізнесмени небезпідставно вважають Україну державою з нестабільним політичним та економічним становищем, несприятливим інвестиційним кліматом, сприймають нас як ненадійного партнера на основі періодично виникаючих проблем з транзитом російського газу, приватизацією та реприватизацією підприємств, квотами на вивезення сільськогосподарської продукції та митними зборами на ввезення товарів, що постійно змінюються. Переважно негативно становище України оцінюється провідними міжнародними організаціями та міжнародними фінансовими інституціями. Думка ж про репутацію України як туристичної держави практично несформована.

Донедавна назва "Україна" багатьом пересічним громадянам країн далекого зарубіжжя була або взагалі незнайома, або ідентифікувалась через назву "Росія", або асоціювалась з Чорнобилем, Андрієм Шевченком та братами Кличками. Події політичного та культурного життя (мається на увазі Помаранчева революція та "Євробачення" 2004, 2005), домагання українського президента визнати голодомор 1932-33 рр. геноцидом, привернули до України увагу, зробили її більш відомою у світі. Проте, нестабільна економічна і політична ситуація продовжують робити свій внесок у формування здебільшого негативного іміджу України.

В очах наших сусідів Україна виглядає значно привабливіше, хоча і вони не оминають увагою рівень корупції в країні, проблеми нелегальних мігрантів, ненадійність України як ділового партнера.

Проблематичним є формування позитивного іміджу України в очах росіян. Російські публікації, присвячені Україні, відбивають усю складність україно-російських взаємин. У більшості статей у російських ЗМІ Україна постає як держава політично й економічно залежна від Росії, проте із великими амбіціями .

Російськими ЗМІ формується переважно непривабливий туристичний імідж України. Пов'язано це з інформаційними методами конкурентної боротьби за споживача туристичних послуг. Росіян, що здебільшого мають уявлення про туристичний потенціал України, зокрема АР Крим, і охоче проводять свої відпустки біля Чорного моря, періодично залякують страйками кримських татар, несприятливою епідеміологічною та екологічною ситуацією, економічними та соціальними проблемами, нетолерантністю місцевого населення до росіян, напруженою криміногенною обстановкою і т. ін. У більшості випадків інформація є безпідставною і пов'язаною з недобросовісною конкуренцією.

Отже, імідж України як туристичної держави є швидше негативним. Він оцінюється за реальним станом речей, а не за її багатим потенціалом. Неспроможність держави належним чином розпорядитися останнім лише погіршує її репутацію.

Позитивний туристичний імідж можливо сформувати лише шляхом покращення загального іміджу держави. Для цього необхідно задіяти весь іміджевий потенціал нашої України, провадити продуману державну інформаційну політику, адже одним із важливих джерел інформації для зарубіжних ЗМІ виступають вітчизняні публікації, які іноді з тих чи інших причин не відповідають дійсності. Маючи на меті власні політичні або економічні цілі, вітчизняні бізнесмени, політики і журналісти випускають в інформаційний простір скандальні відомості, зовсім не думаючи, яким чином це може позначитися на іміджу країни, у тому числі, туристичному, в очах зарубіжної спільноти. Так, нещодавній скандал навколо дитячого оздоровчого центру "Артек" завдав нищівного удару по репутації цього закладу і зашкодив Україні в очах туристів як з близького, так і далекого зарубіжжя.

Важливою у цій справі є чітко спланована брендінгова кампанія, непогані умови для старту якої створює проведення в країні міжнародних масових спортивних та культурних заходів. Але передусім необхідно створити реальні підстави для створення туристичного бренду України шляхом зміцнення рекреаційно-ресурсного потенціалу та матеріально-технічної бази індустрії туризму, поліпшення інфраструктури загального користування та створення високоякісного конкурентоспроможного турпродукту.

Контрольні запитання і практичні завдання

> 1. Розкрийте сутність поняття "туристичний потенціал території" та його значення для розвитку туризму.
2. Які особливості необхідно враховувати при оцінці туристичного потенціалу території для потреб в'їзного туризму?
3. Опишіть рекреаційно-ресурсний потенціал розвитку в'їзного туризму будь-якого з туристичних районів України.
4. На контурній карті України позначте населені пункти, в яких або поблизу яких знаходяться визначні замки, фортеці та палацово-паркові комплекси.
5. Розкрийте сутність поняття "туристична інфраструктура", у чому її особливість?
6. Охарактеризуйте розвиток мережі закладів розміщення в Україні.
7. Користуючись нижченаведеними даними, побудуйте графік зміни кількості закладів розміщення готельного типу з 2000 по 2007 рр. Зробіть висновки щодо тенденцій розвитку готельного господарства.

Таблиця

Кількість закладів розміщення готельного типу в Україні

2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
1308	1258	1254	1218	1192	1232	1269	1420

8. Дайте характеристику розвитку мережі санаторно-курортних закладів України.
9. Користуючись даними таблиці 4.5, побудуйте колову діаграму, в якій відобразіть частку різних типів санаторно-курортних закладів у їх загальній кількості. Зробіть висновки щодо структури санаторно-курортних закладів України.
10. Охарактеризуйте стан та тенденції розвитку сектору харчування туристичної індустрії України.
11. За даними таблиці здійсніть групування регіонів України за рівнем забезпеченості місцями в закладах ресторанного господарства (найбільш забезпечені, забезпечені, найменш забезпечені). Отримані результати оформіть у вигляді відповідної картосхеми.

Таблиця

Забезпеченість регіонів місцями в закладах ресторанного господарства, у розрахунку на 10 тис. населення

Регіон	Кількість місць	Регіон	Кількість місць	Регіон	Кількість місць
Україна	361	Ів.-Франківська	298	Тернопільська	455
АРК	387	Київська	375	Харківська	430
області		Кіровоградська	365	Херсонська	219
Вінницька	542	Луганська	277	Хмельницька	284
Волинська	623	Львівська	458	Черкаська	234
Дніпропетровська	316	Миколаївська	279	Чернівецька	277
Донецька	329	Одеська	281	Чернігівська	340
Житомирська	375	Полтавська	287	міста
Закарпатська	265	Рівненська	391	м.Київ	490
Запорізька	264	Сумська	548	м.Севастополь	328

12. Назвіть визначні музеї України. Чим вони відомі?
13. Користуючись даними рисунків 4.1 - 4.10 та 4.13 - 4.14, на контурну карту нанесіть основні транспортні коридори та населені пункти з високим рівнем туристичного потенціалу, оцініть їх віддаленість від міжнародних магістралей.
14. Які заходи, на вашу думку, необхідно вжити для покращення туристичного іміджу України?

Рекомендована література

1. Руденко В.П. Довідник з географії природно-рекреаційного потенціалу України [Текст] / В.П.Руденко. - К.: Вища школа, 1993.
2. Івченко А.С. Вся Україна: Путівник [Текст] / А.С.Івченко. - К.: ДНВП "Картографія", 2006. - 656 с.
3. Панкова Е.В. Туристичне краєзнавство [Текст] / Е.В.Панкова. - К.: Альтерпрес, 2003. - 351 с.
4. Україна: Туристична карта [Карта]. - К.: ДНВП "Картографія", 2007.
5. Географічна енциклопедія України [Текст]: у 3-х тт. / Редкол: О.М.Маринич, Є.І.Стеценко та ін. - К.: Українська Радянська Енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1990.
6. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристичні ресурси України [Текст] / О.О.Бейдик. - К.: КНУ ім. Шевченка, 2001. - 395 с.
7. Масляк П.О. Рекреаційна географія: Навч. посіб. [Текст] / П.О.Масляк. - К.: Знання, 2008. - 343 с.
8. Смаль І.В. Основи географії рекреації і туризму [Текст] / І.В.Смаль. - Ніжин: Вид-во НДПУ імені Миколи Гоголя, 2004. - 264 с.
9. Мироненко Н.С., Твердохлебов И.Т. Рекреационная география [Текст] / Н.С.Мироненко, И.Т.Твердохлебов. - М.: Изд-во МГУ, 1981. - 208 с.
10. Концепція створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні. - Затверджено Постановою КМУ від 4 серпня 1997 р. № 821 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.gov.ua
11. Міжнародний імідж України: міфи і реалії [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://razumkov.org.ua/additional/analitical_report_NSP3_ukr.pdf

<<< назад | зміст | вперед >>>