<<< назад | зміст | вперед >>>

В’їзний туризм

Розділ ІV. Потенціал розвитку в’їзного туризму в Україні

§4.2. Туристично-ресурсний потенціал розвитку в’їзного туризму в Україні

§4.2.9. Слобожанський туристичний район

До складу Слобожанського туристичного району входять Сумська, Полтавська та Харківська області. Площа району - 84 тис. км² або 13,9 % загальної території України. В районі проживає 5610,2 тис. населення. Показник урбанізації - 71,0%. Характерними особливостями району є його прикордонне положення, достатньо високий рівень індустріального освоєння, спільні умови формування рекреаційних ресурсів, а також значний рекреаційно-ресурсний потенціал, особливо, в західній частині.

Природні туристичні ресурси. Територія Слобожанського туристичного району являє собою рівнину, яка в східній частині Сумської та на півночі Харківської областей урізноманітнюється відрогами Середньоруської височини, а на південному сході Харківської області - відрогами Донецького кряжу. В районі досить розвинена яружно-балкова сітка. Кліматичні умови району можна оцінити як помірно комфортні для розвитку рекреаційної діяльності. Річкова мережа району представлена річками басейну Дніпра (Сейм, Сула, Хорол, Псел, Ворскла, Оріль) та Дону (Сіверський Донець, Оскіл). В межах району розташовані численні озера (Чехове, Журавлине, Довге), болота, водосховища (найбільші - Кременчуцьке і Дніпродзержинське на Дніпрі, а також Печенізьке на Сіверському Дінці, Червонооскільське на Осколі та Краснопавлівське на каналі Дніпро-Донбас), ставки. Гідроресурси району придатні для рекреаційного використання, і, окрім того, створюють неповторної краси ландшафти, збільшуючи рекреаційну привабливість території. В Полтавській та Харківській областях є джерела лікувальних мінеральних вод - у Миргороді, Великій Багачці, Нових Санжарах, Шишаках.

В рекреаційних цілях можуть використовуватись об'єкти природно-заповідного фонду, найбільш значущими серед яких є Деснянсько-Старогутський національний парк, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва "Нескучне" у Тростянці, парк у Великому Бобрику, відділення "Михайлівська цілина" Українського степового заповідника Сумської області, ботанічний сад Харківського університету.

Соціально-культурні туристичні ресурси. На території Слобожанського туристичного району збереглися православні культові споруди ХVІІ-ХХ ст., збудовані у стилі українського бароко і класицизму. Значне місце в історико-архітектурній спадщині займають цивільні споруди, представлені чудовими палацово-парковими комплексами, адміністративними і житловими будинками ХVІІ-ХХ ст.

Харківська область. З ХVІІ ст. ведуть свою історію історико-культурні пам'ятки другого за чисельністю населення міста України, колишньої столиці Радянської України - м. Харків. Часи, коли він був оборонним рубежем Московської держави, пам'ятає найстаріша в місті будівля - Свято-Покровський собор, розташований на території фортеці однойменного монастиря. Згодом, з приєднанням до Російської імперії нових земель, Харків втратив своє оборонне значення і завдяки вдалому розташуванню перетворився на жвавий центр торгівлі. Місто бурхливо розвивалося, будувалися споруди культового, учбового, адміністративного, господарського та житлового призначення, найбільш колоритними з яких є: будинок Харківського колегіуму, де свого часу викладав Г.Сковорода (нині - Харківський університет), Успенський собор. Новий імпульс розвиткові міста дало промислове освоєння Придніпров'я та Донбасу наприкінці ХІХ - поч. ХХ ст. Тоді ж були зведені церква св. Пантелеймона, Благовіщенський собор, Озерянська церква та багато особняків, готелів, гімназій, банків. За радянських часів у місті сформувався архітектурний ансамбль найбільшої в Європі площі - площі Свободи з типовою монументальною забудовою сталінських часів. У місті багато пам'ятників, серед яких один з найкращих в країні - пам'ятник Т.Шевченку.

Одним із найцікавіших історичних об'єктів Харківської області є залишки скіфського городища і поселення V - ІІІ ст. до н.е., а також ранньослов'янське городище (V І - VІІ ст.) (с. Водяне), які свідчать про давнє заселення території.

З Харківщиною пов'язані життя і діяльність багатьох відомих людей. Зокрема, в с. Малижине в 1780 р. зупинявся Г.Сковорода. З ім'ям відомого українського філософа пов'язана і назва села Сковородинівка, в якому Григорій Савович прожив останні роки свого життя і був похований.

У м. Мерефа народився кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко, а в м. Чугуєві - відомий російський художник І. Рєпін.

Досить відомим завдяки радянському кінематографу (фільм "Весілля в Малинівці") селищем Харківщини є Малинівка, розташована поблизу Чугуєва за Сіверським Дінцем.

Експозиції музеїв Харківської області присвячені історії краю, а також життєвому шляху та діяльності відомих особистостей. З-поміж останніх виділяються художньо-меморіальний музей І. Рєпіна (відкритий у рідному домі художника в Чугуєві до 125-річчя з дня його народження); літературно-меморіальний музей Г.Сковороди (с. Сковородинівка), де збереглися пам'ятні місця, пов'язані з мислителем. Особливої уваги заслуговує історико-художній музей с. Пархомівка, розташований у кількох залах колишнього маєтку графів Подгорічані. В експозиції музею є подарунки приватних осіб і музейних фондів СРСР. Найбільш цінними з них є малюнок П. Пікассо, натюрморт П. Сезанна, акварелі А.Іванова тощо.

Давню історію і важливе значення транспортного вузла має мальовниче місто Ізюм, в якому збереглись три чудові храми та збудовано меморіал в пам'ять жертв Великої Вітчизняної війни. Своїми археологічними, архітектурними пам'ятками та музеєм відоме місто Красноград.

Численністю і різноманітністю відзначаються палацові ансамблі й паркові садиби Харківщини. Одним із найефектніших палацових комплексів Східної України є палац (ХІХ ст.) с. Шарівка - двоповерхова будівля псевдоготичного стилю з елементами ренесансу. Стилізовані під оборонні триповерхові вежі надають палацу вигляду середньовічного замку. Збереглися також альтанка, будівлі господарського двору, будинок лісника, парадні ворота зі сторожовим будиночком, сходи, які ведуть до моста між ставками. На початку і в середині ХХ ст. палац було реконструйовано.

Ще більш давнім палацовим комплексом регіону є палац у с. Старий Мерчик (ХІХ ст.), архітектором якого міг бути В. Растреллі, В. Баженов чи П. Ярославський. Але на сьогодні цей цікавий архітектурний об'єкт перебуває в запустінні, більшість споруд палацового ансамблю зруйновано.

Серед інших палацових ансамблів Харківщини слід виділити: великий садибний будинок у стилі флорентійських палаців ХVІІІ - ХІХ ст. у с. Пархомівка; поміщицьку садибу ХІХ ст. у м. Люботин; садибу початку ХХ ст. у с. Малижине; Наталіївський маєток початку ХХ ст. у с. Володимирівка.

Полтавська область. Понад 800 років минуло від того часу, коли в Іпатіївському літописі було згадано поселення Лтава на р.Ворскла, і 360 - як поселення отримало статус міста, відомого як Полтава. Нічим не відрізняючись з-поміж інших поселень Лівобережної України, місто прогриміло на всю Європу завдяки трагічній і славній події, що розгорталася на його теренах під час війни Росії зі Швецією - Полтавській битві. Про ці події нагадує безліч монументів і споруд, розташованих в Полтаві та на її околицях, у тому числі, й найстаріша - церква Самсона, з яким часто порівнювали Петра І після його перемоги над шведами, побудована на могилі російських солдатів. Найкрасивішими пам'ятками Полтави є: Спаська церква поч. ХVІІІ ст., Хрестовоздвиженський монастир, Кругла площа з її оригінальною архітектурною забудовою, будинок губернського земства (нині - краєзнавчий музей). Окрім нього у місті діє ряд музеїв: художній, літературно-меморіальні І.Котляревського, П.Мирного, В.Короленка.

Територія сучасної Полтавської області почала заселятися ще в скіфські часи, про що свідчить одне з найбільших у Європі Більське городище VІІ - ІІІ ст. до н.е. (с. Більськ). Донині тут збереглися земляні вали й рови. Археологами на місці розкопок виявлені залишки наземних і підземних жител, кілька зольників з уламками ліпної кераміки, знарядь праці, кісток домашніх тварин. Знайдено некрополь Більського городища, представлений близько 1000 курганів зі зброєю, кінською збруєю, посудом, прикрасами із золота і бронзи, культовими речами тощо. Деякі науковці вважають Більськ древнім містом Гелоном (згадується Геродотом в "Історії греко-перських війн"). Залишки давньоруського городища ІХ - Х ст. виявлено на території м. Гадяч.

Із Полтавщиною пов'язані життєві шляхи і творча діяльність знаних в Україні й в усьому світі людей. Одним із них є М.В. Гоголь, який народився в с. Великі Сорочинці, де нині знаходиться літературно-меморіальний музей М. Гоголя. Родовий маєток письменника знаходиться в с. Гоголеве (раніше - Василівка). Тут Гоголь зупинявся в останні роки свого життя. У роки Великої Вітчизняної війни садибу було спалено, а пізніше - за численними історичними документами відроджено й реконструйовано. Нині в ній знаходиться заповідник-музей М. Гоголя.

Полтавщина є батьківщиною українського філософа і поета Г. Сковороди, який народився в с. Чорнухи. Зараз тут працює історико-краєзнавчий музей, експозиція якого нараховує близько 2000 експонатів. Меморіальна садиба Г. Сковороди є реконструйованою за історичними документами типовою садибою українського малоземельного козака ХVІІІ ст.

У 40-их роках ХІХ ст. у братів В. і П. Закревських (с. Березова Рудка) досить часто перебував у гостях Т.Г. Шевченко. Тут ним було розпочато роботу над поемою "Кавказ", виконано портрети Закревських.

З містом Гадяч пов'язані життя і творчість П.Мирного, Лесі Українки, Олени Пчілки, М. Драгоманова, про що розповідає експозиція Гадяцького краєзнавчого музею.

В м. Миргород жив і помер грузинський поет Д. Гурамішвілі. У місті нині працює літературно-меморіальний музей, що містить матеріали про життя і творчість поета. З Миргородом пов'язана творча діяльність відомого українського поета П. Тичини: тут в 1933 р. ним була написана відома "Пісня про трактористку". Творчості і життєвому шляху поета присвячена експозиція краєзнавчого музею міста.

З колишнім центром чумацького промислу - селищем Котельва -пов'язані життєві шляхи М.Залізняка, який тут втік з-під варти по дорозі до Сибіру, керівника партизанського руху С. Ковпака, який тут народився, російського письменника М.Гнєдіча, перекладача гомерівської "Іліади".

Одним із найбільш відомих діячів краю, знаних і затребуваних на теренах усього колишнього Радянського Союзу є М. Касьян (м. Кобеляки). Результати застосування його методики в лікуванні хребта й суглобів є загальновизнаними і приваблюють величезну кількість пацієнтів з України та інших країн світу.

Історію, культуру, традиції краю розкривають експонати численних музеїв Полтавщини. Крім названих вище, на увагу заслуговують Державний історико-краєзнавчий музей в с. Диканька (його картинна галерея нараховує близько 500 полотен); Державний краєзнавчий музей в м. Кременчук (близько 30 тис. експонатів); музей декабристів (с. Хомутець), розміщений у родовій садибі Муравйових-Апостолів; Державний музей-заповідник українського гончарства (с. Опішня) - найбільший центр гончарства в Україні.

Широко знаною Полтавщина є завдяки Сорочинському ярмарку - театрально-торгівельному дійству, що відбувається в останні вихідні серпня у Великих Сорочинцях із 1966 р. і збирає щороку десятки тисяч чоловік.

Завдяки значенню в історичному минулому країни, архітектурним пам'яткам та зйомкам фільму "Королева бензоколонки" відоме місто Пирятин.

Палацове мистецтво на Полтавщині представлено ансамблями, створеними в ХVІІІ - ХІХ ст. Так, у с. Березова Рудка зберігся двоповерховий палац, два одноповерхових флігелі, що належали родині Закревських. На території садиби побудована сімейна усипальниця Закревських із цікавою каплицею у вигляді невеликої єгипетської піраміди.

Найвеличніший на Полтавщині палац (понад 100 приміщень) було збудовано наприкінці ХVІІІ ст. в с. Диканька - володінні Кочубеїв. Маєток у 1817 р. відвідав російський імператор Олександр І. На честь його було збудовано тріумфальні ворота. До наших днів від величного палацового комплексу лишилися лише церква, ворота і чотири трьохсотрічні дуби - все було зруйновано й розграбовано в роки громадянської війни.

Дерев'яний палац ХVІІІ ст., а згодом кам'яні флігелі (ХІХ ст.) були зведені в володіннях Муравйових-Апостолів (с. Хомутець). У маєтку відбувалися зібрання декабристів за участю П. Пестеля, М. Бестужева-Рюміна, М. Лорера та ін. Зараз палац перебуває в занедбаному стані й поступово піддається руйнуванню.

Сумська область. Більше ніж 350 років тому над р.Псел була зведена фортеця, призначена захищати південні рубежі Російської імперії. Її рів та вали частково збереглися, позначаючи місце, звідки веде свою історію м.Суми. Архітектурні пам'ятки, що збереглися, значно молодші, ніж місто. Найстарішою пам'яткою міста є Воскресенська церква поч. ХVІІІ ст., побудована в силі українського бароко. У місті є ще декілька чудових церков та соборів, серед яких Спасо-Преображенський собор ІІ пол. ХVІІІ ст., розписаний В.Маковським, Іллінська та велична Троїцька церкви. В місті збереглись житлові, адміністративні будинки та особняки кінця ХVІІІ - ХІХ ст. В Сумах свого часу жили і працювали Г.Сковорода, А.Чехов, О.Купрін.

Надзвичайно багатим і різноманітним на Сумщині є храмове будівництво, представлене православними церквами і соборами ХVІІ - ХІХ ст. Культова архітектура всіх трьох століть представлена в містах Глухів (ХVІІ ст. - Миколаївська церква; ХVІІІ ст. - Спасо-Преображенська церква; ХІХ ст. - Трьох-Анастасіївська церква) і Путивль (ХVІІ ст. - собор Різдва Богородиці, Спасо-Преображенський собор; ХVІІІ ст. Хрестовоздвиженська церква-дзвіниця, церква Миколи Козацького; ХVІ - ХІХ ст. - ряд будівель Мовчанського монастиря). Церкви ХVІІІ - ХІХ ст. збереглися в містах Лебедин (ХVІІІ ст. - дерев'яна Воскресенська церква; ХІХ ст. - Вознесенська, Миколаївська та Покровська церкви) та Охтирка (ХVІІІ ст. - Покровський собор, у розробці проекту якого брав В. Растреллі, Введенська церква; ХІХ ст. - Христорождественська церква, що вважається найкращим зразком архітектури області та Михайлівська церква, яка нагадує військову церкву, виконану в романському й візантійському архітектурному стилях), а також у с. Великий Бобрик, що славиться і своїм чудовим парком.

Не менш цікавою на Сумщині є цивільна архітектура. Її перлиною по праву вважається збудований у ХІХ ст. палац в с. Кияниця. Хоч нині він перебуває в занедбаному стані, проте вражає величчю й красою зовнішнього декору. З ХІХ ст. в м. Лебедин збереглися торговельні ряди (низка одноповерхових крамниць); в с. Низи - одноповерховий садибний будинок, у якому впродовж близько дев'яти років кожного літа оселявся П. Чайковський (тут написана опера "Черевички", друга і третя симфонії та ін.); в м. Тростянець - палац, садибний будинок (у ньому в 1864 р. жив П. Чайковський), штучний грот, інші паркові споруди й круглий двір або манеж-цирк (чи не єдина споруда подібного типу в Україні); у с. Волокитине - монументальні Золоті ворота (садиба, яку вони свого часу прикрашали, не збереглася).

Ще раніше, у ХVІІІ ст., в Глухові було зведено Тріумфальні ворота - величезний арковий тунель із бічними прибудовами, виконаний у класичному стилі з елементами бароко; а у с. Хотінь - розкішний палац, що до Першої світової війни по праву належав до числа найкращих садиб Південної Росії, але в 1918 р. був спалений (сьогодні від нього лишилися лише два бічні флігелі).

Із Сумщиною пов'язані долі деяких відомих особистостей. Так, у с. Богданка раннє дитинство провів відомий педагог К. Ушинський (нині в селі відкрито музей його імені); у с. Гамаліївка похований гетьман І. Скоропадський з дружиною в трапезній церкві, збудованій ним; в с. Низи і в м. Тростянець гостював П. Чайковський; в м. Глухів у школі підготовки співаків і музикантів для придворного хору й оркестру вчилися відомі композитори М. Березовський і Д. Бортнянський.

Історії і традиціям краю, життєвому шляху й творчості відомих людей, чия доля була пов'язана з Сумщиною, присвячені експозиції музеїв області. Крім названих вище, слід згадати краєзнавчий музей м. Ромни. Біля його стін зберігається величезний гранітний валун, принесений льодовиком зі Скандинавії в Україну 150 - 200 тис. років тому (рис. 4.9).

Рис. 4.9. Соціально-культурний ресурсний каркас території Слобожанського туристичного району

Описуючи Сумщину, не можна не згадати волокитинську порцеляну, фабрика з виробництва якої в ХІХ ст. конкурувала з найкращими виробниками світу (високий рівень майстерності підтверджує виготовлення в 1857 р. величезного іконостасу зі складними елементами, фрагменти якого нині зберігаються в Софійському заповіднику Києва).

<<< назад | зміст | вперед >>>