<<< назад | зміст | вперед >>>

Кравченко Н.О. Рекреаційне господарство Полісся: сучасний стан та перспективи розвитку

І. НАУКОВІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА РЕГІОНУ

1.3. Закономірності, принципи та фактори розвитку рекреаційного господарства регіону

Як складова господарського комплексу, рекреаційне господарство підлягає дії економічних законів та закономірностей як загальних, сталих зв'язків між усіма елементами продуктивних сил. Ці закони та закономірності є необхідним теоретико-методологічним підґрунтям для вирішення практичних завдань [69, с.14]. Безумовно, всі загальні і специфічні закони та закономірності впливають на формування рекреаційного господарства, у тому числі і його просторовий розвиток (закон адекватності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил, територіального поділу праці, економії часу, зростання продуктивності праці і т.д.). Але ми розглянемо ті з них, які, на нашу думку, мають найбільший вплив на розвиток рекреаційного господарства.

Першою і основною закономірністю функціонування рекреаційного господарства є його взаємозв'язок із рівнем добробуту населення. З одного боку, згідно загальновідомій ієрархії потреб А.Маслоу [35, с.77], рекреаційна діяльність (окрім простого зняття фізичної втоми, що може відбуватись і в межах власного помешкання) не належить до першочергових потреб населення. Таким чином, чим нижчий рівень матеріального добробуту населення, тим менше людей користується рекреаційними послугами. З іншого боку, функціонування рекреаційного господарства як галузі соціальної інфраструктури є одним із важливих чинників підвищення добробуту населення (зниження рівня захворюваності, відновлення та розвиток творчого потенціалу людей, зростання кількості робочих місць, збільшення надходжень до бюджету коштів від рекреантів з інших регіонів та країн).

Друга закономірність є продовженням першої і полягає у послідовному зростанні потреб населення в рекреаційних послугах. Як результат - збільшення кількості рекреаційних закладів, освоєння нових рекреаційних територій, розширення набору пропонованих послуг. Причому, процес зростання потреб не залежить від статків населення. У випадку низького рівня добробуту слід говорити про величезні рекреаційні потреби, які хронічно не задовольняються. Забезпечені ж верстви населення потребують підвищення якості існуючих та створення нових видів рекреаційних послуг. Спробуємо проілюструвати цю закономірність шляхом створення подібної до ієрархії А. Маслоу піраміди рекреаційних потреб за ступенем їх нагальності, при цьому слід відмітити, що такі спроби вже робились західними вченими [73, с.30-60] (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Ієрархія рекреаційних потреб

Хоча дана градація умовна і де в чому носить суб'єктивний характер, з неї можна зробити висновок: потреби визначають зміст майбутньої рекреаційної діяльності, а значить, і структуру попиту, який повинно задовольнити рекреаційне господарство, причому, на кожному ієрархічному щаблі будь-яка його галузь пропонує свій набір послуг.

Третя закономірність полягає в сезонності коливань попиту, що пов'язана з особливостями рекреаційних занять, які вимагають певних погодно-кліматичних умов, графіком відпусток, свят та іншими чинниками.

Наступна закономірність полягає у комплексному розвитку і розміщенні об'єктів рекреаційного господарства та інших супутніх галузей. Як ніде інде комплексність проявляється у функціонуванні об'єктів рекреаційного господарства, оскільки воно носить міжгалузевий характер. Повноцінне формування високоякісних рекреаційних послуг неможливе без тісного взаємозв'язку рекреаційного господарства з іншими супутніми галузями економіки: аграрною сферою, промисловістю, транспортом тощо, оскільки послуги, здебільшого, нематеріальні і їх надання та споживання, як правило, збігаються в часі; а також залежить від їх збалансованості і пропорційності, раціонального (з економічної і екологічної точки зору) використання природних ресурсів.

У групі закономірностей, що впливають на розміщення об'єктів рекреаційного господарства можна виділити наступні.

Закономірність територіальної концентрації рекреаційного господарства сприяє підвищенню економічної ефективності і кількості обслуговуваних рекреантів, дозволяє зменшити витрати праці. Але в надмірній концентрації об'єктів рекреаційного господарства та інших супутніх галузей виникає загроза перевищення рекреаційних навантажень на навколишнє середовище і неповноцінного відновлення фізичних та духовних сил людини [32, с.79]. Ступінь територіальної концентрації залежить від обсягу і характеру розміщення рекреаційних ресурсів, різновиду рекреаційної діяльності.

Наступна закономірність полягає в тому, що територіальна структура рекреаційного господарства до певної міри залежить від системи розселення. Першими, як правило, освоюються території з багатими рекреаційними ресурсами, що є найближчими до населених пунктів, або знаходяться в їх межах, причому, масштаби рекреаційного освоєння часто залежать від величини населеного пункту. Причина - максимальне наближення до споживачів, трудових ресурсів та поєднання природних та соціокультурних рекреаційних ресурсів для найкращого задоволення потреб у відпочинку.

Закономірність територіальної диференціації рекреаційних потреб, яка суттєво впливає на розміщення і спеціалізацію об'єктів рекреаційного господарства. Територіальні відмінності в рекреаційних потребах обумовлюються типом поселень (сільське, міське) та регіональними особливостями ціннісних критеріїв вибору виду рекреаційної діяльності. Найбільш яскраво вираженою є перша причина, яка полягає як у різниці в кількості населення (а значить, в більшій кількості потенційних споживачів рекреаційних послуг), так і в особливостях самого середовища поселення. Закономірно, що люди, які живуть в урбанізованому середовищі, відчувають сильнішу потребу у спілкуванні з природою. Ця потреба тим нагальніша, чим більшим є розмір міста.

Закономірність відносного неспівпадання територій із значними рекреаційними ресурсами та територій, куди спрямовуються основні туристичні потоки означає, що наявність рекреаційних ресурсів є обов'язковою, але не достатньою умовою розвитку на певній території рекреаційної діяльності. Для цього необхідна наявність ще багатьох умов та факторів, про що йтиметься далі. Наочною ілюстрацією цієї закономірності є те, що у світі є безліч об'єктів природного та антропогенного походження, які можна використовувати в рекреаційних цілях, проте, увагу більшості туристів приваблюють лише деякі з них.

Суспільство, яке є активною твірною силою, особливості його розвитку на певних етапах (рівень розвитку продуктивних сил, характер виробничних відносин) здатні вносити свої корективи до відображуваних законами і закономірностями зв'язків у системі "соціум-виробництво-природа". Суспільство висуває свої вимоги до формування і функціонування всієї господарської системи в цілому і кожної її частини зокрема, що випливають із його конкретних потреб на кожному історичному етапі розвитку. Рекреаційне господарство не є винятком. Основні засади, що виражають вимоги суспільства щодо організації рекреаційної діяльності в сучасних умовах, знайшли своє відображення у взаємопов'язаних принципах розвитку рекреаційного комплексу та рекреаційного господарства як його складової. Ці вихідні положення можна поділити на загальні, які стосуються рекреаційного комплексу так само, як і будь-якої іншої складової продуктивних сил, та специфічні (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Принципи розвитку рекреаційного господарства

Докладно розглянемо специфічні принципи розвитку рекреаційного господарства.

Принцип доступності рекреаційних послуг широким верствам населення забезпечує конституційне право усіх громадян України на відпочинок, охорону здоров'я, задоволення духовних потреб та ін. Таким чином, повинні розвиватись різноманітні галузі та напрями рекреаційної справи, які б враховували можливості усіх верств населення держави щодо реалізації цих прав: соціальний, молодіжний, сімейний, дитячий туризм тощо.

Принцип раціонального використання рекреаційних ресурсів полягає як у пріоритетному використанні в рекреаційних цілях територій з багатим природним, історико-культурним потенціалом, так і у раціональному проведенні рекреаційної діяльності на таких територіях. Цей принцип реалізується в наступних заходах:

- створенні кадастру, класифікації та здійсненні оцінки рекреаційних ресурсів;
- визначенні напрямів освоєння і розвитку рекреаційних ресурсів;
- розробці показників допустимих навантажень на рекреаційні території;
- введенні спеціальних режимів функціонування рекреаційних об'єктів та організації контролю за їх дотриманням з метою збереження цілісності та забезпечення можливості своєчасного відновлення рекреаційних ресурсів;
- виваженому плануванні та проектуванні розміщення і будівництва об'єктів як рекреаційного, так і іншого призначення на територіях із значним рекреаційним потенціалом.

Принцип підвищення якості рекреаційних послуг реалізується в наступних напрямах діяльності:

- орієнтації на споживача, яка полягає у врахуванні індивідуальних інтересів кожного рекреанта;
- розробці гнучкої системи рекреаційних послуг, що надаються, передбаченні можливості зміни та доповнення їх набору, що входить до складу рекреаційного продукту;
- покращенні якості рекреаційного сервісу, доведення його до рівня найкращих світових зразків;
- привнесенні до туристичних послуг, що надаються, національно-культурних елементів, які б якісно по-новому відрізняли український турпродукт на світовому туристичному ринку;
- удосконаленні технологій надання послуг та виробництва продукції рекреаційного призначення.

На практиці врахування закономірностей та принципів розвитку рекреаційного господарства виражається у всебічному аналізі та максимальному врахуванні конкретних факторів, ігнорування яких призведе до незадоволення основних вимог суспільства щодо розміщення продуктивних сил.

У сучасній науковій літературі, присвяченій рекреації, існує безліч підходів до визначення і систематики факторів формування, розвитку і територіальної організації рекреаційного господарства. Розглянемо деякі з них.

Перший, представлений у роботах В. Преображенського, В. Євдокименка, Н. Луцишин та ін., ґрунтується на виділенні великих груп факторів, що відображають різні сторони кожного з елементів системи "соціум - виробництво - природа", або їх поєднання. У кожній з таких груп представлені чинники, що впливають на формування рекреаційного господарства. Так, наприклад, В. Євдокименко виділяє п'ять укрупнених факторних груп формування, розвитку і територіальної організації регіональних інфраструктурних систем, у тому числі і рекреаційної: соціально-економічну, соціально-демографічну, історико-національну, соціально-психологічну, природно-географічну [17, с.89]. Н. Луцишин розглядає лише дві великі групи факторів територіальної організації рекреаційних систем (а значить, і рекреаційного господарства як їх складової): соціально-економічну, в яку об'єднує перші чотири групи, і природну [27, с.257].

Другий підхід до систематики факторів, що здійснюють вплив на розміщення рекреаційних підприємств, базується на здатності чи нездатності самих факторів визначати місце реалізації рекреаційних функцій. В залежності від цього виділяється дві групи факторів: локалізуючі і нелокалізуючі. Цей підхід застосовували В. Преображенський, М. Мироненко, І. Твердохлєбов та ін.

Вдалим поєднанням двох вищезазначених підходів є підхід І. Смаля, який виділяє три великі групи факторів, що впливають на формування рекреаційних систем: науково-технічні, політико-економічні та географічні (територіальні) [53, с.9-10]. Перші дві характеризують наявний рівень розвитку продуктивних сил у державі та політичну ситуацію в ній. Третя конкретизує природно-географічні, суспільно-географічні і еколого-географічні особливості певної територіальної одиниці, в даному випадку, області.

Існує групування факторів за ознакою зміни в часі і просторі (статичні і динамічні), за типом розвитку (екстенсивні та інтенсивні), напрямом дії (зовнішні та внутрішні) [21, с.34] та іншими критеріями.

Особливої уваги з точки зору рекреаційної економіки заслуговує підхід до систематики факторів, розроблений російським вченим І. Зоріним. У своїй класифікації він виходив з двох основних економічних законів: безмежності людських потреб та обмеженості ресурсів, які являють собою діалектичну протилежність. В залежності від цього вчений виділив групу факторів, що генерують потреби, та групу факторів, пов'язаних з рекреаційними ресурсами, що їх (потреби) реалізують. Але згідно з вищенаведеною закономірністю, наявність рекреаційних ресурсів як така не визначає напрямів туристичних потоків (локалізації туристичної діяльності). Таким чинником, на думку І. Зоріна, виступає інформованість населення про такі території, тому він виділяє третю групу факторів, що обумовлюють локалізацію рекреаційної діяльності і пов'язані з інформованістю населення відносно рекреаційних територій [21, с.23].

Беручи за основу принципи даної та інших класифікацій факторів формування, розвитку і територіальної організації рекреаційного комплексу, пропонуємо удосконалений її варіант (рис. 1.4). В основі даної класифікації, подібно до класифікації І. Зоріна, покладено два вищенаведені економічні закони. В залежності від цього виділено дві групи факторів:

- фактори, що визначають рекреаційні потреби;
- фактори, що визначають можливості їх задоволення.

Рис. 1.4. Фактори розвитку рекреаційного комплексу

Хоча ці дві групи повторюють думку І.Зоріна, ми навмисне уникаємо вживання означень "генеруючі" та "реалізуючі". Першого тому, що рекреаційні потреби, скажімо, європейця суттєво відрізнятимуться від потреб жителя Анголи. Це означає, що, згідно класифікації І.Зоріна, потреба сама може виступати локалізуючим фактором. Це стосується, насамперед, коротко- та середньотривалої рекреаційної діяльності і продовжує мати значення і для довготривалої.

Утримування від вживання другого означення викликане тим, що, з одного боку, наявність на певній території рекреаційних ресурсів є хоч і недостатньою, але все ж необхідною умовою для спрямування туди туристичних потоків (тобто також є локалізуючим фактором), а з іншого, для реалізації рекреаційних потреб необхідно, щоб вони стали попитом, що не завжди трапляється. З цієї причини нами виділено групу факторів, що формують попит.

Три вищезазначені групи факторів до деякої міри визначають формування пропозиції рекреаційних послуг. Відтак, слід вказати й інші фактори, що впливають на її формування, без яких запропонована класифікація була б неповною.

Розглянемо докладно кожну із запропонованих груп факторів.

Рекреаційні потреби сучасної людини формуються не лише під впливом простої фізичної втоми, що виникає в процесі її діяльності, і значно відрізняються від потреб у відпочинку минулих поколінь. Така розбіжність зумовлюється досягнутим рівнем розвитку продуктивних сил і, насамперед, наслідками науково-технічного прогресу, що докорінно змінили характер і умови життєдіяльності людини, у тому числі, інтенсивність та складність її праці. Це водночас поглибило потребу у відпочинку та створило додаткові можливості для їх задоволення. Формування рекреаційних потреб відбувається також під дією особливостей територіального поділу праці, рівня урбанізованості, економічного розвитку країни, демографічної ситуації та особливостей трудових ресурсів, які визначають їх обсяги, зміст та структуру.

Особливий вплив на ці характеристики має якість та рівень життя населення, яка на рисунку 1.4 виділяється окремим блоком, оскільки високий рівень економічного розвитку країни ще не є гарантією високих якості та рівня життя її громадян. Чим більшим буде рівень доходів, культури та освіченості населення, тим вищі щаблі займатимуть його рекреаційні потреби у загальній ієрархії (рис. 1.2). Вищими будуть і вимоги до способів та засобів їх задоволення. Одним із наслідків НТР та характеристикою якості життя населення є більша кількість вільного часу. На формуванні рекреаційних потреб це позначається загостренням необхідності його змістовного наповнення, а також розширює можливості щодо його витрати на досягнення пункту призначення, що проявляється як у збільшенні середньої відстані поїздок, так і у виборі засобів та способів пересування (велосипедом, гужовим транспортом, пішки, пароплавом тощо). Умови життєдіяльності зумовлюють виникнення необхідності зміни обстановки та вибір виду відпочинку. Так, наприклад, праця, що вимагає нервового напруження та інтелектуальних зусиль, викликає потребу у психічній релаксації та фізичних навантаженнях, жителі великих міст відчувають більшу знадобу у відпочинку на природі і т. ін.

Для задоволення рекреаційних потреб та формування пропозиції рекреаційних послуг необхідне існування певних умов, що створюють можливості для цього. Першою і необхідною умовою є наявність на території рекреаційних ресурсів, які за своїм походженням поділяються на природні та антропогенні.

В. Преображенський визначає природні рекреаційні ресурси як природні та природно-технічні геосистеми, тіла і явища природи, які мають комфортні властивості і можуть бути використані впродовж деякого часу для організації відпочинку і оздоровлення деякого контингенту людей [58, с.36]. Як бачимо, у визначення закладається не тільки перелік природних об'єктів, які можуть бути використаними в процесі рекреаційної діяльності, але й часові та кількісні обмеження їх експлуатації, в основі чого покладено ідею раціонального користування ними.

Рекреаційні ресурси антропогенного походження представлені об'єктами людської діяльності, котрі завдяки своїй унікальності, історичній і художній цінності, естетичній привабливості та іншим якостям можуть бути використані для організації різноманітних видів і форм рекреаційних занять. До того ж, ці об'єкти можуть бути як матеріальними (архітектурні споруди, витвори мистецтва, штучно створені ландшафти і т.п.), так і нематеріальними (духовними, віртуальними). Використання рекреаційних ресурсів антропогенного походження також повинно основуватись на засадах раціональності та відповідальності, оскільки здебільшого вони є історико-культурною спадщиною. Докладніше роль та значення кожного з видів рекреаційних ресурсів у процесі розвитку рекреаційної діяльності будуть описані нижче.

На забезпечення можливостей задоволення рекреаційних потреб впливають також розміщення рекреаційних ресурсів та їх доступність.

Отже, рекреаційні потреби притаманні кожній людині і мають властивість невпинно зростати у кількісному та якісному плані. Проте наявність потреб, а також можливостей для їх задоволення ще не гарантує появи попиту на рекреаційні послуги. Перетворення рекреаційної потреби на попит відбувається під дією ряду додаткових чинників. Вирішальне значення для здійснення такої метаморфози мають економічні фактори, насамперед, економічні можливості та нерозривно пов'язана з ними структура витрат населення. Чим заможніша людина, тим більшу частку у структурі її витрат займають кошти, спрямовані на задоволення потреб у відпочинку і розвагах, та тим вимогливішим вона є до кількісних та якісних характеристик надаваних послуг. Рівень цін на рекреаційні послуги та товари рекреаційного призначення впливає на їх доступність та величину попиту. Високий їх рівень в регіонах, де проживає населення, економічні можливості якого здебільшого обмежені, викликає напруження у суспільстві, хоча і може за умови відповідності ціни та якості забезпечити надходження коштів від заможних споживачів. Зміна валютних курсів впливає на зміну інтенсивності та напрямів міжнародних туристичних потоків.

Окрім економічних факторів рекреаційного попиту вплив на його масштаби і структуру здійснюють соціально-психологічні фактори, серед яких виділяються регіональні ціннісні критерії вибірковості, мода на певні види відпочинку та індивідуальні смаки й уподобання. Важливе значення для формування рекреаційного попиту має інформованість потенційних споживачів про рекреаційні можливості регіону та послуги, що тут надаються, а також їх впевненість у надійності суб'єктів, що надають рекреаційні послуги, та безпеці останніх. Сезонність (мається на увазі не лише зміна пір року, що впливає на придатність використання в рекреаційних цілях природних ресурсів, але й певні періоди в житті суспільства, що характеризуються появою додаткового вільного часу: свята, відпустки, канікули) вносить свої корективи у величину попиту на різні види відпочинку та у різних регіонах. Несприятлива криміногенна та екологічна ситуація, нестабільна політична ситуація, національна та релігійна нетерпимість можуть бути факторами, що обмежують попит на рекреаційні, насамперед, туристичні послуги в регіоні. Хоча, можуть бути і виключення: відвідування туристами Чорнобильської АЕС та 30-ти кілометрової зони, масовий приїзд іноземців до Києва у дні помаранчевої революції тощо.

Окрім наявності попиту, що є основним фактором виникнення пропозиції рекреаційних послуг та товарів рекреаційного призначення, на її формування впливають система, розселення, що визначає локалізацію рекреаторів та осередків їх діяльності; ціни на ресурси, податки та фінансове забезпечення галузі, що обумовлюють величину пропозиції рекреаційних послуг та контингент суб'єктів, що їх надають; рівень підготовки кадрів рекреаційної сфери, що впливає на якість надаваних послуг та інші вказані фактори.

<<< назад | зміст | вперед >>>